Постанова

від 02.08.2022 по справі 320/5765/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5765/21 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Валмпак» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТВК Валмпак» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 № 00044250701 та № 00044180701.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТВК Валмпак» зареєстроване в якості юридичної особи 26.12.2019, номер запису: 13551020000010644, за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 1, що підтверджено наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 43429004 станом на день розгляду справи.

Видами діяльності позивача є: 20.16 Виробництво пластмас у первинних формах (основний); 18.12 Друкування іншої продукції; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас.

Керівником позивача значиться ОСОБА_1 .

Контрагент позивача - ТОВ «Валмпак» зареєстроване в якості юридичної особи 22.02.2008, номер запису: 10651020000011451, за адресою: 33027, Рівненська обл., м. Рівне(з), вул. Київська, буд. 69, офіс 3, що підтверджено наявною в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 36058469 станом на день розгляду справи.

Керівником контрагента позивача значиться ОСОБА_2 .

Видами діяльності контрагента позивача є: 20.16 Виробництво пластмас у первинних формах (основний); 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 38.32 Відновлення відсортованих відходів.

З матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДПС у Київській області 08.02.2021 проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Валмпак», код за ЄДРПОУ 43429004 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість» № 1334/10-36-07-01/43429004.

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету на суму 162 844 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 300 822 грн.

На підставі акта перевірки від 08.02.2021 № 1334/10-36-07-01/43429004, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення: № 00044250701 від 17.03.2021 за платежем - ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями - 162 844, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40 711, 00 грн.; № 00044180701 від 17.03.2021 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 300 822, 00 грн.

Колегія суддів зауважує, що як було зазначено в акті перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника 17 декларації суми податкового кредиту встановлено його завищення на суму 463 333 грн., а саме: 1) завищення показника у рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» на 433 769 грн.; 2) завищення показника у рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 переднього звітного (податкового) періоду» на 29 897 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що по взаємовідносинам з ТОВ «Валмпак», останній складає на постачання товарів та обладнання дві і більше податкових накладних (далі - ПН) по одній операції відвантаження, крім цього на інші суми. Отже, враховуючи норми Податкового кодексу України, відповідні податкові накладні не дають підстави позивачу для віднесення зазначених у них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі ПН не відповідають первинним документам.

Зокрема, ПН № 25 від 03.08.2020 на суму 179 384, 8 грн., у т.ч. ПДВ 29 897, 47 грн. відображалась платником у складі податкового кредиту за жовтень 2020 року і вплинула на показник рядку 16.1 декларації за листопад 2020 року; ПН № 1901 від 21.08.2020 на суму 291 944, 2 грн., у т.ч. ПДВ 48 657, 36 грн. та ПН № 19 від 21.08.2020 на суму 99 685, 2 грн., у т.ч. ПДВ 16614, 2 грн. відображались платником у складі податкового кредиту за листопад 2020 року; ПН № 22 від 21.08.2020 на суму 504 912 грн., у т.ч. ПДВ 84 152 грн., ПН № 2201 від 21.08.2020 на суму 120 000 грн., у т.ч. ПДВ 20 000 грн. відображались платником у складі податкового кредиту за листопад 2020 року; щодо ПН № 2202 від 21.08.2020 на суму 132 000 грн., у т.ч. ПДВ 22 000 грн. та ПН № 2203 від 21.08.2020 на суму 60 000 грн., у т.ч. ПДВ 10 000 грн. - платником самостійно зменшено в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за листопад 2020 року (від 14.01.2021 № 9001041287) (уточнюючий розрахунок); ПН № 33 від 28.08.2020 на суму 229 484, 6 грн., у т.ч. ПДВ 38247, 44 грн., ПН № 3301 від 28.08.2020 на суму 132 264, 7 грн., у т.ч. ПДВ 22044, 12 грн. та ПН № 3302 від 28.08.2020 на суму 389 939, 96 грн., у т.ч. ПДВ 64989, 96 грн. відображалися платником у складі податкового кредиту за листопад 2020 року; ПН № 32 від 31.08.2020 на суму 313 660, 4 грн., у т.ч. ПДВ 52276, 73 грн. відображалась платником у складі податкового кредиту за листопад 2020 року; ПН № 11 від 04.09.2020 на суму 115 500 грн., у т.ч. ПДВ 19250 грн. та ПН № 1102 від 04.09.2020 на суму 191 115 грн., у т.ч. ПДВ 31852, 5 грн. відображалась платником у складі податкового кредиту за листопад 2020 року, ПН № 1101 від 04.09.2020 на суму 796 510, 1 грн., у т.ч. ПДВ 132 751, 7 грн. платником не включалась до складу податкового кредиту (рядок 10 декларації з ПДВ) та не відображено у рядку 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за листопад 2020 року.; ПН № 15 від 14.09.2020 на суму 214 106, 5 грн., у т.ч. ПДВ 35684, 41 грн. відображалась платником у складі податкового кредиту за листопад 2020 року, а щодо ПН № 1501 від 14.09.2020 на суму 23 837, 28 грн., у т.ч. ПДВ 3972, 88 грн. - платником самостійно зменшено в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за листопад 2020 року (від 14.01.2021 № 9001041287) (уточнюючий розрахунок).

Контролюючий орган стверджував, що платником самостійно зменшено розмір податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Валмпак», з урахуванням уточнюючого розрахунку на суму 35 972, 88 грн.

Крім того, позивачем не включено суми ПДВ по ПН: № 1501 від 14.09.2020, № 2202 від 21.08.2020 та № 2203 від 21.08.2020 всього на суму ПДВ 35 972, 88 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки від 08.02.2021 № 1334/10-36-07-01/43429004 та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 17.03.2021 № 00044250701 та № 00044180701, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 № 00044250701 та № 00044180701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з доказами використання придбаних товарів та послуг в господарській діяльності позивача свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства в процесі здійснення господарських операцій.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Валмпак» (постачальник) було укладено договір № 0104/20 від 01.04.2020, відповідно до змісту якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти у власність товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором та специфікацією до цього договору. Найменування, асортимент, загальна кількість, вартість товару, вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами розділу 3 договору, ціна товару за одиницю, що поставляється за цим договором, визначається у доданій до договору специфікації, яка сформована х урахуванням ПДВ.

Після підписання сторона специфікації ціна вважається погодженою, а отже зміні не підлягає.

Загальна вартість товару визначається згідно доданої до договору специфікації.

Покупець здійснює оплату вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару, на підставі виставленого постачальником рахунку.

За умовами пункту 4.1 договору, поставка здійснюється відповідно до правил Інкотермс 2020, на умовах DDP - на склад покупця, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 1.

Згідно з пунктом 7.1 договору договір вступає в силу з дати підписання його сторонами та скріплення печатками сторін (за умови наявності), і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором. У випадку, якщо до закінчення терміну (строку) дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на новий (кожен наступний) календарний рік на таких самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

Відповідно до специфікації від 01.08.2021 до договору поставки № 0104/20 від 01.04.2020, сторони погодили номенклатурний перелік, асортимент, ціну товару у кількості 26 позицій, а саме: Мту (1250х2)+(380х4)х130х1650 первинний, ціна за одиницю без ПДВ 36, 30 грн.; плівка ПЕ полотно 1200х70х800 ціна за одиницю без ПДВ 1, 70 грн.; Мту (1250х2)+(425х4)х0.135х1600 первинний, ціна за одиницю без ПДВ 33, 00 грн.; плівка тришарова РТУ 2420х80 з флексодруком АЕРОК, ціна за одиницю без ПДВ 50, 70 грн.; рукав термозбіговий (1460х2)+(540х4)х0,16 з флексодруком, ціна за одиницю без ПДВ 39, 996 грн.; плівка Р ТУ 2280х0 160 ст. жовта, ціна за одиницю без ПДВ 40, 80 грн.; плівка термозбігова 2160х200, ціна за одиницю без ПДВ 38, 45 грн.; плівка ПЕ полотно 1200х80х800 ціна за одиницю без ПДВ 2, 70 грн.; рукав термозбіговий (1280х2)+(455х4)х0,115 первинний, ціна за одиницю без ПДВ 45,25 грн.; Рту (1050х2)+(525х4)х0,16 вторинний, ціна за одиницю без ПДВ 29, 15 грн.; полотно термозбігове 460х70 композит, ціна за одиницю без ПДВ 30, 80 грн.; плівка А12SBC1, ціна за одиницю без ПДВ 54, 90 грн.; Мту (1250х2)+(365х4)х0,12х1600 первинний, ціна за одиницю без ПДВ 28, 25 грн.; рукав термозбіговий (1280х2)+(540х4)х0,16 з флексодруком, ціна за одиницю без ПДВ 40, 05 грн.; плівка Р ТУ 2100х160 первинна, стаю 12 місяців, ціна за одиницю без ПДВ 37, 5 грн.; Мту (1270х2)+(525х4)х0.1х2750 (2/1 тип), ціна за одиницю без ПДВ 59, 5 грн.; плівка П/Е чорна, ціна за одиницю без ПДВ 39, 5 грн.; Мту (1270х2)+(525х4)х0.1х2600 (3 тип), ціна за одиницю без ПДВ 57, 5 грн.; плівка РТУ (1360х2)+(560х4)х0,16 ст. зелений, ціна за одиницю без ПДВ 40, 80 грн.; 30-0202-0017 Плівка термозбігова (салатова) 120 МКМ, ціна за одиницю без ПДВ 37, 43 грн.; 30-0202-0009 Плівка термозбігова (керам.) 120 МКМ, ціна за одиницю без ПДВ 37, 43 грн.; 30-0206-0007 Полотно розмотка 1400*1000*80, ціна за одиницю без ПДВ 3, 03 грн.; 30-0206-0005 Полотно розмотка ВД 0,08*900*1300, ціна за одиницю без ПДВ 2, 93 грн.; Плівка SH S(850х2)+(250х4)х120 мкм прозора, ціна за одиницю без ПДВ 68, 04 грн.; рукав термозбіговий (1360х2)+(570х4)х0,12 блакитний, ціна за одиницю без ПДВ 34, 95 грн.; плівка термозбігова 2160х150, ціна за одиницю без ПДВ 39, 25 грн.

На виконання узгодженого між сторонами договору були складені первинні бухгалтерські документи, зокрема видаткові накладні, які відповідали ПН зареєстрованим постачальникам, зокрема: № 338 від 03.09.2020 на суму 179 384, 80 грн. (ПН № 25 від 03.08.2020); № 349 від 21.08.2020 на суму 291 944, 20 грн. (ПН № 1901 від 21.08.2020); № 352 від 21.08.2020 на суму 99685, 20 грн. (ПН № 19 від 21.08.2020); № 002 від 21.08.2020 на суму 504 912, 00 грн. (ПН № 22 від 21.08.2020); № 005 від 21.08.2020 на суму 120 000, 00 грн. (ПН № 2201 від 21.08.2020); № 003 від 21.08.2020 на суму 132 000, 00 грн. (ПН № 2202 від 21.08.2020) не включена до податкового кредиту позивачем; № 006 від 21.08.2020 на суму 60000, 00 грн. (ПН № 2203 від 21.08.2020) не включена до податкового кредиту позивачем; № 362 від 28.08.2020 на суму 229484, 60 грн. (ПН № 33 від 28.08.2020); № 363 від 28.08.2020 на суму 132264, 70 грн. (ПН № 3301 від 28.08.2020); № 355 від 28.08.2020 на суму 389939, 80 грн. (ПН № 3301 від 28.08.2020); № 364 від 31.08.2020 на суму 313660, 40 грн. (ПН № 32 від 31.08.2020); № 369 від 04.08.2020 на суму 115500, 00 грн. (ПН № 11 від 04.09.2020); № 371 від 04.08.2020 на суму 796510, 10 грн. (ПН № 1101 від 04.09.2020); № 372 від 04.09.2020 на суму 191115, 00 грн. (ПН № 15 від 14.09.2020); № 374 від 14.09.2020 на суму 214106, 50 грн. (ПН № 15 від 14.09.2020); № 376 від 14.09.2020 на суму 23837, 28 грн. (ПН № 1501 від 14.09.2020) не включена до податкового кредиту позивачем.

Як вірно було установлено судом першої інстанції, контрагент позивача листом «Щодо заміни документів» адресованого позивачу повідомив, що при складанні річної звітності були виявлені видаткові накладні з помилковими цінами, які не відповідають специфікації № 1 від 01.08.2020 до договору поставки № 0104/20 від 01.04.2020, а саме: ВН № 338 від 03.08.2020, № 341 від 11.08.2020, № 349 від 21.08.2020, № 357 від 27.08.2020, № 362 від 28.08.2020, № 364 від 31.08.2020, № 368 від 04.09.2020 та № 369 від 04.09.2020.

Так, на перевірку контролюючому органу було надано два комплекти первинної документації та повідомлено про наявність помилок у ціні, що не відповідала специфікації. Проте, під час перевірки контролюючим органом виправлені видаткові накладні в акті перевірки не описані, натомість зазначено, що вони були надані представником на запит податкового органу.

Позивач зазначав контролюючому органу, що видаткові накладні, які містять помилки ним знищені не були, проте такий пакет документів є неактуальним, а другий пакет видаткових накладних є дійсним, на підставі яких і формувалась податкова звітність.

Колегія суддів зауважує, що в ЄРПН були зареєстровані такі ПН, виписані контрагентом, а саме: № 25 від 03.08.2020 на суму 179384, 82 грн., у т.ч. ПДВ 29897, 47 грн.; № 1901 від 21.08.2020 на суму 291944, 17 грн., у т.ч. ПДВ 48657, 36 грн.; № 19 від 21.08.2020 на суму 99685, 20 грн., у т.ч. ПДВ 16614, 20 грн.; № 22 від 21.08.2020 на суму 504912, 00 грн., у т.ч. ПДВ 84152, 00 грн.; № 2201 від 21.08.2020 на суму 120000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20000, 00 грн.; № 33 від 28.08.2020 на суму 229484, 63 грн., у т.ч. ПДВ 38247, 44 грн.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 28.08.2020 до ПН № 33 від 28.08.2020; № 3301 від 28.08.2020 на суму 132264, 72 грн., у т.ч. ПДВ 22044, 12 грн.; № 3302 від 28.08.2020 на суму 389939, 76 грн., у т.ч. ПДВ 64989, 96 грн.; № 32 від 31.08.2020 на суму 313660, 36 грн., у т.ч. ПДВ 52276, 73 грн.; № 11 від 04.09.2020 на суму 115500, 00 грн., у т.ч. ПДВ 19250, 00 грн.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 04.09.2020 до ПН № 11 від 04.09.2020; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 04.09.2020 до ПН № 1101 від 04.09.2020; № 15 від 14.09.2020 на суму 214106, 46 грн., у т.ч. ПДВ 35684, 41 грн.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 7 від 14.09.2020 до ПН № 15 від 14.09.2020.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Крім того, згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17 та від 18.04.2019 у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів констатує, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

При цьому, співставлення вказаних вище первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, колегія суддів зауважує, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог представником позивача були надані суду першої інстанції додаткові докази по справі, а саме розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які були проведені бухгалтером позивача у зв`язку із заміною постачальником позивача видаткових накладних, а також до ПН позивачем надано актуальні ВН, що були надані під час перевірки. Вказані первинні документи є підставою проведених позивачем коригувань, а саме: ВН № РН-000338 від 03.08.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 16 від 03.08.2020 до ПН № 25 від 03.08.2020; ВН № РН-000341 від 11.08.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 1 від 11.08.2020 до ПН № 26 від 11.08.2020; ВН № РН-000349 від 21.08.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 10 від 21.08.2020 до ПН № 1901 від 21.08.2020; ВН № РН-000352 від 21.08.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 9 від 21.08.2020 до ПН № 19 від 21.08.2020; ВН № 362 від 28.08.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 11 від 28.08.2020 до ПН № 33 від 28.08.2020; ВН № 355 від 28.08.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 12 від 28.08.2020 до ПН № 3302 від 28.08.2020; ВН № РН-000364 від 31.08.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 14 від 31.08.2020 до ПН № 32 від 31.08.2020; ВН № 371 від 04.09.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 4 від 04.09.2020 до ПН № 1101 від 04.09.2020; ВН № 372 від 04.09.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 04.09.2020 до ПН № 10 від 04.09.2020; ВН № 369 від 04.09.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 3 від 04.09.2020 до ПН № 11 від 04.09.2020; ВН № 376 від 14.09.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 6 від 14.09.2020 до ПН № 1501 від 14.09.2020; ВН № 374 від 14.09.2020 з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників № 7 від 14.09.2020 до ПН № 15 від 14.09.2020.

Доводи апелянта, які полягають у наведенні аргументів щодо того, що ТОВ «Валмпак» складає на постачання товарів та обладнання дві і більше податкових накладних по одній операції відвантаження, крім цього на інші суми, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане спростовується вищевикладеними поясненнями позивача та документами, які були надані до перевірки, однак не взяті до уваги контролюючим органом.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 № 00044250701 та № 00044180701, які були прийняті на підставі висновків акта перевірки від 08.02.2021 № 1334/10-36-07-01/43429004, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки матеріалами справи не підтверджено вищевикладені висновки у вказаному акті перевірки.

При цьому, вказані вище та всі інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 08.08.2022.