Рішення

від 27.07.2022 по справі 914/606/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2022 Справа № 914/606/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

до відповідача Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування"

про стягнення 5254150,72 грн.

за участю представників:

від позивача Свідунович Р.І.

від відповідача Подоляк О.Р.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до відповідача Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" про стягнення 5254150,72 грн., з яких 4815648,86 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 123254,05 грн. 3% річних та 315 247,81 грн. інфляційних втрат.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 28.07.2022р. позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.07.2022р. проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив таке.

14.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" (сторона-1) та Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (сторона-2) укладено технічну угоду №03/24-16 про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою, відповідно до пункту 1 розділу 1 якої ця технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу (далі - газ) стороною-1 до газопроводів сторони-2. Перелік пунктів приймання-передачі природного газу на ГВС, ПВВГ, ГРС (далі - ПППГ), через які сторона-1 передає газ стороні-2 наведено в додатку до цієї технічної угоди, який є невід`ємною її частиною.

Згідно із пунктом 1 розділу 2 угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем.

Пунктами 2 та 3 розділу 2 угоди передбачено, що визначення ФХП газу проводить власник ПППГ (сторона-1). Місця відбору проб, періодичність визначення ФХП газу узгоджуються сторонами окремим протоколом. Представники сторони-2 мають право здійснювані контроль та бути присутніми при проведенні аналізів з визначання ФХП газу. Сторона-1 до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, письмово надає стороні-2 місячний паспорт-сертифікат якості газу за всіма погодженими місцями відбору проб за звітний місяць.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 угоди, сторони домовились, що у випадку передачі газу стороною-1 до газопроводів сторони-2, які не відповідають вимогам пункту 1 цього розділу, сторона-2 залишає за собою право припинення приймання газу від сторони-1.

Згідно із пунктом 5 розділу 2 угоди, у разі надходження газу в ГРМ, параметри якого не відповідають параметрам, визначеним в пункті 1 цього розділу, сторони здійснюють перерахунок об`єму газу, який надійшов до ГРМ за період, починаючи з дати останнього погодженого сторонами місячного паспорта ФХП природного газу, а оператор ГРМ отримує від ГДП, ВБГ чи суміжного оператора ГРМ компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач всупереч вимогам технічної угоди впродовж 2020-2021 років подавав в газорозподільні мережі AT "Львівгаз" природний газ неналежної якості, а саме з недотриманням вимог фізико-хімічних показників параметра точки роси за вологою.

При цьому, позивач у позовній заяві посилається на паспорти ФХП відповідача, в яких він вказував дані, з яких вбачається факт порушення ним умов технічної угоди, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ в частині подання в газову мережу природного газу неналежної якості, а саме - із значеннями температури точки роси за вологою (0С) нижче від значень визначених главою 1, главою 2 розділу VIII Кодексу ГРМ.

Відповідно до пунктів 1 та 2 угоди сторони дійшли згоди, що всі спори (розбіжності), які можуть виникнути при виконанні умов цієї технічної угоди, повинні вирішуватись шляхом переговорів. У разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спірні питання передаються на розгляд до НКРЕКП або до суду для вирішення в установленому порядку.

Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" надіслано філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" такі листи разом з рахунками про сплату додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за 2020-2021 роки: №790-Сл-2419-0320 від 11.03.2020р., №790-Сл-3412-0520 від 08.05.2020р., №790-Сл-3613-0520 від 21.05.2020р., №790-Сл-41138-0620 від 18.06.2020р., №790-Сл-4851-0720 від 15.07.2020р., №790-Сл-6458-0920 від 02.09.2020р., №790-Сл-7190-0920 від 18.09.2020р., №790-Сл-8229-1020 від 13.10.2020р., №790-Сл-9228-1120 від 17.11.2020р., №790-Сл-10523-1220 від 16.12.2020р., №790-Сл-713-0121 від 20.01.2021р., №790-Сл-2031-0221 від 17.02.2021р., №790-Сл-3087-0321 від 16.03.2021р., №790-Сл-5173-0421 від 14.04.2021р., №790-Сл-6674-0521 від 21.05.2021р., №790-Сл-8896-0621 від 15.06.2021р., №790-Сл-10928-0721 від 15.07.2021р., №790-Сл-12863-0821 від 13.08.2021р., №790-Сл-15928-0921 від 23.09.2021р., №790-Сл-18346-1021 від 20.10.2021р., №790-Сл-20683-1121 від 16.11.2021р., №790-Сл-23343-1221 від 13.12.2021р. та №790-Сл-677-0122 від 12.01.2022р.

Газопромислове управління "Львівгазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" листом від 29.01.2021р. №2-2-2-02-68 у відповідь на лист №790-Сл-713-0121 від 20.01.2021р. повідомило Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", про відмову у задоволенні його вимоги щодо компенсації за недотримання параметрів якості природнього газу. Як зазначено у позовній заяві, інші листи позивача були залишені відповідачем без реагування.

З огляду на вказане, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що в позасудовому порядку не вдалось врегулювати даний спір, він вимушений звертається до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті додаткової компенсації в судовому порядку.

Як зазначено у позовній заяві, за порушення взятих на себе зобов`язань відповідач за 2020-2021 роки зобов`язаний сплатити позивачу 4815648,86 грн. заборгованості з оплати додаткової компенсації, яка розрахована у порядку та згідно положень Кодексу ГРМ.

Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 315247,81 грн. інфляційних втрат та 123254,05 грн. 3% річних.

Отже, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 5254150,72 грн., з яких 4815648,86 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 123254,05 грн. 3% річних та 315 247,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та заперечення проти відповіді на відзив на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначає про те, що Кодексом ГРС не передбачено вимоги щодо встановлення в технічній угоді права на будь-які компенсації.

Також як вважає відповідач, розділ VIII Кодексу ГРС в частині компенсації суперечить нормам статті 678 Цивільного кодексу України, статті 268 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки передбачає можливість сплати компенсації за неякісний товар особі, яка не є ані покупцем, ані споживачем товару.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що 01.01.2020р. набуло чинності рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019р. №5-р/2019 у справі №1-17/2018(5133/16) за конституційним поданням 46 народних депутатів України, у якому Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (щодо формування членського складу комісії).

Як вказано у відзиві на позовну заяву, враховуючи, що склад НКРЕКП на час прийняття Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" є неконституційним, то відповідно, прийняття Постанови №2494 від 30.09.2015р., на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свій позов по даній справі, було здійснено НКРЕКП не у спосіб та порядку, передбаченому Конституцією України, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України.

Також, відповідач зазначає, що компенсація за недотримання параметрів газу не є договірним зобов`язанням, а є виключно відповідальністю, встановленою розділом VIII Кодексу газорозподільних систем, а відтак нарахування процентів та інфляційних втрат є фактично подвійною мірою відповідальності та суперечить статті 61 Конституції України. Таким чином, як зазначає відповідач, положення статті 625 ЦК України не поширюється на дані правовідносини.

Відповідач також не погодився з включенням позивачем у суму компенсації податку на додану вартість (ПДВ). Зокрема відповідач вказує, якщо отримання позивачем коштів як додаткової компенсації на безповоротній основі за переданий природний газ, якість якого не відповідає вимогам кодексу ГТС, не передбачає постачання таким газорозподільним підприємством товарів/послуг і такі кошти відповідно не є компенсацією вартості поставлених ним товарів/послуг, то відповідно, об`єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає та відповідно до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються.

Тобто, як зазначив відповідач, у даному випадку податкова накладна не складається та обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України не виникає.

Отже, з огляду на вказані заперечення, що наведені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначається Законом України "Про ринок природного газу".

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно із пунктом 35 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що суб`єкти ринку природного газу є рівними у праві на приєднання до газотранспортної та газорозподільної систем. Виробники біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел мають право на приєднання до газотранспортної та газорозподільної систем за умови дотримання технічних норм та вимог безпеки відповідно до законодавства та за умови, що біогаз або інші види газу з альтернативних джерел за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідають нормативно-правовим актам на природний газ.

Згідно із частиною 2 статті 19-1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи зобов`язані за зверненням замовника забезпечити приєднання його об`єкта до газотранспортної або газорозподільної системи за умови дотримання замовником вимог кодексу газотранспортної системи та/або кодексу газорозподільних систем. Послуга з приєднання до газорозподільної або газотранспортної системи є платною та надається оператором газотранспортної системи або оператором газорозподільної системи відповідно до договору про приєднання, цього Закону, кодексу газотранспортної системи або кодексу газорозподільних систем.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 39 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов`язаних з розподілом природного разу.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", затверджено Кодекс газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), відповідно до пункту 2 глави 1 розділу 1 якого, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення:

1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості;

2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу;

3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу);

4) доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу);

5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Пунктом 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ передбачено, що технічна угода про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою це письмова угода між Оператором ГРМ та суміжним суб`єктом ринку газу, крім споживачів та Оператора ГТС, яка укладається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Кодексу, та визначає порядок приймання-передачі природного газу між сторонами.

Суміжні суб`єкти ринку природного газу це власники газових мереж, що з`єднані між собою, в місці з`єднання яких відбувається приймання-передача природного газу.

Якість природного газу це параметри фізико-хімічних показників природного газу, які мають відповідати вимогам цього Кодексу.

Як встановлено судом, 14.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" (сторона-1) та Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (сторона-2) укладено технічну угоду №03/24-16 про умови приймання-передачі газу газорозподільною системою, відповідно до пункту 1 розділу 1 якої ця технічна угода визначає порядок приймання-передачі природного газу (далі - газ) стороною-1 до газопроводів сторони-2. Перелік пунктів приймання-передачі природного газу на ГВС, ПВВГ, ГРС (даті - ПППГ), через які сторона-1 передає газ стороні-2 наведено в додатку до цієї технічної угоди, який є невід`ємною її частиною.

Згідно із пунктом 1 розділу 2 угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем (Кодекс ГРМ).

Пунктом 7 глави 3 розділу I Кодексу ГРМ визначено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.

Як встановлено пунктом 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VIII Кодексу ГРМ, чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС, як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи", затверджено Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), відповідно до пунктів 2 та 3 глави 1 розділу 1 якого, цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Норми якості, фізико-хімічні показники та інші характеристики природного газу, що допускається до транспортування в газотранспортній системі визначені у главі 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС.

Пунктом 11 глави 1 розділу III Кодексу ГТС передбачено, що для точок входу і точок виходу визначається таке значення ФХП, зокрема, температура точки роси за вологою.

Згідно із пунктом 13 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати, зокрема, такій вимозі: температура точки роси за вологою 0С при абсолютному тиску газу 3,92 МПа не перевищує мінус 8 (-8) градусів Цельсія.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, визначення ФХП природного газу, чисельні значення яких використовуються при розрахунку об`єму природного газу, який надійшов до ГРМ, проводиться уповноваженими відповідно до законодавства хіміко-аналітичними лабораторіями (далі - хімлабораторії) ГДП, ВБГ чи незалежними хімлабораторіями, для чого ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) з періодичністю та в точках відбору проб газу, узгоджених з Оператором ГРМ, здійснює відповідний відбір проб газу у порядку, встановленому ДСТУ ISO 10715:2009 "Природний газ. Настанови щодо відбирання проб", затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 грудня 2009 року № 485 (далі - ДСТУ ISO 10715:2009)

Згідно із пунктом 4 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГРМ, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ, який передає газ) щодня до 12.00 години факсимільним зв`язком (або іншими засобами електронного зв`язку) надає Оператору ГРМ оперативні дані ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками його відбору, які мають містити такі чисельні значення: густину газу; вміст азоту; вміст вуглекислого газу; точку роси; число Воббе; теплотворність.

На підставі доведених до Оператора ГРМ оперативних даних ФХП природного газу ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) щодня з 14.00 години (з урахуванням одночасних дій Оператора ГРМ) забезпечує введення чисельних значень ФХП до баз даних обчислювачів або коректорів об`єму газу, що є складовими комерційних вузлів обліку на ГРС (в пунктах приймання-передачі газу до ГРМ). До 02 числа календарного місяця (включно), наступного за звітним, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) надає Оператору ГРМ в електронному та паперовому вигляді розгорнутий паспорт ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками відбору газу за звітній місяць (місячний паспорт ФХП), який має бути погоджений Оператором ГРМ.

Пунктом 4 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ передбачено, що у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховується за формулою:

BT роси.в = Qi х К х БЦГ х (T роси.в T роси.в.max) / (Tроси.в.max), де

BT роси.в компенсація за недотримання параметру температури точки роси за вологою, гривень;

Qi обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру температури точки роси за вологою, тисяч куб.м;

К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;

К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;

К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;

К = 0,1 - з 01 січня 2019 року;

БЦГ базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за одну тисячу куб.м;

T роси.в дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача, К;

T роси.в.max максимально припустиме значення параметру температури точки роси за вологою, К.

Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ, оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, окремо по кожному параметру якості щодо природного газу. Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру якості Qi щодо ГДП, ВБГ (суміжного Оператора ГРМ) визначається починаючи з дати останнього погодженого з Оператором ГРМ місячного паспорта ФХП до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із паспортів ФХП відповідача за період з 2020р. по 2021р. включно, відповідач всупереч вимогам умов технічної угоди, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ подавав в газорозподільні мережі AT "Львівгаз" природний газ неналежної якості, а саме з недотриманням вимог фізико-хімічних показників параметра точки роси за вологою.

Як встановлено судом, позивачем надсилалися відповідачу листи разом з рахунками про сплату додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за 2020-2021 роки. При цьому відповідач у відповідь на лист №790-Сл-713-0121 від 20.01.2021р. повідомив Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про відмову у задоволенні його вимоги щодо компенсації за недотримання параметрів якості природнього газу. Як зазначено у позовній заяві, інші листи позивача були залишені відповідачем без реагування, докази сплати суми додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за 2020-2021 роки в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, відповідальним за якість газу є у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що укладена між сторонами технічна угода №03/24-16 від 14.06.2016р. є технічною і покликана регулювати виключно технічні питання взаємовідносин сторін, які виникають при передачі природного газу, а не фінансові.

Так, предмет даної технічної угоди визначає порядок приймання-передачі природного газу відповідачем до газопроводів позивача. Перелік пунктів приймання-передачі газу визначено цією угодою. Розділ 2 технічної угоди регулює питання «Якості газу». Розділ 6 згаданої вище технічної угоди передбачає відповідальність сторін: сторони у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань по цій технічній угоді несуть відповідальність відповідно до законодавства.

З наведеного вбачається, що для визначення параметрів якості газу та відповідальності за їх недотримання відсилають до нормативних актів, які встановлюють вимоги щодо якості газу та, відповідно, застосування відповідальності за їх недотримання.

Щодо тверджень відповідача, стосовно того, що глава 1 розділу VIII Кодексу ГРМ суперечить Закону України "Про захист прав споживачів", cтатті 678 Цивільного кодексу України, cтатті 268 Господарського кодексу України, суд зазначає, що Кодекс ГРМ виданий на виконання та відповідно до вимог Законів України "Про ринок природного газу", "Про природні монополії", Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг" (НКРЕКП) та є спеціальним нормативно-правовим актом в системі законодавства про ринок природного газу.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначає правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Статтею 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки постачання природного газу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом.

Згідно із статтею 17 цього Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор серед іншого, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, кодекси газорозподільних систем.

Таким чином, затверджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Кодекс газорозподільних систем є нормативно-правовим актом, який регулює відносини між оператором ГРМ (АТ "Львівгаз") та газовидобувним підприємством (АТ "Укргазвидобування") в силу прямої вказівки Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Отже, твердження відповідача про те, що позивач не є ні покупцем, ні споживачем, не можуть братися до уваги, з огляду на пункт 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, який регулює взаємовідносини, зокрема, між операторами ГРМ і газовидобувними підприємствами, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи.

Порядок взаємовідносин оператора ГРМ з газовидобувним підприємством щодо якості природного газу, який подається до ГРМ та визначення додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу регулюється, зокрема, розділом VIII Кодексу ГРМ, а відтак оператор ГРМ (АТ "Львівгаз") це сторона, яка приймає газ у розумінні глави 3 розділу 8 Кодексу ГРМ, а газовидобувне підприємство (АТ "Укргазвидобування") це сторона, яка передає газ у розумінні глави 3 розділу 8 Кодексу ГРМ, а не покупця чи продавця.

Тобто посилання відповідача на те, що норми глави 1 розділу VIII Кодексу ГРМ суперечать нормам статті 678 Цивільного кодексу України, статті 268 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставними, оскільки право заявляти вимоги щодо якості товару можуть лише покупець чи споживач, однак позивач та відповідач при розгляді цього спору виступають оператором ГРМ та газовидобувним підприємством, взаємовідносини між якими врегульовані Кодексом ГРМ, а не Законом України "Про захист прав споживачів".

Щодо заперечень відповідача про те, що склад НКРЕКП на час прийняття Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" є неконституційним, то відповідно, прийняття Постанови №2494 від 30.09.2015р., на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свій позов по даній справі, було здійснено НКРЕКП не у спосіб та порядку, передбаченому Конституцією України, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України, слід зазначити таке.

Рішенням Конституційного Суду України №5-р/2019 від 13.06.2019р. у справі №1-17/2018 (5133/16) були визнані неконституційними положення Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" лише стосовно порядку організації діяльності комісії. Однак щодо повноважень Комісії з розробки та затвердження нормативно-правових актів, зокрема, кодексів систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодексів газосховищ та установок LNG, підготовлених операторами, неконституційними не визнавались.

При цьому слід зазначити, що станом на теперішній час постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 своєї чинності не втрачала, недійсною не визнавалась (вказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі №910/4171/20).

Разом з тим, слід вказати, що споживачами послуг в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. Тобто, норми вказаного Закону не поширюються на юридичних осіб, як споживачів послуг. Крім того, як вже було зазначено, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми статті 678 Цивільного кодексу України, якою передбачені наслідки передання товару неналежної якості, оскільки предметом договору є послуги транспортування природного газу (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.01.2021р. у справі №910/4171/20).

Щодо заперечень відповідача про включення в суму компенсації податку на додану вартість (ПДВ) слід зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, сума додаткової компенсації за недотримання якості природного газу розрахована позивачем у відповідності до положень Кодексу ГРМ та паспортів фізико-хімічних показників переданого/прийнятого природного газу за період з 2020 року по 2021 рік включно включає в себе ПДВ.

Слід вказати, що суд враховує заперечення відповідача про включення в суму компенсації ПДВ, адже податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Згідно із підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу України розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України).

Правила формування бази оподаткування ПДВ визначено статтею 188 розділу V Податкового кодексу України.

Так, пунктом 188.1 статті 188 розділу V податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання та роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове держави з пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку включення суми ПДВ (20%) до складу компенсації є неправомірним, оскільки за своєю правовою природою компенсація за неякісний газ не є товаром, роботою чи послугою, на яку б нараховувався такий податок (Постанова Верховного Суду у справі 914/749/20).

Відповідач у відзиві зазначив, що компенсація за недотримання параметрів газу не є договірним зобов`язанням, а є виключно відповідальністю, встановленою розділом VIII Кодексу газорозподільних систем, а відтак нарахування процентів та інфляційних втрат є фактично подвійною мірою відповідальності та суперечить статті 61 Конституції України.

Пунктом 4 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ передбачено, що у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію.

Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу VIII Кодексу ГРМ, оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами відповідача, що додаткова компенсація за невідповідність природного газу якісним параметрам та відповідальність за порушення грошового зобов`язання є юридичною відповідальністю одного виду.

Отже, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом було виключено із суми додаткової плати, інфляційних втрат та 3% річних складову ПДВ та встановлено, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача без ПДВ 4013040,72 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 102711,71 грн. 3% річних та 262706,51 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог суд дійшов висновку відмовити з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 6 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 4013040,72 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 102711,71 грн. 3% річних та 262706,51 грн. інфляційних втрат.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 78812,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2663 від 11.02.2022р. на суму 78812,26 грн.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 65676,88 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов слід задовольнити частково.

Крім того, слід зазначити, що представник позивача до закінчення судових дебатів зробив заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та подання доказів на підтвердження розміру цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру таких витрат.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (79026, місто Львів, вулиця І.Рубчака, будинок 27, ідентифікаційний код ВП 39585756) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42, ідентифікаційний код 03349039) 4013040,72 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 102711,71 грн. 3% річних, 262706,51 грн. інфляційних втрат та 65676,88 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 11.08.2022р. на 13:10 год. Явка сторін на власний розсуд.

6. Встановити позивачу строк до 03.08.2022р. для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.08.2022р.

Суддя Петрашко М.М.