Рішення
від 09.06.2022 по справі 160/5230/22
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 року Справа № 160/5230/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці, поданий представником позивача - адвокатом Біловоденко Юлією Вікторівною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 01.09.2021 р. № UA500500/2021/200080/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.09.2021 р. № UA500500/2021/00614.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що документи, подані Позивачем до митного оформлення товару за митною декларацією №UA500500/2021/210521, не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Проте, 31.08.2021 Відповідач, за відсутності на те правових підстав, визначених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без будь-якого належного правового обґрунтування, направив Позивачу повідомлення щодо надання додаткових документів. Позивач вказує, що підстави, які були зазначені Відповідачем у зазначеному повідомленні не є підставами, які надають Відповідачу право витребувати додаткові документи. У відповідь на повідомлення Відповідача Позивач листом від 01.09.2021 р. № 0109-1/2021 надав Відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у Відповідача до поданих документів, а також: - прайс-лист виробника товару №б/н від 26.06.2021 р.; - комерційну пропозицію виробника товару № б/н від 29.06.2021 р.; - платіжний документ swift від 16.07.2021 р. При цьому, відповідно до положень ч.8 ст.55 Митного кодексу України Позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав Відповідачу разом із заявою вих. № М-2021-4926 від 08.11.2021; оригінал виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 03.11.2021 р.); swift від 08.11.2021 р., що підтверджує оплату товару; експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-1747/3 від 04.11.2021 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 26.06.2021 р.; комерційну пропозицію б/н від 29.06.2021 р.; платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення № 134514 від 08.09.2021 р. та платіжне доручення №134497 від 08.09.2021 р.; акти прийому-передачі виконаних робіт №21083121004 від 31.08.2021 р., № 21083121005 від 31.08.2021 р. від ПП «ТРАНС ЛОГІСТИК». Однак, ці документи були безпідставно проігноровані Відповідачем. Таким чином, Позивачем були повністю виконані вимоги Митного кодексу України та необґрунтовані і незаконні вимоги Відповідача.

Позивач вважає, що доводи Відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеним. У даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

На думку позивача, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі, з огляду на що доводи Відповідача, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий страховий сертифікат № 6983 від 16.08.2021 р. не відповідає зазначеним умовам є необґрунтованими.

Крім того, позивачем наголошено, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» наступного дня (01.09.2021 р.) надав Відповідачу разом з листом № 0109-1/2021 від 01,09.2021 року банківський платіжний документ swift від 16.07.2021 р., який підтверджує оплату товару, згідно умов Специфікації № 9 від 06.07.2021 р.

Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи документи, які додатково надавалися, позивач вважає, що складові митної вартості визначені вірно. Будь-які інші витрати зазначені у ч.10 ст. 58 МКУ покупцем понесені не були. У Рішенні №№UА500500/2021/200080/2 Відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядними методами, за резервним методом.

Більш того, позивач посилається на те, що у Рішенні № UA500500/2021/200080/2 Відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого Відповідачем Рішення № UA500500/2021/200080/2. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Отже, наведені у Рішенні доводи Відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 поновлено ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2021 №UA500500/2021/200080/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.09.2021 №UA500500/2021/00614; прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

За даними КП "ДСС" копію ухвали про відкриття провадження 12.04.2022 надіслало одержувачу - ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» в її електронний кабінет, про що свідчать матеріали справи. За даними КП "ДСС" копію адміністративного позову 07.04.2022 надіслало одержувачу - Одеській митниці за допомогою підсистеми "Електронний суд" в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження - 12.04.2022, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням вимог ч. 6 ст. 120 КАС України до 27.04.2022.

Крім того, відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 12.04.2022 разом з копією адміністративного позову додатково в паперовому вигляді отримано відповідачем 19.05.2022.

27.04.2022 від Одеської митниці через «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що на виконання вимог статті 54 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500500/2021/210521 від 31.08.2021 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA500500/2021/200080/2 від 01.09.2021, а саме: 1) Відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 6983 від 16.08.2021 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, зазначена в цьому документі страхова сума не відповідає сумі по рахунку-фактурі (інвойсі) від 06.07.2021 №MS21E007-1; 3) згідно умов доповнення до зовнішньоекономічного договору №9 від 06.07.2021 передбачена передплата на протязі 15 днів з дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

Відповідачем зазначено, що оскільки надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Відповідач вказує, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений до митного оформлення час, є більшим та становить: по товару №41рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 4,0052 дол. США за 1 пару (МД від 25.08.2021 №UA500020/2021/208143).

Відповідач вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2021/200080/2 від 01.09.2021 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ». Оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважаємо, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.

29.04.2022 до суду від представника позивача - адвоката Біловоденко Ю.В. надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, наголосивши, що лише зазначення у рішенні №UA500500/2021/200085/2 про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, про відсутність інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів не є належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

В ході судового розгляду відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) зареєстровано як юридична особа 19.07.1999 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.10.2004 №12031200000000156).

Видами діяльності позивача є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та NINGBO MINI STREAM CO. LTD, (Китай; Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції №3371-MS/CN від 27.12.2019 року (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується на умовах, визначених у цьому контракті, виготовити та поставити Покупцю товар під торговельною маркою, право на використання якої належить Покупцю, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених у цьому контракті (п. 1.1).

Відповідно до пункту 2.1 Контракту зазначено, що найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначається у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох Сторін.

Загальна остаточна сума цього контракту дорівнює загальній ціні товару згідно з усіма специфікаціями, які будуть підписані сторонами протягом строку дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначається у відповідній специфікації до цього контракту підписаній обома сторонами (п. 2.2 Контракту).

Пунктом 2.3 Контракту визначено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-NINGBO, КНР, згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року, (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаний обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з правилами «Інкотермс» 2010 року) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця вартість усіх митних формальностей у країні продавця, витрати сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

В подальшому, між Сторонами Контракту було укладено Специфікацію №9 від 06.07.2021 до Контракту №№3371-MS/CN від 27.12.2019 на товар «Капці жіночі» в асортименті та кількості. Згідно Специфікації загальна вартість товару - 36 439,20 USD; умови поставки - FОВ Нінбо (Китай); умови оплати - протягом 15 днів від дати коносамента.

06.07.2021 Продавцем було виставлено Позивачу інвойс №MS21E007-1 на суму 36 439,20 USD.

31.08.2021 ТОВ «АТБ-маркет» до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA500500/2021/210521 (далі - ЕМД) на товар: «1. Взуття кімнатне на підошві з полімерних матеріалів та верхом з текстильним матеріалів: - арт. МХ2049.52. Капці жіночі (поліестер, ПВХ) - 17 352 пар; Виробник: NINGBO MINI STREAM CO., LTD. Країна виробництва: CN. Торговельна марка: немає даних» на умовах поставки FОВ - CN Ningbo (графа 20), до якої на підтвердження митної вартості товару 36439,20 USD позивачем надано (графа 44):

- зовнішньоекономічний контракт №3371-MS/CN від 27.12.2019;

- специфікація №9 від 06.07.2021 до Контракту №№3371-MS/CN від 27.12.2019;

- декларація про походження товару №MS21E007-1 від 06.07.2021;

- сертифікат якості б/н від 06.07.2021;

- інвойс №MS21E007-1 від 06.07.2021;

- пакувальний лист №б/н від 06.07.2021;

- коносамент від 08.05.2021 №ZJSM21041406;

- транспортні (перевізні) документи №4490 від 30.08.2021, №SHWS221070833 від 11.07.2021, №21083121004 та №21083121005 від 31.08.2021;

- інші некласифіковані документи.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого зазначено про виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 6983 від 16.08.2021 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, зазначена в цьому документі страхова сума не відповідає сумі по рахунку-фактурі (інвойсі) від 06.07.2021 №MS21E007-1;

3) згідно умов доповнення до зовнішньоекономічного договору № 9 від 06.07.2021 передбачена передплата на протязі 15 днів з дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

З огляду на викладене, а також враховуючи опрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації фірми - виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення.

Також у електронному повідомленні зазначено, що згідно ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

01.09.2021 декларантом ТОВ «АТБ-маркет» листом вих. №0109-1/2021 до митного органу було надано: прайс-лист виробника товару № б/н від 26.06.2021 р.; комерційну пропозицію виробника товару № б/н від 29.06.2021 р.; платіжний документ swift від 16.07.2021 р.

01.09.2021 відповідач рішенням №UА500500/2021/200080/2 скоригував митну вартість товарів за резервним методом - 2-ґ: товару за ціною - 4,0052 дол.США за кг ваги нетто, яке мотивовано наступним:

- 01.09.2021 декларантом ТОВ «АТБ-маркет» було надіслане електронне повідомлення, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були , а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості;

- митний орган звергає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення, яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, митниця приймає рішення про необхідність скорегувати митну вартість товарів;

- за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. В митному органі Держмитслужби відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, томі відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі Держмитслужби відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів т може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), а саме: резервним методом;

- з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що: по товару №41 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яким вже здійснено є більшим 4,0052 дол. США за 1 пару (МД від 25 08 2021 №UA500020/2021/208143).

Крім того, Одеською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00614 від 01.09.2021.

Поряд із цим, судом встановлено, що декларант скористався правом на митне оформлення під гарантійні зобов`язання та товар випущений у вільний обіг за наступними ЕМД №UA500500/2021/210799, в графі 43 якої декларантом було зазначено: у лівому підрозділі - номер методу визначення митної вартості, що використовувався (1 - за ціною договору), а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом (6 - резервний метод). Крім того, у графі 45 ЕМД вказано відповідну суми коригування - 1170153,02.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі - МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 -4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а.

В ході судового розгляду справи з`ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 6983 від 16.08.2021 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, зазначена в цьому документі страхова сума не відповідає сумі по рахунку-фактурі (інвойсі) від 06.07.2021 №MS21E007-1;

3) згідно умов доповнення до зовнішньоекономічного договору № 9 від 06.07.2021 передбачена передплата на протязі 15 днів з дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

Щодо наведених зауважень митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Проте, як вже зазначалось, п. 2.3 Контракту встановлює, що витрати на пакування та маркування включені у вартість товару, а отже, ці витрати не додаються повторно до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, при визначені митної вартості.

Крім того, пунктом 5.2 Контракту також визначено, що Товар повинен бути упакований та (або) тарований відповідно до вимог, зазначених у законодавстві України, вимог, зазначених у додатках до цього договору, а також вимог, які звичайно ставляться до упаковки та (або) тари даного виду товару. Товар повинен постачатись у непошкодженій упаковці та (або) тарі, яка повинна забезпечити повне збереження товару від будь-яких пошкоджень при транспортуванні товару (з урахуванням декількох перевезень у дорозі) та при зберіганні товару протягом усього строку його придатності.

Таким чином, умовами Контракту передбачено, що витрати на пакування товару вже включені у вартість товару, що свідчить про безпідставність тверджень митного органу про наявність вказаних розбіжностей у поданих ТОВ «АТБ-маркет» до митного оформлення документах.

Крім того, суд звертає увагу, що аналогічної правової позиції дотримався Верховний Суд в постанові від 18.12.2019 року №160/8775/18, яким зазначено, що відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як встановлено судом, поставка імпортованих позивачем товарів здійснювалася на підставі контракту року, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та NINGBO MINI STREAM CO. LTD на умовах FOB, і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей у країні постачальника, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Таким чином, під час розгляду справи не підтверджені твердження відповідача, покладені в основу оскаржуваного рішення, щодо включення до ціни вартості пакування ввезеного позивачем товару.

Щодо посилань митного органу на те, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий документ, що підтверджує вартість страхування, від 03.06.2021 №6254 не відповідає вищезазначеним умовам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і СІР дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж відповідно до договору купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, згідно з умовами Контракту товар був поставлений на адресу ТОВ «АТБ-маркет» на умовах поставки FOB - NINGBO, КНР.

Відповідно до пунктів А.3. та Б.3. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB як у продавця та і покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування. Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

При цьому, до матеріалів справи позивачем було надано копію заявки на страхування окремого перевезення вантажу №6983 від 16.08.2021 (додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Страхувальник) та AT «Страхова компанія «АРКС» (Страховик)), згідно з якою позивачем здійснено добровільне страхування товару за інвойсом №MS21T007-1 від 06.07.2021 (страхова сума 972675,21 грн.; страховий тариф - 0,029%).

Таким чином, витрати позивача на страхування підтверджуються вказаною заявкою на страхування окремого перевезення вантажу №6983 від 16.08.2021 (додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Страхувальник) та AT «Страхова компанія «АРКС» (Страховик), який був наданий позивачем відповідачу під час митного оформлення товару.

Щодо валюти договору страхування: визначення суми страхових витрат у вказаному договорі у гривнях, здійснено з урахуванням вимог ст.19 Закону України «Про страхування», оскільки позивач є резидентом України та договір страхування укладений в Україні.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору є необґрунтованими.

Стосовно зауважень митного органу про те, що згідно умов доповнення до зовнішньоекономічного договору № 9 від 06.07.2021 передбачена передплата протягом 15 днів з дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися, суд звертає увагу на таке.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується надання ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» разом з листом від 01.09.2021 №0109-1/2021 банківського документу Swift від 16.07.2021 на підтвердження оплати товару за Специфікацією №9 від 06.07.2021, проте жодної оцінки митного органу вказаному платіжному документу оскаржуване рішення не містить.

Більш того, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, виписка з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги фірми - виробника в силу положень ч.3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано які саме розбіжності можуть усунути саме вказані митним органом документи.

Щодо аргументів відповідача про те, що відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певною митною декларацію без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, стосовно щодо вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв`язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АТБ- МАРКЕТ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару вартості від 01.09.2021 №UA500500/2021/200080/2 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваної картки відмови обґрунтовано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятої Одеською митницею Держмитслужби картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.09.2021 №UA500500/2021/00614.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 5873,00 грн, сплачений ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжного доручення від 23.02.2022 №89381, підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (місцезнаходження: 49031, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 40; код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а; ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2021 №UA500500/2021/200080/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.09.2021 №UA500500/2021/000614, прийняті Одеською митницею Держмитслужби.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5873,00 грн. (п`ять тисяч вісімсот сімдесят три гривні нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно

Дата ухвалення рішення09.06.2022
Оприлюднено11.08.2022

Судовий реєстр по справі —160/5230/22

Ухвала від 07.03.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

Ухвала від 23.01.2023

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

Ухвала від 05.12.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Прокопчук Т.С.

Ухвала від 31.10.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Ухвала від 21.09.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Ухвала від 24.08.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Рішення від 09.06.2022

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Юхно Ірина Валеріївна

Ухвала від 11.04.2022

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Юхно Ірина Валеріївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні