Рішення

від 18.01.2022 по справі 376/34/22

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/34/22

Провадження № 2/376/284/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2022 р.

Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Друга Таращанська 2» до ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 07 вересня 2021 року було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Друга Таращанська 2» відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до вищезазначених Законів та Статуту, Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , і є юридичною особою.

Так, для надання майну ОСББ статусу спільної власності, приведення земельної ділянки також до статусу спільного майна, для збалансування видатків на загальних зборах було вирішено прийняти у власність від співвласниці Об`єднання ОСОБА_1 - відповідача по справі, приміщення загального користування площею - 230,4 кв.м., що включає в себе сходові клітки, поза квартирні коридори, котельня, щитова, тамбур. А також прийняти від відповідача земельну ділянку площею - 0,1196 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.

На виконання зазначеного рішення загальних зборів був підписаний акт приймання - передачі житлового комплексу, відповідно якого крім іншого, відповідач передає, а позивач приймає приміщення загального користування площею - 230, 4 кв.м., що включає в себе сходові клітки, поза квартирні коридори, котельня, щитова, тамбур (пункт 2) та земельну ділянку, площею - 0,1196 га по АДРЕСА_1 .

У підготовче судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та правильного вирішення справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що 07 вересня 2021 року було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Друга Таращанська 2» відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до вищезазначених Законів та Статуту, Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , і є юридичною особою.

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників будинку АДРЕСА_1 , дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія. Вищим органом управління є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів належить (крім іншого): питання про використання спільного майна; визначення обмежень на користування спільним майном, прийняття рішень про зведення господарських споруд та ін.

Так, для надання майну ОСББ статусу спільної власності, приведення земельної ділянки також до статусу спільного майна, для збалансування видатків на загальних зборах було вирішено прийняти у власність від співвласниці Об`єднання ОСОБА_1 - відповідача по справі, приміщення загального користування площею - 230,4 кв.м., що включає в себе сходові клітки, поза квартирні коридори, котельня, щитова, тамбур. А також прийняти від відповідача земельну ділянку площею - 0,1196 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до державного реєстру нерухомого майна, приміщення загального користування площею - 230, 4 кв.м., що включає в себе сходові клітки, поза квартирні коридори, котельня, щитова, тамбур, зазначені як нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею - 230,4 кв. м. (приміщення 14) в будинку АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності № 42836006, індексний номер 59119415 та розділ ОНМ 2401379132204 зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 , де об`єкт нерухомого майна зареєстровано не у відповідності до законодавства.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 812432, земельна ділянка, площею - 0,1196 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220489500:01:028:0149, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку належить - ОСОБА_1 .

На виконання зазначеного вище рішення загальних зборів був підписаний акт приймання - передачі житлового комплексу, відповідно якого крім іншого, відповідач передає, а позивач приймає приміщення загального користування площею - 230, 4 кв.м., що включає в себе сходові клітки, поза квартирні коридори, котельня, щитова, тамбур (пункт 2) та земельну ділянку, площею - 0,1196 га по АДРЕСА_1 .

На даний час право власності на вищевказане майно, у встановленому законом порядку, переоформлено не було, а зареєстрований ОНМ 2401379132204 зареєстровано з порушенням ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вказані обставини встановлені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Згідно ч. 11 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

гідно ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 цього Закону вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

За положеннями ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

У свою чергу, співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних права та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на наведених ним доказах, що додані до матеріалів справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 , до підготовчого судового засідання позов визнала, про що подала до суду відповідну заяву.

Суд вважає, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч. 3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 328, 385, 509, 526, ЦК України, ст. 152 ЗК України, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 4, 10, 12, 82, 83, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Друга Таращанська 2» (місцезнаходження: вул. 2-га Таращанська, буд. 2, с. Шкарівка, Білоцерківського району, Київської області, код ЄДРПОУ: 44491665) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Припинити право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею - 230,4 кв. м. (приміщення 14) в будинку АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності № 42836006, закрити розділ ОНМ 2401379132204 від 06.07.2021 року.

Припинити право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею - 0,1196 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220489500:01:028:0149, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, номер права власності 47469811, закрити розділ ОНМ 2616864932020.

Визнати за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Друга Таращанська 2» право власності на приміщення загального користування площею - 230, 4 кв.м., що включає в себе сходові клітки, поза квартирні коридори, котельня, щитова, тамбур, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Визнати за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Друга Таращанська 2» право власності на земельну ділянку, площею - 0,1196 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3220489500:01:028:0149, призначена для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. І. Віговський