Рішення

від 03.08.2022 по справі 369/12010/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12010/21

Провадження № 2/369/1904/22

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді - Янченка А. В., за участі секретаря судового засідання - Безкоровайної М. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/12010/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , в інтересах яких діє Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» до ОСОБА_41 , третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області Мамедова А.В. про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_41 , третя особа: державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області Мамедова А. В. про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_41 належить земельна ділянка площею 0,1563 га кадастровий номер 3222486201:01:003:0035, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку від 02 вересня 2011 року серії ЯК № 254141, виданим Софіївсько-Борщагівською сільською радою Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року № 1412.

За рахунок залучених від замовників (нині членів ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б») коштів на підставі укладених ними договорів інвестування з ОСОБА_41 як виконавцем на вищевказаній земельній ділянці було збудовано багатоквартирний житловий будинок, який входить до складу ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б».

Багатоквартирний житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_2 введений в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 30 липня 2012 року КС 14312129363, виданою Інспекцією ДБК у Київській області та переданий на баланс ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» 27 листопада 2013 року.

За умовами договорів інвестування після завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку ОСОБА_41 як виконавець договору зобов`язувався зареєструвати право власності на квартири за замовниками та передати у спільну власність співвласників багатоквартирного житлового будинку земельну ділянку шляхом передачі її на баланс ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б». Водночас ОСОБА_41 не виконав свої зобов`язання в частині передання земельної ділянки.

На підставі вищенаведеного, позивачі просили суд визнати за співвласниками багатоквартирного будинку «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1563 га кадастровий номер 3222486201:01:003:0035, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.10.2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

06 червня 2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів через канцелярію суду подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами 1-3 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Власникам квартир багатоквартирного житлового будинку відповідно до частини другої статті 382 ЦК України на праві спільної сумісної власності належать приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Статтею 186 ЦК України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/16666/16-ц (провадження № 61-14719св19), на яку посилається позивач в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку».

Зазначене у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування.

Суд встановив, що ОСОБА_41 належить земельна ділянка площею 0,1563 га кадастровий номер 3222486201:01:003:0035, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку від 02 вересня 2011 року серії ЯК № 254141, виданим Софіївсько-Борщагівською сільською радою Київської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року № 1412.

За рахунок залучених від замовників (нині членів ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б») коштів на підставі укладених ними договорів інвестування з ОСОБА_41 як виконавцем на вищевказаній земельній ділянці був збудований багатоквартирний житловий будинок, який входить до складу ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б».

Багатоквартирний житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_2 введений в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 30 липня 2012 року КС 14312129363, виданою Інспекцією ДБК у Київській області та переданий на баланс ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» 27 листопада 2013 року.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Після завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку ОСОБА_41 як виконавець інвестиційних договорів зобов`язувався зареєструвати право власності на квартири за замовниками та передати у (спільну власність співвласників багатоквартирного житлового будинку) земельну ділянку шляхом передачі її на баланс ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б».

ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» зареєстроване як юридична особа 27.02.2013 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

06.10.2015 року ОСОБА_41 надав нотаріально посвідчену заяву такого змісту: «Я, ОСОБА_41 (забудовник багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 ), повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Земельним Кодексом України, володіючи українською мовою, що дало мені можливість вільно спілкуватися з нотаріусом при складені тексту цієї заяви, заявляю усім заінтересованим у тому особам про те, що я на підставі «Акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс» від 27 листопада 2013 року, дійсно передав на баланс та обслуговування єдиний майновий комплекс - багатоквартирний житловий будинок разом із: загально-будинковими (внутрішніми та зовнішніми) інженерними мережами; технічним паспортом будинку (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх інженерних мереж); земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок та прибудинкову територію обмежену зафіксованими в державному акті на право власності на земельну ділянку: серія ЯК № 254141 межами та винесеними в натурі (у відповідності зі статтею 42 Земельного кодексу України - земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків); ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б», що знаходиться за адресою: провулок Шкільний, 2-Б в селі Софіївська Борщагівка Київської області. Цією заявою я одночасно підтверджую факт передачі та стверджую, що не маю ніяких претензій, в тому числі і майнових, до ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» і до його учасників. Надаю право ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б», вільно розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташовано житловий будинок, та прибудинковою територією з метою реалізації основних функцій ОСББ».

Однак право власності на спірну земельну ділянку за ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» чи за співвласниками багатоквартирного будинку не було зареєстроване.

У квітні 2020 року ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» надіслало ОСОБА_41 заяву № 02/04 з проханням виконати умови інвестиційних договорів укладених між ОСОБА_41 та фізичними особами, які є співвласниками квартир багатоквартирного житлового будинку, що входить до складу ОСББ ««ШКІЛЬНИЙ 2-Б» та надати можливість зареєструвати належним чином право власності на земельну ділянку на якій розташовані квартири та нежитлові приміщення багатоквартирного будинку.

Відповідь на зазначену заяву від ОСОБА_41 не надходила.

На позачергових загальних зборах ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» від 23.11.2020 року № 2/20 прийнято рішення про надання голові правління ОСББ «Шкільний 2-Б» повноваження для проведення всіх необхідних реєстраційних дій для реєстрації права власності цього об`єднання на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:003:0035 цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У квітні 2021 року ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» подало пакет документів для реєстрації права власності спірної земельної ділянки за співвласниками ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б», однак державний реєстратор рішенням від 06.05.2021 року № 58003700 відмовив у проведенні такої реєстрації з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», саме: подані на реєстрацію документи, серед яких, зокрема, нотаріальна заява власника не є підставою для реєстрації переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:003:0035.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), серед іншого, дійшла висновку про те, що, укладаючи договір, спрямований на відчуження будинку, сторони не могли не розуміти, що користування будинком неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування будинку. Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.17), від 05.12.2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) дійшла таких висновків. «…Аналізуючи ст. 120 ЗК України та ст. 378 ЦК України, можна зробити висновок, що законодавець передбачив за певних обставин можливість припинення права власності на землю у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. За таких обставин законодавець допускає припинення права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти за попереднім власником. Однак законодавець цією нормою не обмежує можливості застосування визначених ст. 346 ЦК України способів припинення права власності на таку земельну ділянку та не виключає можливості застосування загальних гарантій непорушності права приватної власності, передбачених статтею 41 Конституції України…».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18, пункти 8.3 - 8.5) наголосила на тому, що: - правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії ст. 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами ст. 120 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року (у період з 01.01.2002 року до 20.06.2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала ст. 377 ЦК України; - ст. 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27.04.2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція ст. 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 05.11.2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів ОСОБА_42 (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від земельних ділянок, на яких вони розміщені, відбувся за радянських часів з ідеологічних мотивів. Під впливом тодішньої ідеології панувало уявлення, що особи можуть мати право власності на об`єкти нерухомості, але не на земельні ділянки, на яких вони розташовані. Так, Конституцією УРСР 1978 року (частина друга статті 11) було передбачено, що земля є у виключній власності держави. Внаслідок такого підходу існує значна кількість об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності приватних осіб, розташованих на землях державної та комунальної власності, причому земельні ділянки під цими об`єктами можуть бути несформованими. Водночас намір законодавця подолати такий штучний правовий відрив об`єктів нерухомості від землі не викликає сумніву. Тому в разі, якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, подальше відчуження об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки, а також земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості не допускається…».

Таким чином з часу переходу права власності на житлові та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку до співвласників згідно зі ст. 42, 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин припинилося право власності відповідача на земельну ділянку площею 0,1563 га, кадастровий номер 3222486201:01:003:0035, на якій розташований житловий комплекс, а в співвласників майна виникло право спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку, однак з незалежних від них причин співвласники не можуть зареєструвати за собою це право, оскільки ОСОБА_41 не виконав умови інвестиційних договорів та не передав на баланс ОСББ «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» земельну ділянку, яка розташована під будинком позивачів.

Враховуючи вищевикладене, необхідність захисту прав позивачів на спільне сумісне майно, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за співвласниками багатоквартирного будинку «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1563 га кадастровий номер 3222486201:01:003:0035, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що за подання позовної заяви позивачі сплатили судовий збір у розмірі 2 270,00 грн та зважаючи на задоволення позовних вимог сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 23, 328, 369, 377, 382 ЦК України, ст. ст. 49, 120, 125 ЗК України ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , в інтересах яких діє Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» (ЄДРПОУ 38559856) до ОСОБА_41 (РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області Мамедова А.В. про визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати за співвласниками багатоквартирного будинку «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1563 га кадастровий номер 3222486201:01:003:0035, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_41 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШКІЛЬНИЙ 2-Б» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 2-Б; код ЄДРПОУ 38559856) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.08.2022 року.

Суддя А.В. Янченко