Постанова

від 02.08.2022 по справі 925/243/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2022 р. Справа№ 925/243/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Новіков М.В. (ордер серія СА № 1006624 від 29.09.2021)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ладижинської сільської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 (повний текст складено 18.06.2021)

у справі № 925/243/21 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро"

до Ладижинської сільської ради

про визнання права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Ладижинської сільської ради про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро" права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124381700:02:000:0086 та скасування державної реєстрації права власності Ладижинської сільської ради на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірна земельна ділянка входила до складу земель, які перебували у колективній власності колективного сільськогосподарського пайового підприємства "Новий світ" (надалі - КСПП "Новий світ") на підставі Державного акту на право колективної власності на землю від 14.03.1994 серія ЧР №15-8.

Враховуючи, що на вищевказаній земельній ділянці розміщені будівлі та споруди, які на думку позивача, перейшли у його власність, позивач стверджував, що до нього перейшло і право власності на цю земельну ділянку, однак спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована як власність відповідача.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 позов задоволено повністю. Вирішено визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро" право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124381700:02:000:0086, а також вирішено скасувати державну реєстрацію права власності Ладиженської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7124381700:02:000:0086 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 32322213.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Ладижинська сільська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 у справі № 925/243/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції не з`ясовано та не встановлено наступні обставини, а саме те, що:

- довідка видана головою спілки співвласників майна реорганізованого КСПП "Новий Світ" не може підтверджувати той факт, що право власності на будівлі та споруди, які знаходяться на спірній земельній ділянці перейшли до позивача саме від КСПП "Новий Світ";

- наявність чи відсутність інших власників на будівлі та споруди на спірній земельній ділянці;

- пропущення позивачем строку позовної давності.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що до нього перейшло право власності на спірну земельну ділянку, незалежно від наявності чи відсутності державної реєстрації права власності на землю за попередніми землевласниками.

Також позивач зазначає, що будівля невідомого походження і на момент винесення оскаржуваного судового рішення була власністю позивача, що в свою чергу, усуває можливість порушення права на землю інших осіб.

Інші обставини викладені у апеляційній скарзі, на думку позивача, не підтверджені відповідними доказами, а тому не заслуговують на увагу.

Короткий зміст письмової відповіді на відзив на апеляційну скаргу та узагальнення її доводів

У письмовій відповіді на відзив, відповідач, підтримуючи доводи викладені у апеляційній скарзі, наголошує на тому, що він- набув право власності на земельну ділянку у законний спосіб, передбачений чинним законодавством, тому підстави для скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 925/243/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/243/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ладижинської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 у справі № 925/243/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2022.

В процесу розгляду справи в суді апеляційної інстанції від представника позивача надійшли наступні документи:

1) клопотання про застосування у даній справі правових позицій Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.06.2020 по справі № 689/26/17, а саме поширення дії принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній нерумості на період з 01.01.2002 - по 01.01.2004;

2) клопотання, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції врахувати те, що:

- нова редакція ст. 120 Земельного кодексу України передбачає обов`язковий автоматичний перехід прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлі. При цьому, позивач повторно посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 689/26/17;

- Північний апеляційний господарський суд виніс постанову від 14.06.2022 у справі № 925/461/21, яка на думку позивача, є тотожною з даною справою;

- право власності на будівлі на спірній земельній ділянці перейшло безпосередньо від КСПП "Новий Світ" до позивача, що підтверджується довідкою спілки співвласників майна реорганізованого КСПП "Новий Світ" від 05.02.2021, доказів наявності проміжних власників у справі немає;

- копії документів поданих відповідачем до суду першої інстанції не засвідчені, а тому не є доказами і не можуть бути використані при розгляді даної справи;

3) клопотання про закриття апеляційного провадження у даній справі, яке обгрунтоване тим, що суд апеляційної інстанції повинен був повернути апеляційні скарги, виходячи з того, що перша апеляційна скарга була підписана особою, яка не мала повноважень на її підписання, а друга апеляційна скарга (яка була подана відповідачем після усунення недоліків першої апеляційної скарги) подана з порушення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, яке відбулося 03.08.2022, з`явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення щодо клопотання про закриття апеляційного провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомленні належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 була направлена відповідачу по справі на його зазначену в матеріалах справи офіційну електронну адресу.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач по справі не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Дослідивши подані позивачем клопотання про врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, а також клопотання про врахування обставин зазначених у ньому, колегія суддів розцінює вказані вище клопотання позивача, як додаткові пояснення у справі.

Розглянувши клопотання позивача про закриття провадження у справі, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що зазначені вимоги у клопотанні позивача були вирішенні судом першої інстанції при відкритті провадження у даній справі.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідним зазначити те, що відповідачем після усунення недоліків апеляційної скарги була подана апеляційна скарга в новій редакції за підписом сільського голови відповідача.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що відповідачем зміст апеляційної скарги не був змінений, тому відсутні були підстави вважати вказану скаргу новою та поданою з порушення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 14.03.1994 серія ЧР № 15-8 КСПП "Новий світ" передано у колективну власність 2108,2 га земель згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. Це право колективної власності КСПП "Новий світ" на землю не оспорювалося.

Згідно з висновком сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочка В.М. від 20.08.2020 до складу земель, які були передані у власність КСПП "Новий світ" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю від 14.03.1994 серія ЧР № 15-8 входила і спірна земельна ділянка.

Вказаним вище, підтверджується те, що спірна земельна ділянка була власністю КСПП "Новий світ".

На спірній земельній ділянці були розміщені: нежитлова будівля, (ветпункт, пункт штучного осіменіння), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/33; нежитлова будівля, (молокоблок), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/16; нежитлова будівля, (кормокухня, пункт забою тварин), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/31; нежитлова будівля, (телятник-зерносховище), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/32; нежитлова будівля, (свинарник), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/31; нежитлова будівля, (зерносховище з навісом), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/11; нежитлова будівля, (будинок тваринника), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/25; нежитлові будівлі, адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/14; нежитлова будівля, (корівник), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/43; вагова з навісами, адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/1; нежитлова будівля, (будівля вартових автопарку), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/5; нежитлова будівля, (пилорама), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/3; нежитлова будівля, (кормоцех для ВРХ), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/23; нежитлова будівля, (склад будівельних матеріалів), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/2; нежитлова будівля, (майстерня по дереву), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/4; нежитлова будівля, (автогараж), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/6; нежитлова будівля, (критий тік та дробілка кормова універсальна), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/7; нежитлова будівля, (зерносховище № 1), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/10; нежитлова будівля, (корівник-телятник), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/34; нежитлова будівля, (телятник №3), Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/35; нежитлова будівля, (телятник-корівник); адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/29; нежитлова будівля, (свинарник № 1), адреса об`єкта: Черкаська область, Уманський район, с. Городниця, вул. Шевченка, 2/28.

Вказані будівлі та споруди перейшли у власність позивача, що підтверджено: витягом про державну реєстрацію прав №34426230, витягом про державну реєстрацію прав № 34412892, витягом про державну реєстрацію прав № 34425077, витягом про державну реєстрацію прав № 34427702, витягом про державну реєстрацію прав № 30810766, витягом про державну реєстрацію прав № 35801392, витягом про державну реєстрацію прав № 34426675, витягом про державну реєстрацію прав № 36478997, витягом про державну реєстрацію прав № 30811432, витягом про державну реєстрацію прав № 36479258, витягом про державну реєстрацію прав № 27757418, витягом про державну реєстрацію прав № 27757933, витягом про державну реєстрацію прав № 27707699, витягом про державну реєстрацію прав № 27757475, витягом про державну реєстрацію прав № 27758889, витягом про державну реєстрацію прав № 27757623, витягом про державну реєстрацію прав № 27757599, витягом про державну реєстрацію прав № 27725927, витягом про державну реєстрацію прав № 27725680, витягом про державну реєстрацію прав № 27757526, витягом про державну реєстрацію прав № 27785147.

Право власності позивача на будівлі та споруди не оспорюється відповідачем.

До переходу права власності до позивача вказані будівлі та споруди були власністю КСПП "Новий світ", що підтверджено довідкою голови спілки співвласників майна реорганізованого КСПП "Новий світ" від 05.02.2021.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що визнання права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на цю земельну ділянку є необхідною умовою для обслуговування будівель та споруд, які є власністю позивача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 позов задоволено повністю. Вирішено визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро" право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124381700:02:000:0086, а також вирішено скасувати державну реєстрацію права власності Ладиженської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7124381700:02:000:0086 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 32322213.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

За правилами ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Тобто в земельному кодексі України право колективної власності на землю не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що до подальших набувачів права власності на будівлі, які розташовані на землях колективної власності, якщо вони не є особами у яких земля може перебувати у колективній власності не може переходи права на землю на умовах, встановлених для попереднього землевласника (право колективної власності).

Відповідно до частин 1, 2, 9 статті 5 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 № 561-XII (далі - ЗК УРСР), що був чинним на час видачі КСПП "Новий світ" державного акту на право колективної власності на землю 27.02.1996 земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч.ч. 6, 7 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК УРСР колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Документами, що посвідчували право власності або право постійного користування землею, згідно зі ст. 23 ЗК УРСР були державні акти, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за формою, затвердженою Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.1992 № 2201-ХІІ.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. Підприємство може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України. При реорганізації та ліквідації підприємства найманим його працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. У разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.

У ч.ч. 1, 4, 5, 6,7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" також встановлено, що ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Однак, як свідчать матеріали справи, КСПП "Новий світ" було реорганізовано ще у 2000 році і жодної інформації про те, що інша фізична чи юридична особа в період 2000 - 2001 років одержала спірну земельну ділянку у власність до суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, колегія суддів зазначає, що докази, які надані позивачем до матеріалів справи, не лише не підтверджують його посилань на те, що позивач являється правонаступником КСПП "Новий Світ" щодо права власності на спірну земельну ділянку, яка перебувала у КСПП "Новий Світ" на праві колективної власності на землю, а й спростовують такі посилання позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що значна частина будівель і споруд, які розташовані на вказаній ділянці отримано позивачем у 2012 році, тобто перехід права власності на будівлі і споруди відбувався у той час, коли земельна ділянка перебувала у користуванні позивача за договором оренди з райдержадміністрацією, яка розпоряджалась на той час землями державної власності, а не у колективній власності КСПП "Новий Світ" чи у власності інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка за кадастровим номером № 7124381700:02:000:0086 належить саме до земель сільськогосподарського призначення. Тобто в даному випадку переходу права на будівлі, як розташовані на землях сільськогосподарського призначення, право власності на земельну ділянку не може автоматично переходити до наступного власника, якщо не доведено факт, що таке право власності може, відповідно до вимог чинного законодавства України перейти до нового власника в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Відповідно до ст.ст. 83, 84, 117 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ладижинська сільська рада отримала у комунальну власність земельну ділянку кадастровий № 7124381700:02:000:0086 із земель державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 № 23-1871/14-І9-СГ (копія міститься у матеріалах справи) і дана передача та реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку відбувалась не всупереч, як це зазначено в оскаржуваному рішенні Господарського суду Черкаської області, а саме у відповідності до ст.14 Конституції України та ст. 328 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ладижинська сільська рада набула право власності на земельну ділянку у законний спосіб, передбачені чинним законодавством підстави для скасування державної реєстрації права власності Ладижинської сільської ради на земельну ділянку відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, законодавством передбачено як процесуально-правовий аспект захисту цивільних прав і інтересів, так і матеріально-правовий аспект, який полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення, так і процесуально-правовий аспект.

Між тим, відсутність доказів правонаступництва позивача на спірну земельну ділянку, що належала КСПП "Новий Світ" на праві колективної власності, не доводить наявності порушених прав позивача щодо визнання права власності на земельну ділянку за відповідачем.

Твердження позивача стосовно того, що наявність інших власників на будівлі у минулому не має значення, колегією суддів оцінюється критично, оскільки спірна земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення і судом не встановлено, які особи набували право на будівлі в період з 2000 (з моменту реорганізації КСПП "Новий Світ") по 2010 - 2011 роки, (момент набуття позивачем право власності на будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці).

Крім того, представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що на спірній земельній ділянці є інша будівля, на яку позивач набув права власності після відкриття провадження у справі в суді першої інстанції.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3,4,5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог по суті, судова колегія зазначає, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень земельного законодавства України, внаслідок чого припустився помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, наведені доводи відповідачем у апеляційній скарзі та відповіді на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження про те, що до нього перейшло і право власності на спірну земельну ділянку спростовуються матеріалами справи.

Посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного суду по справі № 689/26/17 та на тотожну справу № 925/461/21 розглянуту Північним апеляційним господарським судом, колегією суддів відхиляються оскільки правовідносини є неревалентними у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ладижинської сільської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2021 у справі № 925/243/21 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро" (20383, Черкаська область, Уманський район, село Городниця, вулиця Радянська, будинок 2-А; код ЄДРПОУ 33376208) на користь Ладижинської сільської ради (20382, Черкаська область, Уманський район, село Ладижинка, вулиця Шкільна, будинок 2; код ЄДРПОУ 26261436) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22 491,48 грн (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто одна грн 48 коп.).

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 925/243/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.08.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко