Рішення

від 31.05.2022 по справі 368/907/21

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/907/21

2/368/139/22

Рішення

Іменем України

"01" червня 2022 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районнийсуд Київськоїобласті в складі:

Головуючий: суддя Закаблук О.В.

При секретарі: Балацька В.В.

З участю сторін:

Представник позивача: адвокат Клапчук Ф.П.

-розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне цукор» про розірвання договорів оренди землі, суд, -

В С Т А Н О В И В :

28.09.2021року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне цукор» про розірвання договорів оренди землі, в прохальній частині якої позивач просила суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Розірвати договори оренди землі номер 3 та номер 3-а, укладені 02.02.2012 р. між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне-цукор» (код ЄДРПОУ 33488304), щодо земельної ділянки площею 3,4588 га з кадастровим номером 3222289200:03:302:0002 та земельної ділянки площею 0,7312 га з кадастровим номером 3222289200:03:304:0016, які знаходяться на території Шубівської сільської ради Обухівського району Київської області.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне- цукор» (код ЄДРПОУ 33488304), судові витрати.

28.09.2021року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/907/21, провадження 2/368/621/21.

01.10.2021року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 08.11.2021 року.

28.10.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву наступного змісту:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа №368/907/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор" про розірвання договору оренди землі.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви, вважають її такою, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

02 лютого 2012 року між ОСОБА_1 як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор" було укладено договір оренди земельної ділянки №3, земельної ділянки з кадастровим номером: 3444489200:03:302:0002, площею 3,4588 га., яка розташований на території Шубівської сільської ради Кагарлицького (нині - Обухівського) району Київської області строком на сім років.

Право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне- цукор" на зазначену земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2013 року, номер запису: 946699.

Також, 02 лютого 2012 року між ОСОБА_1 як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор" було укладено договір оренди земельної ділянки № 3-а, земельної ділянки з кадастровим номером: 3444489200:03:304:0016, площею 0,7312 та., яка розташований на території Шубівської сільської ради Кагарлицького (нині - Обухівського) району Київської області строком на сім років.

Право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне- цукор" на зазначену земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16,05,2013 року, номер запису: 946106.

Вищезазначені договори оренди земельних ділянок були автоматично пролонговані на той самий строк, на підставі пункту 6.3.8. Договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем не в повному обсязі сплачена орендна плата за 2018 рік, не сплачена орендна плата у 2019 році, а за 2020 рік здійснена у 2021 році, а також, на думку Позивача, Договір оренди має бути розірваним на підставі пунктів 8.6. Договорів оренди земельних ділянок, у зв`язку із зміною директора Орендаря з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , із ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , а також із ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Щодо аргументів Позивача про наявність заборгованості з орендної плати повідомляють, що будь-яка заборгованість у ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» перед ОСОБА_1 відсутня.

Зокрема, виплата орендної плати за 2018 рік була здійснена ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» у повному обсязі. Зазначені матеріали, оскільки вони архівні, будуть надані до суду додатково.

Виплата орендної плати за 2019 рік була здійснена 14.04.2020 року засобами поштового зв`язку, оскільки Позивач не явився на отримання орендної плати у натуральній формі, а також не надав Відповідачу банківські реквізити для перерахунку орендної плати у грошові формі за 2019 рік. Сплата коштів підтверджується списком згрупованих поштових переказів за квітень 2020 року, а також платіжним дорученням №587 від 09.04.2020 року на суму 28160,45 грн.

Виплата орендної плати за 2020 рік, з тих же мотивів, була здійснена Відповідачем засобами поштового зв`язку, що підтверджується списком згрупованих поштових переказів за грудень 2020 року, а також платіжним дорученням №104 від 30.12.2020 року на суму 29 644,83 грн.

Щодо аргументів Позивача по обов`язок Відповідача додатково сплачувати Позивачу кошти на обробіток присадибної земельної ділянки, то такий обов`язок сторонами не погоджувався, що підтверджується змістом Договорів оренди земельних ділянок.

З огляду на що, у Відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед Відповідачем за заявлений період.

Щодо аргументів Позивача про необхідність розірвання договорів оренди землі на підставі 8.6. Договору оренди, то вважаємо, що зміна директора Орендаря може бути підставою ініціювання такого розірвання, однак це не свідчить про припинення договору оренди автоматично.

На підтвердження правильності позиції, вважаємо, що доцільно звернути увагу Шановного суду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, де в рамках справи про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку, судом було зазначено:

«...Велика Палата Верховного Суду наголошує, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин..».

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 240/197/17 зазначає, що:

«...Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору, як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при' укладенні договору. Істотність порушення визначається судом виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати...».

При вирішенні питання про дострокове припинення договору оренди землі Верховний Суд у постанові від 01.12.2020 у справі № 328/1154/18 зазначив:

«...Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати...».

В той же час, Позивачем не було доведено, що в результаті зміни директора Орендаря, баланс інтересів сторін змінився та позивач не отримав те, на що розраховував, укладаючи договора оренди земельних ділянок із Відповідачем, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позову.

З аналогічної підстави Орендодавці уже неодноразово зверталися із позовом до ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор», де просили розірвати договір. За результатом розгляду цих справ, постановою Київського апеляційного суду від 12.01.2021 у справі №375/274/20 та постановою Київського апеляційного суду від 26.01.2021 у №375/278/20 залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 01.10.2021 року у справі №368/907/21 визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із чим, повідомляють, що ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 01.10.2021 року у справі №368/907/21 з доданими матеріалами була отримана ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» 12.10.2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 253 ЦПК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву слід обраховувати з 13.10.2021 року. Таким чином, кінцевою датою для подачі відзиву на позовну заяву є 27.10.2021 року (включно).

З огляду на зазначене, відзив ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» на позовну заяву ОСОБА_1 подається в межах строку, визначеного судом.

Враховуючи викладене, - сторона відповідача просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Долучити відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне- цукор" до матеріалів цивільної справи № 368/907/21.

2. Відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі.

08.11.2021року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 10.12.2021 року в зв`язку з клопотанням представника позивача.

10.12.2021року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 11 год. 00 хв. 24.01.2022 року в зв`язку з неявкою в судове засідання учасників процесу.

24.01.2022 року Кагарлицьким районним судом проведенопідготовче судовезасідання по даній справі без участі сторін по справі (на підставі письмового клопотання представника позивача та належного повідомлення представника відповідача про день, час та місце слухання справи), по результатахпроведення якогосудом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кіманти) ухвалу про закриття підготовчого судового провадження в справі, та призначено справу до основного розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 01.03.2022 року.

01.03.2022року проведення судового засідання відкладено на на 11 год. 00 хв. 01.06.2022 року в зв`язку з неявкою учасників процесу.

01.06.2022року всудове засіданняпозивач ОСОБА_1 не з`явився,хоча повідомлявся судом належним чином про день, час тьа місце слухання справи, проте, з`явився йогопредставник, - адвокат Клапчук Ф.П.

В судовомузасіданні,яке відбулося01.06.2022року,представник позивача ОСОБА_1 ,-адвокат КлапчукФ.П.позовні вимогипідтримав вповному обсязі, обгрунтовував свою правову позицію обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви.

В судовезасідання,яке відбулося01.06.2022року,представник відповідача,-Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма «Рокитне цукор»,-не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, не надіслав на адресу суду письмових заяв про слухання справи без його участі, чи про відкладення справи.

З огляду на вищевказане судом визнано неявку представника відповідача в судове засідання неповажною, та, відповідно, такою, - яка не перешкоджає розгляду справи по суті без участі сторони відповідача.

Суд, вислухавши представника позивача, який підтримав позов, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення судового рішення, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЛ №352830, виданим 29.04.2011 р., видавник: управління Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області, ОСОБА_1 (далі - Позивач) є власником земельної ділянки площею 3,4588 га з кадастровим номером 3444489200:03:302:0002, що розташована на території с. Шубівка Обухівського району Київської області.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЛ №352833, виданим 29.04.2011 р., видавник: управління Держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області, Позивач є власником земельної ділянки площею 0,7312 га з кадастровим номером 3444489200:03:304:0016, що розташована на території с. Шубівка Обухівського району Київської області.

02.02.2012 р. між Позивачем та ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» (далі - Відповідач) було укладено договір оренди землі номер 3, відповідно до якого Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,4588 га, кадастровий номер 3444489200:03:302:0002, яка знаходяться на території Шубівської сільської ради Кагарлицького (на даний час - Обухівського) району Київської області. Строк дії договору оренди - 7 років.

16.05.2013 р. державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Нацевич Л. В. було зареєстровано право оренди Відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 946699.

02.02.2012 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди землі номер 3-а, відповідно до якого Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,7312 га, кадастровий номер 3444489200:03:304:0016, яка знаходяться на території Шубівської сільської ради Кагарлицького (на даний час - Обухівського) району Київської області. Строк дії договору оренди - 7 років.

16.05.2013р. державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Нацевич Л. В. було зареєстровано право оренди Відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 946106.

Договором оренди землі номер 3 від 02.02.2012 р. та договором оренди землі номер 3-а від 02.02.2012 р. (далі - Договори) Сторони погодили, що Позивач передає Відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,4588 га з кадастровим номером 3444489200:03:302:0002 та земельну ділянку площею 0,7312 га з кадастровим номером 3444489200:03:304:0016, а Відповідач зобов`язується використовувати вищевказані земельні ділянки за цільовим призначенням та відповідно до умов Договорів сплачувати орендну плату.

Пунктом 6.3.8 Договорів встановлено, що орендар має право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, автоматичну пролонгацію на той же термін, якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення дії Договору письмово не повідомила про намір його розірвати, та переважне право на отримання земельної ділянки у власність перед іншими особами за рівних умов.

Оскільки жодною із Сторін не було заявлено про намір розірвання Договорів, вони були автоматично пролонговані терміном на 7 років та є чинними.

Проте, Відповідач належним чином не виконує взятих на себе обов`язків за Договорами, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з даним позовом, з наступних підстав:

Пунктом 6.4.3 Договорів закріплено обов`язок орендаря, тобто Відповідача, своєчасно, в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, поговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець мас право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі мооюе бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Зі змісту ст. ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» можна зробити висновок, що основною метою договору оренди земельної ділянки та правом орендодавця є своєчасне отримання орендної плати в установленому розмірі. У свою чергу, недотримання умов договору у частині сплати орендної плати має наслідком його розірвання. Так, відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення умов договору оренди, такий договір може бути розірваний на вимогу орендодавця.

Слід зазначити, що Відповідач, всупереч положенням закону та домовленості Сторін, належним чином не сплачує орендну плату, внаслідок чого Позивач істотно позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договорів.

Так, за 2018 рік Відповідачем було недоплачено Позивачу 4000 грн. орендної плати. У 2019 році Відповідачем взагалі не було сплачено ніяких коштів за користування орендованими земельними ділянками. У 2020 році орендну плату було сплачено у повному обсязі лише у 2021 році. Крім того, Сторонами було погоджено, що Відповідач зобов`язується виплачувати Позивачу гроші на обробіток присадибної земельної ділянки, проте Відповідач уже три роки не виконує цього обов`язку.

З наведеного слід дійти висновку, що Відповідач належним чином не виконує взятих на себе обов`язків за Договорами.

При цьому, аналіз положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що як повна несплата орендної плати, так і неповна її сплата є неналежним виконанням зобов`язання та, відповідно, достатньою підставою для розірвання договорів оренди.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чаном відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що неналежне виконання умов договору, а саме невиконання чи неналежне виконання обов`язку зі сплати орендної плати, є порушенням умов договору, що дає право орендодавцю вимагати його розірвання. При цьому, право вимагати розірвання договору оренди існує незалежно від того, чи була виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 березня 2020 року у справі №371/628/18, вказані вище положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №527/570/17-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18 та від 27 січня 2020 року у справі № 469/908/15-ц.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 6.03.2019 р. у справі № 183/262/17, як невиконання, так і неналежне виконання умов договору є підставою для розірвання такого договору.

Тлумачення п. дч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати в цілому, так і її виплата у розмірі, меншому, ніж визначено договором.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.11.2018 р., справа № 912/1385/17, виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Проаналізувавши вказані норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», можна дійти висновку, що взяте Відповідачем за договорами оренди зобов`язання щодо сплати орендної плати повинно виконуватись належним чином та у строки, визначені Договорами.

Враховуючи те, що Відповідач належним чином не сплачує орендну плату, він вважається таким, що порушив зобов`язання, у зв`язку з чим наступають наслідки у вигляді права Позивача па розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є наявність саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, чи неналежної її сплати, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє Позивача можливості отримати гарантовані договором кошти у встановлений строк за те, що належні йому на праві власності земельні ділянки використовує інша особа.

При цьому, слід зауважити, що договір оренди не передбачає обов`язку орендодавця кожного разу звертатися до орендаря за отриманням орендної плати. З наведеного можна зробити висновок, що незвернення орендодавця за отриманням орендної плати не свідчить про відсутність систематичної несплати орендної плати (зазначений висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18).

Отже, Договори, укладені між Позивачем та Відповідачем, можуть бути розірвані судом на вимогу Позивача з підстав систематичної несплати орендної плати Відповідачем.

Щодо зміни директора ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» як підстави для розірвання Договорів:

- Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт З частини першої статті 3 Цивільного кодексу України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов 'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов 'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Згідно з п. 8.3 Договорів, договір може бути припинений достроково за взаємною згодою Сторін або на вимогу однієї із Сторін у випадках, передбачених законодавством України та цим Договором.

Згідно з п. 8.6 Договорів, реорганізація юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання цього Договору.

Тобто наведеними вище положеннями Договорів Сторони передбачили можливість їх розірвання на вимогу однієї із Сторін та визначили підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов.

Зміна директора ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» є погодженою Сторонами обставиною, що дає право орендодавцю, тобто Позивачу, вимагати розірвання Договорів. При цьому, зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для розірвання укладених між Сторонами Договорів оренди, що, зокрбма, означає, що наявність будь-яких інших умов для розірвання Договорів не вимагається.

Так, положення пунктів 8.3., 8.6. Договорів були погоджені Сторонами на власний розсуд, вони не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не були змінені та визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На момент укладення Договорів оренди землі від 02.02.2012 року керівником ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» був ОСОБА_2 .

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, із 13.03.2018 р. керівником ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» став ОСОБА_3 , з 05.03.2020 р. - ОСОБА_4 , а з 10.07.2020 року - ОСОБА_5 .

Отже, право орендодавця, тобто Позивача, вимагати розірвання договорів оренди на підставі пунктів 8.3., 8.6. Договорів виникло при зміні керівника підприємства-орендаря та існувало увесь час після зміни директора ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» - Смиченка В.Ф.

У постанові від 16.06.2021 року, справа №375/278/20, Верховний Суд за аналогічних обставин та за позовом до ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор», встановив, що право орендодавця вимагати розірвання договору оренди на підставі пунктів 8.3., 8.6. виникло при зміні керівника підприємства-орендаря у зв`язку із настанням події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки. У разі якщо ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» не погоджувалось із такими підставами розірвання договору оренди, воно на стадії укладання договору або додаткової угоди до договору, мало право навести свої заперечення або запропонувати внесення відповідних змін.

Наведеним підтверджується, що зміна директора ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» є самостійною та достатньою підставою для розірвання Договорів.

Отже, наявні дві самостійні підстави для розірвання Договорів, укладених 02.02.2012 р. між Позивачем та Відповідачем, а саме: систематична несплата орендної плати Відповідачем та зміна директора підприємства-орендаря.

Таким чином, наявні всі підстави, визначені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» для розірвання договорів оренди земельних ділянок між Позивачем та Відповідачем.

Щодо відзиву на позовну заяву, то суд зазначає наступне:

- так, у відзиві на позовну заяву представником відповідача було зазначено, що:

«Щодо аргументів Позивача про наявність заборгованості з орендної плати повідомляють, що будь-яка заборгованість у ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» перед ОСОБА_1 відсутня.

Зокрема, виплата орендної плати за 2018 рік була здійснена ТОВ «Агрофірма «Рокитне-цукор» у повному обсязі. Зазначені матеріали, оскільки вони архівні, будуть надані до суду додатково.

Виплата орендної плати за 2019 рік була здійснена 14.04.2020 року засобами поштового зв`язку, оскільки Позивач не явився на отримання орендної плати у натуральній формі, а також не надав Відповідачу банківські реквізити для перерахунку орендної плати у грошові формі за 2019 рік. Сплата коштів підтверджується списком згрупованих поштових переказів за квітень 2020 року, а також платіжним дорученням №587 від 09.04.2020 року на суму 28160,45 грн.

Виплата орендної плати за 2020 рік, з тих же мотивів, була здійснена Відповідачем засобами поштового зв`язку, що підтверджується списком згрупованих поштових переказів за грудень 2020 року, а також платіжним дорученням №104 від 30.12.2020 року на суму 29 644,83 грн.»

Суд зазначає, що станом на час слухання справи представник відповідача, який повторно не з`явився в судове засідання, будучи повідомленгим належним чином про день, час та місце слухання справи, - не надіслав на адресу суду матеріали, які б підтверджували належним та допустимим доказом виплату та отримання позивачем орендної плати, а тому суд, враховуючи засади змагальності сторін, - вважає обставини справи, викладені в мотивувальній частині відзиву не переконливими та такими, які не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні положень ЦПК України, які регулюють поняття належносмті та допустимості доказів.

Враховуючи вищевивикладене, керуючись ст. ст. 530, 526, 610, 611, 612, 652, Цивільного кодексу України, ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 1, 13, 32 Закону України «Про оренду землі», п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рокитне цукор» про розірвання договорів оренди землі, - задовольнити.

Розірвати договориоренди земліномер 3та номер3-а,укладені 02.02.2012р.між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Агрофірма«Рокитне-цукор» (код ЄДРПОУ 33488304), щодо земельноїділянки площею3,4588га зкадастровим номером3222289200:03:302:0002та земельноїділянки площею0,7312га зкадастровим номером3222289200:03:304:0016, які знаходяться на території Шубівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма «Рокитне-цукор», (код ЄДРПОУ 33488304), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), кошти всумі 908(дев`ятьсотвісім)грн.00коп., - судових витрат, - судового збору, спплаченого при поданні позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: О.В. Закаблук