Постанова

від 08.08.2022 по справі 757/35380/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 757/35380/20-ц

провадження № 61-13477св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Педерсен енд партнерс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без виклику учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником Кокольським Сергієм Івановичем, на постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Педерсен енд партнерс» (далі - ТОВ «Педерсен енд партнерс»), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про відмову конкурсної комісії АТ «Ощадбанк» Перваку Л. М. у відборі та допуску його кандидатури до другого етапу конкурсу на заміщення вакантної посади голови правління.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року клопотання представника відповідача про закриття провадження із підстави пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бебель О. О. до АТ «Ощадбанк», третя особа ТОВ «Педерсен енд партнерс» (PedersenPartners), про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бебель О. О. до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа - ТОВ «Педерсен енд партнерс» (PedersenPartners), про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивачеві роз`яснено його право на судовий захист у порядку господарського судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що питання конкурсного відбору на посаду члена правління AT «Ощадбанк», оголошення даного конкурсу, затвердження результатів конкурсного відбору та призначення члена правління AT «Ощадбанк», правомірність прийняття конкурсною комісією AT «Ощадбанк» рішень щодо вказаного конкурсу стосується корпоративних правовідносин. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Відтак, спір у цій справі підвідомчий судам господарської юрисдикції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бебеля О. О. задоволено.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що питання конкурсного відбору на посаду члена правління АТ «Державний ощадний банк України» в даному випадку має розглядатись саме через призму корпоративних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не є учасником товариства та акціонером банку, а тому правовідносини, які виникли між учасниками справи, не є корпоративними. Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до відповідача з метою реалізації свого права на працю шляхом участі у конкурсному відборі на зайняття вакантної посади члена правління АТ «Державний ощадний банк України», а тому підстави вважати що даний спір виник з корпоративних правовідносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року АТ «Ощадбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Кокольським С. І., у якому просить касаційну скаргу АТ «Ощадбанк» задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відсутність корпоративних правовідносин у справі №757/35380/20-ц та не віднесення справи до господарської юрисдикції.До юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі пов`язані зі діяльністю, управлінням такої юридичної особи. З огляду на повноваження органів управління Банку будь-які внутрішні організаційні та управлінські питання діяльності державного банку, в тому числі призначення, процедури обрання та призначення членів правління Банку, стосуються питання управління корпоративними правами держави в Банку. Реалізація корпоративних прав шляхом прийняття компетентним органом управління рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Отже, рішення органу управління товариства щодо питань обрання (призначення) членів виконавчого органу (в даному випадку члена правління) товариства за своєю суттю та сферою реалізації відносяться до корпоративних правовідносин. Предметом судового розгляду у даній справі є питання правомірності оголошення, проведення конкурсного відбору на посаду члена правління, відповідального за фінанси АТ «Ощадбанк», оцінка діяльності Наглядової ради АТ «Ощадбанк» як органу управління державного банку та рішень в сфері управління державним банком. Можливість уповноваженого органу державного банку прийняти рішення щодо обрання (призначення) члена виконавчого органу державного банку міститься у нормах Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про банки та банківську діяльність» і у положеннях Статуту АТ «Ощадбанк», і, відповідно, не є предметом регулювання трудового права. Викладене свідчить, що спір між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» існує саме в площині управління державним банком. І хоча в позовній заяві позивач посилається на порушення його права на працю у зв`язку з відмовою від допуску його до другого етапу конкурсного відбору на посаду члена правління відповідального за фінанси АТ «Ощадбанк», визначальними обставинами у спорі є саме корпоративні правовідносини, пов`язані з управлінням АТ «Ощадбанк». Вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються оцінки діяльності уповноваженого колегіального органу щодо управління господарським товариством.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника Бебеля О. О. , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 , звертаючись до загального суду, обґрунтовано визначив належність спору до цивільної юрисдикції. Зокрема, спір, який виник між позивачем та відповідачем, стосується неправомірної, як на думку ОСОБА_1 , відмови у відборі та допуску його кандидатури до другого етапу конкурсу на заміщення вакантної посади члена правління, відповідального за фінанси АТ «Ощадбанк». До ОСОБА_1 застосовано невиправдані дискримінаційні обмеження у доступі до професії та трудової діяльності через допущені відповідачем грубі порушення умов та порядку проведення відкритого конкурсного відбору на зайняття вакантної посади члена правління банку. Такі правовідносини є трудовими і на них поширюються норми Кодексу Законів про працю України. Вимоги позивача ОСОБА_1 пов`язані із реалізацією права бути обраним членом правління банку, при цьому, виходячи із змісту статті 167 Господарського кодексу України, кандидат на керівну посаду в акціонерному товаристві, який не має жодних зв`язків із суб`єктом господарювання в його корпоративних відносинах, не стає учасником таких корпоративних відносин у зв`язку із самим лише фактом претендування на певну посаду. Натомість ОСОБА_1 не набував статусу учасника чи посадової особи органу акціонерного товариства, ніколи не був членом правління чи його головою, або членом наглядової ради АТ «Ощадбанк», а тим більш його акціонером, яким одноособово є держава в особі Кабінету Міністрів України. Відтак спірні правовідносини у цій справі ніяким чином не пов`язані із перебуванням особи у корпоративних відносинах. ОСОБА_1 є звичайним громадянином, який намагається реалізувати своє конституційне право на вільний доступ до праці через відкритий конкурсний відбір, який було публічно оголошено АТ «Ощадбанк» як роботодавцем з метою визначення переможця на зайняття вакантної посади члена правління банку. До суду позивач звернувся як фізична особа з позовом до банку з вимогами, що стосуються порушення її трудових прав, тобто спір є приватноправовим і відповідно до суб`єктного складу має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/35380/20-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2022 року матеріали цивільної справи № 757/35380/20-ц надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 серпня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Стаття 20 ГПК України визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначено статтею 167 ГК України, згідно якої корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що у позивача існує спір з АТ «Ощадбанк» щодо його участі в конкурсному відборі кандидата на посаду голови правління AT «Ощадбанк» та затвердження його результатів, призначення керівника AT «Ощадбанк» за результатами такого конкурсного відбору, у зв`язку з чим позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову конкурсної комісії наглядової ради AT «Ощадбанк» Первака Л. М. у відборі та допуску його кандидатури до другого етапу конкурсу на посаду голови правління AT «Ощадбанк».

Вимоги позивача пов`язані із реалізацією права бути обраним головою правління банку, при цьому, виходячи із змісту статті 167 ГК України, кандидат на посаду керівника, який не має жодних зв`язків із суб`єктом господарювання у його корпоративних відносинах, не стає учасником таких корпоративних відносин у зв`язку із самим лише фактом претендування на певну посаду.

Установивши, що правовідносини, які виникли між сторонами не є корпоративними, оскільки позивач не є і не був учасником АТ «Ощадбанк», а лише оскаржує конкурсну процедуру щодо відбору кандидатів на посаду голови правління банку, що не породжує у нього корпоративних прав, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 757/40485/20 (провадження № 61-10495св21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником Кокольським Сергієм Івановичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук