Рішення

від 09.08.2022 по справі 185/11057/21

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/11057/21

Провадження № 2/185/1363/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2022 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участі секретаря судового засідання Величко А.О.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Скиби С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що з 22.07.1991 року по 22.05.2015 року він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК йому встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у сумі 234000 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я.

Ухвалою судді від 24 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позиція відповідача

Від представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає з наступних підстав:

- приховування позивачем та медичним закладом, який проводив медичні огляди, стану здоров`я позивача позбавило відповідача можливості вжити заходи, направлені на профілактику професійних захворювань;

- позивач був забезпечений необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом, відповідачем були створені безпечні і нешкідливі умови праці, наскільки це є обґрунтовано практично можливим;

- важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатніми та самостійними підставами для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 22.07.1991 року по 22.05.2015 року працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

22.05.2015 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України).

11 листопада 2015 року затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що позивачу встановлений діагноз: радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4, L5, S1, шийна С6, С7, переважно зправа, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами,з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами колінних (ПФ першого-другого ст.) і ліктьових (ПФ першого-другого ст) суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група «А». ЛН першого ст.; Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту тощо.

Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць.

Згідно довідок МСЕК від 27.11.2015, а саме до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №416346 та про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 015795, вбачається, що після первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі 45 відсотків радикулопатія, 10 відсотків ХОЗЛ, 5 відсотків туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені особистим підписом позивача із зазначенням дати такого засвідчення. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.

Норми права, які застосував суд

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст.3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст.153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1ст.237-1КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст.168ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 13 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, став інвалідом третьої групи, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійних захворювань та встановлення позивачу інвалідності. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Як роз`яснено в пункті 9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, неможливість відновлення здоров`я позивача, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійних захворювань та інвалідності, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 180000 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я.

Відповідно до вимогст. 89 ЦПК Україниоцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Згідно підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Визначена судом сума моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат

Як передбачено частиною 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою (один відсоток розміру задоволених позовних вимог), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня року подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст.12,13,89,141,259,263-265,274,279,352,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди - 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ 00178653) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Дн-ській обл/м. Павл-д/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA138999980313151206000004583, кодкласифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", ідентифікаційний номер 00178353, вул. Соборна, 76, м. Павлоград Дніпропетровської області, 51400.

Повний текст рішення суду складено 11 серпня 2022 року.

Суддя І. С. Шаповалова