Рішення

від 04.08.2022 по справі 753/20994/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20994/21

провадження № 2/753/878/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Єрош Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „ММТ ПЛЮС" про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання внести запис до трудової книжки, повернути трудову книжку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ММТ ПЛЮС» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання внести запис до трудової книжки, повернути трудову книжку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював у ТОВ «ММТ ПЛЮС» на посаді слюсаря сантехніка з 12.02.2020 року по 29.06.2021 року. Заробітна плата по домовленості складала 15 000 грн. та виплачувалась на картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Позивач зазначає, що звільнився з даного товариства за угодою сторін у відповідності до ст. 36 КЗпП України. Крім того вказує, що до теперішнього часу виплат за виконану роботу та розрахунків при звільненні відповідачем не було здійснено та не повернуто трудової книжки. А відтак вважає, що ТОВ «ММТ ПЛЮС» порушило діюче законодавство України про працю та оплату праці, використовуючи працю осіб, які не працевлаштовані на підприємстві, а також порушило гарантії на отримання винагороди за виконану роботу, в зв`язку з чим просив суд встановити факт перебування у трудових відносинах з 12 лютого 2020 року по 29.06.2021 року, стягнути заборгованость по заробітній платі у розмірі 67 500 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., зобов`язаати внести запис до трудової книжки та повернути її.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю з підстав визначених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Однак представником відповідача було подано відзив на позов, у якому остання просила суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі та проводити судове засідання за її відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними матеріалами справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вказує ОСОБА_1 , що з 12 лютого 2020 року по 26 червня 2021 року він працював на посаді слюсаря-сантехніка в ТОВ «ММТ ПЛЮС».Заробітна плата по домовленості складала 15 000 грн. та виплачувалась на картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Позивач зазначає, що звільнився з даного товариства за угодою сторін у відповідності до ст. 36 КЗпП України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав трудовий договір з ТОВ «ММТ ПЛЮС» 06 травня 2020 року, який було оформлено наказом №1-к від 06.05.2020 року про прийняття на роботу, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до даного наказу про прийняття на роботу, позивач своїм підписом засвідчив те, що він ознайомлений з умовами оплати праці. Посадовий оклад слюсаря-сантехніка станом на дату прийняття на роботу ОСОБА_1 становив 5 000 грн. згідно штатного розпису затвердженого наказом б/н від 30.04.2020 року. Наказом б/н від 30.12.2020 року було введено в дію з 01.01.2021 року штатний розпис в новій редакції, що передбачало збільшення посадового окладу слюсаря-сантехніка до 7 000 грн.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (в редакції чинній на момент прийняття Позивача на роботу) повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, 06 травня 2020 року відповідачем було направлено до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Судом також встановлено, що відповідно до виписок з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по надходженням по рахунку ОСОБА_1 , ТОВ «ММТ ПЛЮС» починаючи з 19 травня 2020 року регулярно виплачувало заробітну плату позивачу в розмірі затвердженому штатним розписом та з дотриманням строків передбачених ст.115 КЗпП України.

При цьому посилання ОСОБА_1 на виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як факт перебування у трудових відносинах з 12 лютого 2020 року по 06 травня 2020 року, судом не береться до уваги, оскільки з деталей операцій та призначення платежів за вказаний період, не вбачається та не підтверджується трудових відносин позивача з відповідачем. Так, в квитанціях відправником вказана фізична особа ОСОБА_3 , а призначення платежів: переказ власних коштів. Крім того, вказані обставини підтверджуються відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків, де ОСОБА_1 прийнято на вказану посаду саме з 07.05.2020 року (а.с.23)

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «ММТ ПЛЮС» в період з 07 травня 2020 року по 29 червня 2021 року на посаді слюсара-сантехніка підлягають задоволенню, при цьому відмовляє у встановленні факту перебування його у трудових відносинах з відповідачем починаючи 12 лютого 2020 року по 06 травня 2020 року, як такого, що не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання внести запис до трудової книжки та повернути її позивачу, судом встановлено наступне.

Питання щодо ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і облік на момент прийняття Позивача на роботу регулювалися постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.

Згідно пункту 2 Постанови №301 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Згідно пункту 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як вбачається з відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, ТОВ «ММТ ПЛЮС» внесені відомості про прийняття на позивача роботу на підставі наказу № 1-к від 06.05.202о року та внесені відомості про звільнення його з роботи на підставі наказу № 7-к від 29.06.2021 року.

Також, відповідач повідомляв позивача про необхідність отримання трудової книжки, однак ОСОБА_1 так і не ознайомився з наказом про звільнення та отримав свою трудову книжку.

Згідно ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, на підставі заяви позивача від 29.06.2021 року відповідачем видано наказ № 7-к від 29.06.2021 про про звільнення ОСОБА_1 з посади слюсаря-сантехніка 29.06.2021 року за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку в кількості 28 календарних днів за період роботи з 07.05.2020 року по 29.06.2021 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.09.2021 року№1525/А/26-15-50-04-24, копії якиї наявні в матеріалах справи.

При цьому, як встановлено вище, позивач відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання своєї трудової книжки.

Крім того, статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, порушенням термінів здійснення розрахунку , призвело до моральних страждань позивача та погіршило його матеріальне становище, а відсутність трудової книжки перешкоджає його офіційному працевлаштуванню.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав`язку між порушенням та моральною шкодою.

Вказані позивачем причини завдання йому моральної шкоди, спричинені поведінкою відповідача, об`єктивно не підтверджені жодним належним та допустимим доказом і не є підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання внести запис до трудової книжки та повернення трудової книжки - є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Керуючись стст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ „ММТ ПЛЮС", (код ЄДРПОУ 36471801) в період з 7.05.2020 року по 29.06.2021 року на посаді слюсара-сантехніка.

В задоволенні частини позову ОСОБА_1 до ТОВ „ММТ ПЛЮС" про встановлення факту перебування у трудових відносинах з 12.02.2020 року по 6.05.2020 року на посаді слюсара-сантехніка, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання внести запис до трудової книжки, повернути трудову книжку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Копію вступної та резолютивної частини рішення вручити учаснику справи негайно після її проголошення.

Суддя :