Рішення

від 10.08.2022 по справі 910/2545/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2022Справа № 910/2545/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІА»

про стягнення 221 675, 62 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІА» про стягнення 221 675, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі комплексного договору № 347/19-ТИпм/Х/01 добровільного страхування наземного транспорту та добровільного страхування механізмів (деталей, вузлів, агрегатів) транспортного засобу від поломок від 21.03.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 24.07.2020, виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля «MERCEDES-BENZ GLS 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та статей 1166, 1172, 1188, 1194 Цивільного кодексу України отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки особа, яка є винною в ДТП, є працівником відповідача, з останнього позивач і просить стягнути суму страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Крім цього зобов`язано відповідача у строк для подання відзиву на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІА» станом на 24.07.2020.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492091215 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 вручено відповідачу - 17.06.2022.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вирішує справу за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 347/19-ТИпм/Х/01 від 21.03.2019, укладеного ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з ОСОБА_2 , були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «MERCEDES-BENZ GLS 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

24.07.2020 о 15:50 в місті Києві по вул. Заболотного, 31Ж сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача вищевказаного транспортного засобу, що належить ОСОБА_2 та транспортного засобу «SCANIA P114», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «KASSBOHRER SPR 10 18», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок зіткнення пошкоджень зазнали автомобіль «MERCEDES-BENZ GLS 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп «KASSBOHRER SPR 10 18», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху обома водіями, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2020 у справі № 752/15598/20, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а також постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2020 у справі № 752/15599/20, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту № 375-2020 від 10.09.2020 про оцінку колісного транспортного засобу, виконаного на замовлення позивача оцінювачем ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «MERCEDES-BENZ GLS 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 704 058,79 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 0000008621 від 21.08.2020, виставленого філією «Автомобільний центр Київ» ПрАТ «Українська автомобільна корпорація», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «MERCEDES-BENZ GLS 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження після ДТП склала 698 151,23 грн.

Страховим актом № 006.02040220-1 від 31.08.2020 дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 04.07.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «MERCEDES-BENZ GLS 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 698 151,23 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 46523276 від 02.09.2020 позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 698 151,23 грн.

Майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІА», пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням напівпричепом «KASSBOHRER SPR 10 18», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 були застраховані в ПрАТ «АСК «Інго Україна» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 2862323 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшизи - 2 600,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 19310 від 30.11.2020 на суму 62 400,00 грн та № 21295 від 30.12.2020 на суму 65 000,00 грн ПрАТ «АСК «Інго Україна» перерахувало позивачеві 127 400,00 грн страхового відшкодування.

Листом № 040221-620/р від 04.02.2021 позивач в порядку регресу вимагав від відповідача сплатити 221 675,62 грн страхового відшкодування. Втім, як докази вручення вказаного листа відповідачу, так і докази його направлення в матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що дорожньо-транспортна пригода 24.07.2020 сталася з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «SCANIA P114», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «KASSBOHRER SPR 10 18», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ТОВ «ЕНЕРЖІА» та був застрахований в ПрАТ «АСК «Інго Україна», при цьому водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ЕНЕРЖІА», а відтак останнє згідно приписів статей 1172, 1194 ЦК України зобов`язане сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 988 ЦК України встановлено обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Судом встановлено, що майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІА», пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням напівпричепом «KASSBOHRER SPR 10 18», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 були застраховані в ПрАТ «АСК «Інго Україна» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 2862323.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за договором страхування транспортного засобу у зв`язку із настанням страхового випадку, на виконання умов договору, виплатив страхове відшкодування в розмірі 698 151,23 грн.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом пункту 2.1 статті 2 цього Закону якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За встановленими обставинами справи ПрАТ «АСК «Інго Україна» в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах фактичних затрат перерахувало позивачеві 127 400,00 грн страхового відшкодування.

Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття, зокрема, перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 було зобов`язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «ЕНЕРЖІА» станом на 24.07.2020, втім вимога суду не була виконана.

Частиною шостою статті 75 ГПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2020 у справі № 752/15599/20, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосоване до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу встановлено, що він працює водієм ТОВ «Енергія».

На переконання суду, керування ОСОБА_1 автомобілем, який належить роботодавцеві дає підстави стверджувати про те, що у момент дорожньо-транспортної пригоди він виконував службові обов`язки, а тому, ТОВ «ЕНЕРЖІА» є відповідальною особою за спричинену у ДТП шкоду в частині відшкодування різниці між розміром завданої позивачу шкоди та сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 761/41395/16-ц.

З огляду на встановлені обставини справи, зважаючи на те, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі, зважаючи на обопільну вину учасників ДТП та виплату страхового відшкодування в межах ліміту страховиком відповідача, суд вважає, що у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача, через винні дії працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода у розмірі 221 675,62 грн (698 151,23 грн / 2 - 127 400,00 грн).

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18 та від 21.03.2018 у справі № 333/1050/15-ц.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРЖІА» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 18/7, корп. З, оф. 8; ідентифікаційний код 41016991) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код 33908322) 221 675,62 грн (двісті двадцять одна тисяча шістсот сімдесят п`ять гривень 62 коп) страхового відшкодування та 3 325,13 грн (три тисячі триста двадцять п`ять гривень 13 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 11.08.2022.

Суддя О.С. Комарова