Ухвала

від 03.08.2022 по справі 757/11491/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022000000000291 від 12.04.2022 року та накладено арешт на грошові кошти у розмірі 100000 (сто тисяч) доларів США та 30000 (тридцять тисяч) Євро, вилучених 17.05.2022 року під час проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотанняпрокурора про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та зобов`язати слідчого повернути ОСОБА_8 вилучене майно.

Як вказує представник, під час проведення обшуку слідчим спільно із оперативними співробітниками допущено ряд порушень кримінально-процесуального законодавства, що є недопустимим, а з огляду на такі порушення вилучене майно підлягає негайному поверненню, оскільки є тимчасово вилученим.

Представник зазначає, що вилучені у ОСОБА_8 грошові кошти належать йому на праві приватної власності і є його особистими заощадженнями. Звертає увагу, що ухвалою про проведення обшуку не надано дозвіл на вилучення будь-яких грошових коштів. Також слідчим під час подачі клопотання жодним чином не було вмотивовано припущення, що ці кошти здобутими злочинним шляхом або в будь-який інший незаконний спосіб.

Як зазначає представник, слідчому були надані довідки про отриману ОСОБА_8 заробітну плату та про утримані з неї податки. Інших документів, які б спростовували законність зароблених ОСОБА_8 грошових коштів та сплачених з них податків і зборів у сторони обвинувачення не було.

Представник вказує, що у протоколі обшуку не зазначено, яким чином вилучені грошові кошти відносяться до кримінального провадження та не вказано ідентифікуючих ознак вилучених купюр.

Як зазначає апелянт, вилучені грошові кошти не можуть бути визнані речовим доказом у кримінальному провадженні та не можуть визнаватись належним і допустимим доказом, оскільки не мають жодного відношення до вказаної в ухвалі слідчого судді фабули кримінального провадження.

Апелянт вказує на поверхове і неналежне дослідження матеріалів судової справи слідчим суддею, посилаючись на те, що ним було упущено факт вилучення 100000 (сто тисяч) доларів США та 30050 (тридцять тисяч п`ятдесят) Євро, а не 100000 (сто тисяч) доларів США та 30000 (тридцять тисяч) Євро, як вказано в ухвалі.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження № 12022000000000291 від 12.04.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.

19 травня 2022 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту майно, вилученевилучене в ході проведення обшуку 17.05.2022 за місцем проживання та реєстрації колишнього директора ТОВ «ІС «Либідь» (до 2018 року) ОСОБА_8 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_8

26 травня 2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання прокурора було задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи представника власника майна, прокурора, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, постановою старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 18.05.2022 року вказане майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (а.с. 86-89). Зазначена постанова містить належне обґрунтування та відповідає вимогам процесуального законодавства.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню слідчим, прокурором під час досудового розслідування та судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.98, 170-173,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022000000000291 від 12.04.2022 року та накладено арешт на грошові кошти у розмірі 100000 (сто тисяч) доларів США та 30000 (тридцять тисяч) Євро, вилучених 17.05.2022 року під час проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/2353/2022

Єдиний унікальний номер справи 757/11491/22-к

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_10 .

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1