Рішення

від 09.08.2022 по справі 910/4752/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2022Справа № 910/4752/22Суддя Господарського суду міста Києва Алєєва І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тоталбуд»

про стягнення 407 096, 62 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 407 096, 62 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2021 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» (далі - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тоталбуд» (далі - Відповідач/Покупець) було укладено Договір поставки бетонних сумішей готових, будівельних розчинів №БТРО_2021/04/022 (далі -Договір).

Як вбачається з пункту 1.1. Договору Позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Покупцю замовлений товар, а саме бетонні суміші готові, будівельні розчини та залізобетонні вироби (далі - Товар), а Відповідач зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та сплатити Позивачу за нього грошові кошти.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Сторони погодили, що Товар постачається Відповідачу партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються Постачальнику на електронну пошту (для залізобетонних виробів), по телефону або на електронну пошту (для товарного бетону та будівельних розчинів), не пізніше ніж за одну добу до початку поставки.

Згідно пункту 4.3. Договору, Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати Покупець повинен повністю сплатити за поставлений Товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Таким, чином товар постачався на умовах відстрочення платежу.

На виконання вимог Договору, Позивач здійснював поставку товару у строк, визначений Відповідачем, проте сам Відповідач в порушення умов Договору несвоєчасно здійснював оплату отриманого товару.

Так, Позивачем з 31.10.2021 р по 14.12.2021 року було поставлено Товар на загальну суму 353 564,57 грн., що підтверджується підписаними видатковими накладними, однак Відповідачем було сплачено за Товар лише 21 753,25 грн., щодо яких в Позивача відсутні претензії до Відповідача.

Як зазначає позивач у позовній заяві станом на 18.05.2022 заборгованість Відповідача склала суму в розмірі 331 811,32 грн. Несплаченими залишився Товар отриманий Відповідачем за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна від 31.10.2021 № 1/101868 (борг з урахуванням часткової сплати 1952, 63 грн.);

- видаткова накладна від 04.11.2021 № 7/50929 на суму 6 422, 57 грн.;

- видаткова накладна від 06.11.2021 № 1/104896 на суму 30 731, 86 грн.;

- видаткова накладна від 10.11.2021 № 1/109113 на суму 23 819, 90 грн.;

- видаткова накладна від 12.11.2021 № 1/112215 на суму 10 481, 95 грн.;

- видаткова накладна від 20.11.2021 № 1/117030 на суму 35 843, 88 грн.;

- видаткова накладна від 25.11.2021 № 1/117030 на суму 44 995, 57 грн.;

- видаткова накладна від 29.11.2021 № 7/59555 на суму 7 154, 42 грн.;

- видаткова накладна від 30.11.2021 № 1/119510 на суму 52 872, 78 грн.;

- видаткова накладна від 05.12.2021 № 1/121648 на суму 44 740, 10 грн.;

- видаткова накладна від 08.12.2021 № 1/123941 на суму 32 591,18 грн.;

- видаткова накладна від 14.12.2021 № 1/126626 на суму 37 028, 90 грн.;

- видаткова накладна від 14.12.2021 № 7/63878 на суму 3 175, 58 грн.

Таким чином Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, передбачені пунктами 1.1 та 4.3. щодо своєчасності та повноти оплати за поставлений товар, та лише частково оплатив поставлений товар, у зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в розмірі 331 811, 32 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 4.3. Договору, Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати Покупець повинен повністю сплатити за поставлений Товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Судом було встановлено, що на виконання Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товар на вказану суму згідно вищезазначених видаткових накладних.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено відповідно до перелічених вище накладних, настав.

За таких обставин, виходячи з вище викладеного позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тоталбуд» про стягнення основного боргу в сумі 331 811, 32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 25 626, 78 грн., інфляційних втрат в сумі 36 610, 56 грн. та 10 % річних в розмірі 13 047, 96 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2 Договору, сторони встановили господарську відповідальність, що у разі порушення прострочення платежу Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару за Договором позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 25 626, 78 грн., інфляційних втрат в сумі 36 610, 56 грн. та 10 % річних в розмірі 13 047, 96 грн..

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОТАЛБУД» (Україна, 08070, Київська обл., Фастівський р-н, село Новосілки, Боярська ТГ, вул.Садова, будинок 26; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41446929) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ» (Україна, 01013, місто Київ, ВУЛИЦЯ БУДІНДУСТРІЇ, будинок 7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05523398) основний борг в сумі 331 811 (триста тридцять одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 32 коп., 25 626 (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 78 коп. - пені, 36 610 (тридцять шість тисяч шістсот десять) грн. 56 коп. інфляційних втрат та 13 047 (тринадцять тисяч сорок сім) грн. 96 коп. 10% річних та судовий збір 6 106 (шість тисяч сто шість) грн. 45 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва