Ухвала

від 10.08.2022 по справі 947/17367/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17367/22

Провадження № 2-з/947/672/22

УХВАЛА

11.08.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Грабовій Т.П.,

розглянувши усудовому засіданнізаяву представникапозивача -адвоката НепомнющогоО.М.про забезпеченняпозову,подану поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (01042, м. Київ, Печерський район, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус «В», поверх 4, каб. 402), Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраклус» (03113, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Саксаганського, будинок 133-А, офіс 8), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна ( АДРЕСА_2 ), про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраклус», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Одночасно, представник позивача-адвокат НепомнющийО.М.надавдо судузаяву прозабезпечення позовнихвимог тапросить накластиарешт наквартиру АДРЕСА_3 ,загальною площею81,4кв.м,заборонити іншимособам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири до прийняття рішення по суті позовних вимог, заборонити виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_3 , до прийняття рішення по суті позовних вимог та заборонити Товариству зобмеженою відповідальністю«Міраклус» (ЄДРПОУ: 39729669) та іншим третім особам користуватися та розпоряджатися майном у вигляді квартири АДРЕСА_3 , до набрання рішенням суду законної сили.

При цьомупредставник позивачапосилається нате,що 19жовтня 2006року міжПАТ «УкрСиббанк»та позивачем ОСОБА_1 було укладеноДоговір пронадання споживчогокредиту.В забезпеченнявиконання зобов`язаньза Договоромпро наданняспоживчого кредитубуло укладеноДоговір іпотекита переданов іпотекунерухоме майно, якеналежить позивачу,а саме:квартиру,загальною площею81,4кв.м.,житловою площею39,5кв.м.,що розташованаза адресою: АДРЕСА_4 .Як ОСОБА_1 в подальшомустало відомо,11червня 2012року міжПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ«Кей-Колект»було укладеноДоговір відступленняправа вимогиза договорамиіпотеки,за якимиПАТ «УкрСиббанк»відступив своївимоги заІпотечним договоромвід 19жовтня 2006року ТОВ«Кей-Колект»та,відповідно доумов якого,до останньогоперейшли прававимоги зазобов`язаннями позичальниказа вищевказанимкредитним договором.Представник позивача зазначив, що 31 жовтня 2020 року, між ТОВ «Кей-Колект», з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку було укладено Договір № 733398/ДО про припинення зобов`язань переданням відступного. Проте, 25 листопада 2021р. в спірну квартиру увірвались невстановлені особи та, всупереч установленому законом порядку, вчинили самоправство, пов`язане з його виселенням, заміною замків та крадіжкою особистих речей та документів, про що було повідомлено правоохоронні органи та відкрите кримінальне провадження №12021167480000621 від 26 листопада 2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Також позивач зазначив, що саме після незаконних та самоправних спроб виселення ОСОБА_1 та крадіжки документів, йому і стало відомо, що 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», за умовами якого ТОВ «Кей-Колект» продав, а ТОВ «Міраклус»,придбало спірнуквартиру.Слід зауважити,що будь-якогоповідомлення власникаіпотечного майна- ОСОБА_1 про позасудовестягнення іпотечногомайна,у зв`язкуіз наявноюзаборгованістю,а такожпро подальшийпродаж належногопозивачу майна,не відбувалось. Якщо такі відомості і надавались нотаріусу при відчужені майна ОСОБА_1 , то вони є такими, що не відповідають дійсності, а тому права позивача, як іпотекодавця грубо порушені. 01 серпня 2022р., в поштовому ящику ОСОБА_1 з`явилась записка (рукописна) невідомих осіб, зі змісту якої вбачається, що квартира була начебто продана ТОВ «Міраклус» на користьіншого власника.Та вже«новий власник»вимагав звільнитиналежну ОСОБА_1 квартиру.У зв`язкуіз військовимстаном,перевірити інформаціюв державнихреєстрах речовихправ нанерухоме майноне вдалось,відтак достеменнівідомості процей фактвідсутні. На думку позивача, відповідачем ТОВ «Кей-Колект» на сьогоднішній день вже здійснено відчуження належної позивачу квартири без жодного його повідомлення, узгодження ціни та інших покладених законом на нього обов`язків. Враховуючи, що спір стосується квартири АДРЕСА_3 , а позивач фактично проживає в цій квартирі, вони вимушені звернутись до суду з даною заявою, що відповідає принципу співмірності заявлених щодо забезпечення позову вимог.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпеченняпозову євжиття судом,у провадженніякого знаходитьсясправа,заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19)зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням вказаного вище роз`яснення Пленуму Верховного суду України, суд вважає, що накладення арештуна об`єктнерухомого майната заборона вчиняти певні дії не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересів відповідачів.

Відповідноч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

При таких обставинах, суд вважає вимоги представникапозивача провжиття заходівзабезпечення позову співмірними із заявленими позовними вимогами, а тому приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149-153, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача - адвоката Непомнющого О.М. про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 81,4 кв.м, та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заборонити виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_3 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заборонити Товариству зобмеженою відповідальністю«Міраклус» (ЄДРПОУ: 39729669) та іншим третім особам користуватися та розпоряджатися майном у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР та сторонам для відома та виконання.

Ухвала прозабезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скаргана ухвалусуду подаєтьсяпротягом п`ятнадцятиднів здня їїпроголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Огренич І. В.