Рішення

від 10.08.2022 по справі 916/720/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/720/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд.24-А, код ЄДРПОУ - 37068787, електронна адреса: gorecksenia@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» (65091, м. Одеса, вул. Середня, буд.24, корп.3, прим.3/1Н, код ЄДРПОУ - 40203985)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Росєєва А.М.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДОЛФІ-УКРАЇНА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МОБИЛ ЮГ» про стягнення заборгованості у розмірі 37 691 грн 92 коп., 30% річних у розмірі 2 916 грн 04 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2022р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» залишено без руху та запропоновано позивачу у строк, що не перевищує 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: надати накладну АТ «Укрпошта» на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

10 травня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/720/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2022р. позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» залишено без руху та запропоновано позивачу у строк, що не перевищує 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху: сплатити судовий збір у розмірі 2 481 грн та надати докази сплати.

31 травня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2022р. продовжено розгляд справи.

Позивач - ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА», підтримує позовну вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ «МОБИЛ ЮГ», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду від 12.05.2022р. та від 24.06.2022р. були направлені на юридичну адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись до суду не врученими з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, ТОВ «МОБИЛ ЮГ» вважається таким що повідомлено про розгляд справи №916/720/22.

У зв`язку з ненаданням відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними в ній доказами в порядку, визначеному ч.9 ст.165 ГПК України.

Позивач у справі зазначає, що 03.02.2020р між ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (Постачальник) та ТОВ «МОБИЛ ЮГ» (Покупець) укладено Договір поставки №39/0, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

За твердженнями позивача, на виконання умов Договору та відповідно до видаткових накладних ним поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 323 227 грн 63 коп.

Відповідно до п.4.3. Договору покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач частково розрахувався за поставлений товар у загальній сумі 285 535 грн 71 коп, у зв`язку з чим за ТОВ «МОБИЛ ЮГ» рахується заборгованість у розмірі 37 691 грн 92 коп.

У відповідності до п.5.5. Договору за порушення строку оплати товарів Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі п.5.5. Договору позивач нарахував 30% річних у розмірі 2 916 грн 04 коп., які просить стягнути з відповідача у зв`язку з порушенням умов Договору.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 692, 712 Цивільного кодексу України.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 9 000 грн. та гонорар успіху у розмірі 2 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав Договір про надання правової допомоги від 18.04.2022р., укладений між ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» та адвокатом Горець О.А., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Горець О.А., ордер серії АЕ №1132418 від 19.04.2022р., Додаткову угоду №1 з описом робіт (наданих послуг) до Договору від 18.04.2022р., акт прийому-передачі послуг за Договором про надання правової допомоги №1 від 19.04.2022р.

В якості нормативного обґрунтування підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивач посилається на положення ст.ст. 123, 126 ГПК України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що 03.02.2020р між ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (Постачальник) та ТОВ «МОБИЛ ЮГ» (Покупець) укладено Договір поставки №39/0, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати (постачати) Покупцеві непродовольчі товари (надалі - товар), а Покупець зобов`язується приймати такий товар і оплачувати його вартість.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №39/0 від 03.02.2020р. між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п.7.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021. Сторони дійшли згоди, без укладення будь-яких додаткових угод, вважати даний Договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Матеріали справи не містять доказів розірвання/припинення Договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що Договір поставки №39/0 від 03.02.2020р. є чинним.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що кількість, ціна і асортимент товару узгоджуються сторонами в видатковій та/або товарно-транспортній накладній (надалі накладна), яка складається Постачальником на підставі замовлення Покупця.

Загальна ціна цього Договору складає суму всіх поставок здійснених сторонами в межах даного Договору (п.1.3. Договору).

За умовами п.4.1 Договору ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених Постачальником на дату отримання заявки від Покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні). В ціну (вартість) товару включено вартість пакування, маркування та доставки товару.

Відповідно до п.2.1. Договору замовлення товару здійснюється покупцем на підставі письмової або електронної заявки та наявності товару у Постачальника на момент отримання заявки.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що поставка товару за цим Договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної. Оформлення специфікації є необов`язковим. Якщо оплата вартості товару здійснюється на умовах передплати, то поставка здійснюється після надходження передплати на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п.2.4. Договору Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010) за адресою вказаною в заявці Покупця, якщо інші умови поставки не визначені сторонами.

Відповідно до п.2.5. Договору кожна партія товару повинна супроводжуватись видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною, документом, що підтверджує якість товару, та податковою накладною, зареєстрованою Постачальником в електронному вигляді, в строки і порядку встановленими чинним законодавством України.

За умовами п.2.6. Договору, у зв`язку з тим, що поставка товарів за цим Договором може здійснюватися централізовано-кільцевими перевезеннями, то, відповідно, передача товару Покупцю може здійснюватися без довіреності. В даному випадку Покупець письмово повідомляє Постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, тощо) свій підпис про одержання цінностей. В разі не затвердження графіку перевезень у відповідному письмовому повідомленні, сторони домовились, що централізовано-кільцеві перевезення будуть здійснюватися щомісяця.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що товар приймається Покупцем на підставі товарно-супровідних документів з дотриманням вимог Інструкцій №П-6, №П-7 Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. і від 25.04.1966р. Виклик представника Постачальника для перевірки кількості та якості товарів є обов`язковим. Належним викликом Постачальника вважається письмове повідомлення направлене на поштову адресу Постачальника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або на електронну адресу Постачальника.

Відповідно до п.4.2. Договору розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем коштів на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що Покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 90 календарних днів з дати отримання товару. Отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» поставлено на користь ТОВ «МОБИЛ ЮГ» товар на загальну суму 37 691 грн 92 коп., що підтверджується видатковими накладними: №ДУЦ973844 від 06.12.2021р. на 308 грн 16 коп., №ДУЦ973871 від 06.12.2021р. на 1368 грн 96 коп., №ДУЦ973848 від 06.12.2021р. на 154 грн 08 коп., №ДУЦ973295 від 03.12.2021р. на 231 грн 12 коп., №ДУЦ973331 від 03.12.2021р. на 513 грн 36 коп., №ДУЦ973330 від 03.12.2021р. на 115 грн 56 коп., №ДУЦ894603 від 09.11.2021р. на 1216 грн 00 коп., №ДУЦ894531 від 09.11.2021р. на 2 390 грн 00 коп., №ДУЦ893809 від 09.11.2021р. на 1195 грн 00 коп., №ДУЦ893723 від 09.11.2021р. на 182 грн 40 коп., №ДУЦ893717 від 09.11.2021р. на 478 грн 00 коп., №ДУЦ893607 від 09.11.2021р. на 1195 грн 00 коп., №ДУЦ893606 від 09.11.2021р. на 608 грн 00 коп., №ДУЦ813237 від 18.10.2021р. на 1216 грн 00 коп., №ДУЦ813177 від 18.10.2021р. на 121 грн 60 коп., №ДУЦ813056 від 18.10.2021р. на 188 грн 90 коп., №ДУЦ812999 від 18.10.2021р. на 1320 грн 00 коп., №ДУЦ813270 від 18.10.2021р. на 5958 грн 20 коп., №ДУЦ813260 від 18.10.2021р. на 1798 грн 00 коп., №ДУЦ813243 від 18.10.2021р. на 440 грн 00 коп., №ДУЦ759547 від 28.09.2021р. на 1195 грн 00 коп., №ДУЦ759546 від 28.09.2021р. на 2998 грн 00 коп., №ДУЦ759545 від 28.09.2021р. на 1195 грн 00 коп., №ДУЦ759544 від 28.09.2021р. на 65 грн 04 коп., №ДУЦ759543 від 28.09.2021р. на 239 грн 12 коп., №ДУЦ759716 від 28.09.2021р. на 2010 грн 00 коп., №ДУЦ759715 від 28.09.2021р. на 2373 грн 20 коп., №ДУЦ759702 від 28.09.2021р. на 1005 грн 00 коп., №ДУЦ736597 від 21.09.2021р. на 99 грн 00 коп., №ДУЦ736283 від 21.09.2021р. на 2694 грн 00 коп., №ДУЦ736649 від 21.09.2021р. на 2010 грн 00 коп., №ДУЦ736640 від 21.09.2021р. на 201 грн 00 коп., №ДУЦ736055 від 21.09.2021р. на 239 грн 00 коп., №ДУЦ712657 від 15.09.2021р. на 370 грн 22 коп.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені видаткові накладні, складені на виконання Договору поставки №39/0, містять підписи уповноважених представників відповідача та відтиски печатки відповідача, що свідчить про прийняття ТОВ «МОБИЛ ЮГ» поставленого товару, отже, свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи не містять доказів оплати вартості товару, поставленого відповідно до вказаних вище накладних, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 37 691 грн 92 коп.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.5.5. Договору за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товарів, Покупець сплачує Постачальнику 30% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок 30% річних, наданий позивачем до позову, суд встановив, що він є вірним, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 30% річних у розмірі 2 916 грн 04 коп. підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, 18.04.2022р. між ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (Клієнт) та адвокатом Горець О.А. укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту консультації з правових питань; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Згідно п.2.4. Договору про надання правової допомоги на підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту.

Відповідно до п.4.1. Договору про надання правової допомоги оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили.

Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на поточний рахунок Адвоката (п.4.2. Договору про надання правової допомоги).

Згідно п.4.4. Договору про надання правової допомоги та п.4.2 Додаткової угоди №1 від 18.04.2022р., у разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі) Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 2 000 гривень.

В Додатковій угоді №1 від 18.04.2022р. до Договору про надання правової допомоги сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ТОВ «МОБИЛ ЮГ» на користь ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» заборгованості за Договором поставки №39/0 від 03.02.2020р., а саме: збір і правовий аналіз інформації, документів і матеріалів стосовно справи за 1 год вартує 1 500 грн; підготовка позовної заяви, відзиву, заперечень, письмових пояснень, запитів за 1 год вартує 1 500 грн; участь в судовому засіданні за 1 год вартує 1 500 грн.

Згідно п.7.3. Додаткової угоди Клієнт зобов`язаний протягом п`яти днів з моменту отримання акта приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.

19 квітня 2022р. ТОВ «ДОЛФІ-УКРАЇНА» та адвокатом Горець О.А. підписано акт прийому-передачі послуг за Договором про надання правової допомоги від 18.04.2022р. та Додаткової угоди №1 від 18.04.2022р., з якого вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги (аналіз матеріалів справи (вивчення та аналіз положень договору поставки №39/О від 03.02.2020р., вивчення первинних документів - 2 год., підготовка, подача позовної заяви - 4 год.) на загальну суму 9 000 грн.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Проте, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6-7, 9 ст.129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, докази, якими позивач обґрунтовує розмір витрат, понесених останнім у зв`язку з отриманням правової допомоги, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд вважає, що підготовка позовної заяви у справі №916/720/22, яка стосується стягнення заборгованості за договором поставки незначного розміру та яка міститься на 8 арк., з яких 3 арк. займає таблиця з розрахунком 30% річних, не вимагала довготривалого аналізу матеріалів справи, а саме договору та первинних документів, протягом 2 год, що вартує 3 000 грн, та підготовки позову і засвідчення додатків до нього протягом 4 год, що вартує 6 000 грн, відповідачем не надавався до суду відзив на позовну заяву, судові засідання у справі не проводилися, що не може свідчити про складність даної справи, як того вимагає ч.4 ст.126 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що вартість виконаних представником позивача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч.5 ст.129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин цієї справи, суд вважає за доцільне зменшити витрати на правову допомогу, а саме вартість аналізу матеріалів справи до 1 500 грн, та вартість підготовки позову та засвідчення додатків до нього до 3 000 грн.

Крім того, суд приймає до уваги положення п.4.4. Договору про надання правової допомоги та п.4.2 Додаткової угоди №1 від 18.04.2022р. та вважає, що винагорода адвоката Горець О.А. у розмірі 2 000 грн, яка підлягає сплаті за відкладальною умовою, входить до гонорару адвоката.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 6 500 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» про стягнення заборгованості у розмірі 37 691 грн 92 коп., 30% річних у розмірі 2 916 грн 04 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБИЛ ЮГ» (65091, м. Одеса, вул. Середня, буд.24, корп.3, прим.3/1Н, код ЄДРПОУ - 40203985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд.24-А, код ЄДРПОУ - 37068787, електронна адреса: gorecksenia@ukr.net) заборгованість у розмірі 37 691 грн 92 коп., 30% річних у розмірі 2 916 грн 04 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 500 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено в нарадчій кімнаті 11 серпня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога