Постанова

від 22.02.2022 по справі 629/5221/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Харків

справа № 629/5221/16-ц

провадження № 22-ц/818/1367/22, 22-ц/818/1192/22,

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про розірвання договорів оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 липня 2021 року та додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2021 року, постановлене у складі судді Ткаченка O.A., -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» про розірвання договорів оренди земельної ділянки, який у подальшому уточнила.

Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що їй на праві приватної власності, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №073131, виданого 19 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №335, належить земельна ділянка площею 9,6382га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0221, яка розташована на території Миколаївської сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189128, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011067700020, земельна ділянка, площею 7,3904га, кадастровий номер 6323983000:03:000:0141, яка розташована на території Миколаївської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 січня 2007 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) і ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» (орендарем) був укладений договір №116 оренди земельної ділянки площею 9,6382га, в тому числі ріллі 9,6382га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Державному реєстрі земель за №04067700121 від 30 травня 2007 року.

01 січня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) і ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» (орендарем) був укладений договір №333 оренди земельної ділянки площею 7,3904га, в тому числі ріллі 7,3904га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в державному міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі за №632390004000586 від 02 лютого 2012 року.

Зазначає, що відповідач належним чином не обробляє належні їй вищевказані земельні ділянки, з 2009 року по теперішній час засівав їх тільки соняшником та озимою пшеницею, що безумовно їх виснажило та призвело до істотного погіршення стану родючості ґрунту. Таким чином, відповідач діяв всупереч умовам договорів оренди земельних ділянок від 03 січня 2007 року та 01 січня 2011 року, положенням діючого законодавства і такі його дії призвели до істотного погіршення стану родючості ґрунту.

Просить суд розірвати укладені між нею і відповідачем договори оренди земельної ділянки №116 від 03 січня 2007 року та №333 від 01 січня 2011 року, вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Додатковим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 суму судових витрат на користь ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» у сумі 72 262,89грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що згідно висновку експертів від 11 липня 2018 року №6414/18-34 виявлені зміни родючості ґрунту: на земельній ділянці загальною площею 9,6382га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0221 за показниками вмісту гумусу, рухомого фосфору та калію; на земельній ділянці загальною площею 7,3904га, кадастровий номер 6323983000:03:000:0141 за показниками вмісту гумусу є істотним погіршенням родючості ґрунту, оскільки перевищують встановлені нормативи допустимих змін. Наголошує, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, отже на неї не покладається обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, вона лише повинна доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Між тим відповідач не надав доказів того, що шкоду - погіршення стану родючості ґрунту завдано не з його вини, а внаслідок інших чинників, наприклад, природних. Вказує, що висновок суду про те, що експерт Мирошниченко М.М., який має необхідну фахову кваліфікацію, не мав повноважень на проведення експертизи по справі, оскільки не є атестованим експертом, є необґрунтованими. Зазначає, що укладений між позивачем і ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» договір про надання послуг останнім щодо складення висновку експертів на виконання ухвали суду по даній справі жодним чином не впливає не об`єктивність висновку експертів і не свідчить про його неналежність або недопустимість. Вказує, що надані представниками відповідача документи, на їх переконання, доводять інші, ніж зазначені у висновку експертів, агрохімічні показники ґрунту на земельних ділянках позивача та свідчать про відсутність погіршення стану родючості фунту, посилаючись на те, що висновки експертів є хибними, між тим ці обставини мають бути підтверджені певними засобами доказування висновком експерта, в якому зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вони не можуть підтверджуватись наданими представниками відповідача дослідженнями, які не є висновком експерта. Вказує, що відповідач використовував орендовану земельну ділянку з порушенням обов`язків, передбачених договором оренди, та вимог законодавства, не дотримувався допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призвело до істотного погіршення стану родючості ґрунту через незбалансоване господарське використання земель, а тому наявні правові підстави для розірвання договорів оренди. Стосовно додаткового рішення вказує, що при розгляді справи в суді першої інстанції в матеріалах справи на підтвердження повноважень адвокатів відповідача була надана довіреність, яка не передбачає отримання винагороди, тому позивач не мала можливості з`ясувати недотримання стороною відповідача вимог, передбачених ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а отже і заявити в судовому засіданні клопотання з доведенням неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвокатів відповідача. Звертає увагу суду на те, що акти надання послуг від 14.07.2021 року до угоди про надання правничої допомоги від 15.11.2018 року на суму ЗО 000 грн. щодо кожного адвоката стосуються саме угоди про надання правничої допомоги від 15.11.2018 року, а не договору про надання правової допомоги від 15.11.2018 року, який надано суду на підтвердження повноважень адвокатів відповідача, тому вважає, що вказані витрати не доведено належними та допустимими доказами, отже стягненню не підлягають. Вказує, що у разі якщо апеляційний суд визнає доведеними вказані витрати просить зменшити ці витрати до 5 000 грн. також просить врахувати той факт, що вона є пенсіонеркою та інвалідом 3 групи та отримує пенсію в розмірі 2100 грн.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №073131, виданого 19 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №335, належить земельна ділянка площею 9,6382га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0221 розташована на території Миколаївської сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189128, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011067700020, належить земельна ділянка, площею 7,3904га, кадастровий номер 6323983000:03:000:0141 розташована на території Миколаївської сільської ради з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 січня 2007 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» був укладений договір №116 оренди земельної ділянки площею 9,6382 га, в тому числі ріллі 9,6382га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, який був зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Державному реєстрі земель за №04067700121 від 30 травня 2007 року.

01 січня 2011 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» (орендарем) був укладений договір №333 оренди земельної ділянки площею 7,3904га, в тому числі ріллі 7,3904га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, який був зареєстрований в державному міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі за №632390004000586 від 02 лютого 2012 року.

Передача земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» підтверджується актами прийому-передачі земельних ділянок та визначення меж земельних ділянок в натурі.

Відповідно до пункту 2.4.1 договору оренди №116 за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві щорічно орендну плату у грошовій або натуральній формі, але у розмірі не менше 1% від вартості земельної ділянки, проіндексованої згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 2.4.2 вказаного договору оренди, орендна плата становить в грошовій формі 1 140грн., в натуральній формі 1 600кг зерно продукції, 100кг насіння соняшника та 100кг цукру. За домовленістю сторін орендна плата за договорами оренди сплачується шляхом поєднання грошової та натуральної форми орендної плати. Сплата орендних платежів у натуральній формі здійснюється орендарем шляхом відпуску зі свого складу продукції. Передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (відомостями, накладними).

Відповідно до пункту 2.4.1 договору оренди №333 за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві щорічно орендну плату у грошовій або натуральній формі, але у розмірі не менше 3% від вартості земельної ділянки, проіндексованої згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 2.4.2 вказаного договору оренди, орендна плата становить в грошовій формі 2865 грн., в натуральній формі 2000 кг зерно продукції, 100 кг насіння соняшника та 100 кг цукру. Також орендар безкоштовно надає послуги по обробці городів (оранка і культивація) до 0,2 га і ритуальні послуги (надання автотранспорту та виготовлення труни).

03 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» укладено додаткові угоди №1 до договорів оренди земельної ділянки №116 від 03 січня 2007 року, якими внесено зміни до пункту 2.4.1 щодо орендної плати, яка сплачується у грошовій формі та складає не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, а також доповнено договори пунктом щодо надання згоди сторін на обробку та використання їх персональних даних.

Пунктом 2.5.3.,2.7.3 вищевказаних договорів оренди №116 і №333 передбачено, що у тому разі, коли з вини орендаря земельна ділянка буде деградована, виснажена або її родючість знижена, а також з інших дій орендаря, що призвели до погіршення її якості, у тому числі, техногенного забруднення, орендар в установленому порядку відшкодовує орендодавцеві збитки у повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.2.2 договорів оренди орендар зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку з дотриманням умов цього договору, вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Відповідно до пункту 4.3 договорів оренди підставами розірвання договору є взаємна згода сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною умов, передбачених цих договором та чинним законодавством.

Пунктом 5 договорів оренди встановлено, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання договору несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» не належним чином виконував умови договорів, що призвело до виснаження земельних ділянок та погіршення стану родючості ґрунту.

Відповідно до частини першої статті 14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 5ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель. Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталихвисоких урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.

За змістомстатті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 15Закону України"Прооренду землі" у редакції на час укладення договорів оренди, істотними умовами договору оренди землі поміж іншого є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використаннята цільовепризначення земельноїділянки,яка передаєтьсяв оренду; умовизбереження стануоб`єктаоренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; відповідальність сторін.

За правилами статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до пункту третього частини 1статті 783 ЦК Українинаймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, дострокове розірвання договору оренди землі можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов`язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно з частинами 3-4статті 31Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 24Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил;

Згідно із частиною першою статті 32Закону України«Про орендуземлі» На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частин 1-2 статті 37Закону України«Про охоронуземель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 33-1 Закону України «Про охорону земель», яка була чинною з 04 червня 2009 року по 12 лютого 2015 року, нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №164 затверджено Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. З примітки до вказаних вище Нормативів вбачається, що допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль; для соняшника - не менше, ніж через сім років; для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один - десять років.

Законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеженням земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 541/555/16-ц, у разі порушення відповідачем допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми та порушення режиму їх використання, наявні правові підстави для розірвання оспорюваних договорів оренди.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справах №№ 6-1998цс15,6-1980цс15, відповідно до якої земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріали справи свідчать, що з інформації Харківської філії Державної установи «Держгрунтохорона» щодо стану агрохімічних показників ґрунтів контурів, розташованих на території Миколаївської сільської ради на 2009 рік агрохімічного обстеження від 10 січня 2017 року за №158-19/02/107 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим №6323983000:01:000:0221 відноситься до контуру №39 з агрохімічними показниками - Р2О5 100,0 мг/кг (середній), К2О 189,0 мг/кг (дуже високий), гумус 4,9% (високий), рНсол.6,2 (нейтральний); земельна ділянка з кадастровим №6323983000:03:000:0141 відноситься до контуру №88 з агрохімічними показниками - Р2О5 96,7 мг/кг (середній), К2О 158,6 мг/кг (високий), гумус 4,7% (високий), рНсол.5,9 (близький до нейтрального).

З відповіді Харківської філії Державної установи «Держгрунтохорона» від 10 січня 2017 року №158-19/02/107, яка підтверджена листом від 07 вересня 2018 року №158-19/02/217 та графічних матеріалів вбачається, що номера контурів не є чітким адміністративним поділом та складаються в довільній формі при оформленні картографічних матеріалів, для визначення місця розташування земельної ділянки використовується класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України, яким є кадастровий номер земельної ділянки.

З листів міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 0.06.2018 року №102/124-18 та 08 жовтня 2018 року №209/154-18 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 розташована на контурі № НОМЕР_1 , а земельна ділянка з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 на контурі № НОМЕР_2 . Інформація про номери контурів земель розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств до Державного земельного кадастру не вноситься.

За клопотання представника позивача ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2017 року у справі було призначено судову еколого-грунтознавчу експертизу проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, із залученням спеціалістів Національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського».

Згідно висновку судової еколого-грунтознавчої експертизи №4 Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського» від 06.12.2017 року складеного ОСОБА_2 , останній зазначив, що агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки площею 9,6382 га з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221, яка згідно плану розташування земельних ділянок Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області розташована на полі №153, знаходиться на низькому рівні, із ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу, рухомого фосфору та калію в ґрунті. Агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, знаходиться на середньому рівні з ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу в ґрунті.

Враховуючи дані стану агрохімічних показників за 2009 рік, зазначені в листі Харківської філії ДУ «Держгрунтохорона» від 10.01.2017 №158-19/02/107, з 2008 року по теперішній час на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показниками вмісту гумусу, рухомого фосфору та рухомого калію, а на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показником вмісту гумусу.

Вищевказані зміни вмісту гумусу, рухомого фосфору та калію в гранті є істотним погіршенням родючості ґрунту, оскільки перевищують встановлені нормативи допустимих змін (т.1 а.с.162-168).

Як вбачається із змісту протоколу відбору проб грунтів №1 від 02 листопада 2017 року представниками ННЦ «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» старшим науковим співробітником відділу агрохімії Панасенком ЄВ. Та мол. науковим співробітником лабораторії Охорони грунтів від техногенного забруднення ОСОБА_3 на виконання ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2017 року було виконано відбір 12 проб грунтів на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Разом з тим, із змісту протоколу вбачається, що отримані зазначені вище особами проби не були упаковані у поліетиленові пакети, оскільки відмітка про це у протоколі відсутня (п.3 протоколу) (т.І, а.с.169).

Дана експертизатакож немістить даних, що саме вказані в протоколі зразки ґрунтів в запечатаних та опломбованих поліетиленових пакетах (згідно п.3 Протоколу) з підписами учасників цієї дії надійшли до експертної установи, були предметом дослідження та відкриті саме незалежним судовим експертом, повноважним на її проведення.

З урахування викладеного за клопотанням позивача ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2018 року справу знову було направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової еколого-грунтознавчої експертизи відповідно до ухвали суду від 06 липня 2017 року.

Згідно висновкуекспертів зарезультатами проведеннякомісійної судовоїекспертизи №6414/18-34Київського науково-дослідногоінституту судовихекспертиз від11липня 2018року наданий час(часпроведення експертизи) агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки площею 9,6382 га з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221, яка згідно плану розташування земельних ділянок Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області розташована на полі №153, знаходиться на низькому рівні, із ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу, рухомого фосфору та калію. Агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, знаходиться на середньому рівні з ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу в ґрунті.

Враховуючи дані стану агрохімічних показників за 2009 рік, зазначені в листі Харківської філії ДУ «Держгрунтохорона» від 10 січня 2017 року №158-19/02/107, з 2009 року по теперішній час на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показниками вмісту гумусу, рухомого фосфору та рухомого калію, а на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показником вмісту гумусу.

Вищевказані зміни вмісту гумусу, рухомого фосфору та калію в грунті є істотним погіршенням родючості ґрунту, оскільки перевищують встановлені нормативи допустимих змін (т.1 а.с.201-205).

Згідно протоколу відбору проб ґрунтів №1 від 02 листопада 2017 року, як додатку до вищевказаної експертизи, було виконано відбір 12 проб грунтів представниками ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського» Панасенка Є.В., Шемета А.М. в присутності представника ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» Савран О.С. і власника земельної ділянки ОСОБА_1 . При цьому, на протоколі міститься підпис і ОСОБА_2 (т.1 а.с.169-172).

Разом з тим, згідно наданих пояснень ОСОБА_2 , який буд допитаний судом першої інстанції в якості експерта, не був присутній під час відбору зразків грунту. Відбір зразків грунту проводився двома фахівцями ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» у присутності представників позивача та відповідача.

Таким чином, ОСОБА_2 , підписи якого є на вказаному протоколі, участі в цій процесуальній дії не приймав.

Крім того, як свідчать матеріали справи 14 вересня 2017 року між Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір на виконання науково-дослідної роботи №172/17 на земельних ділянках з кадастровими номерами 6323983000:01:000:0221 та 6323983000:03:000:0141 щодо встановлення змін агрохімічного стану та стану родючості ґрунтів, при цьому технічне завдання на виконання договору календарний план погоджувався Інститутом особисто з позивачкою по справі, а не з установою, в якій безпосередньо було призначено відповідну експертизу - Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

Як пояснила ОСОБА_4 , допитана в суді першої інстанції в якості експерта, самостійний відбір проб грунтів за участі фахівців Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України не проводився.

При цьому, колегія суду також звертає увагу на те, що ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 липня 2017 року проведення експертизи було доручено саме експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, із залученням спеціалістів Національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського».

Доручення щодо виконання експертизи завідувачу відділом агрохімії доктору біологічних наук Мірошниченку М.М. від Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України не надходило та матеріали справи не містять.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.п.1-5 розділу ІІІ Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011, обов`язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз. Судовий експерт при виконанні процесуальних дій повинен мати при собі і пред`являти на вимогу відповідних посадових осіб свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта. У письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов`язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта. Судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта. У разі закінчення терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта експерт втрачає право на проведення судових експертиз до підтвердження ним кваліфікації судового експерта.

Згідно Реєстру атестованих судових експертів, відомості щодо ОСОБА_2 із зазначенням відповідної кваліфікації експерта, яким було складено судову еколого-ґрунтознавчу експертизу №4 від 06 грудня 2017 року у якості «експерта», у вказаному реєстрі, відсутні, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що фактично судова еколого-ґрунтознавча експертиза по справі зроблена без відібрання та лабораторних досліджень проб ґрунтів на виконання ухвали суду, без розпорядженням та участі експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким було доручено її проведення, та без відповідних правових повноважень.

На підставі ухвали суду від 06 липня 2017 року, ухвалою Лозівського міськрайонного суду від 21 лютого 2018 року матеріали справи було направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової еколого-ґрунтознавчої експертизи із залучення спеціалістів Інституту ім. О.Н. Соколовського.

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судової експертизи №6414/18/34 від 11 липня 2018 року хімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки загальною площею 9,6382 га з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221, яка згідно плану розташування земельних ділянок Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, розташована на полі №153, знаходиться на низькому рівні із ознаками деградації (виснаження) за змістом гумусу, рухомого фосфору та калію.

Агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки площею 7,3904 га за кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області знаходиться на середньому рівні з ознаками деградації (виснаження) за змістом гумусу в ґрунті.

Разом з тим, судовий експерт Олійник Л.В. в судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що жодних проб ґрунтів до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не надходило та їх експертних досліджень не проводилось, лише було перевірено правильність висновків зроблених ОСОБА_2 виходячи з достовірності вихідних даних зазначених останнім в своїй «судовій еколого-ґрунтознавчій експертизі» №4 Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.О.Н.Соколовського» від 06 грудня 2017 року.

Також судом встановлена невідповідність висновків ОСОБА_2 зазначених в «Експертизі» №4 від 06 грудня 2017 року, а відповідно і висновків комісійної експертизи №6414/18/34 від 11 липня 2018 року проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, щодо земельної ділянки переданої ОСОБА_1 до ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» на підставі договору оренди земельної ділянки площею 7,3904 га кадастровий номер 6323983000:03:000:0141 від 01 січня 2011 року розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, оскільки для порівняння якості ґрунтів на час проведення досліджень використовувались показники ґрунтів за 2009 рік, при цьому дані, щодо якості цих ґрунтів, станом на момент передачі земельної ділянки в оренду у 2011 році, в розпорядження експертів не надавались, так як їх показники були невідомі.

Також матеріали справи не містять жодних даних щодо стану родючості ґрунту на земельній ділянці ОСОБА_1 з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141 станом на момент її передачі в оренду у 2011 році та даних щодо земельної ділянки з кадастровим № 6323983000:01:000:0221 станом на момент її передачі в 2007 році, що виключає можливість порівняння якісних показників ґрунтів проведених у 2017 році з показниками якості ґрунтів за 2009 рік, та зробити вірний висновок щодо їх погіршення під час використання ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс».

Частиною 1 статті 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Таким чином, висновок експерта є засобом доказування, на підставі якого можуть встановлюватися фактичні дані щодо наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для справи (докази).

При цьому, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Упостанові Верховного суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16-ц зазначено, що суди можуть у своєму судовому рішенні відхилити висновок експерта, який не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами та, який не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює (кримінальне) провадження, але таке відхилення повинно бути мотивоване у судовому рішенні. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Відповідно до існуючих процесуальних кодексів, висновком експерта вважається докладний опис проведених експертом досліджень, складений у порядку, визначеному законодавством, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.

З урахування вище викладеного, а також те, що вищевказані висновки експертиз містять недоліки, які суттєво впливають на їх результати; дослідницька частина проведена з порушеннями, які впливають на підсумковий висновок; відповіді комісії експертів виявилися необґрунтованими внаслідок порушення норм методики проведення експертизи, колегія судді не вбачає підстав для прийняття вказаних висновків експерти, оскільки останні не є належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Натомість, згідно листа Харківської філії Державної установи «Держгрунтохорона» № 158-19/02/334 від 13 березня 2018 року вбачається, що на підставі звернення представника Товариства з обмеженої відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» від 15 листопада 2017 року проведено агрохімічний аналіз зразків ґрунту, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0221, яка знаходить на контурі № НОМЕР_3 , та земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:03:000:0141, яка знаходить на контурі 89, а результатами якого встановлено, що по контуру 39: вміст органічної речовими залишився високим; вміст рухомого фосфору середнім; вміст обмінного калію знизився з дуже високого до високого; за ступенем кислотності ґрунти залишилися близькими до нейтральних; по 89 контуру: вміст органічної речовими залишився високим; вміст рухомого фосфору - підвищеним; вміст обмінного калію високим; ступінь кислотності змінився з близького до нейтральних.

При цьому, встановлено, що по контуру 39 площею 22,7 га показник Р2О5 у 2009 році складав 100,00 мг/кг, а у 2017 році66,6 мг/кг, показник К2О у 2009 році складав 189,0 мг/кг, а у 2017 році153,9 мг/кг; вміст гумусу у 2009 році був 4,9%, а у 2017 році4,7 %; рН сольовий у 2009 році складав 6,2, а у 2017 році6,5.

По контуру 89 площею 7 га показник Р2О5 у 2009 році складав 101,8 мг/кг, а у 2017 році119,6 мг/кг, показник К2О у 2009 році складав 125,0 мг/кг, а у 2017 році175,3 мг/кг; вміст гумусу у 2009 році був 4,5%, а у 2017 році4,5 %, рН сольовий у 2009 році складав 5,9 а у 2017 році6,3.

Відбір проб ґрунту здійснено 02 листопада 2017 року, що підтверджується протоколом №1, який підписано представниками Товариства з обмеженої відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» (а. с. 219, 222, том 1).

Як вбачається зі звіту про науково-дослідну роботу «Проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області площею близько 2000 га» від 19 грудня 2018 року, виконаного Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» ґрунтовий покрив господарства представлений переважно ґрунтами високої агрономічної якостічорноземами звичайними легкоглинистими незмитими і слабозмитими, які характеризуються достатньо сприятливими агрохімічними властивостями. Середні значення рН сольового у порівнянні з результатами еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року не змінилися і становлять 6,1. Ґрунти характеризуються високим і дуже високим вмістом гумусу, дегуміфікації їх не спостерігається. Порівняно із середніми даними еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року простежується тенденція до підвищення вмісту гумусу. Вміст рухомого фосфору у ґрунтах переважно підвищений, зниження його не спостерігається - навпаки середні значення збільшилися. Вміст рухомого калію переважно високий, зниження його вмісту не зафіксовано. Підтримання на постійному рівні або покращення параметрів основних агрохімічних показників ґрунту, дотримання сівозмін зі значною часткою багаторічних трав свідчать про достатньо високий рівень культури землеробства у господарстві (а. с.115-132, том 2).

Згідно висновку Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» про якість ґрунтів і дотримання сівозмін Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» від 20 грудня 2018 року №1-04/1123 ґрунтовий покрив господарства представлений переважно чорноземами звичайними незмитими і слабозмитими легкоглинистими достатньо високої агрохімічної якості. Середньозважені значення агрохімічних показників за результатами обстеження становлять: рН сольовий6,1; вміст гумусу4,9%; вміст рухомого фосфору за Чириковим120 мг/кг; вміст рухомого калію за Чириковим 175 мг/кг. Вищенаведені значення на рівні або перевищують аналогічні параметри за результатами еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року земель господарства на території Миколаївської сільської радивідповідно 6,1, 4,6%, 83мг/кг і 146 мг/кг, що свідчить про тенденцію до розширеного відтворення родючості ґрунтів внаслідок раціонального використання земель і дотримання сівозмін. Частка багаторічних трав і зернобобових культур, які покращують родючість ґрунту у середньому за 2012-2016 роки становила 17%, що відповідає частці соняшника (18%) у структурі сівозмін та запобігає деградації продуктивної здатності земель (а. с. 104, том 2).

Як вбачається з висновку за результатами лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, складеного Харківською філією Державної установи «Держгрунтохорона» від 10 вересня 2019 року № 158-19/01/259, у 2019 році на підставі укладеної угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» було повторно проведено агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Лозівського району, та в результаті лабораторного дослідження зразків ґрунту на ділянках з кадастровими номерами 6323983000:02:000:0175, 6323983000:01:000:0176 та 6323983000:01:000:0221, загальною площею 18,1596 га встановлено агрохімічні показники: рухомий фосфор91,0 мг/кг ґрунту (середній), рухомий калій120,9 мг/кг ґрунту (високий); гумус4,6% (вискоий), кислотність рН сол.6,3 мг-екв/100 г (нейтральний).

Показники земельної ділянки з кадастовоим номером 6323983000:03:000:0141: рухомий фосфор80,3 мг/кг ґрунту (середній), рухомий калій132,5 мг/кг ґрунту (високий); гумус4,7% (вискоий), кислотність рН сол.7,0 мг-екв/100 г (нейтральний).

Аналізуючи показники якості земельних ділянок за 2009 рік та 2019 рік, та керуючись методикою оцінювання хімічної та фізичної деградації ґрунтів зроблено висновок, що в результаті господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» на вказаних земельних ділянках основні показники якості ґрунтів не погіршились і тенденція до фізичної та хімічної деградації ґрунтів не спостерігається (а. с. 105-106, том 2).

Вказані висновки та звіт місять дані щодо дослідження земельних ділянок позивача, аналізи складових стану родючості землі рН сольовий разом з фосфором, калієм та гумусом та їх показники.

Наведене вище дає підстави стверджувати, що в результаті господарської діяльності відповіда на земельних ділянках позивача основні показники грунтів не погіршилися і тенденції до фізичної та хімічної деградації грунтів не спостерігається.

Виходячи з того, що належних та допустимих доказів того, що відповідач не раціонально використовував земельні ділянки позивача, порушував режим використання земельних ділянок, що призвело до пошкодження об`єкта оренди, а саме, погіршення стану родючості ґрунту, матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав, передбачених Законом України «Про оренду землі», для розірвання договорів оренди та задоволення позовних вимог ОСОБА_5 .

Відповідного висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 173/1086/14-ц, провадження № 61-13618св18.

В суді апеляційної інстанцї позивач та його представниця не довели належними та допустимими доказами, що під час користування земельними ділянками позивача товариство порушує стан об`єкту оренди та родючий шар землі.

Суд першої інстанції дослідив і надав належну оцінку поданим доказам, з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що є підставою для залишення рішення суду без змін.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 на додаткове рішення суду судова колегія виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1статті 270 ЦПК Українипередбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 1, 3статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно вимогстатті 246 ЦПК Україниякщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві відповідача на позов міститься вказівка про орієнтовний розмір понесених ним судових витрат, клопотання про забезпечення судових витрат (а. с. 231-233 том І, а. с. 138 том ІІ).

Рішення у справі ухвалено 14 липня 2021 року, та 15 липня 2021 року (через засоби поштового зв`язку) відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат (а. с. 1-4 том ІV).

З вказаної заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» понесено судові витрати на правову допомогу у розмірі 30 000грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідностатті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи свідчать про те, що інтереси товариства під час розгляду справи представляли адвокати Яковлєва Л.І. на підставі довіреностей від 16 жовтня 2015 року, 29 жовтня 2018 року, 16 листопада 2018 року, 09 грудня 2020 року і договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2018 року, та ОСОБА_6 на підставі довіреності від 16 листопада 2018 року та договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2018 року.

На підтвердження обсягу та розміру оплати виконаних адвокатами робіт відповідачем надано акти про надання послуг (приймання виконаних робіт).

З актів від 14 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з 15 листопада 2018 року по 14 липня 2021 року надано правничу допомогу з представлення інтересів відповідача у цій справі, а саме, направцьовано стратегію захисту від позову та збирання доказів на підтвердження заперечень проти позову, подання заяв по суті позову, клопотань, заяв та інших документів процесуального характеру, підготовка та участь у судових засіданнях по справі, всього 30 000 грн. кожному з адвокатів (а. с. 8, 12, том ІV).

Відповідно до частини першоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частина 3ст. 141 ЦПК Українивстановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Разом з тим, із зазначених документів не вбачається, який саме обсяг роботи виконано кожним з адвокатів, враховуючи, що вони надавали одні й ті самі послуги.

Адвокат Яковлєва Л.І. брала участь у справі з 2017 року, тоді як адвокат Панченко А.В. вступив у справу лише з червня 2019 року. Всупереч наданим представниками відповідача відомостям, з протоколів судового засідання вбачається, що активну участь в судовому засідання приймала саме ОСОБА_8 , заявлала клопотання про забезпечення судових витрат, надавала пояснення та відзив на позовну заяву, відповідала на питання позивача та суду.

Тому, судова колегія не вбачає підстав для стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу з урахуванням участі у справі двох адвокатів.

З урахуванням наведено, з позивача на користь відповідача підлягаю стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 30000 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» понесено витрати на замовлення досліджень, висновків, звітів, які він також просив покласти на позивача.

Так, 15 листопада 2017 року між товариством та Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» укладено договір №19-285 про надання послуг, предметом якого є визначення агрохімічних показників стану ґрунту на чотирьох земельних ділянках, дві з яких належать позивачу. Вартість таких послуг згідно рахунку до договору склала 1827,60 грн. (а.с.13, т.ІV).

08 листопада 2018 року між товариством та Національним науковим центром «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» укладено договір № 156/18 на виконання науково-дослідних робіт, предметом якого є проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області площею близько 2000,00 га, вартість проведення якого 300 000,00 грн (а. с. 17-21 том ІV).

Сплата коштів у зазначеному розмірі підтверджується копіями платіжних доручень АТ «Мегабанк» №1844 від 26 грудня 2018 року на суму 150000,00 грн, №1615 від 16 листопада 2018 року на суму 50000,00 грн; № 1584 від 14 листопада 2018 року на суму 50000,00 грн, № 1563 від 12 листопада 2018 року на суму 50000,00 грн (а. с. 23-25 том ІV).

10 липня 2019 року між товариством та Комунальним підприємством Харківської обласної ради «Регіональний центр природних ресурсів та екології» укладено договір № 59 про надання послуг, предметом якого згідно додатку №2 є збір, обробка та аналіз первинної документації для виготовлення агрохімічного паспорта та супроводження робіт з виготовлення та отримання агрохімічного паспорта щодо чотирьох земельних ділянок загальною площею 25,5500 га, вартістю 7500,00 грн (а. с. 27-30, т.ІV). Сплата коштів у зазначеному розмірі підтверджується копією платіжного доручення № 925 від 15 липня 2019 року (а. с. 31 том ІV).

Як вбачається з договорів предметом дослідження були чотири земельні ділянки, з яких позивачу належить лише дві. Також, дослідження з метою порівняння родючості земельних ділянок позивача проводилося по всій території площею 2000 га, яку орендує товариство. І останнє, вказані дослідження не забезпечувались судовими рішеннями; вони є доказами, які відповідач надав на спростування позовних вимог позивача, тому вони не відносяться до судових витрат і не підлягають стягненню з позивача. Таким чином, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає тільки половина витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 30 000,00 грн. з підстав, зазначених вище.

Частиною 13статті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду задоволенню не підлягає, а за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду судовий збір не стягується, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст.367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст.381-384,389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лозівськогоміськрайонного судуХарківської областівід 14липня 2021року залишити без змін.

Додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 серпня 2021 року змінити.

Зменшити розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» судових витрат з 72262,89 грн. до 30000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна