Рішення

від 29.05.2022 по справі 450/150/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/150/22 Провадження № 2/450/41/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Покидько Л. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову, покликається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 01.06.1996 року, зареєстрованого в реєстрі за №1824 та посвідченим державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. купив садовий будинок, який розміщений у АДРЕСА_2 та входить до садового товариства «Берізка», який складається з двох житлових кімнат, житловою площею 35,4 кв.м, до садового будинку відноситься сарай. У договорі зазначено, що цей садовий будинок належить ОСОБА_2 на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Львівським МБТІ 12.12.1995 року № НОМЕР_1 , який розміщений на земельній ділянці, площею 0,0548 га, розташованої на території Жирівської сільської ради, належній ОСОБА_2 на підставі Державного акту ІV-ЛВ №051274, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю 12.06.1995 року №448. Однак при укладенні договору купівлі-продажу садового будинку не було переоформлено на ім`я покупця право власності на земельну ділянку. Протягом 25 років позивач із сім`єю веде садове господарство у АДРЕСА_2 та користується земельною ділянкою, на якій розташований належний йому садовий будинок, однак оформити право власності на земельну ділянку на себе не може, позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм садовим будинком та земельною ділянкою.

17.01.2022 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

07.02.2022 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалами від 18.03.2022 року витребувано докази в Головного управління Держгеокдастру у Львівській області та залучено як співвідповідача ОСОБА_2

27.04.2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак через канцелярію суду представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити в повному обсязі, судові витрати просив залишити за позивачем.

Відповідач Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області, яка належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, участі представника не забезпечила, відзиву на позовну заяву суду не надала.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак подав відзив про визнання позовних вимог. Просив при задоволенні позову не покладати на нього судові витрати, а також здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив садовий будинок, який розміщений в АДРЕСА_2 та входить до садового товариства «Берізка», що підтверджується копією договору купівлі продажу від 01.06.1996 року, який посвідчений державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С., зареєстровано в реєстрі за №1824.

З копії Державного акту про право власності на земельну ділянку від 12 червня 1995 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0548 га, яка розташована на території Жирівської сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з ст. ст. 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №364/515/19.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власником садового будинку, на підставі договору купівлі - продажу, то згідно з вищевикладених правових норм набув право власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок.

Дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява обґрунтована, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 319,321, 317, 328, 377,392 ЦК України, ст. ст. 120 ЗК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,0548 га, яка розташована у Садівницькому товаристві «Берізка» (код ЄДРПОУ 26527153) за адресою с. Солонка-Жирівка, Пустомитівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.05.2022 року.

СуддяІ. І. Мельничук