Рішення

від 31.07.2022 по справі 926/1356/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/1356/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,

при секретарі судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

прокурор- Балицька Р.С.

позивач- не з`явився;

відповідач ОСОБА_1

від третьої особи: Ахтемійчук О.В.

за позовом Керівника Вижницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегометської селищної ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Державної Податкової служби України в Чернівецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Роднічок-Буд

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю 454732,98 грн.

І. Стислий виклад позовних вимог

Керівник Вижницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегометської селищної ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Роднічок-Буд (далі ТОВ «Роднічок-Буд») про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, площею 2,5490 га несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 73200555300:01:004:0486 за період з грудня 2020 року по січень 2022 року в сумі 454 732,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору оренди землі від 01.11.2019 року в частині сплати орендної плати за земельну ділянку, внаслідок чого виникла заборгованість за період з грудня 2020 року по січень 2022 року в сумі 454 732,98 грн, яку просить стягнути з відповідача.

ІІ. Позиція відповідача по суті спору

Відповідач у заяві про відстрочення виконання рішення суду 21.06.2021 викладені вимоги в позові вважає передчасними, посилаючись на те, що у зв`язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України карантину, з грудня 2020 і по теперішній час підприємство не працює, а тому не має можливості належним чином виконати своє зобов`язання щодо сплати заборгованості з орендної плати.

Крім того, відповідач на виконання відповідного рішення Берегометської селищної ради розробив проекти землеустрою щодо поділу орендованої земельної ділянки, питання щодо затвердження яких на даний час перебуває на розгляді

У разі задоволення позовних вимог, відповідач просить відстрочити виконання судового рішення на строк дії непереборної сили, але не більше ніж на один рік.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13.04.2022 відкрито загальне провадження у справі, залучено третю особу Головне управління Державної Податкової служби України в Чернівецькій області (надалі ГУ ДПС у Чернівецькій області) та призначено підготовче судове засідання на 04.05.2022.

Ухвалою суду від 04.05.2022 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 19.05.2022.

Ухвалою суду від 19.05.2022 замінено сторону Головне управління Державної Податкової служби в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513) на Головне управління Державної Податкової служби в Чернівецькій області як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ 44057187) та відкладено підготовче судове засідання на 07.06.2022.

У судових засіданнях 07.06.2022 та 14.06.2022 суд оголосив перерви.

21.06.2022 від представника відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 22.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.07.2022.

Ухвалою суду від 11.07.2022 за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 01.08.2022.

У судовому засіданні 01.08.2022 після виходу з нарадчої кімнати відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Фактичні обставини справи встановлені судом

01.11.2019 між Берегометською селищною радою Вижницького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роднічок-Буд» було укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходить в смт. Берегомет по вулиці Серетська, Вижницького району Чернівецької області.

Згідно п.п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2, 5490 га несільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 7320555300:01:04:0486.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 13896967, 17 грн (п.3,4 Договору).

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років, відповідно до п.8 Договору.

Даний Договір зареєстрований 25.02.2020, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельну ділянку передано в оренду ТОВ «Роднічок-Буд» на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки від 01.11.2019.

Договором визначено, що орендна плата вноситься орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 416 909, 02 грн на рік (п.9)

Відповідно до п. 11-12 Договору орендна плата вноситься у такі строки щомісячно до першого числа наступного місяця у розмірі 34742, 42 грн. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Так, відповідно до умов Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.27).

Крім того, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п.35).

Дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.37 Договору).

Пунктом 40 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

Доказів розірвання, зміни чи визнання договору оренди землі недійсним суду не надано.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.12.2020 по 31.01.2022 становить 454 732, 98 грн.

Рішенням Берегометської селищної ради №5-03-21/24/30 від 26.03.2021 року відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо поділу на три земельні ділянки, проте по теперішній час він не затверджений, у зв`язку з чим не внесено зміни в договір оренди землі і не зменшено площу орендованої земельної ділянки.

Рішенням Берегометської селищної ради №10-12-21/32/3 від 16.12.2021 року перенесено розгляд питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. .

19.10.2021 Вижницька окружна прокуратура звернулась до Берегометської селищної ради з листом (вх.№50-1463вих-21) з приводу встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру.

У відповідь на вищевказаний лист, Берегометська селищна рада 10.11.2021 повідомила прокуратуру, що зверталась до ТОВ «Роднічок-Буд» про необхідність сплатити заборгованість з орендної плати за землю. Відповідач не заперечив щодо заборгованості та просив відтермінувати оплату боргу.

На запит Вижницької окружної прокуратури від 27.10.2021 та 24.12.2021 щодо вжиття заходів Берегометською селищною радою на захист інтересів територіальної громади щодо стягнення в судовому порядку з ТОВ «Роднічок-Буд» заборгованості з орендної плати за землю, позивач зазначив, що у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору, заходи представницького характеру вживатись не будуть.

02.02.2022 прокурор відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив позивача про подання даного позову в інтересах держави до ТОВ «Роднічок-Буд».

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що між сторонами виник майновий спір з приводу неналежного виконання відповідачем обов`язку по сплаті боргу з орендної плати за землю в сумі 454 732, 98 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

V. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

За ч.1ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частинами 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати (ст. 24 Закону України "Про оренду землі"), а орендар зобов`язаний своєчасного та в повному обсязі вносити орендну плату за земельну ділянку (ст. 25 Закону України "Про оренду землі").

Згідно п.9, 11 Договору відповідач зобов`язався щомісячно до першого числа наступного місяця сплачувати 34742,42 грн. орендної плати. Річна орендна плата становить 416909,02 грн.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача з орендної плати за Договором становить 454732, 98 грн. за період з 01.12.2020 по 31.01.2022, що підтверджується відповідним розрахунком позивача та не спростовано відповідачем.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач, всупереч умовам договору оренди землі від 01.11.2019 орендну плату в період з 01.12.2020 по 31.01.2022 у повному обсязі не сплачував, що призвело до виникнення боргу в сумі 454 732, 98 грн.

За таких обставин справи позов слід задовольнити у повному обсязі.

VI. Позиція суду щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов`язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.

Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України Про прокуратуру, а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).

Підставою для звернення із даною позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив, що Берегометською селищною радою неналежним чином здійснювався захист інтересів територіальної громади, оскільки заходи представницького характеру про стягнення з відповідача боргу з орендної плати протягом тривалого часу не вживалися.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Берегометською селищною радою з якого вбачається, що компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом наявності заборгованості з орендної плати в загальній сумі 454732,98 грн, проте жодних дій для стягнення з відповідача боргу починаючи з жовтня 2011 року не вчиняв.

З`ясувавши відповідні обставини, прокурор повідомив позивача про звернення до суду з даним позовом (лист від 02.02.2022).

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Берегометської селищної ради суду не надано.

Таким чином, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурором при зверненні з позовною заявою у даній справі доведено бездіяльність органу місцевого самоврядування та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

VІІ. Позиція суду щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення.

У заяві про відстрочення виконання судового рішення від 21.06.2022 у разі задоволення позову відповідач просить відстрочити виконання судового рішення на строк дії обставин непереборної сили, але не більше ніж на 1 рік.

В обґрунтування даної заяви, відповідач зазначає, що на території України було введено карантин, встановлений постановою КМ України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який продовжено до 31.08.2022.

Відповідач вважає, що дана обставина унеможливила виробничу діяльність товариства, у зв`язку із неможливістю задіяння для виконання робіт необхідної кількості людей та припиненням попиту на послуги і роботи товариства. Крім того, не було продовжено Регіональну програму робіт з розчистки та регулювання русел річок Чернівецької області, затверджену розпорядженням Чернівецької ОДА від 25.09.2015 №644-р, одним з основних підрядників якої було ТОВ «Роднічок-Буд»

Відповідач звернув увагу суду на те, що від 24.02.2022 в країні діє воєнний стан, введений Указом Президента України за №64/2022, який триває до цього часу, що спричиняє настання форс-мажорних обставин.

Враховуючи, що з грудня 2020 і по теперішній час підприємство не працює та внаслідок дії непереборної сили, належне виконання зобов`язання виявилось неможливим.

ТОВ «Роднічок-Буд» повідомляло Берегометську селищну раду про вищевказані обставини листом відповіддю на претензію від 16.09.2021 №1477-02-03, повідомленням про настання форс-мажорних обставин від 10.06.2022 та листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення на строк дії обставини непереборної сили, але не більше ніж на один рік.

Прокурор в свою чергу заперечив щодо відстрочення виконання рішення, оскільки вважає, що відповідач не навів обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розглянувши подану заяву відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019р. у справі № 2-54/08).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення чи постанови.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року N 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року N 2212-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Листом Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчено форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України та підтверджено що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності».

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Суд вважає, що введений в Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації воєнний стан є форс-мажорною обставиною, яка ускладнює виконання судового рішення по даній справі.

Суд оцінює критично посилання відповідача на те, що у зв`язку із введенням на території України карантину, підприємство не має можливості належним чином виконати своє зобов`язання щодо сплати заборгованості з орендної плати, оскільки в матеріалах справи відсутні як сертифікат ТПП України про форс-мажорні обставини, так і будь-які інші докази, які б підтверджували неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором внаслідок запровадження карантинних обмежень

Варто зазначити, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси усіх сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачам можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи воєнний стан в Україні та призупинення діяльності відповідача по даній справі, з урахуванням балансу майнових інтересів усіх сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду в частині сплати відповідачем основного боргу терміном на три місяці.

VІІІ. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 174, 185, 193, п.4 ч.1. ст.231, ст. 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роднічок-Буд (59233, вул. Центральна 113, смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, код 38132674); на користь Берегометської селищної ради (59233, вул. Центральна, 20, смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, код 04416996, на р/р438999980334169812000024371, ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код платежу 18010600) 454 732, 98 грн заборгованості з орендної плати за землю;

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Роднічок-Буд (59233, вул. Центральна 113, смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, код 38132674) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58000, вул. Мирона Кордуби, 21, м. Чернівці, код 02910120, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р UA378201720343110001000004946) 6 820, 90 грн судового збору.

4. Заяву про відстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.

5. Відстрочити виконання судового рішення терміном на три місяці - до 01 листопада 2022 року.

6. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.І. Ніколаєв