Ухвала

від 10.08.2022 по справі 914/1736/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.08.2022 Справа № 914/1736/22

м. Львів

Суддя Господарського суду Львівської області Щигельська О.І. розглянула заяву Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, Львівська обл., місто Львів, вул. Винниченка, будинок 8; ідентифікаційний код 33358550) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Споживчого товариства «Укрзахідтехносервіс» (79008, Львівська обл., місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код 20816318) заборгованості за договором №15/07 від 01.01.2007 року про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг в сумі 10968,74 грн.

Відповідно до ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із вимогами ч. 2 (пункти 4, 5), ч. 3 (пункти 3, 4) ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).

Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Разом з тим такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а тому суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

Відтак, розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Заявник зазначив, що на 27.07.2022 року заборгованість за Договором становить 10968,74 грн. Проте, суд зауважує, що з поданої заяви та долучених документів не можливо встановити період за який виникла вказана заборгованість та з чого вона складається, заявником не долучено жодного розрахунку суми яка стягується, відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу.

Таким чином, заявником в порушення приписів п.п.4, 5 ч.2, п.п.3, 4 ч.3 ст.150 ГПК України не доведено факту понесення ним витрат згідно умов Договору, виникнення в Боржника обов`язку щодо їх відшкодування, виникнення у нього права вимагати здійснення такого відшкодування, а також не наведено розрахунок заявлених до стягнення сум боргу, пені, 3 % річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суд роз`яснює, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова ж у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Згідно ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 123, 129, 147, 148, 150-156, 175 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Споживчого товариства «Укрзахідтехносервіс» заборгованості за договором №15/07 від 01.01.2007 року про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг в сумі 10968,74 грн - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Щигельська О.І.