Постанова

від 02.08.2022 по справі 911/3474/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2022 р. Справа№ 911/3474/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Фрідман О.О. (ордер серія АІ № 1259258 від 01.08.2022)

від відповідача: Комісарова А.В. (ордер серія АН № 1064209 від 01.07.2022)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бучанської районної державної адміністрації Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 (повний текст складено 15.06.2021)

у справі № 911/3474/20 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця"

до відповідача відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

заміненого його правонаступником Бучанською районною державною адміністрацією Київської області

про стягнення 1 964 196,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Столиця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у розмірі 1 964 196,39 грн на підставі ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 02.03.2021, в якій останній просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 2 178 513,57 грн у якості відшкодування вартості безпідставно набутого майна. Вказана вище заява позивача була задоволена місцевим господарським судом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2021 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" 2 178 513,57 грн вартості безпідставно набутого майна, 32 677,70 грн судового збору.

В подальшому, від Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" до суду першої інстанції надійшла заява від 18.10.2021 про заміну сторони її правонаступником, в якій заявник просив місцевий господарський суд замінити боржника - Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (02143703) на його правонаступника Бучанську районну державну адміністрацію Київської області (44014159).

За результати вищевказаної заяви, ухвалою Господарського суду Київської області задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" від 18.10.2021 про заміну сторони її правонаступником. Вирішено здійснити заміну сторони боржника з виконання рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2021 у справі №911/3474/21 з Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на його процесуального правонаступника - Бучанську районну державну адміністрацію Київської області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Бучанська районна державна адміністрація Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/3474/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було враховано наступні обставини, а саме те, що:

- умови підряду були порушенні саме з вини позивача, а отже, фінансування поза межами укладеного договору є порушенням норм матеріального та процесуального права;

- позивач не скористався свої правом звернутись до замовника з відповідним клопотанням про перегляд строків виконання робіт на підставі внесення змін до проектної документації, передбаченого договором підряду;

- безпідставне завищення вартості виконаних позивачем робіт.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач наголошує на тому, що стягнення коштів за виконані позивачем роботи в розмірі більшому, ніж визначено договором, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Короткий зміст письмових пояснень позивача на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 911/218/20, зокрема, щодо прийняття Відділом освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації обсягу робіт значно більших, ніж передбачено укладеним між сторонами договору підряду.

В обґрунтування доводів письмових пояснень, позивач зазначає, що ціна договору склала 4 574 038,61 грн, проте після демонтажу певних конструкцій даху, огляду реального стану будівлі та підготовки конструкцій до ремонту виникла необхідність проведення додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які були необхідними для виконання проекту.

У зв`язку із зазначеним вище, вартість таких будівельних робіт необхідних для здійснення капітального ремонту будівлі школи зросла з 4 574 038,61 грн до 6 538 235 грн.

Як стверджує позивач, відповідач відмовився здійснювати оплату за здійснені позивачем будівельні роботи, у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів та нібито закінчення строку дії договору, що стало причиною для звернення позивача до суду першої інстанції з позовом у справі № 911/218/20.

За результатами розгляду даного спору, постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 911/218/20 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" задоволено частково, стягнуто на його користь грошові кошти за виконанні ним будівельні роботи лише в межах вартості укладеного між сторонами договору підряду.

Таким чином, на думку позивача, постановою суду апеляційної інстанції від 28.09.2020 у справі № 911/218/20 підтверджено факт набуття відповідачем майна позивача без достатньої правової підстави.

Також, позивач посилається на те, що додаткові роботи були виконанні позивачем та прийнятті відповідачем поза межами укладеного між сторонами договору та є безпідставно отриманим майном у розумінні ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України, тому вказані обставини не спростовують обов`язку набувача повернути безпідставно отримане майно.

Короткий зміст письмових пояснень відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях, відповідач зазначає, що договором укладеного між сторонами було встановлено твердий кошторис на виконання робіт за цим договором. Разом з тим, відповідач зауважує на тому, що змін до вказаного договору щодо вартості робіт сторони не вносили.

Таким чином, відповідач вважає, що стягнення коштів за виконані позивачем роботи в розмірі більшому ніж визначено договором, не відповідають положеннях чинного законодавства.

Окрім цього, відповідач вважає, що судом першої інстанції не було досліджено обставин виникнення правовідносин з договору підряду та регулювання спірних правовідносин спеціальним інститутом цивільного права, а саме яка правова природа розрахунків за матеріали та роботи на виконання умов договору підряду були враховані для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також відповідач посилався на невірне трактування позивачем постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 911/218/20, яка випливає з підстав спору по справі № 911/3474/20.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 911/3474/20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/3474/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бучанської районної державної адміністрації Київської області на рішення Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/3474/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2022.

18.03.2022 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на 15.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 розгляд справи № 911/3474/20 відкладено на 20.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20.07.2022, в судовому засіданні оголошено перерву на 03.08.2022.

В судове засідання, яке відбулося, 03.08.2022, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції до апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

За результатами проведення прилюдних торів (протокол оцінки тендерних пропозицій (цінових) № 3 від 01.10.2018), 22.10.2018 Відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (замінений його правонаступником Бучанською районною державною адміністрацією Київської області), як замовник (відповідач) та Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Столиця", як підрядник (позивач) уклали договір № 237, у п. 1.1 якого погодили, що на умовах цього договору позивач зобов`язується за завданням відповідача своїми силами і засобами на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим Договором строк закінчені роботи по предмету закупівлі "ДСТУ БД. 1. 1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація. Капітальний ремонт будівлі школи № 4 по вул. Шкільна, 28 у місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області".

Місцезнаходження будівельного майданчика, основні матеріали, склад та обсяг робіт визначені затвердженою Проектною документацією та Технічними вимогами (додаток №1), які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. договору, ціна цього договору відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 3) становить 4 574 038,61 грн. з ПДВ.

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 1, 2 протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору), згідно умов договору, сторонами досягнуто згоди щодо вартості робіт з капітального ремонту будівлі школи № 4 по вул. Шкільна, 28 в місті Боярка, яка становить 4 574 038,61 грн. з ПДВ. Цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем.

За правилами п. 3.1 договору роботи за цим договором виконуються позивачем поетапно, відповідно до календарного плану виконання робіт (додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору відповідач надає позивачу аванс (попередня оплата) на строк до 31.12.2018 в розмірі 30% від загальної вартості обсягу робіт в сумі 1 372 211,58 грн, в тому числі ПДВ 228 701,93 грн відповідно до "Порядку державного фінансування капітального будівництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 та постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 23.04.2014 №117.

У п. 3.3 договору сторонами погоджено, що остаточні розрахунки за виконані роботи, вартості раніше виконаних робіт, здійснюються відповідачем на підставі підписаних сторонами актів форми КБ-2в, КБ-3 та акту здавання-приймання результатів виконаних робіт. Відповідач має право затримати остаточні розрахунки за виконані роботи до усунення позивачем недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об`єкту в експлуатацію.

Згідно з п.п. 12.1, 12.2 договору, здавання позивачем та приймання відповідачем результатів виконаних робіт за цим договором здійснюється шляхом підписання трьохстороннього (підрядник/замовник/генеральний підрядник) акту. Позивач протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення робіт письмово повідомляє про це відповідача та надає відповідну виконавчу документацію, складену у 2 (двох) примірниках.

Відповідно до п. 12.7 договору підписання трьохстороннього акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору 02.11.2018 відповідачем перераховано позивачу аванс у розмірі 1 372 211,58 грн.

У грудні 2018 року позивачем виконано роботи на загальну суму 1 436 926,78 грн, які відповідачем прийняті, про що складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за грудень 2018 року від 27.12.2018 та акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2) № 1 за грудень 2018 року від 27.12.2018.

28.12.2018 відповідач перерахував позивачу 64 715,20 грн.

Таким чином, роботи, виконані позивачем у грудні 2018 року, оплачені відповідачем у повному обсязі.

Після демонтажу певних конструкцій даху, при встановленні реального стану будівлі та підготовки конструкцій до ремонту виявлено необхідність проведення додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які є необхідними для виконання ремонту об`єкту, з огляду на що 12.11.2018 складено протокол погодження нових технічних рішень щодо проектно-кошторисної документації, який підписано представниками технічного нагляду замовника, авторського нагляду проектувальників та підрядника.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до відповідача з листом № 953/1 від 22.11.2018, в якому, з метою раціонального використання бюджетних коштів і якісного виконання будівельно-монтажних робіт, просив розглянути протокол погодження нових технічних рішень, що не увійшли до проектно-кошторисної документації по спірному об`єкту.

В подальшому, з листами № 126 від 25.04.2019 та № 236 від 05.11.2019 позивач направив відповідачу для підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за квітень 2019 року та за листопад 2019 року, акти приймання виконаних будівельних робіт форми (КБ-2) № 2 за квітень 2019 року та № 3 за листопад 2019 року на загальну суму 5 315 625,40 грн., з яких:

- підрядні роботи на суму 2 138 584,14 грн. були зазначені в акті та довідці за квітень 2019 року,

- підрядні роботи на суму 3 177 041,26 грн були зазначені в акті та довідці за листопад 2019 року.

Проте, відповідач вказані акти та довідки не підписав, не повернувши їх при цьому з мотивованою відмовою від підписання.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду врахувала, що в матеріалах справи № 911/218/20 відсутні будь-які докази того, що відповідач заперечив як проти факту виконання позивачем спірних робіт, так і проти обсягів таких робіт, у зв`язку з чим роботи є фактично прийнятими.

Відтак, під час розгляду справи № 911/218/20 у постанові від 28.09.2020 апеляційним господарським судом встановлено:

- факт укладення між позивачем та відповідачем договору підряду на виконання робіт по капітальному ремонту будівлі школи вартістю 4 574 038,61 грн;

- встановлення в процесі виконання робіт необхідності виконання додаткових робіт, щодо яких було здійснено коригування кошторисної документації в цінах на момент коригування;

- факт прийняття робіт замовником без зауважень на суму 6752 552,18 грн (за актами №1 за грудень 2018 на суму 1 436 926,78 грн, №2 за квітень 2019 на суму 2 138 584,14 грн, №3 за листопад на суму 3 177 041,26 грн).

Разом із тим, предмет та ціна договору підряду є його істотними умовами, внесення змін до яких сторонами у належній формі шляхом укладення відповідних додаткових угод вчинено не було.

Крім того, відповідно до ст. 2 та 3 Закону України "Про публічні закупівлі" додаткові угоди на виконання додаткових робіт, яке мало наслідком зміну кошторису будівництва, мали укладатися із дотриманням процедури, встановленої вказаним законом, що сторонами вчинено не було.

З огляду на викладене, постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 911/218/20 з відповідача Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" у якості примусового виконання зобов`язань за договором від 22.10.2018 № 237 було стягнуто кошти в сумі 3 137 111,83 грн, які є різницею між ціною договору 4574038,61 грн та оплаченою замовником частиною коштів 1 436 926,78 грн (02.11.2018 аванс в сумі 1372 211,58 грн та 28.12.2018 в сумі 64715,20 грн у якості розрахунку по Акту №1 за грудень 2018 на суму 1 436 926,78 грн, який підписано обома сторонами).

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просить суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 2 178 513,57 грн вартості робіт (прийнятих замовником поза предметом та ціною договору підряду) відповідно до ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2021 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" 2 178 513,57 грн вартості безпідставно набутого майна, 32 677,70 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", визначено, що за договором підряду підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.

При цьому, п. 5. зазначеної постанови визначені істотні умовами договору підряду, а саме: найменування та реквізити сторін, місце і дата укладення договору підряду, предмет договору підряду, договірна ціна, строки початку та закінчення робіт (будівництва об`єкта), права та обов`язки сторін, порядок розрахунків за виконані роботи, порядок здачі-приймання закінчених робіт (об`єкта будівництва), гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва), порядок усунення недоліків, відповідальність сторін за порушення умов договору підряду, порядок врегулювання спорів, порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання, тощо.

Слід зазначити, що договір підряду № 237 було укладено за результатами конкурсних торгів на виконання норм Закону України "Про публічні закупівлі" (надалі - Закон).

З матеріалів протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів UA-2018-08-27-000172-с, перемогу здобув учасник з найвищою запропонованою ціною. Замовником було зазначено вид договірної ціни - тверда. Твердий кошторис (тверда договірна ціна) встановлюють незмінним па весь обсяг будівництва з наданням виконавцем робіт гарантій, в тому числі фінансових, щодо реалізації проектних рішень в установлені строки за фіксовану ціну (ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013. Правила визначення вартості будівництва).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (вказаний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Відповідно до ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення за рахунок зменшення обсягу товару є недобросовісною діловою практикою з боку підрядника (позивача).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять як умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованні встановлення, змісту або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, які вони приймають як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При цьому умови, визначені такими за Законом чи необхідні для договорів даного виду, а також щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода, є істотними. Зважаючи на імперативність норм Закону щодо наявності в складі тендерної документації проекту договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку зміни його умов (стаття 22 Закону), внесення змін до тендерної документації, і в тому числі до проекту договору (стаття 23 Закону), укладення договору відповідно до тендерної документації, тендерної пропозиції за результатами аукціону переможця процедури закупівлі або зміни ціни пропозиції учасника в разі застосування процедури та встановлення випадків та порядку зміни істотних умов договору (стаття 36 Закону) необхідно зазначити, що з моменту укладання договору всі його умови є істотними.

Практичне застосування ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" обумовлене рядом особливостей, зважаючи на юридичну природу даного Закону як спеціального нормативно-правового акта при здійсненні публічних закупівель. При цьому слід зауважити, що норми Закону про публічні закупівлі та норми Цивільного кодексу і Господарського кодексу України співвідносяться як спеціальні та загальні, пріоритет у застосуванні яких належить нормам спеціального закону.

Законом України "Про публічні закупівлі" передбачено випадки зміни істотних умов договору після його підписання, перелік яких є вичерпним, і не передбачено можливості зміни ціни такого договору після його підписання на підставі коригування проектної документації без укладення відповідної додаткової угоди.

Згідно із загальним правилом, встановленим ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (крім випадків установлених Законом випадків).

При цьому, колегія суддів звертається до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 про те, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та не тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням процедури закупівлі, визначених Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи викладене, ціна договору у договорі підряду, укладеного за результатами проведених торгів на закупівлю робіт за державні кошти, визначається у твердому кошторисі і не може бути збільшена за домовленістю сторін або за фактом корегування проектної документації, оскільки про це міститься застереження у спеціальному законі, який регулює ці правовідносини. У разі перевищення вартості робіт, визначеної таким договором, усі пов`язані з цим витрати несе підрядник.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами по справі, договором встановлений твердий кошторис на виконання робіт за цим договором та змін до нього щодо вартості робіт сторони не вносили.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки стягнення коштів за виконані позивачем роботи в розмірі більшому, ніж визначено договором, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Судова колегія зауважує на тому, що завдання збитків та набуття майна без достатньої правової підстави мають різну правову природу і підпадають під різне нормативне - правове регулювання. На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявності складу правопорушення, для повернення безпідставно набутих коштів необхідним є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майно відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інші стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношенпя і його юридичного змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншим правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й на час розгляду спору. Водночас слід врахувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не досліджено обставин виникнення правовідносин з договору підряду та регулювання спірних правовідносин спеціальним інститутом цивільного права, яка правова природа розрахунків за матеріали та роботи на виконання умов договору підряду були враховані для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

В постанові Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 по справі № 911/218/20, на яку посилається позивач, судом апеляційної інстанції зазначено: "Водночас, враховуючи те що нарахування 3 % річних можливо лише за невиконання зобов`язання з оплати виконаних за договором робіт, тобто роботи па загальну суму 313711 1,83 грн, які були передбачені кошторисною документацією до її коригування, в той час як суд позбавлений можливості самостійно встановити, які саме роботи з таких були включені позивачем до Акту форми КЕ-2в, КБ-3 за квітень 2019 року, а які - до Акту форми КБ-2в, КБ-3 за листопад 2019 року та, відповідно, встановити вірний період нарахування 3% річних, у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 51832,06 грн колегією суддів відмовлено."

Виходячи із наведеного вище, колегія суддів зазначає, що у даній справі відсутні правові підстави щодо переходу майна від однієї особи до іншої, які ґрунтується на відсутності правової підстави, так як, вказано вище матеріали і роботи не були збільшені в своєму обсязі згідно з проектною документацією, а лише збільшена їх вартість.

Враховуючи норми законодавства позивач поніс не безпідставне набуття майна, а збитки, внаслідок збільшення вартості матеріалів та робіт.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що застосування судом першої інстанції до позовних вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України суперечить чинному законодавству, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання позивача та трактування постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 по справі №911/218/20, у якості доказу, що не потребують доказування, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не правильно трактується текст вказаної постанови, з огляду на наступне:

Позивач в своїх поясненнях зазначає:

"...будівельні роботи на загальну суму 5 315 625,40 грн, з яких роботи за суму 2 138 584,14 грн були зазначені в акті та довідці за квітень 2019 року, а суму 3 177 041,26 грн - у листопаді 2019 року є прийнятими відповідачем...";

"...тобто, загальна вартість виконаних ним відповідно до умов відкорегованої проектної документації, але не оплачених робіт становить 5 315 625,40 гри, відповідач, отримавши від позивача для підписання Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за квітень 2019 року, за листопад 2019 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт форми (КК - 2) № 2 за квітень 2019 року та № 3 за листопад 2019 року та не підписавши їх, фактично прийняв спірні роботи у повному обсязі та, відповідно, має обов`язок їх сплатити";

"Враховуючи встановлену Договором вартість робіт - 4 574 038,61 гри., те, що вартість виконаних позивачем і прийнятих відповідачем робіт (5 315 6)25.40 гри.) перевищує суму Договору, те, що Договір діє до виконання, в тому числі, зобов`язання відповідача з оплати робіт встановленої в Договорі вартості, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач має сплатити позивачу різницю між вартістю робіт, визначеною у Договорі (4 574 038,61 гри.) та сумою коштів, які вже були відповідачем перераховані на виконанні Договору (1 436 926, 78 гри.), а саме -3 137 111,83 грн".

В постанові Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 911/218/20 вказано:

"Як слідує з матеріалів справи, з листами № 126 від 25.04.2019 (а.с. 236 т. 1) та № 236 від 05.11.2019 (а.с. 231 т. 1) позивач направив відповідачу для підписання Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за квітень 2019 року та за листопад 2019 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт форми (КБ-2) № 2 за квітень 2019 року та № 3 за листопад 2019 року на загальну суму 5 315 625,40 грн, з яких роботи за суму 2 138 584,14 грн були зазначені в акті та довідці за квітень 2019 року, а на суму 3 177 041,26 грн - у листопаді 2019 року, проте відповідач вказані акти та довідки не підписав, не повернувши їх при цьому з мотивованою відмовою від підписання.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає вірними твердження позивача про те, що такі роботи фактично є прийнятими."

"Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те що, загальна вартість виконаних ним відповідно до умов відкорегованої проектної документації, але не оплачених робіт становить 5 315 625,40 грн, відповідач, отримавши від позивача для підписання Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) за квітень 2019 року, за листопад 2019 року, Акти приймання виконаних будівельних робіт форми (КБ-2) № 2 за квітень 2019 року та № 3 за листопад 2019 року та не підписавши їх, фактично прийняв спірні роботи у повному обсязі та, відповідно, має обов`язок їх оплатити".

Виходячи із наведеного вище, жодна з наведених позивачем в поясненні цитат не підтверджує встановлення та підтвердження факту набуття відповідачем майна позивача без достатньої правової підстави.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень Цивільного кодексу України, внаслідок чого припустився помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, наведені доводи відповідачем у апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

В свою чергу, викладені позивачем у письмові пояснення на апеляційну скаргу твердження про відшкодування йому вартості безпідставно набутого майна у розмірі 2 178 513,57 грн на підставі ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України спростовуються матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Бучанської районної державної адміністрації Київської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/3474/20 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" (01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 10/2, офіс 67; код ЄДРПОУ 25409492) на користь Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08293, Київська область, місто Буча, вулиця Інститутська, будинок 22; код ЄДРПОУ 44014159) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 49 016,55 грн (сорок дев`ять тисяч шістнадцять грн 55 коп.).

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3474/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.08.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко