Постанова

від 08.08.2022 по справі 910/8223/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2022 р. Справа№ 910/8223/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Грека Б.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Дюкаревої І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2022

у справі № 910/8223/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.08.2022

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022, серед іншого, відмовлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Урожай» у визнанні кредитором боржника на суму 155 810,00 грн.

Ключовим мотивом ухвали є:

- ТОВ «Урожай» звернулося з кредиторськими вимога поза межами позовної давності.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, СТОВ «Урожай». звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду в частині невизнання грошових вимог СТОВ «Урожай» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати СТОВ «Урожай» кредитором у справі № 910/8223/20 по відношенню до боржника на суму 155 810,00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

Ключовим аргументом скарги є:

- строк виконання за договором не був визначений сторонами, а отже позовна давність обраховуються з дня пред`явлення відповідної вимоги, а саме з 19.04.2021.

Від ліквідатора ТОВ "МС-Агро"надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ключовим мотивом відзиву є:

- з дати підписання сторонами договору на виконання робіт від 26.01.2018 № 2 акту прийняття-передачі виконання робіт від 04.08.2018 СТОВ «Урожай» було обізнано про наявність свого порушеного права з неотримання оплати за виконанні роботи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №911/1856/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/8223/20 залишено без руху, зобов`язано скаржника подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі і порядку (6 810 грн).

На виконання ухвали від 12.05.2022 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Урожай» надіслало на адресу апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у сумі 6 810 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8223/20, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 30.05.2022 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/8223/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/8223/20, розгляд справи призначено на 09.08.2022.

Розпорядженням керівника апарату від 08.08.2022 у зв`язку з перебування судді Отрюха Б.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/8223/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Пантелієнко В.О., Грек Б.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Колегія зауважує, що стосовно розгляду справи, який було призначено на 09.08.2022 сторони апеляційного провадження були повідомленні всіма можливими способами в умовах воєнного стану введеного в Україні, а саме: ухвалу про призначення розгляду справи було направлено на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи, інформація про розгляд справи була оприлюднена на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду, за наявності реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі на офіційні електронні адреси таких осіб.

При цьому колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що враховуючи положення ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка сторін судове засідання не може бути підставою для відкладення розгляду справи.

До Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання СТОВ «Урожай» про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022р.та № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб та з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

При цьому, слід зауважити, що діяльність судів України в період воєнного стану регламентується, зокрема, Законом України "Про правовий режим воєнного стану", статтею 12-2 якого визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Отже, положеннями Закону України "Про правовий режим воєнного стану" унормовано, що навіть в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право особи на судовий захист.

До того-ж, у відповідності до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади; характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

В умовах російської агресії на території України, кожен державний орган, кожен господарюючий суб`єкт , кожна людина повинні робити все, що в їх силах для досягнення перемоги над ворогом.

У зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що в період воєнного стану основною задачею господарських судів є забезпечення роботи економіки, шляхом вирішення в максимально короткі строки спорів між суб`єктами господарювання, з метою відновлення товарно-грошових відносин між ними, що в свою чергу призводить до наповнення бюджету країни, який в період воєнного стану дає можливість підвищувати обороноздатність країни.

За таких обставин, з урахуванням задач господарських судів, приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, введення в Україні воєнного стану, судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо недопустимості припинення повноважень судів в умовах воєнного стану, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи в суд апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням задач господарських судів, приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, введення в Україні воєнного стану, судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо недопустимості припинення повноважень судів в умовах воєнного стану, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи в суд апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2018 між СТОВ "Урожай" (виконавець) та ТОВ "МС-Агро" (замовник) укладено договір на виконання робіт № 2, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати роботи, передбачені пунктом 2.1 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

Пунктом 2.1 договору погоджено найменування робіт, техніки та ціну послуги.

Згідно з пунктом 3.1 договору виконавець зобов`язується виконати роботи в строк до 01.05.2018.

Вартість виконання робіт визначається згідно з актами наданих послуг (виконаних робіт) до даного договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 4.1 договору).

За положеннями пункту 4.2 договору загальна вартість робіт за договором становить 280 000,00 грн. Склад та кількість робіт у замовленнях не може перевищувати загальну вартість робіт у сумі 280 000,00 грн.

Термін оплати, згідно з пунктом 4.3 договору, встановлений протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору - передплата в розмірі 100 % грн., а саме 280 000,00 грн, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

04.08.2018 сторонами договору підписано та скріплено печатками акт прийняття-передачі виконання робіт, відповідно до якого в період з 30.04.2018 по 04.06.2018 виконавець виконав та передав роботи на загальну суму 597 810,00 грн.

У свою чергу, ТОВ "МС-Агро" сплатило на рахунок СТОВ "Урожай" кошти в сумі 442 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку заявника.

Таким чином, залишок заборгованості ТОВ "МС-Агро" за виконані роботи на підставі акту прийняття-передачі виконання робіт від 04.08.2018 становить 155 810,00 грн.

За умовами укладеного між сторонами договору на виконання робіт від 26.01.2018 № 2 оплата робіт мала бути здійснена шляхом внесення 100 % передплати протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).

Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка порушила його (ч. 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання відлік позовної давності починається із закінченням строку виконання.

Для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило частини 1 статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Одночасно колегія суддів зауважує, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.

Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 «Позовна давність» ЦК України.

Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

У постанові від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловив наступний висновок про застосування норм права. Так, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 «Позовна давність» ЦК України.

Тлумачення частин п`ятої, шостої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (частини 5, 6 статті 45 КзПБ з 21.10.2019) у взаємозв`язку зі статтею 256, частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України свідчить, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

З огляду на те, що за умовами договору на виконання робіт від 26.01.2018 № 2 роботи мали бути виконані за передплатою, внесеною протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору.

При цьому, СТОВ "Урожай" виконало роботи в період з 30.04.2018 по 04.06.2018 за відсутності передплати, за наслідками яких сторонами 04.08.2018 підписано та скріплено печатками акт прийняття-передачі виконання робіт на загальну суму 597 810,00 грн.

Отже, з дати підписання сторонами договору на виконання робіт від 26.01.2018 № 2 акту прийняття-передачі виконання робіт від 04.08.2018 СТОВ "Урожай" було обізнано про наявність свого порушеного права з неотримання оплати за виконані роботи.

У запереченнях на пред`явлену СТОВ "Урожай" заяву арбітражним керуючим було зауважено на сплив позовної давності щодо заявлених вимог, відлік яких почався з 04.06.23018 (а.с. 1-3 Т9).

Таким чином місцевим судом правомірно було застосовано до вимог ТОВ «СТОВ «Урожай» строк позовної давності.

Крім того посилання, апелянта на те що право вимоги на повернення заборгованості за договором наступила лише після визнання ТОВ «МС -Агро» банкрутом 19.04.2021 року є абсолютно не обґрунтованим та безпідставними, так як порушення щодо не оплати передплати за договором виникли виключно після підписання акту прийманням передачі тобто з 04.08.2018 року.

Таким чином, ухвала Господарського суду м. Києва від 14.02.2022 року винесена з дотримання норм матеріального та процесуального права, а отже апеляційна скарга ТОВ СТОВ «Урожай» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/8223/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/8223/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/8223/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді Б.М. Грек

В.О. Пантелієнко

Повний текст складено 11.08.2022