Рішення

від 07.08.2022 по справі 120/2373/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 серпня 2022 р. Справа №120/2373/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.

Проте, відповідач рішенням 16 сесії 8 від 24 грудня 2021 року №785 відмовив у наданні такого дозволу у зв`язку із тим, що в 2000 році земельна ділянка розділена між громадянами та працівниками соціальної сфери селища Дашів для ведення особистого підсобного господарства на підставі державних актів на право постійного користування землею.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, представник позивача звернувся в інтересах свого довірителя до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення 16 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради від 24 грудня 2021 року №785 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а також зобов`язати відповідача надати дозвіл на поділ та об`єднання земельної ділянки.

Ухвалою від 22 лютого 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Дашівської селищної ради належним чином засвідчені копії державних актів на право постійного користування, на які містяться посилання у оскаржуваному рішенні. Крім того, цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 22 лютого 2022 року отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строк, визначений ухвалою від 22 лютого 2022 року, не надійшов.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, 25 квітня 2022 року Дашівською селищною радою подано витребувані судом документи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

07 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дашівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Проте, рішенням 16 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради від 24 грудня 2021 року №785 відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку із тим, що земельна ділянка в 2000 році розділена між громадянами та працівниками соціальної сфери селища Дашів, для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державними актами на право постійного користування землею.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЗК України Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з частиною 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що у разі перебування земельної ділянки у користуванні іншої особи (осіб) до клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою долучається їх згода на вилучення земельної ділянки і відсутність такої згоди може бути окремою підставою для відмови у наданні дозволу.

Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки слугувало те, що бажана земельна ділянка у 2000 році була розподілена між громадянами та працівниками соціальної сфери селища Дашів, що підтверджується державними актами на право постійного користування.

З метою з`ясування підстав прийняття такого рішення судом і витребовувалися належним чином засвідчені копії державних актів на право постійного користування, на які містяться посилання у оскаржуваному рішенні.

На виконання вимог ухвали від 22 лютого 2022 року відповідачем подано до суду копії рішень селищної ради від 13 березня 2001 року та від 26 червня 2001 року та видані на їх підставі державні акти на право постійного користування землею.

Водночас, такі обставини свідчать про розбіжність доводів відповідача щодо підстав для відмови позивачу у наданні відповідного дозволу, адже в оскаржуваному рішенні Дашівська селищна рада вказує на те, що земельні ділянки були розподілені між громадянами та працівниками соціальної сфери у 2000 році, проте в підтвердження таких доводів надає копії рішень та державних актів, що датовані 2001 роком.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на рішення органу місцевого самоврядування, суд враховує таке.

Відповідно до рішення Дашівської селищної ради від 13 березня 2001 року "Про надання земельних ділянок із земель запасу і резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери" вирішено надати у постійне користування із земель запасу земельні ділянки для ведення підсобних господарств згідно з додатком (пункт 1 рішення). Цим рішенням громадян, яким надається земля, зобов`язано замовити проекти відведення земельних ділянок. Освоєння наданих у постійне користування земельних ділянок розпочати після перенесення меж земельних ділянок в натурі та оформлення державних актів на право постійного користування землею.

Додатком до рішення від 13 березня 2001 року затверджено список громадян (усього 121 особа), яким передано земельні ділянки по 0,15 га у постійне користування.

Відповідно до рішення Дашівської селищної ради від 26 червня 2001 року "Про надання земельних ділянок в постійне користування" надано в постійне користування громадянам земельні ділянки для ведення особистих підсобних господарств згідно списку. Громадянам приступити до використання землі після встановлення меж земельних ділянок в натурі та одержання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою (пункт 2).

Додатком до вказаного рішення затверджено список громадян (усього 95 осіб), яким надано у постійне користування землю по 0,15 га.

Також рішенням селищної ради від 26 червня 2001 року "Про надання земельної ділянки із земель запасу та резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери по 0,15 га в масиві біля газового складу" вирішено надати в постійне користування із земель запасу земельні ділянки громадянам згідно з додатком (112 осіб). Громадян, яким надається земля, зобов`язано замовити проекти відведення земельних ділянок (пункт 2 рішення). Освоєння наданих у постійне користування земельних ділянок розпочати після перенесення меж земельних ділянок в натурі та оформлення державних актів на право постійного користування землею (пункт 3 рішення).

Зі змісту наданих відповідачем рішень слідує, що у жодному із них відсутня інформація, яка б дозволяла встановити місце розташування земельних ділянок, про які у них йдеться. Згідно із вказаними рішеннями особам (набувачам прав на землю) запропоновано замовити проекти відведення земельних ділянок з метою встановлення їх меж в натурі на місцевості.

Крім цього, на переконання суду, такі рішення Дашівської селищної ради не є доказами виникнення права на земельні ділянки, адже на їх підставі особи, вказані у списках, що є додатками до рішень, лише могли оформити державні акти на право постійного користування землею.

Водночас, відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В силу приписів статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 березня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (чинного на момент прийняття вищезазначених рішень) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року).

Таким чином, надані відповідачем рішення селищної ради не є доказами, які б підтверджували факт передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382 у користуванні громадян.

Що ж до поданих відповідачем копій державних актів на право постійного користування землею серії ВН №00230, №00242 №00164, №00048, №00034, №00049, №0006, №00028, №00015, №00014, №00052, №00046, №00018, №0002, №00051, №00044, №00045, №0004, №0003, №00030, №00175, №00176, №00053, то такі хоча і містять посилання на вказані вище рішення ради, однак план зовнішніх меж землекористування (частина державного акту) є недостатнім для висновку про те, що такі земельні ділянки накладаються чи в інший спосіб охоплюються земельною ділянкою, яка зазначена позивачем у клопотанні (кадастровий номер 0521255400:02:000:0382).

Відтак, подані відповідачем докази не є достатніми для висновку, що зазначена у клопотанні позивача земельна ділянка з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382 є земельною ділянкою, що передана іншим особам у постійне користування на підставі рішень селищної ради від 13 березня 2001 року "Про надання земельних ділянок із земель запасу і резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери", від 26 червня 2001 року "Про надання земельних ділянок в постійне користування" та від 26 червня 2001 року "Про надання земельної ділянки із земель запасу та резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери по 0,15 га в масиві біля газового складу".

Отже, на думку суду, підстави для відмови у наданні позивачу бажаного для нього дозволу не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи, а тому рішення Дашівської селищної ради від 24 грудня 2021 року №785 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки прийняте із помилковим застосуванням норм земельного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на поділ та об`єднання земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Умовою реалізації судом повноваження про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача є встановлення того, що для його прийняття виконано всі умови, визначені законом (частина 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пунктів «а» та «д» частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; д) організація землеустрою.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Статтею 35 вказаного Закону передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пунктів 3, 7, 8 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в процесі прийняття рішення (вчинення дій) суб`єкт владних повноважень повинен діяти: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За наведених обставин суд доходить висновку, що при вирішенні ініційованого позивачем питання відповідач як уповноважений орган, що зобов`язаний вести облік, інвентаризацію ділянок, достовірно встановлювати місце розташування та правовий режим земельних ділянок, вказаних нормативних приписів не дотримався.

Зокрема, це проявилося у тому, що відмовивши позивачу у задоволенні клопотання та наданні бажаного дозволу, Дашівська селищна рада, маючи на це повноваження, повно та об`єктивно не встановила правового режиму земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, пославшись при цьому на ймовірні факти передання її у постійне користування іншим особам та не дослідивши дійсного правового режиму цієї землі.

Такі недоліки у реалізації органом місцевого самоврядування своїх повноважень, крім того що характеризують оскаржуване рішення як протиправне, позбавляють суд можливості перевірити факт дотримання позивачем усіх умов, що є необхідними для надання йому бажаного дозволу.

Відтак, на переконання суду, для виправлення допущених недоліків відповідач повинен повно, об`єктивно та достовірно встановити правовий режим бажаної для позивача земельної ділянки, використовуючи при цьому належні, допустимі правовстановлюючі документи і лише з їх урахуванням зробити висновок про наявність чи відсутність правових підстав для надання відповідного дозволу.

А тому відповідача слід зобов`язати повторно розглянути клопотання позивача.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень, що підтверджується квитанцією від 18 лютого 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 992,40 гривень, а тому на користь позивача слід стягнути 496,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 992,40 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дашівської селищної ради від 24 грудня 2021 року №785 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Зобов`язати Дашівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 грудня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Дашівської селищної ради витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Дашівська селищна рада (місцезнаходження: 22740, Вінницька обл., смт. Дашів, вул. Горького, буд. 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04326081)

Повний текст рішення суду складено 08.08.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович