Рішення

від 10.08.2022 по справі 905/40/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.2022р. Справа №905/40/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 05393725, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, б. 92, mttu@mariupolrada.gov.ua),

до відповідача: Приватного підприємства "Н-Транс" (код ЄДРПОУ 31190976, адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема (Куїнджі), б.82),

про: стягнення 19861,67 грн., -

без виклику представників сторін

Обставини справи:

Комунальне підприємство "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління", м.Маріуполь Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного Підприємства «Н-Транс» про стягнення 19 861, 67 грн, з яких: 16 140,60 грн - основна заборгованість, 2 407,78 грн - сума інфляційних втрат, 3% річних - у розмірі 1 313,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором №125 від 15.02.2019 про надання послуг диспетчеризації.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір на надання послуг диспетчеризації №125 від 15.02.2019, акти прийому-передачі наданих послуг від 28.02.2019 та 31.03.2019 за договором, претензії від 21.05.2019 та 30.07.2019, статутні документи підприємства позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 530, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності).

07.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечував проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що він не отримував жодного акту прийому-передачі наданих послуг.

17.02.22 від позивача надійшла відповідь на відзив і якій останній надав заперечення на доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов.

Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі. Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності та визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду за означеною вище адресою суду).

У зв"язку з вищенаведеними обставинами судове рішення ухвалено поза межами встановленого процесуального строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (позивач, виконавець) та Приватним підприємством "Н-Транс" (відповідач, замовник) було укладено договір №125 від 15.02.2019 (договір) про надання послуг диспетчеризації, згідно якого виконавець зобов`язався надавати, а замовник прийняти та оплатити надані виконавцем послуги, а саме:

- моніторинг та контроль за виконанням графіку руху та формування звітності для Департаменту транспорту та зв`язку Маріупольської міської ради;

- надання оперативної інформації про непередбачувані ситуації в роботі транспортної мережі м.Маріуполя (ДТП, поломки тощо), в тому числі інформування про недотримання графіків та маршрутів автобусами;

- аналіз режимів роботи маршрутів громадського транспорту та розроблення рекомендацій щодо необхідних змін (години роботи, кількість одиниць транспорту на лінії та графіки руху) з використанням спеціалізованого програмного забезпечення;

- контроль швидкості руху транспортних засобів замовника, виявлення порушень швидкісного режиму при роботі транспортних засобів замовника на маршрутах міста (п.1.1. договору).

Вартість послуг, що надаються виконавцем стосовно одного транспортного засобу замовника становить 14,70 грн. на день, в т.ч. ПДВ 2,45 грн. (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору вартість послуг, що надаються за цим договором на місяць становить вартість дня обслуговування (Х) помножена на кількість транспортних засобів, що обслуговувались (Y) та на кількість днів обслуговування (Z), відповідно до формули: вартість послуг на місяць (X*Y)*Z.

Згідно до п.2.4. договору замовник зобов`язаний здійснювати щомісячну оплату послуг на умовах та в строки зазначені в цьому договорі.

Замовник підписує акт приймання-передачі наданих послуг протягом 2 робочих днів з моменту його отримання замовником. Підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням відсутності з боку замовника претензій щодо якості наданих послуг та їх вартості. Якщо протягом 2 робочих днів замовник не надасть підписаний акт або обґрунтовану відмову від підписання акту, то послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті замовником (п.2.5. договору).

Сторони у п.2.5. договору дійшли згоди, що замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Виконавець, зобов`язався, зокрема, складати та передавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг (п.3.1.3. договору).

За умовами п.п.3.2.2., 3.2.3. договору замовник зобов`язався, зокрема, отримати у виконавця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, акти приймання-передачі наданих послуг; після перевірки даних, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг, підписати акт протягом двох робочих днів з дня його отримання або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акту протягом цього ж строку; своєчасно оплачувати послуги, надані виконавцем.

Відповідно до п.4.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п.5.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє з 15.02.2019 по 31.03.2019 включно, але, в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Невід`ємною частиною договору є додаток №1 "Перелік транспортних засобів замовника", згідно якого визначено 36 (тридцять шість) одиниць транспортних засобів замовника згідно переліку.

Вказаний договір з додатком підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Позивач посилається на те, що Відповідачу надано послуги за договором №125 від 15.02.2019 у лютому 2019 та березні 2019 року, про що свідчать відомості з автоматизованої системи управління пасажирського транспорту «Ріkas» за кількістю виїздів за маршрутами ПП «Н-Трано» (Відповідач) в розрізі транспортних засобів за лютий 2019 (з 01.02.2019 по 28.02.2019) та березень 2019 (з 01.03.2019 по 31.03.2019), що також підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг за лютий та березень.

Однак, в порушення умов договору №125 від 15.02.2019 Відповідач не здійснив оплату за надані послуги у встановлений договором строк, що призвело до утворення заборгованості у загальній сумі 16 140.60 гривень, а саме:

- за надані послуги у лютому 2019 року заборгованість становить 4 659,90 гривень.

- за надані послуги у березні 2019 року заборгованість становить 11 480,70 гривень.

23 травня 2019 року за вих. №68-28563-68.1 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою у встановлений законом термін погасити заборгованість за договором №125 від 15.02.2019 у сумі 16 140,60 грн. Відповідач на претензію ніяким чином не відреагував.

02 серпня 2019 року за вих. №68-43714-68.1 від 30.07.2019 на адресу відповідача повторно була направлена претензія з вимогою у встановлений законом термін погасити заборгованість по договору №125 від 15.02.2019 у сумі 16 140,60 грн. Відповідач на повторну претензію ніяким чином також не відреагував.

Отже вищезазначені претензії залишились без відповіді та задоволення. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надавалось документального підтвердження повних чи часткових розрахунків за договором №125 від 15.02.2019.

Такі обставини зумовили звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19 861,67 грн., яка складається з суми основного боргу по договору №125 від 15.02.2019 у розмірі 16 140,60 гривень, суми інфляційних втрат у розмірі 2 407,78 гривень, 3% річних у розмірі 1 313,29 гривень,

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на наступні обставини.

Відповідач стверджує, що за договором №125 від 15.02.2019 ПП «Н-Транс» не отримувало жодного Акту прийому-передачі наданих послуг, через що не мало можливості вважати виконаними послуги відповідно до вказаного договору.

Також відповідач посилається на те, що позивачем у позовній заяві вказано, що відповідачу були направлені претензії з вимогою про сплату заборгованості №68-28563-68.1 від 21.05.2019 року (поштова накладна № 8755502380877) та 02.08.2019 року- №68-43714-68.1 від 30.07.2019 року (поштова накладна № 8755502566407), про що свідчить доказ- фотокопії накладних з Укрпошти. Однак, відповідач вважає, що цей доказ не можна брати до уваги через те, що вказані номери накладних відсутні в реєстрі Укрпошти.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1.4 договору КП «Маріупольське трамвайно- тролейбусне управління» має надавати ПП «Н-Транс» в електронному вигляді аналітичну інформацію, але інформація не була надана жодного разу, чим и було порушено цей пункт договору.

Суд дослідивши матеріали справи вважає доводи відповідача помилковими, такими що не ґрунтуються на нормах права та не підтверджені належними доказами.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох a6o більше сторін, спрямована на встановлення, зміну a6o припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін i погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до п.3.2.2. договору, замовник зобов`язався, зокрема, отримати у виконавця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, акти приймання-передачі наданих послуг; після перевірки даних, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг, підписати акт протягом двох робочих днів з дня його отримання або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акту протягом цього ж строку.

В матеріалах справи наявні акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2019 за договором №125 від 15.02.2019 на суму 11 480,70 грн. та акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2019 на суму 4 659,90 грн., які підписані начальником міської диспетчерської служби KП «MTTУ» ОСОБА_2 та засвідчені печаткою KП «MTTУ».

Згідно письмових пояснень позивача, співробітник KП «MTTУ» ОСОБА_2 особисто надавала акти приймання-передачі наданих послуг, зокрема, за лютий 2019 співробітнику ПП «Н-Транс» ОСОБА_1

Однак, Відповідач акт приймання-передачі наданих послуг за лютий 2019 не повернув. Тому, ОСОБА_2 при передачі акта приймання-передачі наданих послуг за березень 2019 відібрала у співробітника Відповідача (ПП «Н-Транс») ОСОБА_1 підпис про отримання вищевказаного акта, про що є відповідна відмітка на зазначеному акті.

Мотивованих зауважень та відмов від підписання вказаних актів приймання-передачі наданих послуг на адресу KП «MTTУ» від ПП «Н-Транс» не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2019 на суму 11 480,70 грн. та акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2019 на суму 4 659,90 грн., які підписані начальником міської диспетчерської служби KП «MTTУ» ОСОБА_2 та засвідчені печаткою KП «MTTУ», а також письмові пояснення позивача, суд приходить до висновку, що факт передачі спірних актів відповідачу скоріше мали місце, аніж не були.

Крім того, надання послуг позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи Відомостями за кількістю виїздів за маршрутами відповідача за спірний період.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг відповідачу у спірний період та не доведеність Відповідачем порушення чи невиконання договірних зобов`язань KП «MTTУ», суд вважає доведеним факт надання послуг позивачем в обсягах відображених в акті приймання-передачі від 31.03.2019 на суму 11 480,70 грн. та акті приймання-передачі від 28.02.2019.

Також, Відповідач стверджує, що фотокопії накладних, чеків та описів вкладення про направлення на адресу Відповідача претензій від 21.05.2019 та від 30.07.2019 не є належними, оскільки номера накладних про відправлення претензій відсутні у реєстрі Укрпошти.

Проте, факт відправлення вищевказаних претензій підтверджується наявними в матеріалах справи накладними про відправлення (в яких зазначається найменування, адреса як відправника так i отримувача, дата та навіть час здійснення відправлення), чеками про відправлення та печатками «Укрпошта» з зазначенням на печатках безпосередньої дати відправлення, яку ставить співробітник «Укрпошта» при безпосередньому прийманні та відправленні листів.

Вказані документи є безумовним доказом направлення вказаної поштової кореспонденції на адресу відповідача, незалежно від наявності чи відсутності номерів накладних у реєстрі Укрпошти.

Крім того суд зазначає, що перевірка відправлення за трекингом доступна впродовж визначеного часу зі спливом якого така функція є недоступною.

Відповідач зазначає, що ПП «Н-Транс» протягом дії Договору №125 не отримувало від KП «MTTУ» аналітичної інформації передбаченої п.3.1.4. договору, чим було порушено умови договору.

Проте, суд не може погодитися з цими доводами Відповідача. Як встановлено умовами п.3.1.4.Договору така інформація надається відповідачу на його запит в електронному вигляді. Проте матеріали справи не містять жодних доказів про направлення Підприємством «Н-Транс» на адресу KП «MTTУ», протягом дії договору №125 від 15.02.2019, таких запитів.

Крім того відповідачем не надано жодних доказів того, що на адресу позивача були направлені претензії, вимоги, чи обґрунтовані зауваженя щодо строків, якості, обсягів наданих послуг за вказаним договором.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором №125 від 15.02.2019 та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні правовідносини регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.2.5. договору якщо протягом 2 робочих днів замовник не надасть підписаний акт або обґрунтовану відмову від підписання акту, то послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті замовником.

Пунктами 3.2.2., 3.2.3 договору сторони погодили обов`язок замовника після перевірки даних, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг, підписати акт протягом двох робочих днів з дня його отримання або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акту протягом цього ж строку; своєчасно оплачувати послуги, надані виконавцем.

В матеріалах справи наявні акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2019 на суму 11 480,70 грн. та акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2019 на суму 4 659,90 грн., підписані та засвідчені печаткою KП «MTTУ».

З урахуванням вищезазначиних обставин суд дійшов висновку, що вказані акти були отримані ПП «Н-Транс», проте не підписані. Обґрунтована письмова відмова від підписання акту Відповідачем на адресу Позивач не надавалась.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, п.2.5. договору замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу за надані послуги на суму 11 480,70 грн. та 4 659,90 грн. не пізніше кожного 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Приписи ч.7 ст.193 ГК та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, разом з цим розмір боргу у заявленому розмірі не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення основного боргу по договору №125 від 15.02.2019 у розмірі 16 140,60 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму основного боргу.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до доданого розрахунку до позовної заяви, позивачем заявлені до стягнення:

3% на суму 4659,90 грн. за період з 11.03.2019 по 16.12.2021, що складає 387,60 грн.

3% на суму 11 480,70 грн. за період з 11.04.2019 по 16.12.2021, що складає 925,69 грн.

Суд, перевіривши розрахунок , вважає його правомірним та обґрунтованим, отже до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у загальному розмірі 1 313,29 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Відповідно до доданого розрахунку до позовної заяви, позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати:

на суму 4659,90 грн. за період з квітня 2019 по жовтень 2021, що складає 731,60 грн.

на суму 11 480,70 грн. за травня 2019 по жовтень 2021, що складає 1 676,18 грн.

Суд, перевіривши розрахунок, вважає його правомірним та обґрунтованим, отже до стягнення з відповідача підлягає інфляційні втрати у загальному розмірі 2 407,78 грн.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд вважає, що KП «MTTУ» належними та допустимими доказами довело факт порушення його прав та інтересів Підприємством «Н-Транс» при здійсненні ним господарської діяльності в межах Договору оренди №125 від 15.02.2019, отже позов підлягає задоволенню, як правомірний та обґрунтований.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Н-Транс" (код ЄДРПОУ 31190976, адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема (Куїнджі), буд.82) на користь Комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 05393725, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 92) суму основного боргу за договором №125 від 15.02.2019 у розмірі 16 140,60 гривень, суми інфляційних втрат у розмірі 2 407,78 гривень, 3% річних у розмірі 1 313,29 гривень.

Стягнути з Приватного підприємства "Н-Транс" (код ЄДРПОУ 31190976, адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема (Куїнджі), буд.82) на користь Комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (код ЄДРПОУ 05393725, адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 92) судовий збір у розмірі 2270 грн.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.С. Зельман