Постанова

від 09.08.2022 по справі 640/14939/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 640/14939/19

адміністративне провадження № К/9901/16384/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у складі судді Вєкуа Н. Г. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Федотова І. В., Сорочка Є.О., Єгорової Н. М. у справі № 640/14939/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК САД» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК САД» (далі - ТОВ «БК САД») звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2019 року № 05452615140105, № 05462615140105 та № 0547261514010.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26 квітня 2019 року № 05452615140105, № 05462615140105 та № 0547261514010.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь ТОВ «БК САД» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 210, 00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «БК САД» правомірно сформувало суму податкового кредиту, оскільки податкові накладні від 18 жовтня 2017 року № 488 та № 477, складені ТОВ «ХК «ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ» містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України. Зазначене, а також те, що вказані податкові накладні були складені та зареєстровані податковим органом, слугувало підставою для висновку про протиправність дій контролюючого органу під час формування податкових повідомлень-рішень.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БК САД» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування- за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 25 березня 2019 року № 174/26-15-14-01-05/39724021, яким зафіксовано порушення ТОВ «БК САД» наступних вимог податкового законодавства, зокрема:

- пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 348 607 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 938 713 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації податкової накладної.

На підставі висновків акта перевірки від 25 березня 2019 року № 174/26-15-14-01-05/39724021 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року:

- № 05452615140115, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 022 911 грн, в тому числі: основний платіж - 1 348 607 грн та штрафні (фінансові) санкції - 674 304 грн;

- № 05462615140105, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в сумі 938 713 грн;

- № 05472615140105, яким до позивача за встановлення відсутності складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 650000 грн, застосовано штраф у розмірі 50%, що складає 325 000 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, останні рішенням Державної фіскальної служби України від 18 липня 2019 року № 33862/6199-99-11-04-01-25 залишені без змін.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано обставини справи стосовно необхідності складання податкової накладної та розрахунку коригування до неї за наслідком помилкового перерахування грошових коштів між позивачем та контрагентом. Крім того, скаржник указав, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Положеннями підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Як установлено судами попередніх інстанцій з акта перевірки, у ході проведення перевірки ТОВ «БК САД», посадовими особами контролюючого органу встановлено, що позивачем, 04 серпня 2017 року згідно з платіжним дорученням від 04 серпня 2017 року № 2860, було перераховано грошові кошти ПАТ «КЗ АНАЛІТПРИЛАД» у сумі 3 900 000 грн, у тому числі ПДВ 650 000 грн. Призначення платежу: «Повернення грошових коштів згідно ДУ № 4 від 13.07.2017 до Дог. №ПП90 від 14.02.2017 за поставку/монтаж обладнання для систем холодопотачання в т.ч. ПДВ 650 00 грн».

Крім того, під час розгляду справи також встановлено, що грошові кошти в сумі 3 900 000 грн було повернуто на рахунок позивача від ПАТ «КЗ АНАЛІТПРИЛАД» згідно платіжного доручення від 07 серпня 2017 року № 4161 з призначенням платежу «Повернення помилково перерахованих коштів згідно ДУ № 4 від 13.07.2017 до Дог. №ПП90 від 14.02.2017 за поставку/монтаж обладнання для систем холодопостачання в т.ч. ПДВ 650 000, 00 грн».

З огляду на зібрані у справі докази, судами попередніх інстанцій встановлено, що що грошові кошти в сумі 3 900 000 грн, були перераховані позивачем на рахунок ПАТ «КЗ АНАЛІТПРИЛАД» не у зв`язку зі здійсненням господарської операції, а у зв`язку з помилкою, як в подальшому була виправлена шляхом зворотного переказу коштів на рахунок позивача.

При цьому, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що помилкове перерахування коштів не передбачає складання та реєстрацію податкової накладної, а відсутність здійснення господарських операцій та обставини, із якими Податковий кодекс України пов`язує обов`язок складання та реєстрації податкової накладної, свідчить про протиправність дій податкового органу.

Стосовно застосування судами попередніх інстанцій норм статті 201 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Судами попередніх інстанцій було досліджено:

- договір будівельного підряду від 14 лютого 2019 року № ПП90, укладений між ТОВ «БК САД» та ТОВ «ХК «ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ», відповідно до умов якого підрядник (ТОВ «ХК «ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ») приймає на себе зобов`язання на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати Генпідряднику за Актом приймання-передачі виконаних робіт комплекс будівельних робіт у відповідності до умов Договору та робочої документації, (надалі - Роботи), на об`єкті будівництва: «Будівництво торгово-розважального і спортивно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кінотеатром ім. О. Довженка та житловим будинком з вбудовано-прибудованим приміщенням на проспекті Перемоги, 24 (літ. А), 26 у Шевченківському районі м. Києва», (надалі - «Об`єкт»), а Генпідрядник зобов`язується прийняти роботи та сплатити їх вартість, а також, при необхідності, вартість використаних Підрядником при виконанні Робіт матеріалів та комплектуючих виробів;

- акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (ТОВ «ХК «ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ») для робіт з обов`язки станції холодопотсачання ТРК від 16.02.2018, яким встановлено перелік устаткування та його вартість, яке придбавалось для виконання робіт та передачу позивачеві вже готового обладнання;

- зміст накладних від 18 жовтня 2017 року № 488 та № 477.

За наслідками дослідження зазначених документів судами було встановлено, що податкові накладні від 18 жовтня 2017 року № 488 та № 477, складені ТОВ «ХК «ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ», містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статті 201 ПК України.

З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування ТОВ «БК САД» суми податкового кредиту.

У той же час, доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права фактично зводяться до незгоди із обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій та неврахування фактичних обставин, які були встановлені під час перевірки.

При цьому межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки.

Разом з тим, доводи скаржника стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є необгрунтованими оскільки позиція Суду у справі, що розглядається не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі №640/14939/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК САД» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко