Рішення

від 08.08.2022 по справі 420/4097/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4097/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200011/2 від 18.01.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що митний орган обґрунтував коригування митної вартості, посилаючись на інші митні декларації, які жодного відношення до вказаного товару взагалі не мають, не здійснивши порівняння подібних товарів та їх характеристик. Ігноруючи положення чинного законодавства України, відповідач прийняв оскаржуване Рішення та здійснив розрахунок митної вартості за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив, чому саме з поданих декларантом документів є неможливим встановлення даних складових. Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами. Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, саме собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

15.04.2022 року до суду від відповідача - Одеської митниці надійшов Відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/1105/22), в якому відповідачем наголошено, що, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці з митною декларацією, містилися розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підстави для прийняття митним органом спірного рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/4097/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 10 травня 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - залишено без руху, відповідно до ч.13 ст.171 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 р. продовжено позивачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП строк для усунення недоліків позовної заяви. Повідомлено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП про необхідність усунути недоліки протягом п`яти днів, з дня отримання даного судового рішення, у повному обсязі, з урахуванням окреслених акцентів суду.

Ухвалою суду від 07.07.2022 р. продовжено позивачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року продовжено позивачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП строк для усунення недоліків позовної заяви. Повідомлено позивача ТОВ КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП про необхідність протягом п`яти днів, з дня отримання даного судового рішення, усунути недоліки позовної заяви. Роз`яснено позивачеві ТОВ КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде залишено без розгляду, відповідно до приписів ч.15 ст.171 КАС України.

Ухвалою суду від 09.08.2022 року, у зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, продовжено розгляд справи № 420/4097/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до ч.15 ст.171 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП» та Компанією «Viapot Toprak Urunleri San.Ve Tie. LTD. Sti» був укладений Контракт №2 від 01.11.2021 року, відповідно до умов котрого продавець продає, а покупець купує теракотовий кухонний посуд в кількості, за цінами і на умовах, викладених в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Загальна вартість товару за цим Контрактом вказується в Інвойсах, що додаються до кожної конкретної партії товару. Відповідно до п. 4.1. Контракту оплата за цим Контрактом буде здійснюватися шляхом передплати на умовах вказаних в Інвойсах.

Згідно з п.п. 3.1.-3.3. вказаного Контракту умови та строки поставки Товарів по даному Контракту вказуються в Інвойсах до даного Контракту. Покупець, повинен направити Продавцю письмову заявку, в якій зазначається асортимент (тип), кількість та дата поставки партії Товару. Заявка повинна бути підписана уповноваженою особою Покупця. Така заявка направляється Продавцю електронною поштою. Не пізніше трьох днів в дати отримання заявки від Покупця, Продавець підписує Інвойс та направляє його Покупцю, електронною поштою.

На виконання вказаних умов Контракту між Сторонами, шляхом перемовин, було погоджено поставку товару на умовах часткової передоплати від загальної вартості Інвойса, шляхом банківських перерахувань на розрахунковий рахунок продавця, а саме: 30% - передоплата, 70% - після отримання копії коносамента. З урахуванням наведеного, ТОВ «КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП» був виставлений Інвойс (рахунок-проформу) №б/н від 19.11.2021 року, відповідно до якого вартість товару становила 10 797,44 доларів США. На його виконання позивачем було здійснено передоплату у розмірі 2 110,65 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №52 від 19.11.2021 року, та у подальшому відповідними платіжними дорученнями в іноземній валюті №56 від 30.11.2021 року та №64 від 20.12.2021 року позивачем було сплачено решту суми вартості товару, що залишилася згідно інвойсу (рахунок-проформа), у розмірі 800,00 доларів США та 7 886,79 доларів США. Отже, вартість товару згідно виставленого Інвойсу (рахунку-проформи) №б/н від 19.11.2021 року у розмірі 10 797,44 доларів США було сплачено у повному обсязі.

06 січня 2022 року ТОВ «КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП» було надано Інвойс (комерційний рахунок) №VІН2022000000002 від 06.01.2022 року, відповідно до якого, вартість товару за рахунок збільшення обсягу постачання товару (кількості), було збільшено, та вона склала 12 920,26 доларів США. За наведеного, позивачем було сплачено решту суми вартості товару, згідно Інвойсу (комерційного рахунку) №VІН2022000000002 від 06.01.2022 року, у розмірі 2 122,82 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №69 від 08.02.2022 року.

Отже, з урахування доплаченої суми, вартість товару згідно виставленого Інвойсу №VІН2022000000002 від 06.01.2022 року у розмірі 12 920,26 доларів США сплачено у повному обсязі.

З метою здійснення митного оформлення товару, представником позивача ПП «ТРЕЙД БІЗНЕС СЕРВІС» (декларантом) було подано митну декларацію №UA500500/2022/001492 від 18.01.2022, в якій митна вартість товару була визначена за ціною Інвойсу (комерційного рахунку) №VІН2022000000002 від 06.01.2022 року.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення, Декларантом до митного органу разом з декларацією були подані наступні документи:

1)рахунок-фактуру(комерційний інвойс) №VІН2022000000002 від 06.01.2022 р.;

2)автотранспортна накладна №934306 від 07.01.2022 р.;

3)сертифікат про походження товару №D 0571233 від 07.01.2022 р.;

4)контракт №2 від 01.11.2021 р.;

5)платіжний документ №64 від 20.12.2021 р.;

6)митна декларація країни відправлення 22160100ЕХ00001362 від 07.01.2022 р.;

7)заява про проведення огляду №1 від 17.01.2022 р.;

8)акт про невідповідності;

9)довідка про транспортні витрати №2 від 13.01.2022 р.;

10)договір про надання послуг митного брокера №270/2020 від 04.12.2020 р.

Проте, митним органом було відмовлено ТОВ «КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП» в митному оформленні (випуску) товарiв за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим відповідно до ст. 55 МКУ винесено спірне Рішення про коригування митної вартості товарів товарів №UA500500/2022/200011/2 від 18.01.2022 року.

Зокрема, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено «до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.11.2021 №2; 2) рахунок-фактура (інвойс) від 06.01.2022 № VIH2022000000002 та інші документи. У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: п.4.1 зовнішньоекономічний договору (контракту) від 01.11.2021 №2 оплата товару здійснюватиметься шляхом передплати на умовах вказаних в інвойсі. Згідно наданого комерційного інвойсу від 06.01.2022 №VIH2022000000002 передплата 30%, 70% після надання копій товаросупровідних документів, що становить 100% вартості інвойсу 06.01.2022 №VIH2022000000002, а саме 12920,26 дол. США. Банківський платіжний документ від 20.12.2021 №64 не відповідає умовам оплати, вказаних в комерційному інвойсі від 06.01.2022 №VIH2022000000002. Крім того, в банківському платіжному дорученні внесена інформація щодо Інвойсу від 19.11.2021, який до митного оформлення не надано. Копія митної декларації країни відправлення від 07.01.2022 № 22160100EX00001362 містить посилання на E-Fatura (фактуру) від 21.12.2021 №22243160110886020731690, яка відсутня в пакеті документів, поданих до митного оформлення. Митним органом відповідно до п.5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення від 07.01.2022 № 22160100ЕХ00001362 (згідно ст.254 для перевірки та і підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації). За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить по товару 1 «посуд з грубої кераміки» 4,25 дол. США/кг (МД від 22.12.2021 № UA408020/2021/035211, від 17.12.2021 №UA408020/2021/035699) ніж заявлено декларантом 2,1435 дол. США/кг.

Вважаючи вказане Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200011/2 від 18.01.2022 року, протиправним, Товариство з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі врегульовано нормами Митного кодексу України (надалі по тексту - МК України) в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200011/2 від 18.01.2022 року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також наявні письмові докази, доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, суд зазначає наступне.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200011/2 від 18.01.2022 року, воно обґрунтоване наступним: подані документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, як зазначено у митній декларації, а також у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA500500/2022/000025, в якій, серед іншого, наведено перелік документів, котрі були подані до митного органу, усі необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару було надано у повному обсязі.

Також, у спірному Рішенні митним органом вказано, що згідно наданого комерційного інвойсу від 06.01.2022 №VIH2022000000002 передплата 30%, 70% після надання копій товаросупровідних документів, що становить 100% вартості інвойсу 06.01.2022 №VIH2022000000002, а саме 12920,26 дол.США. Банківський платіжний документ від 20.12.2021 №64 не відповідає умовам оплати, вказаних в комерційному інвойсі від 06.01.2022 №VIH2022000000002. Крім того, в банківському платіжному дорученні внесена інформація щодо інвойсу від 19.11.2021, який до митного оформлення не надано.

Між тим, як з`ясовано судом, згідно з п.п. 3.1.-3.3. Контракту умови та строки поставки Товарів по даному Контракту вказуються в Інвойсах до даного Контракту. Покупець, повинен направити Продавцю письмову заявку, в якій зазначається асортимент (тип), кількість та дата поставки партії Товару. Заявка повинна бути підписана уповноваженою особою Покупця. Така заявка направляється Продавцю електронною поштою. Не пізніше трьох днів в дати отримання заявки від Покупця, Продавець підписує Інвойс та направляє його Покупцю, електронною поштою.

Відповідно до п. 4.1. Контракту оплата за цим Контрактом здійснюватиметьсяя шляхом передплати на умовах, вказаних в Інвойсах. На виконання вказаних умов Контракту між Сторонами, шляхом перемовин було погоджено поставку товару на умовах часткової передоплати від загальної вартості інвойса, банківськими перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця, а саме: 30% - передоплата, 70% - після надання копії товаросупровідних документів.

Зокрема, позивачеві було виставлено Інвойс (рахунок-проформу) №б/н від 19.11.2021 року, згідно з яким вартість товару становила 10 797,44 доларів США. На підставі вказаного інвойсу позивачем здійснено передоплату у розмірі 2 110,65 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №52 від 19.11.2021 року та, в подальшому, сплачено решту суми вартості товару, що залишилася згідно інвойсу (рахунок-проформа), у розмірі 800,00 доларів США та 7 886,79 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №56 від 30.11.2021 року та №64 від 20.12.2021 року

Отже, вартість товару згідно виставленого Інвойсу (рахунку-проформи) №б/н від 19.11.2021 року у розмірі 10 797,44 доларів США було сплачено у повному обсязі.

06 січня 2022 року позивачеві виставлено Інвойс (комерційний рахунок) №VІН2022000000002 від 06.01.2022 року, відповідно до якого, вартість товару за рахунок збільшення обсягу постачання товару (кількості), було збільшено, та вона склала 12 920,26 доларів США. На виконання вказаного Інвойсу позивачем було сплачено решту суми вартості товару - у розмірі 2 122,82 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №69 від 08.02.2022 року. Отже, з урахування доплаченої суми, вартість товару згідно виставленого Інвойсу №VІН2022000000002 від 06.01.2022 року, у розмірі 12 920,26 доларів США сплачено у повному обсязі.

До того ж, ТОВ КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП разом з митною декларацією надано платіжні доручення, в призначенні платежу яких вказано - «PRPMNT FOR terracotta kitchen utens ils ACC CNTR N2 DD 01.11.2021, POL:TR, POD:UA.invoice from 19.11.2021», що надає змогу ідентифікувати вказані платежі за поставлений товар, та відповідно не є розбіжністю.

Варто зазначити, що згідно з приписами ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Натомість, суд зазначає, що доводи контролюючого органу про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованих товарів з підстав наявності розбіжностей в умовах оплати, є безпідставними, позаяк суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, жодним чином не можуть слугувати підставою для обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, витребування додаткових документів від декларанта, та як наслідок коригування митної вартості товару.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідачем, у тому числі, зазначено, що внаслідок проведення аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить по товару 1 «посуд з грубої кераміки» 4,25 дол. США/кг (МД від 22.12.2021 № UA408020/2021/035211, від 17.12.2021 №UA408020/2021/035699) ніж заявлено декларантом 2,1435 дол. США/кг, проте суд позбавлений можливості перевірити такі дані за відсутності такої інформації у поданих митним органом доказах.

Окрім того, у пункті 33 оскаржуваного Рішення, в якому мають бути викладені ґрунтовні обставини, підстави для його прийняття, зазначено, серед іншого, посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, та на підставі яких документів визначалась вартість товару, відповідно не є можливим.

Натомість, суд зазначає, що у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

До того ж, посилання контролюючого органу у рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО Інспектор, ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують також на увагу суду, оскільки означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, котрі підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Крім того, варто зауважити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Судом, при цьому, враховано, що з аналізу наведених вище (в п. 2.2. позову) положень МК України, вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вказаної законодавчої норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Водночас, як встановлено судом, та зазначено вище, позивачем до митного органу надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Натомість, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на виконання положень ч.2 ст.77 КАС України, не підтверджено належними та аргументованими доказами/доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли, у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу, не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, судом сприймаються критично, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, поданими відповідачеві під час проведення митних процедур.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та зважаючи, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та відповідні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП, з метою підтвердження митної вартості товару, до Одеської митниці надано у повному обсязі документи, котрі містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено належними, та достатніми доказами, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару, свідчать про її заниження, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та як наслідок необхідність застосування додаткового методу.

Вищевикладене спростовує твердження Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.

Щодо викладеного позивачем у позовній заяві клопотання про стягнення судових витрат з відповідача за надання правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2022 між ТОВ КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП далі іменується як «Клієнт» та Адвокатським бюро «ШАВРОВ І ПАРТНЕРИ», в подальшому іменовані «СТОРОНИ», укладено Договір №82 про надання правової допомоги, відповідно до умов котрого Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу (послуги) та представляти інтереси Клієнта, у справах, які пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

У підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: Акт прийняття-передачі робіт (наданих послуг) від 16.02.2022 року; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «ШАВРОВ І ПАРТНЕРИ» та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги станом на 16.02.2022 року; Рахунок № СФ-0000082 від 16.02.2022 року; Довідку №82 від 16.02.2022 року, відповідно до якої клієнт сплатив Адвокатському бюро винагороду (гонорар) за отримання правової допомоги (послуг), шляхом надання грошових коштів, у розмірі 10000 грн. на виконання Договору про надання правової допомоги №82 від 01.02.2022 року.

Так, суд акцентує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зокрема, дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг), а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, їх співмірності зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, враховуючи також, що дана справа, не належить до категорії складних справ, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 4000,00 грн. на користь позивача, оскільки саме такий розмір гонорару, на думку суду, є справедливим, розумним, та співмірним.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200011/2 від 18.01.2022 року.

3. Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП (вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, оф.9, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43216541) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481(дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн., а також суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В.Харченко

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КЕПІТАЛ СТРОЙ ГРУП до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити