Постанова

від 02.08.2022 по справі 640/7578/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7578/20 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА» до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:

- визнати за ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» право з урахуванням принципу мовчазної згоди без отримання спеціального дозволу на користування надрами через 10 робочих днiв з дня закінчення строку, встановленого для видачі або вiдмови у видачi спеціального дозволу на користування надрами (яким є 05.12.2019), тобто починаючи з 20.12.2019 здійснювати господарську діяльність з користування надрами Бітлянської площi з метою геологiчного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числi дослiдно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти i газу (промислова розробка родовищ) Бiтлянської площі Львiвської областi строком на 20 рокiв з дня закiнчення встановленого строку для видачi або вiдмови у видачi спеціального дозволу на користування надрами, тобто до 05.12.2039;

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України, яка полягає у невидачі ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» спецiального дозволу встановленої форми на користування надрами Бiтлянської площi з метою геологiчного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числi дослiдно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти i газу (промислова розробка родовищ) Бiтлянської площi Львiвської областi;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України видати ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» спеціальний дозвіл встановленої форми на користування надрами Бiтлянської площi з метою геологiчного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числi дослiдно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти i газу (промислова розробка родовищ) Бiтлянської площi Львiвської областi строком на 20 років, тобто з 05.12.2019 до 05.12.2039.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» звернулось до Державної служби геології та надр України із заявою від 29.08.2019 № 106 щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами до якої були долучені додатки на 58 арк. (а.с. 20-78).

Підставою для видачі спеціального дозволу позивач вказав підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції постанови КМУ від 19.06.2019 № 558).

Листом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 05.09.2019 № 18562/01/12-19 повідомлено Державну службу геології та надр України про те, що повернеться до розгляду заяви разом з пакетом документів після завершення процедури оцінки впливу на довкілля (а.с. 140).

Рішенням Львівської обласної ради від 29.10.2019 № 912 «Про отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» (Бітлянська площа)» погоджено позивачу отримання спеціального дозволу.

При цьому, 06.11.2019 Міністерством енергетики та захисту довкілля України прийнято висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) на Бітлянській площі» № 7-03/12-20192202902/1 (а.с. 80-98).

Листом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.02.2020 № 26/1.5-15.1-3352 повідомлено Державну службу геології та надр України про розгляд її листа від 28.12.2019 № 25838/01/12-19 (а.с. 146).

29.04.2020 Державною службою геології та надр України видано наказ № 153, яким, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам пункту 8 Порядку № 615, підпункт 1 якого викладено у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124, керуючись пунктом 19 Порядку № 615, відмовив позивачу в наданні спеціального дозволу (а.с. 147)

Листом від 06.05.2020 відповідач повідомив позивача про повернення документів у зв`язку з прийняттям зазначеного наказу (а.с. 150).

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині нерозгляду у встановлені законодавством строки заяви позивача та доданих документів, останній звернувся з позовом до суду з вимогами про зобов`язання відповідача видати спеціальний дозвіл на користування надрами за принципом «мовчазної згоди».

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для видачі документа дозвільного характеру, що виключає можливість застосування принципу мовчазної згоди.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем порушено строк розгляду його заяви та не прийнято відповідного рішення, а тому наявні підстави для застосування принципу «мовчазної згоди». Також, апелянт зауважує, що до спірних правовідносин підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції, чинній з 28.12.2018 до 25.02.2020.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1174 основними завданнями Держгеонадр є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно із підпунктом 9 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 615 цей нормативно-правовий акт регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 615 надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-14 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

З аналізу норм Положення № 1174 та Порядку № 615 вбачається, що до повноважень Держгеонадр відноситься прийняття рішення про надання суб`єктам господарювання спеціальних дозволів на користування надрами.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, 29.08.2019 ТОВ «ЮСЕНКО НАДРА» звернулось до Держгеонадр із заявою № 106 та відповідними додатками щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.

При цьому, апелянт вважає, що має право на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону за принципом мовчазної згоди, оскільки не отримав рішення про відмову в наданні дозволу протягом встановленого строку.

Надаючи оцінку вказаному колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV) принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною шостою статті 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

У постанові від 26.06.2018 у справі № 826/2810/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок, розвинутий згодом у постанові від 20.09.2018 у справі № 826/4604/17, у якому визначив такі умови застосування принципу мовчазної згоди:

1) суб`єкт господарювання подав всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття;

2) документи подано за встановленою законодавством процедурою (у встановлений строк, до відповідного суб`єкта владних повноважень, у відповідній формі тощо);

3) документи відповідають вимогам законодавства;

4) строк розгляду поданих документів закінчився;

5) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

У цій постанові Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

У постанові від 17.03.2021 у справі № 826/9746/17 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала підхід про те, що сама лише бездіяльність (неприйняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 4-1 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Встановлення цих обставин свідчить про відсутність підстав для видачі документа дозвільного характеру, а отже і про неможливість застосування принципу мовчазної згоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, як вірно було встановлено судом першої інстанції, 29.04.2020 Державною службою геології та надр України видано наказ № 153, яким, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам пункту 8 Порядку № 615, підпункт 1 якого викладено у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124, керуючись пунктом 19 Порядку № 615, відмовив позивачу в наданні спеціального дозволу.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 (підпункт 1 пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 307 від 25 січня 2012 року; в редакції постанов Кабінету Міністрів України № 277 від 06 квітня 2016 року, № 333 від 25 квітня 2018 року та № 1131 від 18 грудня 2018 року) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Отже, підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції, чинній з 28.12.2018, тобто на момент звернення позивача до Державної служби геології та надр України з заявою про надання дозволу на користування надрами) передбачає три самостійні виключні підстави для надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

Перша підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо:

а) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ;

б) заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів.

Друга підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.

Третя підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

Тобто, вказана редакція підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 передбачала, що суб`єкт господарювання міг отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) без проведення аукціону, якщо ним за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснено апробацію запасів корисних копалин. Водночас, затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин здійснювалося після отримання спеціального дозволу.

Також, пунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції Постанови № 124, чинній з 25.02.2020, тобто на момент прийняття наказу 13.03.2020) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Тобто, підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615, в редакції Постанови № 124, було змінено правила надання спеціальних дозволів та встановлено єдину підставу для отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме, зацікавлений суб`єкт господарювання повинен був виконати дві вимоги:

а) на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснити геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку;

б) подати документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 640/5893/20.

Колегія суддів зазначає, що питання стосовно того, яка саме редакція Постанови № 615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 803/1541/16.

Так, у справі № 803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31 березня 2021 року) відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №816/1053/16, від 02 жовтня 2020 року у справі № 826/1236/17, від 22 грудня 2020 року у справі №817/856/16 та інших, в частині неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, з огляду на внесення змін до Порядку №615 та підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові 09 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

У справі № 803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі, зазначила наступне: «у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень немає законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Постанову № 277 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень щодо здійснення управління надрами як об`єктом права власності Українського народу, у частині визначення дозвільного порядку користування надрами. Цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».

Схожі підходи у застосуванні законодавства про надра неодноразово застосовувалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 серпня 2021 року у справі №380/3527/20 та від 19 серпня 2020 року у справі № 826/16540/17.

У контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що Постанова № 124, якою змінено порядок надання дозволів на користування надрами без проведення аукціону, набрала чинності 25 лютого 2020 року. На цей час розгляд заяви позивача не був завершений, отже правовідносини між заявником та Держгеонадрами були триваючими.

При цьому, Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову № 124, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено.

Вищевикладене свідчить про те, що Постанова № 124 і змінений нею Порядок № 615 підлягали застосуванню до триваючих правовідносин щодо заяви позивача з 25 лютого 2020 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для застосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року до 25 лютого 2020 року відсутні. В той час, як до спірних відносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення відповідачем, а саме підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції Постанови № 124.

Отже, з огляду на вищевказане та те, що заява позивача та додані до неї документи не відповідали вимогам, встановленим Порядком № 615 (в редакції Постанови №124), колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що відповідачем порушено строк розгляду його заяви та не прийнято відповідного рішення, а тому наявні підстави для застосування принципу «мовчазної згоди», є безпідставними та необґрунтованими, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для видачі документа дозвільного характеру та виключає можливість застосування принципу «мовчазної згоди».

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 та від 08.12.2021 у справі № 640/12569/19.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В той же час, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Також, з огляду на те, що правові підстави для задоволення позову відсутні, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСЕНКО НАДРА» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 08.08.2022.