Рішення

від 11.08.2022 по справі 918/231/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2022 р.м. РівнеСправа № 918/231/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С.Коваль, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетім» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних із надання професійної правничої допомоги, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетім»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

про стягнення 57 856,39 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ТОВ «Сетім» (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до ТОВ «Свиспан Лімітед» (відповідач) про стягнення 85 856,38 грн за договором № Сетім /ТР-21 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2021.

Ухвалою суду від 11.07.2022 провадження у справі в частині стягнення 28 000,00 грн основного боргу закрито.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.07.2022 позов задоволено, стягнено з ТОВ «Свиспан Лімітед» на користь ТОВ «Сетім» 57 853,39 грн та 2 481,00 грн судового збору.

18.07.2022 на адресу суду від представника ТОВ «Сетім» надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 6 500,00 грн витрат на правову допомогу та розгляд клопотання провести без його участі.

Суд, давши оцінку вказаному клопотанню, розцінив його як заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалою суду від 01.08.2022 розгляд заяви представника ТОВ "Сетім" про ухвалення додаткового рішення у справі призначено на 12.08.2022.

25.07.2022 через канцелярію суду від ТОВ «Свиспан Лімітед» надійшло клопотання про відмову позивачу у стягненні судових витрат.

10.08.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, згідно з яким ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами та організаціями на підтвердження правомочностей адвоката на вчинення дій, передбачених ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тощо.

У судове засідання 12.08.2022 представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Частинами 1-3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Позивачем у позовній заяві заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

До клопотання про відшкодування правничої допомоги долучено попередній розрахунок суми судових витрат в розмірі 6 500,00 грн, зокрема 1 000,00 грн підготовка та направлення претензії відповідачу, 4 000,00 грн підготовка та подання позовної заяви, 1 000,00 грн направлення клопотань до суду, 500,00 грн відправка поштової кореспонденції.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано договір № 01/04 про надання правової допомоги від 01.04.2022, укладений між позивачем та АО "МГ Партнерс», додаток № 1 до договору, договір про надання правової допомоги від 01.04.2022, укладений між позивачем та адвокатом В.Головачиком, лист ТОВ «Сетим» № 58 від 14.07.2022, акт приймання передачі від 11.07.2022, платіжне доручення № 4469 від 11.07.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката № 1237 від 16.03.2017 та ордер серії ВК № 1043144 від 19.04.2022.

За п. 1.1. договору клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.6. договору для надання юридичної допомоги клієнту, АО призначає адвоката Головачика Володимира Олексійовича, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1237 від 16.03.2017.

Порядок здійснення розрахунків визначено у розділі 4 цього договору, зокрема вартість послуг встановлюються у виставлених виконавцем рахунку та підтверджуються актами виконаних робіт. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку або Акту про надання послуг. При розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п. 4.1. договору, враховується час, витрачений АО. Співробітники АО надають юридичну допомогу, передбачену умовами цього договору, клієнту в робочий час. Під робочим часом розуміється час з 8-00 годин до 17-00 годин у робочі дні, визначені згідно з чинним трудовим законодавством України. У разі надання співробітниками АО юридичної допомоги на вимогу клієнта в неробочий час, АО має право на оплату такої юридичної допомоги на підставі окремого рахунку, узгодженого сторонами договору. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. У акті вказується обсяг наданої АО юридичної допомоги та її вартість. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав АО письмові аргументовані заперечення на акт.

Цей договір укладений на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

У додатку № 1 до договору № 01/04 від 01.04.2022 сторонами погоджено вартість юридичних послуг, що будуть надаватись АО «МГ Партнерс», зокрема: зустріч, консультація, узгодження правової позиції 2 000,00 грн, збір доказів: підготовка та подання позовної заяви, процесуальних документів (1 год.) 2 000,00 грн, збір доказів: підготовка та подання адвокатського запиту 1 000,00 грн, участь в судовому засіданні (перша інстанція) 1 500,00 грн.

11.07.2022 між сторонами підписаний акт приймання передачі наданих послуг, в якому передбачено, що вартість послуг за договором, наданих АО, становить 6 500,00 грн за такі послуги: 1 000,00 грн - підготовка та направлення претензії відповідачу, 4 000,00 грн підготовка та подання позовної заяви, 1 000,00 грн направлення клопотань до суду, 500,00 грн відправка поштової кореспонденції.

11.07.2022 позивач перерахував на рахунок АО гонорар за надану правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4459 від 11.07.2022 та листом ТОВ «Сетім» № 58 від 14.07.2022.

Крім того, у договорі про надання правової допомоги від 01.04.2022, укладеним між позивачем та адвокатом В.Головачиком, визначено, що адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Надати правову допомогу щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Свиспан Лімітед». Під час здійснення адвокатської діяльності за ним договором адвокат має право вчиняти всі дії та користуватися всіма професійними правами адвоката, вказаними в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та вчиняти будь-які інші дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та цим договором, необхідні для належного виконання цього договору, в тому числі якщо інше не зазначено сторонами додатково. Адвокат має право на вчинення всіх процесуальних дій відповідно до закону в кримінальному, цивільному, адміністративному, господарському та всіх інших процесах і у відносинах з усіма судами та всіма іншими особами, зокрема: адвокат вправі від імені клієнта підписувати та подавані позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заперечення, клопотання, визнати позов, змінити позов, оскаржити судове рішення, подавати запити до всіх установ, підприємств, організацій, правоохоронних органів про надання інформації в інтересах клієнта, подавати усі документи, визначені КПК України, від імені Клієнта та користуватися всіма іншими повноваженнями адвоката та/або представника в процесі за винятком укладення мирової угоди та відмови від позову без погодження з клієнтом.

За надання правової допомоги за цим договором клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору, в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Сума винагороди за надані послуги становить 10 000,00 грн.

У сувою чергу, відповідач заперечує проти задоволення клопотання позивача, обґрунтовуючи це тим, що згідно з Витягом з ЄДРЮОГФ станом на 07.07.2022 адвокат В. Головачик здійснює свою діяльність у складі адвокатського об`єднання «МГ Партнерс», керівником якого є Михайлов Володимир Олексійович, що підтверджується адвокатом В. Головачиком в іншій справі № 918/203/22 (суддя В. Войтюк). До матеріалів справи № 918/231/22 долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1043144 від 19.04.2022, виданий АО «МГ Партнерс». Такий самий ордер (його копія) міститься і в іншій господарській справі № 918/203/22 (суддя В. Войтюк), де до клопотання щодо відшкодування витрат на правову допомогу від 07.07.2022 адвокатом надано вже виправлений (сфальшований) ордер № 1043144 від 19.04.2022, у якому наявний підпис керівника АО «МГ Партнерс» В. Михайлова та печатка адвокатського об`єднання. У копії ордеру № 1043144 від 19.04.2022, який міститься у матеріалах справи № 918/231/22, відсутні запис реквізитів договору про надання правової допомоги, підпис та печатка керівника АО «МГ Партнерс» В. Михайлова, зокрема, до матеріалів справи адвокатом долучено копію ордера, який не містить підпису керівника адвокатського об`єднання, засвідченого печаткою адвокатського об`єднання, не зазначено номер та дату договору про надання правової допомоги. З урахуванням того, що аналогійна копія ордеру № 1043144 від 19.04.2022 долучена до матеріалів іншої справи № 918/203/22 (суддя В. Войтюк) можна дійти висновку, що ордер один і той самий не міг бути виданий на представництво в двох різних справах і на підставі різних договорів. Крім того, до матеріалів справи долучено два договори про надання правової допомоги від 01.04.2022, один з яких підписаний головою адвокатського об`єднання «МГ Партнерс» В.Михайловим, а інший безпосередньо адвокатом В. Головачиком. Тобто який із двох наданих договорів був підставою для видачі ордеру на надання правової допомоги № 1043144 від 19.04.2022, невідомо. Беручи до уваги ту обставину, що адвокат В. Головачик здійснює адвокатську діяльність у складі АО «МГ Партнере», то він взагалі не міг підписувати будь-яких договорів на надання правничої допомоги як адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально. Відтак один із вказаних договорів є сфальшованим. Якщо вбрати до уваги аналогічні обставини у справі № 918/203/22 (суддя В. Войтюк), то слід вважати сфальшованим саме договір на надання правової допомоги №01/04 від 01.04.2022, укладений між ТОВ «Сетім» та АО «МГ Партнерс». А всі інші похідні документи, копії яких надані адвокатом для суду (платіжне доручення №4469 від 11.07.2022 на суму 6 500,00 грн, лист ТОВ «Сетім» від 14.07.2022 № 58), такими, що не підтверджують фактично понесені витрати АО «МГ Партнере» в сумі 6 500,00 грн саме у цій справі. Тим більше, що у позовній заяві від 19.04.2022 адвокатом В. Головачиком заявлявся попередній (орієнтовний) розрахунок суми на правничу допомогу 10 000,00 грн, а в кінцевому підсумку заявляється нічим не підтверджена сума гонорару 6 500,00 грн. (немає підтвердження того, що адвокат В. Головачик діяв як представник АО «МГ Партнере» та мав повноваження на ведення справи у суді з правом підпису всіх документів).У зв`язку з цим відповідач вважає, що витрати позивача на правову допомогу не підтверджені належним чином, а, отже, не можуть бути стягнуті з відповідача.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У ч. 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено одне судове засідання, в якому представник позивача участі не брав; представником позивача підготовлено одну заяву по суті спору позовну заяву (на трьох аркушах), та три клопотання: про усунення недоліків позовної, по доручення доказів до матеріалів справи та про розгляд справи без участі представника позивача. При цьому витрати, пов`язані із відправкою кореспонденції, канцелярські витрати не є професійною правничою допомогою в розумінні норм процесуального права, оскільки такі дії не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно, не підлягають відшкодуванню. Окрім того, витрати, пов`язані із відправленням поштової кореспонденції, транспортними, канцелярські витрати належними та допустимими доказами не підтверджені.

Щодо клопотання відповідача про відмову позивачу у стягненні судових витрат з огляду, зокрема на фальсифікацію ордеру та договору, то такі аргументи судом до уваги не приймаються, оскільки на стадії вирішення питання про розподіл судових витрат суд відповідних обставин (фальсифікації) не встановлює.

У той же час позивачем підтвердженого факт надання професійної правничої допомоги належними та допустимими доказами.

Суд констатує, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

З огляду на викладене суд, проаналізувавши подані позивачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, а також клопотання відповідача про відмову у стягненні судових витрат, ураховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданої послуги (безпідставність включення деяких видів послуг до переліку наданих адвокатом послуг), дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи.

У силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи, що позов задоволено у повному обсязі, відтак витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, в сумі 6 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетим» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіспан Лімітед» (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, 9, ідентифікаційний код 32358806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетим» (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дубки, 4, ідентифікаційний код 38701595) 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог заяви відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сетим» (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дубки, 4, ідентифікаційний код 38701595).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіспан Лімітед» (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, 9, ідентифікаційний код 32358806).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне додаткове судове рішення складене та підписане 12.08.2022.

Суддя О. Андрійчук