Постанова від 08.08.2022 по справі 910/5966/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2022 р. Справа № 910/5966/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися

відповідача - Підгородецька О.Ю.

третьої особи на стороні позивача - не з`явилися

третьої особи на стороні відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 (повне рішення складено 26.04.2021)

у справі №910/5966/20 (суддя - Джарти В.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович

про визнання незаконним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020 та зобов`язання відновити реєстраційну дію №13561070018003028 від 21.01.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ відповідача безпосередньо порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 на володіння часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 відкрито провадження у справі №910/5966/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 залучено до участі у справі приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020, зупинено провадження у справі №910/5966/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/5971/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 провадження у справі №910/5966/20 поновлено та призначено її до розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 (повне рішення складено 26.04.2021) у справі №910/5966/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

Міністерство юстиції України вказує на правомірність висновків колегії Мін`юсту стосовно того, що державний реєстратор Дехтяренко О.І. повинен був відмовити у державній реєстрації з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а також зупинити розгляд поданих йому документів з підстав, що визначені п. 4 ч. 1 ст. 27 вказаного закону. На переконання скаржника, надані позивачем реєстратору документи не відповідали вимогам закону та відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 апеляційну скаргу у справі №910/5966/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 апеляційну скаргу у справі №910/5966/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 29.06.2021 у встановлений процесуальний строк скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/5966/20, призначено її до розгляду на 27.07.2021, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

Учасники справи не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 розгляд справи відкладено до 21.09.2021.

20.09.2021 позивачем подано до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 зупинено апеляційне провадження у справі №910/5966/20 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до перегляду судового рішення палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/5971/20 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 поновлено апеляційне провадження у справі №910/5966/20 та призначено її до розгляду на 14.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 розгляд справи відкладено до 12.07.2022.

На електронну поштову адресу суду 12.07.2022 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи до 09.08.2022.

У судове засідання 09.08.2022 з`явився представник відповідача та надав пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники позивача та третіх осіб не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Так, належне повідомлення представника позивача підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Треті особи, у свою чергу, також повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання копії ухвали від 12.07.2022 засобами поштового зв`язку на адреси їх місцезнаходження.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, позивач і треті особи належним чином повідомлені про розгляд справи. Також судом враховано і подану особисто позивачем 20.09.2021 заяву про розгляд апеляційної скарги за її відсутності. Отже, неявка у судове засідання представників позивача третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ОСОБА_2 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр".

Починаючи з 13.06.2018 частка ОСОБА_2 складала 65% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр", що еквівалентно 203125,00 грн. Загальний розмір статутного капіталу товариства складав 312500,00 грн.

10.05.2019 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр". Рішенням зборів, оформленим протоколом №1/19, вирішено, зокрема, зменшити статутний капітал товариства на розмір частки, що знаходиться на балансі товариства (95312,50 грн), та на розмір часток учасників, яких виключено з товариства (1875,00 грн).

В результаті такого рішення частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" зменшилася з 30,8% до 0,15%. Натомість, частки інших учасників збільшилися наступним чином:

- частка ОСОБА_2 - до 94,4% (203255,00 грн);

- частка ОСОБА_3 - до 3% (6458,38 грн);

- частка ОСОБА_4 - до 1,7% (3660,39 грн);

- частки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - до 0,15% кожна (по 322,97 грн).

Рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр", оформлені протоколом №1/19 від 10.05.2019, в судовому порядку оскаржені не були, таких доказів матеріали справи не містять. Отже, станом на час розгляду справи такі рішення є чинними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, на підтвердження чого у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 24.06.2019.

У зв`язку з цим, державну реєстрацію змін статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" за наслідками рішень загальних зборів від 10.05.2019, оформлених протоколом №1/19, було здійснено лише 15.10.2019 та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №135661050017003028.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 01.07.2019 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" з заявою про вступ до складу учасників, як спадкоємиця ОСОБА_2 .

14.01.2020 ОСОБА_1 видано свідоцтво про спадщину за заповітом, згідно якого остання є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , у тому числі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" у розмірі 94,4%, що еквівалентно 203255,00 грн.

Цього ж дня загальними зборами товариства прийнято рішення, оформлене протоколом №2/19, яким розглянуто питання про прийняття до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" ОСОБА_1 та вирішено включити її до складу учасників.

На підставі вказаного рішення загальних зборів від 14.01.2020, а також свідоцтва про спадщину за заповітом від 14.01.2020 ОСОБА_1 було ініційоване внесення відповідного реєстраційного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

21.01.2020 державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренком О.І. здійснено реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" за №13561070018003028 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах".

Проте, 06.02.2020 до Міністерства юстиції України надійшла скарга приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. на реєстраційну дію №13561070018003028 від 21.01.2020. Скаржник просив скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказану реєстраційну дію, оскільки на момент її вчинення надані позивачем реєстратору документи не відповідали відомостям з реєстру.

14.02.2020 Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції (далі - колегія Мін`юсту) розглянула вказану скаргу та рекомендувала її задовольнити у повному обсязі і скасувати реєстраційну дію.

Так, колегією Мін`юсту встановлено, що згідно відомостей з реєстру на момент смерті, тобто станом на 23.06.2019, ОСОБА_2 був власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" номінальною вартістю 203125,00 грн. Водночас, свідоцтвом про право на спадщину посвідчувалося право спадкоємця ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі товариства вартістю 203255,00 грн. Зважаючи на вищезазначене, колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , набула право власності на частку у статутному капіталі товариства номінальною вартістю більшою ніж та, що належала спадкодавцеві на момент смерті ОСОБА_2 . Тому, за висновками колегії державний реєстратор ОСОБА_10 повинен був відмовити у державній реєстрації з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а також зупинити розгляд поданих йому документів з підстав, що визначені п. 4 ч. 1 ст. 27 вказаного закону.

Оспорюваним наказом Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020, прийнятим на підставі висновку колегії, скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. задоволено в повному обсязі та скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань №13561070018003028 від 21.01.2020 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведену державним реєстратором Васильківської районної державної реєстрації Київської області Дехтяренком О.І. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр".

Проте, позивач вважає, що вказаний наказ є незаконним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що наказ відповідача безпосередньо порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 на володіння часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр".

На переконання позивача, колегією невірно встановлено, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був власником частки у статутному капіталі товариства номінальною вартістю 203125,00 грн, оскільки останній був власником частки вартістю 203255,00 грн, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Тому, реєстратор правомірно здійснив оспорювану реєстраційну дію.

У свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що приймаючи спірний наказ, Міністерство юстиції України усувало порушення, допущене державним реєстратором під час вчинення спірної реєстраційної дії.

Аналогічні доводи проти задоволення позову були викладені і приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" просило позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що Міністерством юстиції України прийняте помилкове рішення без встановлення всіх обставин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки закон передбачає визнання свідоцтва про спадщину недійсним виключно в судовому порядку, тому ані державний реєстратор, ані Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями надання оцінки такому документу в аспекті його дійсності та відповідності нормам Конституції України та законам України, а також обмежувати своїми діями ОСОБА_1 на вільне розпорядження своїм майном, отриманим у спадщину. Доказів оскарження свідоцтва про спадщину від 14.01.2020 матеріали справи не містять, сторонами не повідомлено про факт оскарження вказаного свідоцтва в судовому порядку ані на момент внесення запису від 21.01.2020, ані на момент розгляду скарги 18.03.2020, ані на момент розгляду даного спору.

Відтак, на переконання місцевого господарського суду, у державного реєстратора Дехтяренка О.І. під час внесення запису №13561070018003028 від 21.01.2020 не було законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у внесенні такого запису, що у свою чергу свідчить про помилковість прийнятого наказу Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду з приводу наявності підстав для задоволення заявленого позову та скасування наказу Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020, з наступних підстав.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників регулюється приписами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Статтею 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції, що діяла станом на 14.01.2020) передбачено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника-фізичної особи чи припинення учасника-юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 01.07.2019 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" із заявою про вступ до складу учасників, як спадкоємиця померлого ОСОБА_2

14.01.2020 загальними зборами товариства прийняте рішення, оформлене протоколом №2/19, яким включено ОСОБА_1 до складу учасників.

На підставі вказаного рішення та свідоцтва про спадщину за заповітом ОСОБА_1 звернулася до реєстратора з метою внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Натомість, процедура розгляду відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами, встановлюються Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 (далі - порядок №1128).

Відповідно до п. 2 порядку №1128 (тут і надалі у редакції станом на час розгляду скарги) для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Пунктом 9 порядку №1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом (п. 13 порядку №1128).

Також відповідно до п. 14 порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Отже, на переконання апеляційного суду колегія у межах своєї компетенції встановлює наявність чи відсутність обставин, викладених у скарзі, та перевіряє правомірність дій державного реєстратора виключно на предмет формального дотримання вимог законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

При цьому, до повноважень колегії не віднесено здійснення юридичної оцінки правомірності видачі певних правовстановлюючих документів, на підставі яких державним реєстратором вчиняються реєстраційні дії.

Частино 2 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (тут і надалі у редакції станом на 21.01.2020) передбачено, що державний реєстратор має наступні повноваження:

1) приймає документи;

1-1) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим законом, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;

3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;

3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;

4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

5) веде Єдиний державний реєстр;

6) веде реєстраційні справи;

6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим законом.

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права, у разі якщо такі зміни відбулися не в результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств) або не на підставі судового рішення, обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи. Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо засновника (учасника), якому належить частка у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи, та щодо особи, яка набуває таку частку.

Як було зазначено вище, приймаючи спірний наказ, Міністерство юстиції України керувалося висновком колегії Мін`юсту, у якому, зокрема зазначено, що неправомірність дій державного реєстратора Дехтяренко О.І. полягала в тому, що ним не було прийнято рішення про зупинення або про відмову у вчиненні реєстраційної дії у зв`язку з невідповідністю номінальної вартості частки у статутному капіталі товариства, яка була на момент смерті ОСОБА_2 (203125,00 грн), та вартості частки, яку отримала ОСОБА_1 у спадок (203255,00 грн), та яка вказана у свідоцтві про спадщину за заповітом від 14.01.2020. Тобто, фактично, колегія Мін`юсту вдалася до оцінки свідоцтва про спадщину, виданого ОСОБА_1 .

Тому, місцевим господарським судом зроблено висновок, що оскільки законодавець передбачає визнання свідоцтва про спадщину недійсним виключно в судовому порядку, ані державний реєстратор, ані відповідач не наділені повноваженнями надання оцінки такому документу в аспекті його дійсності та відповідності нормам Конституції України та законам України, а також обмежувати своїми діями особу на вільне розпорядження своїм майном, отриманим у спадщину.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками та вважає за необхідне зазначити про відсутність повноважень у колегії Мін`юсту вдаватися до оцінки правовстановлюючих документів та, фактично, вказувати про їх незаконність.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що рекомендації, надані колегією у висновку, з приводу наявності підстав для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації позивачем реєстратору ОСОБА_10 , є такими, що відповідають вимогам закону та повноваженням колегії.

Як було зазначено вище, державному реєстратору ОСОБА_10 було надано копію свідоцтва про право на спадщину від 14.01.2020, яким підтверджувалося право ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" номінальною вартістю 203255,00 грн.

З огляду на повноваження реєстратора, передбачені ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", останній мав, зокрема, вчинити наступні дії:

- перевірити документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

- перевірити документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

- під час проведення реєстраційних дій використовувати відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем;

- проводити реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

З матеріалів справи убачається, що станом на час вчинення реєстраційної дії, яка стала предметом оскарження до Мін`юсту, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була наявна інформація про те, що частка ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" у грошовому вимірі складала 203125,00 грн (том 1, а. с. 74-77).

Тобто, у висновку колегії Мін`юсту вірно встановлено невідповідність наданих позивачем реєстратору документів відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з підстав для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Отже, у висновку колегії Мін`юсту вірно встановлено, що державний реєстратор Дехтяренко О.І. був зобов`язаний зупинити розгляд документів, поданих йому позивачем для державної реєстрації, оскільки їх зміст не відповідав відомостям щодо розміру частки ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр", які містилися в Єдиному державному реєстрі.

З урахуванням викладеного, оскільки державний реєстратор Дехтяренко О.І. не мав права здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі наданих ОСОБА_1 документів, реєстраційна дія №13561070018003028 від 21.01.2020 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" підлягає скасуванню.

Саме таких висновків дійшла Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції на засіданні 14.02.2020 за результатами розгляду скарги приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В.

З урахуванням викладеного, оспорюваний наказ Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020 про задоволення скарги та скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань №13561070018003028 від 21.01.2020 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" є правомірним.

Щодо іншої підстави для скасування відповідної реєстраційної дії, викладеної у висновку колегії Мін`юсту, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" підставою для відмови у державній реєстрації є те, що надані документи суперечать вимогам Конституції України та законів України.

У висновку колегії Мін`юсту зазначено, що державний реєстратор, окрім зупинення розгляду поданих йому документів на підставі п. 4 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", повинен був також відмовити у державній реєстрації з огляду на невідповідність наданих позивачем документів закону.

Проте, апеляційний суд наголошує на тому, що до повноважень державного реєстратора не входить перевірка наданих йому документів вимогам Конституції України та законів України. Тому, на переконання колегії суддів, державний реєстратор не мав повноважень на прийняття рішення про відмову у державній реєстрації з підстав, зокрема, невідповідності наданого позивачем свідоцтва про спадщину вимогам Конституції України або ж Цивільного кодексу України.

Тому, наведені вище колегією Мін`юсту висновки не відповідають вимогам закону.

До того ж, приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не містять повноважень державного реєстратора на одночасне зупинення розгляду документів та відмову у державній реєстрації, оскільки такі дії є альтернативними і обумовлені різними відмінними одна від одної підставами, викладеними у ст. ст. 27 та 28 вказаного закону.

Разом з цим, предметом спору у даній праві є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020, прийнятого на основі висновку колегії Мін`юсту, оскільки такий висновок окремому оскарження не підлягає та носить лише рекомендаційний характер. Однак, саме наказом Мін`юсту затверджується такий висновок і лише наказ може бути оскаржено заінтересованою особою у судовому порядку.

Як було зазначено вище, колегія суддів прийшла до висновку з приводу того, що оспорюваний наказ про скасування реєстраційної дії вцілому є правомірним. Тому, наведена вище невідповідність встановлених колегією Мін`юсту обставин вимогам закону не впливає на правомірність винесення самого наказу, оскільки державним реєстратором було порушено процедуру проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр".

Таким чином, підсумовуючи усе вищезазначене, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини справи та положення чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020.

Щодо пред`явленої позовної вимоги про зобов`язання відповідача відновити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань №13561070018003028 від 21.01.2020, то слід зазначити, що вона є похідною від вимоги про скасування наказу, а отже результати її вирішення залежать від результатів розгляду основної вимоги.

Відтак, колегія суддів зауважує на тому, що оскільки суд прийшов до висновку про правомірність наказу Міністерства юстиції України №1008/5 від 18.03.2020, вимога про зобов`язання відновити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань також не підлягає задоволенню, як похідна вимога.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача з приводу неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі №910/5966/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За вказаних обставин апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі №910/5966/20 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) 6306 (шість тисяч триста шість),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.08.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко