Рішення

від 04.08.2022 по справі 906/1373/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1373/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кошик М.Й. - ордер серія АА №1165801 від 14.12.2021;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Рибацький стан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноінвест Полісся"

про стягнення 167905,34 грн

Фермерське господарство "Рибацький стан" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноінвест Полісся" 167905,34 грн, з яких: 140000,00 грн основного боргу, 9133,29 грн пені, 4291,27 грн 3% річних за користування чужими коштами та 14480,78 грн інфляційних збитків.

Ухвалою від 28.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 27.01.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1373/21, призначена на 27.01.2022 об 11:30, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 17.02.2022 суд призначив судове засідання на 17.03.2022 в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

З огляду на неприпиняючі повітряні удари ворога у місті Житомир та в Житомирській області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, також враховуючи перебування судді Вельмакіної Т.М. у відпустці, справа в судове засідання 17.03.2022 не вносилася.

Ухвалою від 11.04.2022 суд призначив судове засідання на 02.06.2022 о 12:00.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1373/21, призначена на 21.06.2022 о 12:00, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 20.07.2022 суд призначив розгляд справи на 05.08.2022.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що станом на дату судового засідання заборгованість відповідач не сплатив.

02.08.2022 на адресу суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали від 02.06.2022, яка направлялась відповідачу за його юридичною адресою (а.с .63-65). При цьому ухвала суду від 20.07.2022, згідно відстеження відправлень на сайті Укрпошти, з 28.07.2022 знаходиться у точці видачі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що адреса відповідача відповідає вказаній у позовній заяві (а.с. 21).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини, тривалий час розгляду справи та те, що поштова кореспонденція неодноразово направлялась відповідачу за його юридичною адресою (а.с. 34, 46, 58, 63), а також систематично направлялася на його офіційну електронну адресу, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ, крім того інформація про призначені судові засідання розміщувалася і на офіційному веб-порталі Судова влада України.

Водночас судом взято до уваги, що саме відповідач наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Крім того суд враховує, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 02.12.2020 між Фермерським господарством "Рибацький стан" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерноінвест Полісся" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №2/12/20ЗПРС (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов`язується у зумовлені строки поставити та передати у власність покупця сою, а покупець - у порядку та на умовах, передбачених договором, зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у специфікаціях до договору, які є його невід`ємними додатками (п. 1.1.1 договору).

Найменування, кількість та ціну товару визначено у специфікації (додаток №1 до договору поставки №2/12/20ЗПРС від 02.12.2020), яка підписана сторонами та скріплена печатками (а.с. 12).

Позивач стверджує, що 02.12.2020 поставив відповідачу товар за вказаним договором на загальну суму 140000,00 грн, на підтвердження чого надав видаткову накладну №ВН-2 від 02.12.2020 (а.с. 13) та довіреність №2 від 02.12.2020 на отримання товару (а.с. 14).

Так як відповідач розрахунки за отриманий товар не здійснив, заборгувавши 140000,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 9133,29 грн пені, 4291,27 грн 3% річних, 14480,78 грн інфляційних втрат.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №2/12/20ЗПРС від 02.12.2020.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Факт поставки позивачем відповідачу 02.12.2020 товару у кількості 10 т на загальну суму 140000,00 грн підтверджується підписаною представниками сторін і скріпленою їх печатками видатковою накладною №ВН-2 від 02.12.2020 та довіреністю №2 від 02.12.2020 на отримання товару.

Тобто, факт поставки позивачем відповідачу товару та обов`язок останнього провести розрахунки на суму 140000,00 грн, підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За пунктом 6.1 договору поставки, покупець здійснює оплату за товар в українській гривні (за валютним міжбанківським курсом долара США на момент поставки, згідно сайту https://minfin.com.ua/ua/currency/mb/), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку-фактури, або шляхом внесення готівкових коштів до каси постачальника, або будь-яким іншим способом, передбаченим чинним в Україні законодавством (включаючи, але не виключно, зарахування зустрічних вимог, переведення боргу, відступлення права вимоги та ін.). У призначенні платежу має бути вказаний цей договір і відповідний рахунок-фактура.

Строки та порядок оплати покупцем товару встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 2.1 специфікації до договору поставки оплата товару покупцем здійснюється на підставі п. 6.1 договору, а саме протягом 3 банківських днів.

За наведеного, з урахуванням п. 6.2 договору поставки та п. 2.1 специфікації до договору, строк виконання відповідачем зобов`язання оплатити товар є таким, що настав 08.12.2020, тобто через 3 банківських дні з дати отримання товару відповідачем.

Оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар на суму 140000,00 грн, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору поставки сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від суми несвоєчасно погашеної заборгованості, за кожен день допущення несвоєчасної оплати.

З огляду на спосіб нарахування штрафу за п. 7.2 договору поставки - за кожен день допущення несвоєчасної оплати та з урахуванням ч. 3 ст. 549 ЦК України, суд дійшов висновку, що умовами договору фактично передбачено нарахування неустойки у вигляді пені.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 9133,29 грн пені за період з 07.12.2020 по 06.06.2021 (розрахунок - а.с. 3).

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 4291,27 грн 3% річних за період з 07.12.2020 по 14.12.2021 (розрахунок - а.с. 4).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши вказані розрахунки, суд встановив, що позивач при їх здійсненні не врахував ст. 253 ЦК України та невірно визначив початок періоду нарахування, оскільки вірним є нарахування пені та 3% річних з 08.12.2020, тобто через три банківських дні з дня отримання (02.12.2020) відповідачем товару.

Здійснивши перерахунок пені за період з 08.12.2020 по 06.06.2021 суд встановив, що обґрунтовано заявлена її сума складає 9087,39 грн. У стягненні 45,90 грн пені слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 08.12.2020 по 14.12.2021 суд встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 4279,79 грн. У стягненні 11,48 грн 3% річних слід відмовити, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 14480,78 грн інфляційн, то перевіривши здійснений позивачем їх розрахунок, суд встановив, що останній є арифметично вірним, обґрунтованим, тому вимога про стягнення 14480,78 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню у розмірі 140000,00 грн основного боргу, 9087,39 грн пені, 4279,79 грн 3% річних, 14480,78 грн інфляційних втрат. У стягненні 45,90 грн пені та 11,48 грн 3% річних суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Рибацький стан" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноінвест Полісся" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, пров. Вацківський, буд. 2, кв. 92, ід. код 43671442) на користь Фермерського господарства "Рибацький стан" (12524, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с. Грубське, пров. Миру, буд. 10, ід. код 37692040):

- 140000,00 грн основного боргу;

- 9087,39 грн пені;

- 4279,79 грн. 3% річних;

- 14480,78 грн інфляційних втрат;

- 2517,72 грн судового збору.

3. У стягненні 45,90 грн пені та 11,48 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.08.22

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.):

- позивачу.;

- відповідачу

+

- advocate@koshyk.law

- Lany21st"gmail.com