Рішення

від 10.08.2022 по справі 927/340/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2022 року м. Чернігів справа № 927/340/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман Фемілі"

39600, м. Кременчук Полтавської області, пров. Героїв Бресту, 86, корпус А (salesgurmanfamily@gmail.com)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Плюс"

14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 73

про стягнення 52 415 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман Фемілі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Плюс" про стягнення 49 043,72 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно угоди про співпрацю № 22-01/19 від 28.01.2019 (з урахуванням протоколу розбіжностей від 28.01.2019) та 3 372,26 грн пені за невиконання зобов`язання по оплаті поставленого товару.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.06.2022, зокрема:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Вказана вище ухвала суду від 27.06.2022, що направлялась відповідачеві, була ним отримана 29.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 1400054593041.

30.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позов №52 від 29.06.2022, в якому позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 49043,72 грн він визнав та заперечував проти стягнення пені в сумі 3372,26 грн, вказуючи, що товариство не змогло своєчасно виконати свої зобов`язання перед ТОВ «Гурман Фемелі» щодо своєчасної оплати за поставлений товар внаслідок збройної агресії російської федерації, бойових дій на території міста Чернігова та як наслідок неможливість ведення діяльності та завданих внаслідок зазначений дій фінансових збитків - непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Процесуальним правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Процесуальним правом на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останні не скористались.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

28.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гурман Фемелі" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полюс Плюс" (Дистриб`ютором) було укладено угоду про співробітництво № 22-01/19 (надалі - Договір).

28.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гурман Фемелі" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полюс Плюс" (Дистриб`ютором) підписано Протокол розбіжностей до Угоди про співпрацю № 22-01/19 від 28.01.2019.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник постачає товар Дистриб`ютору на умовах, визначених даним договором, а Дистриб`ютор здійснює його пряму дистрибуцію в межах цін та націнок, вказаних у прайс - листах Постачальника, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

Згідно п. 3.1. 3.3 Договору поставка товару за цим Договором може здійснюватися на умовах доставки зі складу постачальника на склад дистриб`ютора транспортом постачальника на умовах міжнародних правил «Інкотермс 2010». Датою постачання вважається дата передачі товару дистриб`ютору, зазначена у супровідних документах, підписаних представниками сторін.

Ціни на товар, що продаються за даним договором, встановлюються в національній валюті України. Ціни на кожну партію товару зазначаються в видаткових накладних згідно чинного на дату відвантаження прайс-листа (п.4.1 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб`ютором протягом 20 календарних днів з дня отримання партії товару, зазначеної у видатковій накладній.

У разі порушення термінів оплати за товар (п.4.2 цього договору) дистриб`ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.7.3 Договору).

Згідно з п. 13.4, 13.5 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє на протязі одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї зі сторін з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони не пізніше ніж за 7 календарних днів до розірвання, при умові повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не виявила ініціативи щодо припинення договору, договір вважається пролонгованим на тих же умовах та на той же строк.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 49043,72 згідно видаткових накладних №16 від 13.02.2022 на суму 44774,53 грн, №15 від 13.02.2022 на суму 4269,19 грн.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар до 05.03.2022 включно, проте свої зобов`язання з оплати товару не виконав.

Позивачем направлена на адресу відповідача претензія щодо сплати заборгованості за поставлений товар в сумі 49043,72 грн та пені в сумі 1746,55 грн, яка залишилася без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами мали місце правовідносини з поставки товару.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки товару.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду має заборгованість в сумі 49043,72 грн.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати поставленого товару. Доказів повного або часткового погашення заборгованості перед позивачем відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49043,72 грн заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі умов Договору (п. 7.3), позивач, за неналежне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого Товару, нарахував пеню в розмірі 3372,26 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти нарахування пені, вказуючи, що невиконання обов`язку щодо оплати товару виникло через обставини непереборної сили.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Відповідно до п.12.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором у випадку настання непередбачених обставин (військові дії, масові безладдя, стихійні лиха, природні та техногенні катастрофи, що впливають на виконання зобов`язань за договором, обмеження або припинення експорту/імпорту товарів, що постачається за договором, введення компетентними державними органами України, держав-виробників або постачальників товару), які виникли поза волевиявленням сторін після укладання договору і перешкоджають повному або частковому виконанню договору. Період звільнення сторони від відповідальності визначається терміном дії вказаних обставин.

Про настання або припинення дії непередбачених обставин відповідна сторона повинна повідомити іншу сторону договору рекомендованим листом в триденний строк з моменту настання таких обставин. В листі зазначаються непередбачені обставини, на які посилається сторона, а також причинний зв`язок вказаних обставин та невиконання обов`язків за даним договором. Невиконання вказаних у цьому пункті умов тягне за собою неможливість для зацікавленої сторони посилатися на непередбачені обставини як підставу для звільнення її від відповідальності (п.12.3 Договору).

Так, листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, однак, відповідач в порушення п. 12.3 Договору, не надав доказів звернення до позивача щодо неможливості виконання зобов`язань за договором.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем не доведено. Тому, суд зазначає про наявність у позивача законного права на отримання грошових коштів за належне виконання ним умов договору та пені.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 3372,26 грн.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати поставленого товару. Доказів повного або часткового погашення заборгованості перед позивачем відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2481,00 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман Фемілі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Плюс" про стягнення 52415,98 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Плюс" (14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 73; код 31379266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман Фемілі" (39600, м. Кременчук Полтавської області, пров. Героїв Бресту, 86, корпус А; код 42305402) 49 043 грн 72 коп. заборгованості, 3 372 грн 26 коп. пені та 2 481 грн 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2022.

Суддя А.С.Сидоренко