Рішення

від 01.12.2021 по справі 758/975/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/975/19

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря судового засідання - Сікора М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a>, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a> (далі - ТОВ «Оазіс Тревел Україна») про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 28.02.18 між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , яка є агентом ТОВ «Оазіс Тревел Україна», було укладено договір про надання туристичних послуг № 1.

Відповідно до умов договору, туроператор зобов`язався організувати тур на 2 осіб з м. Києва до м. Монастір (Туніс) у період з 07.09.18 по 21.09.18, який включав в себе комплекс туристичних послуг: бронювання авіаквитків на літак, розміщення в готелі, забезпечення харчуванням, трансфер, медичне страхування.

На виконання умов договору нею сплачено суму у розмірі 48 213 грн.

Однак, у порушення умов договору, туроператор - ТОВ «Оазіс Тревел Україна», у строк, встановлений в договорі не організував наведений вище тур.

Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь суму матеріальних збитків у розмірі 180 496 грн. 34 коп.

Крім того, зазначав, що діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку з анулюванням туру, у нього та членів його сім`ї погіршився сон, психологічний стан.

Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь 180 496 грн. 34 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Позивач у судове засідання не з`явився, про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином.

Суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника позивача, представників відповідача та третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 28.02.18 між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , яка діє від імені, під контролем та за дорученням ТОВ «Оазіс Тревел Україна» (туроператор) на підставі Агентського договору від 04.03.13 № 2013/1732, було укладено договір про надання туристичних послуг № 1 (далі - договір) (а.с. 49-53).

Відповідно до п 1.1 договору туроператор зобов`язується забезпечити надання туристу туристичного продукту (туру) на умовах, визначених цим договором, а турист зобов`язується прийняти и своєчасно, в повному обсязі оплатити вартість туру згідно цього договору. В цілях виконання даного договору туроператор надає туристичний продукт, що відповідає вказаним в договорі вимогам туриста.

Згідно з п. 2.1.1. турист зобов`язався своєчасно та у повному обсязі відповідно до умов договору оплатити вартість туристичних послуг, що надаються туроператором, але не пізніше ніж 14 днів. Вартість послуг за договором становить 48 266 грн. 40 коп., що є еквівалентом 1 768 євро.

Відповідно до п. 2.6. договору туроператор зобов`язався організувати тур для туриста на 2 осіб до м. Хамаммет (Туніс) у період з 02.09.18 по 16.09.18, який включає в себе комплекс туристичних послуг: бронювання авіаквитків на літак, розміщення в готелі, трансфер, медичне страхування.

Відповідно до ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про туризм» (далі - Закон) учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Частинами 1 - 4 ст. 17 Закону передбачено, що з метою створення рівних можливостей суб`єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської діяльності.

Суб`єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність.

Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів.

Суб`єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово "туроператор" без отримання ним ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.

За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його (ч. 1 ст. 20 Закону).

Частиною 2 ст. 20 Закону передбачено, що до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За надання туристичних послуг позивачем сплачено суму у розмірі 48 213 грн. (а.с. 54).

Відповідач свої зобов`язання, передбачені п. 2.6. договору не виконав.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що з вини туроператора - ТОВ «Оазіс Тревел Україна», тур не відбувся, туроператор свої зобов`язання за договором не виконав.

Доказів на спростування твердження позивача відповідачем суду не надано.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

В силу абз. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що в разі, якщо невиконанням, неналежним виконанням умов цього договору однією стороною іншій стороні будуть заподіяні збитки, винна сторона зобов`язується відшкодувати такі збитки в повному обсязі.

Таким чином, сума збитків, заподіяна відповідачем позивачу невиконанням договору складає 72 316 грн.

Оскільки невиконанням договору відповідачем позивачу заподіяні збитки, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 48 213 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначаючи суму збитків, заданих невиконанням умов договору відповідачем, позивачем включено до суми збитків суму нарахованої пені, 3 процентів річних, інфляційних.

Разом з тим, статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З чого виходив позивач, визначаючи 3 проценти річних у розмірі 357 грн. та інфляційні у розмірі 1 751 грн. 24 коп., як суму збитків, завданих відповідачем невиконанням договором, у позовній заяві позивачем не вказано.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи те, що ст. 625 ЦК України застосовується до правовідносин, які виникають у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання, позивачем у позовній заяві не викладені обґрунтування позовних вимог про стягнення 3 процентів річних у розмірі 357 грн. та інфляційних у розмірі 1 751 грн. 24 коп., а тому правових підстав для задоволення позову в цій частині немає.

За загальними правилами, викладеними у ст. 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Не викладені обставини у позові і на обґрунтування позовних вимог про стягнення пені у розмірі 130 175 грн. 10 коп., не зазначено у зв`язку з чим позивач, визначаючи розмір збитків, завданих відповідачем невиконанням договору, визначив як збитки пеню.

До того ж, згідно з розрахунку, наведеного позивачем у позові, вбачається те, що розмір пені визначено згідно договору (а.с. 25).

Однак, умовами договору не передбачена відповідальність сторін договору за його невиконання у вигляді пені.

Оскільки суд відповідно до ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог, позивачем у позові не викладені обставини на обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 130 175 грн. 10 коп. пені, правових підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Разом з тим, позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ураховуючи те, що позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягала у моральних стражданнях, внаслідок анулювання туру, що спричинило погіршення психологічного стану позивача, суд виходячи з принципів справедливості та розумності дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 22, 546, 549, 610, 611, 625, 653, 901, 1167 ЦК України, ст. ст. 5, 17, 20, 30, 32, 33 Закону України «Про туризм», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a> (04071, м. Київ, вул. Почайницька, 25/49, ЄДРПОУ 35735699), третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди - - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a> на користь ОСОБА_1 48 213 (сорок вісім тисяч двісті тринадцять) грн. на відшкодування збитків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна»</a> на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук