Рішення

від 08.08.2022 по справі 280/2266/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року Справа № 280/2266/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 39641616)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, 69032, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС (далі позивач) звернулось із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗП8513/401/НП/СП-ФС від 12 січня 2022 року.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 14.09.2021 року Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №640/17424/19 визнано протиправною та нечинною Постанову КМУ від 21.08.2019 р. №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», на підставі якої до Постанови № 509 були внесені зміни (пункти 2-4,9-10 викладені у новій редакції, а пункти 5,6,7,8 виключені). Окрім того, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною попередню постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка визначала процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними та фізичними особами, які використовують найману працю. Відтак, вважає, що внаслідок визнання протиправною та нечинною у судовому порядку Постанови № 823, положення якої регламентують основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю, уповноваженні посадові особи Держпраці фактично втратили право проводити інспекційні відвідування, а складені за їх результатами акти, приписи та постанови про накладення штрафів є заздалегідь незаконними. Вказує, що оскільки вимога була направлена в межах заходу державного контролю, а саме інспекційного відвідування, на неї розповсюджуються положення Закону № 877-V щодо обов`язкового надання документів перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), які підтверджують законність підстав його проведення. Всупереч вимогам даного положення Закону № 877-V, інспектором праці була надіслана лише копія направлення. Відповідачем не було ані долучено копію Доручення Прем`ер-міністра про перевірку суб`єктів господарювання до Направлення, ні вказано реквізити даного Доручення у направленні. Таким чином, вважає, що позивач був позбавлений права ознайомитися з підставами для здійснення позапланового заходу контролю позивача та, як наслідок, ідентифікувати наявність нібито системних правопорушень з боку позивача, які послугували підставою для здійснення Інспекційного відвідування позивача. На думку позивача, вимога інспекторів є незаконною та такою, шо не підлягає задоволенню. Щодо суті виявленого порушення зазначає, що у зв`язку з тим, що в Акті відсутня інформація щодо уповноважених осіб TOB «МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС», які нібито здійснювали перешкоди інспекторам праці під час здійснення спроби проведення заходу державного контролю, а також до Акту не було додано диск з відеозаписом, позивач ставить під сумнів, що інспекторами праці взагалі була здійснена спроба проведення інспекційного відвідування за юридичною адресою позивача: 69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне щосе, будинок 72. Стверджує, що позивач не ухилявся від отримання повідомлення, а навпаки направив на адресу Головного управління Держпраці у Запорізькій області листа з проханням повідомити про час та місце розгляду справи. На противагу цьому та у порушення чинного порядку накладення штрафів, Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було прийнято рішення щодо розгляду справи без повідомлення позивача. Вважає, що вказані дії відповідача безумовно позбавили права позивача на участь у розгляді справи та права на захист своїх прав, а отже є підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 28.03.2022 вх. № 14600 посилається на те, що згідно направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 11.11.2021 №1358 фахівцями Головного управління було здійснено вихід для проведення заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» за юридичної адресою підприємства: м.Запоріжжя. вул.Південне шосе, буд.72. На юридичну адресу підприємства було направлено рекомендованим листом Вимогу про надання документів від 16.11.2021, а також копію направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.11.2021 №1358 (поштове відправлення 6900511632555). Згідно даної вимоги підприємству потрібно було надати копії документів строком до 10 год. 00 хв. 22.11.2021 року. У зв`язку з відсутністю можливості вручити копію направлення уповноваженій особі ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» посадовими особами Головного управління було направлено вказані документи поштовим відправленням. Відповідно до сторінки Укрпошти «Про відстеження поштових відправлень», даний пакет документів позивачем було отримано 17.11.2021 року, тобто, у період проведення перевірки відповідно до направлення. Проте, всупереч встановленому часу для надання документів та терміну проведення перевірки, позивачем документи не були надані, як у строки зазначені у вимозі від 16.11.2021 року №ЗП8513/401/НП так і пізніше станом на 26.11.2021 року. Враховуючи вищевикладене, здійснити захід державного контролю ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС» не вбачається можливим, у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці. З даного факту складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26.11.2021 №ЗП8513/401/НП та повторно здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС» для ознайомлення та підписання посадовими особами підприємства Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування. Таким чином, вважає, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Прийняті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. З урахуванням викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою суду від 14.02.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС про забезпечення позову у справі №280/2266/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 39641616) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, 69032, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 15.02.2022 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/2266/22, призначено підготовче судове засідання на 15.03.2021.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні оголошено воєнний стан строком па 30 днів, починаючи з 24.02.2022.

28.02.2022 тимчасово виконуючим обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв`язку з загрозою життю, здоров`ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану», яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.

Наказами тимчасово виконуючого обов`язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022 № 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22 строк дії наказу від 28.02.2022 № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» продовжений до 06.05.2022 включно.

Ухвалою суду від 25.05.2022 відкладено підготовче засідання на 23.06.2022.

Ухвалою суду від 01.06.2022 забезпечено участь представника відповідача у підготовчих та судових засіданнях з розгляду вказаної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Протокольною ухвалою суду від 23.06.2022 відкладено підготовче засідання до 04.07.2022.

Протокольною ухвалою суду від 04.07.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.07.2022.

Клопотанням від 27.07.2022 вх. № 28647 позивач просить суд розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

У судове засідання 28.07.2022 з`явився представник відповідача та не заперечував проти клопотання позивача.

У звя`зку із викладеним, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом ГУ Держпраці у Запорізькій області № 2305 від 11.11.2021 "Про проведення заходу державного нагляду (контролю)" зобов`язано забезпечити організацію та проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування згідно переліку, що додається з питань додержання законодавства про працю та зайнятість населення у термін по 26.11.2021.

11.11.2021 ГУ Держпраці у Запорізькій області також було виписано направлення №1358 на проведення позапланового заходу з 15.11.2021 по 26.11.2021 на ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС», яким уповноважено здійснити захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2

16.11.2021 інспекторами праці Макаренко Є.О. та Лазаренко О.М. сформовано вимогу про надання документів № ЗП8513/401/АВ.

26.11.2021 державними інспекторами складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю № ЗП 8513/401/НП.

03.12.2021 поштовим зв`язком на адресу ТОВ "МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС" надіслано повідомлення про розгляд справи від 02.12.2021 № 08/03.4-06/11926.

12.01.2022 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗП8513/401/НП/СП-ФС на ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС» у розмірі 18000,00 грн. у зв`язку із ненаданням посадовій особі ГУ Держпраці у Запорізькій області необхідних для проведення заходу контролю документів, що є порушенням норм чинного законодавства відповідальність за яке передбачена абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Не погоджуючись із постановою № ЗП8513/401/НП/СП-ФС від 12.01.2022, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Так, за приписами ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності», заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 1 9, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частини 5 статті 2 Закону).

Спірні правовідносини регулювались Конвенцією № 81 Міжнародної організації праці 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року № 877, Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року (із змінами та доповненнями ), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, Кодексом законів про працю України .

Так, Конвенція МОП № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», ратифікованої Україною Законом N 1985-IV від 08.09.2004 року, яка є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України" ратифікованаЗаконом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року.

Статтею 12 Конвенції передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Стаття 16 Конвенції визначає, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

У відповідності до стаття 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародні договори» визначено поняття міжнародний договір України це укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Статтею 15 вище значеного Закону чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

Суд зазначає, що приписами статті 259 Кодексу законів про працю України визначено що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

У відповідності до Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11,02.2015 р. № 96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці», Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з ч.1, 2 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Як свідчить долучена до справи копія наказу № 2305 від 11.11.2021 підставою для його прийняття стало доручення Прем`єр-Міністра України від 20.10.2021 № 47357/1/1-21 (а.с.76).

11.11.2021 ГУ Держпраці у Запорізькій області також було виписано направлення №1358 на проведення позапланового заходу з 15.11.2021 по 26.11.2021 на ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС», яким уповноважено здійснити захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 16).

Вказаний наказ № 2305 від 11.11.2021 та направлення № 1358 від 11.11.2021, як за формою так і за змістом відповідають вищенаведеним нормам Закону № 877-V.

16.11.2021 інспекторами праці Макаренко Є.О. та Лазаренко О.М. сформовано вимогу про надання документів № ЗП8513/401/АВ, яка отримана за твердженням позивача поштовим зв`язком 17.11.2022 (а.с.14-15).

У вимозі зобов`язано керівництво ТОВ «Метінвест-промсервіс» у строк до 10год.00хв. 22.11.2021 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

При цьому в обгрунтування підстав для витребовування переліку документів відповідач посилається також і на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823.

З цього приводу суд зауважує та підтримує доводи позивача про те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 р. у справі №640/17424/19,яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 р., визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю".

У відповідності до частини другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи зазначене вище, норми постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю" підлягають застосуванню виключно до 14.09.2021.

В данному випадку, посилання на вказаний Порядок у вимозі від 16.11.2021 є неправомірним.

Однак, суд вважає, що витребовувати документи суб`єкт владних повноважень міг не тільки на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 823, а і безпосередньо згідно Закону № 877-V .

Так, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.

Суд звертає увагу та наголошує на тому, що таке право виникає у суб`єкта владних повноважень саме ПІД ЧАС здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч.5 ст. 7 Закону перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Відповідачем не надано суду будь-яких документів, що підтверджували б вихід уповноважених інспекторів на здійснення заходу державного нагляду саме 16.11.2021, або раніше цієї дати.

В даному випадку, як слідує з самої вимоги, уповноважені особи з боку позивача не були присутні (відповідна строка вимоги не містить будь-яких записів).

У відзиві представник відповідача посилається на те, що вихід на юридичну адресу товариства було здійснено уповноваженими особами 11.11.2021. Проте, документального підтвердження цьому не надано, як і не зазначено чим закінчився цей вихід та як це було оформлено.

Із долученої до матеріалів справи доповідної записки головних інспекторів Макаренко Є. та Лазаренко О. від 29.11.2021 встановлено, що вони доповідають про здійснений вихід для проведення інспекційного відвідування на ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС», однак не вказують дати коли це було здійснено, яким виявився результат тощо.

Позивач у позовній заяві вихід на адресу товариства не підтверджує, а посилається на отримання поштою кореспонденції 17.11.2021 разом із вимогою та направленням.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що доказів початку здійснення державного нагляду (контролю), як того вимагають положення Закону № 877-V , суду не надано.

Відтак, на думку суду, формування та надсилання суб`єкту господарювання вимоги від 16.11.2021 про надання документів № ЗП8513/401/АВ, є передчасним.

Тому, вимога щодо надання будь-яких документів за інспекційним відвідуванням, яке не розпочалося, є незаконною та може бути відхилена суб`єктом господарювання. Що в данному випадку і відбулося.

Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V створення перешкод органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) - невиконання законних вимог посадових осіб органу державного нагляду (контролю) або недопущення посадових осіб цього органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Частиною 9 статті 4 Закону № 877-V передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Відповідно до абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Як зазначалося вище, доказів виходу державних інспекторів за юридичною адресою товариства та їх недопуск, суду не надано.

Ненадання документів за вимогою від 16.11.2021 № ЗП8513/401/АВ суд не може розцінити як створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування, з підстав наведених вище.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено факт створення ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ПРОМСЕРВІС» перешкод у проведенні перевірки з питань додержання законодавства про працю.

Тому, застосування відповідачем штрафу згідно з абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується долученими до справи доказами.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 2481,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що у позовній заяві представник позивача просить суд стягнути також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8042,85 грн. Також, наведено перелік та вартість наданих правничих послуг, зокрема: консультація клієнта, підготовка та складання позовної заяви, складання та подання відповіді на відзив, участь у судовому засіданні та гонорар за складність справи.

Однак, суду не надано договір про надання правничих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг та їх вартість, погоджена з кієнтом, докази понесення вказаних витрат тощо.

Відтак, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, у зв`язку із відсутністю у справі належних та допустимих доказів їх існування.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 39641616) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, 69032, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗП8513/401/НП/СП-ФС від 12 січня 2022 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ-ПРОМСЕРВІС 2481,00 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в поному обсязі складено та підписано 09.08.2022.

Суддя Л.Я.Максименко