Рішення

від 09.08.2022 по справі 903/406/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2022 року Справа № 903/406/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/406/22

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації),

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство»

до Сошичненської сільської ради, с. Сошичне, Камінь-Каширського району, Волинської області

про витребування земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з.

В судовому засіданні взяв участь Скучинський Л.Є.- заступник керівника начальника відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №065738 від 03.11.2021),

в с т а н о в и в:

13.06.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №51-1016 вих-21 від 03.06.2022 керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації), в якій керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) з незаконного володіння Сошичненської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 площею 19,5262 га.

Ухвалою суду від 17.06.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 04.07.2022; прокурору у письмовій формі до 04.07.2022 обгрунтувати клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство Камінь-Каширське лісове господарство, зазначивши, яким чином рішення суду про витребування земельної ділянки від відповідача може вплинути на права ДП Камінь-Каширське лісове господарство.

04.07.2022 виконуючий обов`язки керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури подав клопотання №51-1374вих-22 від 04.07.2022, в якому просив залучити до участі у справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП Камінь-Каширське лісове господарство.

На обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що, враховуючи можливість набуття Волинською обласною військовою адміністрацією (Волинською обласною державною адміністрацією) спірної земельної ділянки у власність в силу закону, ДП Камінь-Каширське лісове господарство буде позбавлене права користуватися нею, прийняття судом протилежного рішення у справі стане підставою для припинення права користування державного підприємства земельною ділянкою лісового фонду, а тому, на його думку, є підстави для вирішення питання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП «Камінь-Каширське лісове господарство».

В судовому засіданні 06.07.2022 представник позивача подала пояснення, в яких зазначає, що Волинська обласна державна адміністрація повністю підтримує позовні вимоги Камінь-Каширської окружної прокуратури і просить задовольнити їх у повному обсязі.

06.07.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позову №299/01-10/2-22 від 05.07.2022, в якій відповідач зазначає, що він, ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї документами, вважає позовні вимоги обгрунтованими та повністю їх визнає; не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення вказаного позову, а також засвідчує, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. У заяві відповідач просить суд прийняти заяву про визнання позову та ухвалити рішення про його задоволення; розгляд справи № 903/406/22 провести за відсутності відповідача; вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.

В судовому засіданні 06.07.2022 прокурор підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП «Камінь-Каширське лісове господарство».

Представник позивача не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Ухвалою від 06.07.2022 задоволено клопотання прокурора, залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Камінь-Каширське лісове господарство»; відкладено підготовче засідання на 10.08.2022; встановлено третій особі на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» строк до 08.08.2022 для подачі письмових пояснень на заявлений позов; постановлено заяву відповідача про визнання позову вирішити в наступному судовому засіданні.

08.08.2022 Державне підприємство «Камінь-Каширське лісове господарство» надіслало до суду лист №1004 від 05.08.2022, в якому повідомило про те, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

В судовому засіданні 10.08.2022 було розглянуто заяву Сошичненської сільської ради про визнання позову №299/01-10/2-22 від 05.07.2022.

Згідно із протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису заяву про визнання позову №299/01-10/2-22 від 05.07.2022 підписано сільським головою Ігорем Волосюком електронним цифровим підписом.

Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, заявлено повноважною особою, визнання позову відповідачем судом прийнято.

В судове засідання 10.08.2022 представники позивача, відповідача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не з`явилися. Про судовий розгляд справи ці учасники були повідомлені шляхом надіслання ухвали суду на їх електронні адреси.

Оскільки неявка представників позивача, відповідача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 10.08.2022, справу розглянуто за відсутності представників цих учасників, зважаючи на їх повідомлення за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи визнання позову відповідачем, дослідивши письмові докази по справі, суд на підставі ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення про задоволення позовної вимоги керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) про витребування у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) з незаконного володіння Сошичненської сільської ради земельної ділянки, кадастровий номер 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд .удового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

На думку прокурора, обґрунтованою приписами законодавства, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Волинська обласна державна адміністрація (наразі Волинська обласна військова адміністрація).

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 26.02.2019 у справі № 905/803/18).

З урахуванням викладеного, національне законодавство, у тому числі й ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України надає прокурору повноваження для представництва інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження №12-161 гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі й у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)).

Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Частина 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, термін якого продовжено указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 та від 17.05.2022 № 341/2022.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 3 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Районні, обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території, поряд із повноваженнями місцевих державних адміністрацій, повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 серед інших утворено й Волинську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, на час розгляду справи Волинська обласна військова адміністрація є розпорядником земель державного лісового фонду, в тому числі наділена повноваженнями щодо надання та вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

З урахуванням наведеного позовну заяву подано в інтересах Волинської обласної військової адміністрації.

Як вбачається із змісту позовної заяви, прокурор вважає, що земельна ділянка, кадастровий номер 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га, є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, належить до земель державної форми власності, а тому на підставі ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпоряджатися нею має право Волинська обласна державна адміністрація як представник власника цієї земельної ділянки.

Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор обгрунтував, в чому на його думку полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

До позовної заяви прокурор приєднав копію листа від 28.03.2022 на адресу Волинської обласної державної адміністрації, в якому прокурор просив повідомити його про те, чи будуть Волинською обласною державною адміністрацією самостійно вживатись заходи щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави, в тому числі шляхом пред`явлення позову до суду.

Управління містобудування та архітектури Волинської обласної військової адміністрації у відповіді від 29.03.2022 повідомила, що питання подання позову буде вирішено після надходження відповідного листа Держгеокадастру.

Керівник Камінь - Каширської окружної прокуратури надіслав позовну заяву до суду 10.06.2022.

Наведені факти свідчать про те, що прокурор надав достатньо часу для того, щоб позивач самостійно звернувся до суду за захистом інтересів держави, оскільки про порушення вимог законодавства прокурор інформував листом від 28.03.2022, а позов пред`явив лише 10.06.2022.

Оскільки орган державної влади, до компетенції якого віднесено повноваження у сфері розпорядження землями лісогосподарського призначення, не здійснював захисту інтересів держави, прокурор на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся з позовом до суду.

З огляду на наведені приписи законодавства, зважаючи на фактичні обставини, які наведені прокурором у позовній заяві, є підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Фактичні обставини справи.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.11.2019 № 3-2338/15-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Качинської сільської ради, Камінь-Каширського району, Волинської області загальною площею 129,8343 га, розроблену Волинською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру у 2019 році.

На підставі землевпорядної документації серед інших семи земельних ділянок сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га.

Відповідно до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та реєстраційної справи № 2564220007040 щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 реєстрацію вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведено 18.10.2019, за категорією земель земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення (склад угідь - пасовища), за цільовим призначенням - до земель запасу.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» Качинська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Сошичненської сільської ради.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 21-ОТГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1002,9879 га, у тому числі згідно з додатком до акту приймання-передачі, й земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га, передано у комунальну власність Сошичненської територіальної громади, Камінь-Каширського району.

Згідно з рішенням Сошичненської сільської ради від 29.12.2020 № 3-57 у комунальну власність цього органу місцевого самоврядування прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1000,9879 га, в тому числі й земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 (пункт 44 додатку до вказаного рішення).

На підставі зазначених розпорядчих актів державний реєстратор Любешівської селищної ради Кухарик А.В. виніс рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63019016 від 24.01.2022, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вніс відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Сошичненська сільська рада.

Водночас, згідно з Планом лісонасаджень Сошичненського лісництва ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс, який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства, земельна ділянка з кадастровим номером 0721484600:011000:0349 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась.

Відповідно до таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП "Камінь- Каширськагроліс", а також даних відкритого веб-порталу геоінформаційної системи «Ліси України» площа 32 виділу 5 кварталу Сошичненського лісництва складає 20,4 га, відноситься до земель, вкритих лісовою рослинністю, за категорією земель - насадження природного походження; за категорією лісів - захисні ліси, підкатегорією - експлуатаційні ліси; вік дерев становить 20 років, головна порода - береза повисла, природний склад - 9БП1СЗ+ВЛЧ.

Базове лісовпорядкування у ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс", зокрема, й польові лісовпорядні роботи, за результатами яких виготовлено План лісонасаджень Сошичненського лісництва, проведено Київською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання у 2015 році. Підставою для його проведення послугував протокол першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 01.07.2015. Результати виконаних польових лісовпорядних робіт затверджено протоколом другої технічної наради від 12.11.2015, згідно з яким погоджена з районними земельними органами загальна площа ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс" становить 36610,3 га. Крім цього, протоколом другої лісовпорядної наради від 13.04.2017 затверджено основні положення і заходи Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс" на 2016-2025 роки.

Згадані вище землі державного лісового фонду були передані лісогосподарському підприємству на підставі рішення Волинської обласної ради від 07.03.2001 № 16/14, пунктом 2 якого рішення обласної ради від 18.08.2000 №13/2 "Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств" доповнено додатком № 16 "Перелік підприємств, яким передаються землі лісового фонду по Камінь-Каширському району". Згідно з пунктом 3 рішення від 07.03.2001 № 16/14 та пунктів 1.1., 1.2. рішення від 18.08.2000 №13/2 обласною радою спеціалізованим лісогосподарським підприємствам - правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів (у тому числі й Камінь-Каширському спеціалізованому лісогосподарському підприємству згідно з додатком № 16) надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємст, та зобов`язано підприємства, яким надано дозволи на складання проектів відведення, до оформлення права користування землями лісового фонду забезпечити контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів відповідно до Лісового кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішень Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 та від 07.03.2001 № 16/14) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належало надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Крім цього, статтею 7 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції, яка діяла станом на дату прийняття згаданих вище рішень, було визначено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, для ведення лісового господарства спеціалізованими підприємствами.

Розпорядженням Волинської облдержадміністрації від 24.09.2007 № 374 "Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства у Камінь-Каширському районі" у зв`язку зі створенням згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 19.09.2007 № 675 державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" погоджено пропозиції Камінь-Каширської райдержадміністрації та передано ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс" під охорону та проведення лісогосподарських заходів з наступним оформленням права постійного користування в установленому законом порядку 36024 га лісів Камінь-Каширського спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 № 598 Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" припинено шляхом реорганізації, а саме: шляхом приєднання до Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство".

Як вбачається з листів ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс" від 15.02.2022 № 616 та ДП "Камінь-Каширське ЛГ" від 07.04.2022 № 07-03/435-22 земельна ділянка з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка розташована у 32 виділі 5 кварталу Сошичненського лісництва, площа якого становить 20,4 га, вказані землі з постійного користування підприємства не вибували, клопотання про їх вилучення або зміну їх цільового призначення не надходили.

ДП" Камінь-Каширське ЛГ" на вимогу окружної прокуратури 05.04.2022 провело обстеження земель у 32 виділі 5 кварталу Сошичненського лісництва, за результатами якого встановлено, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування підприємства обстежена ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, знаходиться у задовільному стані та відповідає таксаційній характеристиці.

Окрім цього, ДП "Камінь-Каширське ЛГ" до окружної прокуратури надіслало лист ПАТ "Інститут "Волиньводпроект" від 10.05.2022 № 9/1/8, зі змісту якого вбачається, що вказаною землевпорядною організацією проаналізовано картографічні матеріали лісовпорядкування Сошичненського лісництва ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс" на території колишньої Качинської сільської ради, проекту роздержавлення і приватизації земель Качинської сільської ради та технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Качинської сільської ради, Камінь-Каширрького району та встановлено наступне: 1) згідно з матеріалами лісовпорядкування земельна ділянка з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 накладається на землі лісового фонду, що розташовані у кварталі 5 виділі 32; 2) відповідно до картографічних матеріалів з проекту роздержавлення і приватизації земель Качинської сільської ради зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 відноситься до земель лісового фонду.

Також у листі зазначено, що місце розташування, конфігурація земельної ділянки № 7 на викопіюванні із чергового кадастрового плану Качинської сільської ради в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не відповідає зареєстрованій земельній ділянці з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га, яка фактично розташована над земельною ділянкою № 8.

Згідно з інформацією Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 04.04.2022 №09.05/412-22 листи ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс" щодо відмови від земель, з яких сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349, до управління не надходили.

Кабінет Міністрів України рішення про погодження зміни цільового призначення, передачу згаданої вище земельної ділянки до земель запасу сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісового фонду, що перебували у постійному користуванні ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс", також не приймав, що підтверджується копією листа секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 № 7366/0/2-22.

Згідно з інформацією Сошичненської сільської ради від 15.02.2022 № 115/01-10/2-22 відповідно до проекту роздержавлення і приватизації земель КСП ім. Шевченка Качинської сільської ради народних депутатів, Камінь-Каширського району, Волинської області від 1995 року згадана земельна ділянка віднесена до лісових земель; заходи з метою повернення лісогосподарському підприємству земель лісового фонду, які внаслідок інвентаризації віднесено до земель запасу сільськогосподарського призначення, сільською радою не вживались.

Наведені факти свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 на момент її формування як земельної ділянки сільськогосподарського призначення та передачі в комунальну власність, а також на час розгляду справи належить до земель державного лісового фонду, перебуває у постійному користуванні ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс", і не могла бути віднесена до земель запасу.

Правові підстави витребування земельної ділянки державного лісового фонду з незаконного володіння органу місцевого самоврядування.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

У статті 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час проведення інвентаризації спірної земельної ділянки та затвердження матеріалів інвентаризації) земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 7 Земельного кодексу України 1990 року, яка діяла станом на дату прийняття рішень Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 та від 07.03.2001 № 16/14), було визначено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, для ведення лісового господарства спеціалізованими підприємствами.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться за межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

За змістом статей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обгрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в області від 07.11.2019 № 3-2338/15-19-СГ, яким затверджено інвентаризацію спірної земельної ділянки, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, що передані на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.

Частинами 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України регламентовано, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в області від 07.11.2019 № 3-2338/15-19-СГ, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в області від 07.11.2019 № 3- 2338/15-19-СГ, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для несільськогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злита під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З огляду на викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 № 7366/0/2-22 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про погодження зміни цільового призначення, передачу згаданої вище земельної ділянки до земель запасу сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісового фонду, що перебували у постійному користуванні ДП СЛАП "Камінь-Каширськагроліс", не приймались.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Сошичненській сільській раді.

Питання вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулювалось ст.ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.11.2019 № 3-2338/15-19-СГ, від 08.12.2020 № 21-ОТГ, була виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Водночас, документи, на підставі яких начальник ГУ Держгеокадастру у Волинській області видав наказ від 07.11.2019 № 3- 2338/15-19-СГ, не містять рішень Кабінету Міністрів України про вилучення земель державного лісового фонду для потреб, не пов`язаних з веденням лісового господарства, або посилання на такі рішення. Такого змісту документи відсутні також при винесенні наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 №21-ОТГ про передачу земельної ділянки у комунальну власність та при прийнятті рішення Сошичненської сільської ради про прийняття з державної у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349.

Крім цього, згідно зі ст. 15-1, ч. 1 ст. 20, ч. 4 ст. 122 та ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент винесення наказу ГУ Держгеокадастру в області від 07.11.2019 № 3-2338/15-19- СГ, територіальні органи Держгеокадастру взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб.

Дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 та винесення наказу від 07.11.2019 № 3-2338/15-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" призвели до вилучення земель державного лісового фонду та зміни їх цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також до подальшої їх передачі у комунальну власність територіальної громади Сошичненської сільської ради на підставі наказу вказаного органу державної влади від 08.12.2020 № 21-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Сошичненської сільської ради від 29.12.2020 № 3-57 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Сошичненської сільської ради».

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.11.2019 № 3-2338/15-19-СГ, від 08.12.2020 № 21-ОТГ та рішення Сошичненської сільської ради №3-57 від 29.12.2020 прийняті з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-1, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України в редакції, чинній на час прийняття наказів та рішення, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області всупереч вимог законодавства щодо раціонального використання земель змінило цільове призначення та вилучило землі державного лісового фонду за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.11.2019 № 3-2338/15-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" в частині затвердження документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 21-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Сошичненської сільської ради від 29.12.2020 № 3-57 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Сошичненської сільської ради», на підставі яких вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, прийняті всупереч вимог чинного законодавства.

У постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 91 1/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з відомостями ДЗК, які містяться у матеріалах реєстраційної справи № 2564220007040 щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га, земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Волинською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" 08.08.2019, за цільовим призначенням віднесена до земель запасу. Згідно з матеріалами землевпорядної документації категорію земель цієї земельної ділянки визначено як землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі всупереч вимог чинного законодавства неправильно визначено категорію землі та її цільове призначення, що також стало однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначену земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної адміністрації (наразі - Волинської обласної військової адміністрації).

Як на час пред`явлення позовної заяви, так і на час розгляду справи згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0721484600:01:000:0349 площею 19,5262 га зареєстрована на праві комунальної власності за Сошичненською сільською радою; дата державної реєстрації 18.01.2022; індексний номер 63019016, форма власності - комунальна, власник - Сошичненська сільська рада.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (далі за текстом - ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387 та ст. 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15).

Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Сошичненської сільської ради є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95-99).

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

Згідно із ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Звертаючись з позовом до суду, Волинська обласна прокуратура сплатила 2481 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 801 (внутрішній номер 212843763) від 02.06.2022 (а.с.223).

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду судом справи по суті, Волинській обласній прокуратурі на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір слід повернути з Державного бюджету України 1240,50 грн. судового збору (50 відсотків від суми судового збору, сплаченого при подачі позову).

Відповідно до ст. 129 ГПК України решта суми судового збору в розмірі 1240,50 грн., сплаченого при подачі позову, у зв`язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Волинської обласної державної адміністрації) з незаконного володіння Сошичненської сільської ради (44543, Волинська обл., Камінь-Каширський район, с. Сошичне, вул. Ковельська, 102, код ЄДРПОУ 04333135) земельну ділянку, кадастровий номер 0721484600:01:000:0349, площею 19,5262 га.

3. Стягнути із Сошичненської сільської ради (44543, Волинська обл., Камінь-Каширський район, с. Сошичне, вул. Ковельська, 102, код ЄДРПОУ 04333135) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська обл.,43025, код ЄДРПОУ 02909915) 1240 грн. 50 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915 ) 1240 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №801 (внутрішній номер 212843763) від 02.06.2022 (платіжне доручення №801 (внутрішній номер 212843763) від 02.06.2022 знаходиться в матеріалах справи №903/406/22).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.08.2022.

Суддя І. О. Якушева