Рішення

від 04.08.2022 по справі 686/4969/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/4969/22

Провадження № 2/686/3239/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2022 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії місцевої пожежної охорони Хмельницького району в особі голови комісії Коржа Івана Павловича про стягнення коштів не виплачених при звільненні, стягнення моральної шкоди,

встановив:

В лютому2022року ОСОБА_1 звернувся доХмельницького міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті ізпозовом до ліквідаційної комісії місцевої пожежної охорони Хмельницького району про стягнення коштів не виплачених при звільненні, стягнення моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що з 17.11.2015 року був прийнятий на роботу в місцеву пожежну охорону Хмельницького району Хмельницької РДА на посаду водія, а 31.12.2020 був звільнений у зв`язку із ліквідацією організації, при звільненні з позивачем не проведено повний розрахунок та не виплачено заробітну плату в розмірі 5795,88 грн. В у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні понад один рік, позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 81725, 93 грн., крім цього у зв`язку з несвоєчасно виплаченою заробітною платою за 2020 рік сума компенсації нараховується з урахуванням величини приросту споживчих цін, що становить 6375,47 грн. Не проведення розрахунку в день звільнення та невиплата заробітної плати протягом одного року завдало позивачу моральної шкоди, яку він оцінює в 3000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, також пояснив, що не звертався протягом року із позовом, оскільки проводилось розслідування управлінням праці.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що заборгованість по заробітній платі виникла у зв`язку з відсутністю коштів, наразі триває ліквідаційна процедура, він неодноразово звертався щодо вирішення питання про передачу майна організації та проведення розрахунку, проте безрезультатно.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 працював на посаді водія місцевої пожежної охорони Хмельницького району Хмельницької області в період з 17.11.2015 по 31.12.2020.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 280/2020-р від 12.10.2020 припинено юридичну особу місцеву пожежну охорону Хмельницького району шляхом ліквідації, утворено ліквідаційну комісію на чолі з головою комісії ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу № 26 від 30.12.2020 ОСОБА_1 звільнено 31.12.2020 з посади водія у зв`язку з ліквідацією на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Згідно бухгалтерської довідки від 06.01.2022 при розрахунку ОСОБА_1 не виплачено компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в розмірі 5795 грн. 88 коп.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як встановлено судом у день звільнення з ОСОБА_1 розрахунку проведено не було. Розрахунок не проведено і на день подання позову до суду та винесення рішення по справі, а тому невиплачені суми компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомогу в розмірі 5795 грн. 88 коп. підлягають стягненню на користь позивача.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III врегульовано, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За правилами ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі-Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Встановлено, що ОСОБА_1 невиплачені суми компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомогу в розмірі 5795 грн. 88 коп.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок стосовно структури заробітної плати. Зокрема зазначено, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Сума компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток належить до фонду додаткової заробітної плати (п.2.2.12 розділу 2 Інструкції № 114/8713).

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Враховуючи вищевикладене, сума компенсації за невикористану відпустку та вихідна допомога при звільненні мають разовий характер, у зв`язку з чим компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не нараховується.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

ОСОБА_1 звільнено 31.12.2020, а до суду позивач звернувся 22.02.2022, розрахунок із позивачем не проведений, у зв`язку з чим має місце затримка розрахунку при звільненні з 01.01.2021 по 01.01.2022, тобто за 269 робочих днів. Середній заробіток позивача складає 272,16 грн. (6057, 21грн. (заробітна плата за жовтень) + 5373,37 грн. ( заробітна плата за листопад 2020) : 42 (кількість робочих днів за жовтень, листопад 2020), таким чином сума компенсації складає 73211,04 грн.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, що тривалість періоду (понад один рік) зумовлена тим, що позивач дізнавшись про невиплачену заробітну плату, в березні 2021 року звернувся до управління Держпраці у Хмельницькій області, а до суду звернувся в лютому 2022 року; заборгованість виникла у зв`язку із нестачею коштів у бюджеті місцевої пожежної охорони Хмельницького району, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд дійшов висновку про зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 6000грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Враховуючи верховенство права, засади розумності і справедливості, обставини справи, суд дійшов висновку щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 136,17 грн. (992,13295,88:96897,28).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 110, 115, 116, 117 КЗпП, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Місцевої пожежної охорони Хмельницького району на користь ОСОБА_1 5795 грн. 88 грн. заборгованості по заробітній платі, 6000 грн. 00 грн. компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, 1500 грн. 00 коп. моральної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з місцевої пожежної охорони Хмельницького району на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 136 грн. 17 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ліквідаційна комісія місцевої пожежної охорони Хмельницького району, с. Масівці, Хмельницького району, код ЄДРПОУ 36269280.

Дата складання повного тексту рішення суду 11.08.2022.

Суддя: