Ухвала

від 09.08.2022 по справі 200/14309/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа №200/14309/21

адміністративне провадження № К/990/19779/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Чиркіна С.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №200/14309/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області структурний підрозділ: Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області структурний підрозділ: Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з липня 2016 року по лютий 2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з липня 2016 року по лютий 2019 року;

- відповідно до статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням даного рішення.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, позов задоволено.

На адресу Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний Суд» 28.07.2022 надійшла касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частини 1 статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини 5 статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Як зазначено вище, процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Втім, аналіз доводів касаційної скарги у цій справі, в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи, не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, позаяк скаржником не обґрунтовано належним чином в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, а також у касаційній скарзі не зазначено проблемних та виключних питань, вирішення яких дало б змогу сформувати уніфіковане розуміння у застосуванні норм права.

Поза тим, скаржник у касаційній скарзі стверджує про відсутність у подібних справах висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас, таке посилання скаржника на вказану підставу касаційного оскарження не слід брати до уваги, позаяк Верховний Суд вже формував висновок у подібних правовідносинах у постановах від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17 та від 08.06.2022 у справу №200/5213/20-а і судами попередніх інстанцій застосовано таку правову позицію при ухвалені оскаржуваних судових рішень.

У підсумку, Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

Отже, скаржником не наведено обґрунтованих підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за наявності яких можливе оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі №200/14309/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області структурний підрозділ: Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Шарапа С.М. Чиркін О.П. Стародуб