Постанова

від 07.08.2022 по справі 755/8643/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 755/8643/21 Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.

Номер провадження: 22-ц/824/2734/202 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати з відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В Дніпровський районний суд міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач, МТСБУ), в якому просила стягнути з відповідача на її користь витрати з відшкодування шкоди в розмірі 42 893,44 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 17.10.2011 року на проспекті Бажана в м. Києві транспортний засіб Reno R-330, номерний знак НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz, д/н НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Міtsubishi Colt, номерний знак НОМЕР_3 , що належав позивачу.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2011 року у справі № 3-9435/11 встановлено, що водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Reno R-330, номерний знак НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz, д/н НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Міtsubishi Colt, номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Рішеннями Дарницького районного суду міста Києва від 13.01.2013 року та Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2013 року з ПрАТ «Міська страхова компанія», якою було забезпечено відповідальність особи, винної у ДТП ОСОБА_2 , стягнуто на користь позивача суму у розмірі 46 889,40 грн. та 49476,97 грн.

Вказала на те, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18.01.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 43 392,44 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 3 000,00 грн. моральної шкоди, 496,96 грн. судового збору, а всього: 46 889,40 грн., а також стягнуто з ЗАТ «Міська страхова компанія» на її користь 49 00,00 грн. страхового відшкодування, 476,97 грн. судового збору, а всього: 49 476,97 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2013 року, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь 46 889,40 грн. скасовано і в цій частині ухвалено нове судове рішення, про відмову їй в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .

Стягнуто з ПрАТ «Міська страхова компанія» на її користь 46 889,40 грн.

В решті, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Також, позивач вказала на те, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2016 року у справі № 905/807/14, затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ «Міська страхова компанія», зокрема, щодо неї в сумі основного боргу - 96 366,37 грн., з яких: 92 392,44 грн. - вимоги першої черги, 3 973,93 грн. - вимоги четвертої черги.

Згідно даних єдиного державного реєстру судових рішень, 17 жовтня 2017 року, постановою Господарського суду м. Києва у справі № 905/807/14 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» м. Донецьк, та повноваження розпорядника майна Потупало Н.І. Визнано боржника - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія», м. Донецьк (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, буд. 111; код ЄДРПОУ 39244124) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру по справі № 905/807/14 строком на 12 місяців.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 року у справі № 905/807/14, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», (ЄДРПОУ 30244124), м. Донецьк Ліквідувати юридичну особу - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія» (83053, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, буд. 111, код ЄДРПОУ 30244124). Провадження по справі № 905/807/14 закрито. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, а також вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Ліквідатора зобов`язано здійснити передбачені законодавством дії щодо припинення обігу акцій Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк, відповідні докази зобов`язано направити до суду. Копію цієї ухвали направлено органу державної реєстрації для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національній Комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Моторному (транспортному) страховому бюро України та іншим учасникам у справі.

На підставі її заяви від 15 лютого 2019 року, МТСБУ здійснило їй виплату 49 500,00 грн., що визнано обома сторонами спірних правовідносин, та не підлягає доказуванню згідно принципу інституту доказування за відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, у сплаті 42 893,44 грн. відмовлено.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що з відповідача потрібно стягнуто недоплачену суму відшкодування в розмірі 42 893,44 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись із рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19.07.2021 року, МТСБУ оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, посилаючись на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована тим, що суд не врахував, що МТСБУ не є правонаступником страхової компанії, яка збанкрутіла, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності лише щодо тягача, оскільки вказані транспортні засоби перебували у з`єднанні між собою (п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV). У страховика було застраховано як тягач винної особи у ДТП, так і причіп за різними полісами обов`язкового страхування.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення, правомірно задовольнив її позов, а доводи апеляційної скарги МТСБУ є безпідставними, не грунтуються на вимогах закону та не спростовують висновків суду.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 42 893,44 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга МТСБУ не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки обставинами, установленими у прийнятих раніше судових рішеннях Дарницького районного суду міста Києва від 13.01.2013 року та Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2013 року, що мають для суду преюдиційний характер.

Колегія суддів уважає такі висновки суду правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону з огляду на наступне.

Положеннями ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (преамбула Закону).

Згідно із ст. 6 цього Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.22.1. ст. 22 Закону Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , 17.10.2011 року о 16.30 год. в м. Києві по пр.-ту Бажана, керуючи автомобілем Рено R-330, номерний знак НОМЕР_1 , з бортовим причепом Schmitz д/н НОМЕР_2 , залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливості вантажу, що перевозить, і стану транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Міtsubishi Colt, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.1 Правил Дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2011 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля R-330, номерний знак НОМЕР_1 з бортовим причепом, була забезпечена ПрАТ «Міська страхова компанія» відповідно до полісу № ВЕ/6385468 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 50 000,00 грн. та полісу № АА/5155582 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 50 000,00 грн.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2013 року у справі № 02/2-7020/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43392,44 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 3 000,00 грн. моральної шкоди, 496,96 грн. судового збору, а всього: 46 889,40 грн., а також стягнуто із ЗАТ «Міська страхова компанія» на користь ОСОБА_1 49 000,00 грн. страхового відшкодування, 476,97 грн. судового збору, а всього: 49 476,97 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2013 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 січня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 суми 46 889,40 грн. скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто 46 889,40 грн. з ПрАТ «Міська страхова компанія», а в задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2016 року у справі № 905/807/14, затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ «Міська страхова компанія», зокрема, ОСОБА_1 в сумі основного боргу 96 366,37 грн., з яких: 92 392,44 грн. - вимоги першої черги, 3 973,93 грн. - вимоги четвертої черги.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 17.10.2017 року постановою Господарського суду м. Києва у справі № 905/807/14 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк та повноваження розпорядника майна Потупало Н.І. Визнано боржника - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія», м. Донецьк (83053, м. Донецьк, вул. Краснооктябрська, буд.111; код ЄДРПОУ 39244124) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру по справі №905/807/14 строком на 12 місяців.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 року у справі № 905/807/14, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», (ЄДРПОУ 30244124), м. Донецьк. Ліквідувати юридичну особу - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія». Провадження по справі № 905/807/14 закрито. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, а також вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Ліквідатора зобов`язано здійснити передбачені законодавством дії щодо припинення обігу акцій Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м. Донецьк, відповідні докази зобов`язано направити до суду. Копію цієї ухвали направлено органу державної реєстрації для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національній Комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Моторному (транспортному) страховому бюро України та іншим учасникам у справі.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15.02.2019 року МТСБУ здійснило на її користь виплату в розмірі 49 500,00 грн.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 16.03.2020 року у справі № 755/14624/19 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18.11.2019 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати - залишено без змін. Підставою для відмови у стягненні регламентної виплати в сумі 42 893,44 грн. стала наявність такого юридичного факту як відсутність на момент звернення до суду та ухвалення рішення відомостей (запису) в ЄДР про припинення страховика - ПрАТ «Міська страхова компанія».

Судом першої інстанції також встановлено, що 25.03.2021 року до ЄДР внесено запис 1002661170035041185 про припинення ПрАТ «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) у зв`язку із визнанням її банкрутом на підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 13.11.2018 року у справі № 905/807/14 (77948459).

За таких обставин, 24.04.2021 року позивач звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з вимогою про здійснення регламентної виплати в сумі 42 893,44 грн., у зв`язку з припиненням ПрАТ «Міська страхова компанія».

За результатами розгляду цієї вимоги, регламентної виплати МТСБУ на користь позивача не здійснено.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України Про страхування ).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України Про страхування ).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено ст. 38 цього Закону, пунктами 2 та 9 ч.1, якими зокрема встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім Закону (Ліквідаційна процедура).

В ст. 41 вищевказаного Закону вказано, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч 8 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник за договором страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами, за приписами ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, ухвалу про затвердження яких господарський суд виносить після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Пунктом 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів, обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Згідно з підпунктом ґ пункту 41.1 ст. 41 цього Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Ураховуючи висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 29 липня 2015 року у справі № 910/5930/15-г, колегія суддів зазначає, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника, та неможливість у зв`язку із цим здійснити розрахунок за його зобов`язаннями може підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону.

Крім того, у постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 127/12199/15ц Верховний Суд дійшов висновку, що беручи до уваги те, що страховий випадок стався більше ніж за рік до дати ухвалення рішення господарського суду про банкрутство ПрАТ СК «Лафорт», на час звернення позивача до суду, право вимагати від ПрАТ СК «Лафорт» страхову виплату належало позивачу відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а після завершення процедури ліквідації та внесення до реєстру відомостей про припинення ПрАТ СК «Лафорт» - від МТСБУ.

Судом установлено, що 25.03.2021 року до ЄДР внесено запис про припинення ПрАТ «Міська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 30244124) у зв`язку із визнанням його банкрутом, а з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_1 звернулася 21.05.2021 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача суми страхового відшкодування.

Положеннями частин 4, 5 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно.

Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Враховуючи викладене, судова колегія доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував, що діяльність страхової компанії припинена без встановлення правонаступництва, до уваги не приймає як необґрунтовані, оскільки відповідно до пункту 20.3 ст. 20 Закону у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом «ґ» пункту 41.1 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

У спірних правовідносинах необхідно звернути увагу не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону, а саме на переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону.

Так, МТСБУ в апеляційній скарзі зазначає, що обов`язок страховика щодо сплати страхового відшкодування виник лише за одним полісом щодо тягача і МТСБУ має сплатити за такого страховика лише регламентну суму виключно за договором страхування, що і було виконано.

Втім, такі доводи були розглянуті та їм надана належна правова оцінка під час розгляду справи № 22ц/796/6021/2013, рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2013 року набрало законної сили. Суд дійшов висновку, що страховик повинен відшкодувати позивачу майнову шкоду у межах ліміту відповідальності за двома страховими полісами.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обґрунтованість вимоги позивача до страховика про стягнення розміру страхового відшкодування у сумі 42 893,44 грн. встановлені у справі № 22ц/796/6021/2013, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Інших доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів ураховує, що викладені в цій постанові висновки та мотиви є достатніми, зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, порушень норм процесуального і матеріального законодавства при розгляді справи не допустив, тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар