Постанова

від 19.07.2022 по справі 911/1825/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2022 р. Справа№ 911/1825/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Дударенко А.О. ( ордер серія АЕ №1111792 від 20.06.2020);

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік - Фарма"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2021

у справі № 911/1825/21 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Декор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік - Фарма"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2021 у справі №911/1825/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Декор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік - Фарма" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задовольнити повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік - Фарма" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Декор" 325002грн 70коп основного боргу, 24394грн 64коп пені, 9411грн 43коп 3% річних, 5382грн 13коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 855000,00грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а відповідач поставлений товар оплатив частково, доказів протилежного не надав.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2021 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме, задовольнити позовні вимоги позивача частково, на суму 188 661,70грн основного боргу, 5571,96грн пені та 1116,46грн 3% річних.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:

- пунктом 2 підписаних покупцем і постачальником специфікацій передбачено, що покупець сплачує постачальнику 100% вартості від реалізованої у звітний період продукції;

- продукція в кількості 136 386шт перебуває на реалізації та відповідно до умов, що визначені в специфікаціях, покупець оплачує постачальнику 100% вартості від реалізованої у звітний період продукції; на час подання апеляційної скарги дебіторська заборгованість для ТОВ «Новалік-Фарма» становить 188 661,70грн; позовна заява містить вимогу про оплату повної вартості всієї поставленої продукції, а також пеню, що нарахована з дати поставки товару, а не з дати прострочення оплати, крім того позивач нарахував пеню в тому числі і на продукцію, яка перебуває на реалізації.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік- Фарма" рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2021, справу № 911/1825/21 призначено до розгляду на 20.07.2022.

Від позивача (24.06.2022) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про те, що:

- зі змісту договору не вбачалось жодної умови, характерної для договору реалізації (консигнації), а тому аргумент відповідача про те, що метою договору була поставка продукції на умовах реалізації, про що ніби то свідчить зміст договору є помилковим та безпідставним;

- за умовами договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцю та засвідчується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною, які підписані уповноваженими представниками сторін, що характеризує договір виключно, як договір поставки.

В судове засідання апеляційного господарського суду 20.07.2022 не з`явився представник відповідача.

12.07.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що з 08 липня 2022 по 20 липня 2022 представник перебуватиме за межами території України.

В задоволенні зазначеного клопотання колегією суддів відмовлено, з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судовою колегією встановлено.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Декор", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарма", як покупцем, 30.09.2020 року укладено договір поставки №30/09/20-3, згідно умов п.1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити окремими партіями, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, передбачених цим договором продукцію, в асортименті, кількості, за ціною та в строки визначені в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, загальна ціна договору складається із суми вартості кожної окремої партії продукції, які визначені у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Оплата продукції за цим договором здійснюється в гривнях. Ціна продукції визначається у Специфікаціях до цього договору і включає вартість продукції, вартість упаковки, якщо інше не визначено в Специфікації.

Право власності, ризик випадкової загибелі та/або знищення продукції переходить від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцю та засвідчується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною, які підписані уповноваженими представниками сторін. Дата отримання продукції вказується у видатковій або у товарно-транспортній накладній (п. 2.4 договору).

Згідно п.4.1 договору, умови поставки: EXW, склад постачальника (відповідно до Правил Інкотермс-2010), якщо інші умови поставки не обумовлені в Специфікації на відповідну партію продукції. Поставка продукції за однією Специфікацією може здійснюватись кількома партіями в рамках строків, визначених у Специфікації.

У п.7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань щодо розрахунків.

Згідно укладених між сторонами Специфікацій №1 від 13.10.2020 року, №2 від 16.10.2020 року, №3 від 19.10.2020 року, №4 від 05.11.2020 року, №5 від 18.11.2020 року, №6 від 14.12.2020 року, №7 від 04.01.2021 року, №8 від 14.01.2021 року, №9 від 28.01.2021 року до договору, сторони погодили найменування продукції - маска тришарова, кількість продукції, що поставляється, ціну за одиницю, загальну вартість продукції за кожною Специфікацією окремо, а також умови поставки та оплати.

В Специфікаціях №1 від 13.10.2020 року, №2 від 16.10.2020 року, №3 від 19.10.2020 року, №4 від 05.11.2020 року, №5 від 18.11.2020 року, №6 від 14.12.2020 року, №7 від 04.01.2021 року, №8 від 14.01.2021 року, №9 від 28.01.2021 року до Договору визначено, що поставка і оплата продукції здійснюється поетапно: перший етап - поставка продукції, зазначеної в Специфікації, здійснюється протягом 5-7 банківських днів, узгодженими партіями з моменту підписання Специфікації; другий етап - замовник сплачує постачальнику 100% вартості від реалізованої у звітний період продукції, що поставляється за Специфікацією. Звіт про реалізовану продукцію надається щомісячно до 15 числа наступного за звітнім.

На виконання своїх зобов`язань за Договором позивачем за період з 13.10.2020 по 29.01.2021 поставлено, а відповідачем прийнято продукцію визначену в Специфікаціях до договору на загальну суму 855000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1022 від 13.10.2020, №1040 від 16.10.2020, №1070 від 20.10.2020, №1195 від 05.11.2020, №1275 від 19.11.2020, №1594 від 14.12.2020, №2 від 04.01.2021, №69 від 16.01.2021, №182 від 29.01.2021, товарно-транспортними накладними: №Р-13/10-3 від 13.10.2020, №Р-16/10-1 від 16.10.2020, №Р-20/10-1 від 20.10.2020, №Р-05/11-1 від 05.11.2020, №Р-19/11-2 від 19.11.2020, №Р-14/12-2 від 14.12.2020, №Р-0401-1 від 04.01.2021, №Р-1601-2 від 16.01.2021, №Р-29/01-1 від 29.01.2021, а також, довіреностями №1-07-09/2020 від 07.09.2020 року, №02-07-09/2021 від 07.09.2021 року на отримання товарно-матеріальних цінностей. Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

Однак, відповідачем, в порушення договірних зобов`язань, поставлений позивачем товар оплачено частково, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 372002,70 грн.

Позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог б/н від 25.10.2021 року (вх. №24719/21 від 26.10.2021 року) у зв`язку із сплатою відповідачем в процесі розгляду справи заборгованості у сумі 47000,00грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача 325002,70грн основного боргу та 33806,07грн штрафних санкцій, яка відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, тому, судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювався в межах заявлених до стягнення сум, а саме, 325002,70грн основного боргу та 33806,07грн штрафних санкцій.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 855000,00грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а відповідач поставлений товар оплатив частково, доказів протилежного не надав.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стосовно доводів відповідача на умови Специфікацій, якими передбачено обов`язок сплатити вартість товару після його реалізації, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.4 договору, право власності, ризик випадкової загибелі та/або знищення продукції переходить від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцю та засвідчується видатковою накладною або товарно-транспортною накладною, які підписані уповноваженими представниками сторін. Дата отримання продукції вказується у видатковій або у товарно-транспортній накладній.

Поставка товару позивачем відповідачу здійснювалась протягом 2020- 2021 року, тобто, протягом тривалого часу. Будь-яких доказів надання звітів про реалізовану продукцію (щомісячно до 15 числа наступного за звітнім), звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований чи з інших причин до матеріалів справи не надано.

Копія наказу "Про проведення вибіркової інвентаризації" №14 від 24.06.2021 року та відомості про інвентаризацію товару на складі №1 від 30.06.2021 року не приймаються до уваги, оскільки такі докази не надіслано на адресу позивача, крім того, такі документи складено 30.06.2021 року, тобто, після звернення позивача до суду з даним позовом, а не в межах строків, визначених в Специфікаціях до договору. Відповідачем на адресу позивача надсилався гарантійний лист №18 від 14.04.2021 року, в якому зазначалось про залишок товару, який знаходиться на реалізації, при цьому, такий лист надано відповідачем у відповідь на лист-вимогу позивача №02/04/21-001 від 02.04.2021 року, інших доказів, які підтверджують надання відповідачем щомісячно до 15 числа, наступного за звітнім, звітів про реалізовану продукцію до суду не подано.

В пункті 14.1.202 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Загальні умови виконання господарського зобов`язання з оплати товару встановлені статтею 692 ЦК України.

Так, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач, для звільнення себе від обов`язку оплатити вартість товару, має довести належними та допустимими доказами, що отриманий ним товар ще не реалізований.

В той же час, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України, доказів на підтвердження того, що поставлений позивачем товар, є таким, що не реалізований.

До матеріалів справи додано акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2020 року по 14.04.2021 року, підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками, яким підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 422002,70 грн.

Таким чином, ненадання доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку сплатити отриманий товар.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року у справі №30744гс 17, якщо покупець не повернув отриманий під реалізацію та нереалізований ним товар в установлений договором строк, постачальник має право стягнути з нього вартість цього товару.

Разом з тим, факт поставки товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивачем заявлено до стягнення вартість товару, за який відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 325002,70грн станом на день прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем товару не спростовано, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 325002,70грн підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.2 договору, в разі порушення строку виконання грошових зобов`язань, передбачених цим договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день такого порушення. Крім того, за прострочення оплати поставленої продукції покупець у відповідності зі ст.625 ЦК України зобов`язаний сплатити постачальнику 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 24394,64грн та 3% річних у розмірі 9411,43грн, такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2021 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарма" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2021 у справі №911/1825/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1825/21 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.08.2022

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран