Рішення

від 01.08.2022 по справі 903/201/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 серпня 2022 року Справа № 903/201/22

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство Горохівське лісомисливське господарство

до відповідача: Берестечківської міської ради, Волинська область, Луцький район, м. Берестечко

про витребування земельної ділянки

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Костюк Н.В. посвідчення №065570 від 231021;

від відповідача: Якимчук О.М., довіреність № 141 від 29.03.22;

від третьої особи: н/з;

від позивача: н/з

Встановив: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Берестечківської міської ради, в якому просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1203 площею 0,5 га., судовий збір покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог земельного законодавства, оскільки дії Берестечківської міської ради спрямовані на вилучення земельних ділянок з лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних сільськогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Однак, Волинською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, вказана ділянка вибула з володіння власника поза його волею, а Берестечківська міська рада без будь-яких підстав зареєструвала за собою право комунальної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 22.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "12" квітня 2022 р. на 10:45 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог що предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство Горохівське лісомисливське господарство (45700, м. Горохів, вул. Берестецька, 2).

Ухвалою суду від 12.04.2022 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 24.05.2022 на 10:20 год.

Берестечківська міська рада у запереченнях від 21.04.2022 просить залишити позовну заяву без руху; у позові відмовити.

Прокуратура у відповіді від 15.04.2022 на відзив позовні вимоги підтримує повністю.

Волинська обласна державна адміністрація у відповіді від 26.04.2022 на відзив позовні вимоги прокуратури вважає підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю. Додатково зазначає, що адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду, не приймались рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність Берестечківської міської ради.

Суд протокольною ухвалою від 24.05.2022 долучив всі подані учасниками справи заяви та клопотання по суті спору до матеріалів справи,

Ухвалою суду від 24.05.2022 підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 21.06.2022 на 10 год. 20 хв

Ухвалою суду від 21.06.2022 розгляд справи по суті відкладено на 13.07.2022 на 11:30 год.

Відповідач листом від 04.07.2022 долучив до матеріалів справи копію роз`яснення Держгеокадастру за №22-28-0214-11977/2-21 від 27.09.2021.

Позивач листом від 13.07.2022 подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Волинської обласної державної адміністрації, заявлені позовні вимоги підтримує повністю .

Ухвалою суду від 13.07.2022 розгляд справи по суті відкладено на 02.08.2022 та відмовлено в задоволенні клопотання Берестечківської міської ради про залишення позовної заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури без руху з підстав невірного визначення розміру судового збору при зверненні з позовом до суду та відмовлено у задоволенні клопотання Берестечківської міської ради про залишення позовної заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури без розгляду з підстав відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави за позовом.

В судовому засіданні 02.08.2022 прокурор, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, докази, долучені до справи, пред`явлені позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача ві судовому засіданні 02.08.2022, посилаючись на обставини, викладені у відзиві Берестечківської міської ради на позовну заяву, запереченнях на відповіді на відзив, з огляду на докази, долучені до справи, щодо позову заперечив, зауважив про безпідставність заявлених вимог та просив суд відмови у їх задоволенні

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання 02.08.2022 не з`явився, додаткових пояснень, заяв чи клопотань суду станом на 02.08.2022 не подав.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації за № 109 від 12.03.2011 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надано дозвіл державним лісогосподарським підприємствам обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі ДП "Горохівське ЛМГ" на території Мервинської сільської ради площею 420 га.

15.03.2019 між ДП "Горохівське ЛМГ" та ТОВ "Західземлепроект" укладено договір №047/19 про розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

04.08.2021 на підставі проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 0720883800:00:001:1203 площею 0,5 га в Державному земельному кадастрі, цільове призначення: для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Вказана спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Берестечківської міської ради на території колишньої Мервинської сільської ради.

Технічна документація на земельну ділянку затверджена розпорядженням голови Волинської ОДА № 572 від 20.09.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у постійне користування".

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що п. 5 розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, плани лісонасаджень відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

В наданих суду поясненнях прокурор зазначає, що рішенням державного реєстратора від 17.01.2022 в проведенні державної реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ДП "Горохівське ЛМГ" відмовлено у зв`язку з тим, що на земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності.

З наявної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2021 за Берестечківською міською радою зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку, цільове призначення - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, підстава для державної реєстрації - Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" .

Водночас, згідно Плану лісонасаджень Лобачівського лісництва Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство», який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1203 площею 0,5 га належить до земель лісового фонду.

З наданих листів ДП «Горохівське ЛМГ» від 31.01.2022 № 05-19/14-22 та ВО «Укрдержліспроект» від 09.02.2022 № 114 вказана земельна ділянка розташована в межах кварталу 235 Лобачівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» .

Згідно таксаційного опису, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівське ЛМГ», у вказаних кварталах ростуть дерева віком в середньому від 45-50 років, висотою понад 20 м.

Тобто, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджено самим відповідачем, яким здійснено реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки як земель лісового фонду.

Статтею 57 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства .

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

З матеріалів справи судом додатково встановлено, що земельна ділянка знаходиться в межах земель Державного підприємства «Горохівського лісомисливського господарство», у зв`язку з чим її передача у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (далі за текстом - ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Тобто, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

Враховуючи вищевикладене, що спірна земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, у зв`язку з чим вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Щодо твердження відповідача про те, що розпорядження Волинської ОДА № 109 від 12.03.2011 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» втратило чинність не приймається судом, оскільки саме на підставі вказаного розпорядження розроблено проект землеустрою на замовлення ДП «Горохівське ЛМГ» та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, яка є чинною на даний час.

Обов`язок повідомлення відповідача про наявність такого розпорядження матеріалами справи не встановлений. Відсутність такого повідомлення не може бути підставою для відмови в позові.

Суд зауважує, що докази визнання не чинним розпорядження Волинської ОДА, яким затверджено проект землеустрою спірної земельної ділянки, в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу сторін, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такого висновку дійшли, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12 97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) від 21 листопада 2021 №359/3373/16.

Звернення прокурора до суду спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання щодо розпорядження землями лісового призначення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо судових витрат у справі суд зауважує, відповідно до платіжного доручення №352 від 11.03.2022р., долученого Луцькою окружною прокуратурою в підтвердження сплати судового збору до позовних матеріалів сплата судового збору на суму 2 481,00 грн.

З наданих на стадії підготовчого провадження у справі прокурором пояснень, у зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Мервинської сільської ради (Берестечківська ОТГ) і не належить до земель сільськогосподарського призначення, неможливо було отримати такі витяги, оскільки нормативна грошова оцінка земель не проводилась.

Тобто, за основу було взято нормативно грошову оцінку площі ріллі по Волинській області із врахуванням індексації станом на 01.01.2022р., яка становить 21 806 грн за 1 га (додаток 15 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021р. №1147), та визначено суму судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021р. №1147 було затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до п-п 1-3 Методики , остання встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України "Про оцінку земель".

Об`єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини).

Межі території територіальної громади, а також межі населених пунктів (сіл, селищ, міст), що входять до складу територій територіальних громад, використовуються на підставі відомостей Державного земельного кадастру, а у разі, коли відомості про такі межі не внесені до Державного земельного кадастру, - на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад або інших матеріалів, за якими відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх затвердження, здійснювалося встановлення (зміна) їх меж. У разі відсутності таких матеріалів і до моменту внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі сіл, селищ, міст відомостями про такі межі, а також межі території територіальної громади (сільської, селищної, міської) ради вважаються дані, що збігаються з межами, відображеними на індексних кадастрових картах (планах) сіл, селищ, міст, районів згідно з відомостями Державного земельного кадастру, а межами територіальної громади вважаються дані згідно із зовнішніми межами юрисдикції ради територіальної громади (населених пунктів), що увійшли до її складу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою:

Цн = Пд х Нрд х Кмі х Км2 х КмЗ х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де Пд площа земельної ділянки;

Нрд норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1;

Кмі коефіцієнт, який враховує розташування територіальної громади в межах зони впливу великих міст;

Км2 коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів;

Км3 коефіцієнт, який враховує розташування територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення;

Км4 коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки;

Кцп коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру;

Кмц коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням;

Кні добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.

З огляду на зазначене прокуратурою здійснено розрахунок розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а відтак і суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви.

Для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 0720883800:00:001:1203, застосовувались наступні показники: Пд 4,7 га; Нрд 5976 (абз. 3 п. 5, додаток 2 Методики,); Кмі - 1 (п. 6 Методики); Км2 1 (п. 7 Методики); Км3 1 (п. 8 Методики); Км4 1 ( абз. 7 п. 10 Методики); Кцп 1 (п. 11, додаток 8 Секція Н 09.01 Методики); Кмц 0,538 (Клк) (додаток 13 Методики, категорія лісів вказана у проекті організації та розвитку лісового господарства "Горохівський лісгосп" 2013 року, що додані до матеріалів позову) * 1,4 (Клс) = 0,7532 (п. 16 Методики); Кні 1 (лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про надання інформації про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік від 11 січня 2022 року №6-28-0.222-275/2-22).

Враховуючи наведену формулу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1203 становить: = 10 903,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 163 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Суд, погоджуючись із поясненнями прокурора, що сума судового збору, яка підлягала б до сплати, складає 2 481,00 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Київський м-н., 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, 2, м. Берестечко, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051262) земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1203 площею 0,5 га.

3. Стягнути з Берестечківської міської ради (вул. Шевченка, 2, м. берестечко, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04051262) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

10.08.2022

СуддяМ. С. Шум