Вирок

від 08.08.2022 по справі 755/6379/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6379/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд)

у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Києві кримінальнепровадження внесенедо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 23.06.2022за №12022100040001481 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина України, з загальною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу України (далі КК),

у с т а н о в и в :

Судом визнанодоведеним,що станом на 05 червня 2022 року в Україні діяв воєнний стан згідно Закону України від 22 травня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", разом з тим ОСОБА_4 цього дня приблизно о 18 годині 48 хвилин перебував у приміщенні магазину «Сільпо», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15, де у нього виник умисел, направлений на таємне повторне викрадення товару з полиць вказаного магазину, що належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198).

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна повторно, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу та впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиць та склав до термопакетів: одну пляшку олії «Щедрий дар», об"ємом 5 л., артикул 22/258221, вартістю 286 гривень 67 копійок (без ПДВ), одну пляшку віскі «Макаллан Файна», об"ємом 0,7 л., артикул 91/202916, вартістю 2 124 гривні 17 копійок (без ПДВ), три пляшки віскі «Гленфідіш 12 років», об"ємом 0,5 л. кожна, артикул 91/91149, закупівельною вартістю 1 040 грн., 83 коп. (без ПДВ) за одиницю на загальну суму 3 122 гривні 50 копійок (без ПДВ), одну пляшку коньяку «Мартель VSOP», об"ємом 0,7 л., артикул 94/10921, вартістю 2 082 гривні 50 копійок (без ПДВ), одну пляшку коньяку «Hennessy XO», об"ємом 0, 7 л., артикул 91/1103, вартістю 5 665 гривень 83 копійки (без ПДВ).

Після чого направився до виходу із вказаного магазину та, зберігаючи у термопакетах взяті ним товари, не маючи на меті оплачувати їх, залишив межі магазину «Сільпо».

Указаними протиправними діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198) на суму 13 281 гривню 67 копійок (без ПДВ).

Вказаних висновківСуд дійшовз урахуваннямпояснень обвинуваченого ОСОБА_4 ,який будучидопитаним всудовому засіданні,у порядкуст.351КПК, свою вину у вчиненні цього кримінального правопорушення - крадіжки визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.

Так, указав, що дійсно за наведеного у вироку алгоритму дій учинив крадіжку майна та грабіж.

Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив Суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, Суд, у порядку ч. 3ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїмвнутрішнім переконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,у межахч.3ст.349КПК України,керуючись законом,оцінюючи кожнийдоказ,що наявнийу провадженні,з точкизору належності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, Суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадженняшляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядкуст. 349 КПК України.

При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК.

Відповідно до пунктів 3-4постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»,які віднайшлисвоє відображенняу позиціїВерховного Судувикладеної упостанові від11вересня 2019року всправі №725/2266/18,слідує,що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Частиною 4 статті 185 КК із змінами, внесеними згідно із Законом № 2117-IXвід 03.03.2022 «Про внесеннязмін доКримінального кодексуУкраїни щодопосилення відповідальностіза мародерство»,котра діїз 07.03.2022, визначено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене у т.ч. в умовах воєнного стану.

Темпоральність(відлат.temporalis- «часовий»)- специфічний взаємозв`язок моментівчасуі часових характеристик.

В даному випадку, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні на 30 діб введено воєнний стан, який, зокрема, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб та який, як наслідок, тривав на час вчинення дія обвинуваченим в цій справі, тобто 05.06.2022.

Пояснювальна записка до проєктуЗакону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» вказує, що змінами до Кримінального кодексу України пропонується доповнити склади злочинів, передбачені в статтях 185, 186, 187, 189, 191 КК України, кваліфікуючою ознакою вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Наведене […]ґрунтуєтьсяв т.ч.на тому,що вУкраїні триває запекла війна у зв`язку з нападом російської федерації […].На превеликий жаль […] нерідко такі обставини використовуються зловмисниками з метою фактично […]заволодіння майном шляхом проникнення до квартир, житлових будинків, офісів чи закладів торгівлі (згадуються, в якості прикладу, таких дій регіони Нетішин Хмельницької області, Лубни, Кременчук, Полтава, Охтирка Сумської області, Таврійськ Херсонської області, тобто міста всієї країни).

[…] Суспільна небезпечність таких дій істотно підвищується в умовах воєнного або надзвичайного стану.

[…] Водночас ухвалення запропонованих законопроєктом змін сприятиме загальній превенції […], тобто запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень цього виду та підвищенню ефективності засобів кримінально-правового реагування на такі прояви […] цивільних осіб.

Тим самим, відсутні ґрунтовні підстави, на противагу наведеним, уважати, що Закон № 2117-IXвід 03.03.2022 звужує чинність норми ч. 4 ст. 185 КК в його редакції територією активних бойових дій та/або окупованих територій, а не виходить з факту уведення воєнного стану та території, де мало місце діяння на дату вчинення.

Також судом зауважується, що кримінально-правова норма складається зтрьох елементів: гіпотези, що визначає умови, за яких застосовується правова норма щодо забороненої поведінки особи; диспозиції, що закріплює таку правову норму; санкції, що встановлює покарання для осіб, які порушили цю правову норму, а тому при дослідженні питання щодо дії норми (закону) треба аналізувати її поелементно.

З урахуванням того, що, в даному випадку, диспозицію частини 4 статті 185 КК не можна вважати бланкетною, оскільки вона не посилається на інші закони чи нормативні акти у визначенні заборонених діянь, а визначає їх у своєму тексті.

Відповідно до цього положення забороняється: «таємне викрадення чужого майна».

Власне ця заборона і є диспозицією частини 4 статті 185 КК, яка супроводжується визначеними в цьому ж положенні санкціями.

Відсилка до «в умовах воєнного стану» міститься не в диспозиції цієї норми, а власне у формулюванні «умови», яка визначає, коли її диспозиція може бути застосована: «в умовах воєнного стану». Якщо «воєнний стан» введений - умова виконана, і діє диспозиція частини 4 статті 185 КК.

Умови, що визначають застосування диспозиції норми, в теорії права відносять до гіпотези норми. Таким чином, слова у частині 4 статті 185 КК «в умовах воєнного стану» визначають один із елементів гіпотези норми, який - поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України, - визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції частини 4 статті 185 КК.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення,визнаного судомдоведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що зачастиною другоюстатті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року№ 15-рп/2004,досліджуючи принципіндивідуалізації юридичноївідповідальності,зазначив таке: […]призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчитьпункт 3частини першої статті 65 Кодексу, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […](абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2пункту 4мотивувальної частини) .

З огляду на наведене Конституційний Суд України в рішенні від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставинами, що пом`якшують покарання є такі:

? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2ст. 91 КПКщодо події кожного з кримінальних правопорушень, у т.ч. їх час, місце, спосіб учинення.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині,щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого(див. постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;

? активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК;

? відсутність претензій матеріального характеру в частині збитку від крадіжки у потерпілої особи, ураховуючи висловлену позицію представником ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» ОСОБА_5 , в засіданні 01.08.2022, що указує на можливість урахування обставини визначеної п. 2) ч. 1 ст. 66 КК.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не установлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення та потерпілого щодо необхідної міри покарання та застосування норм ст. 75 КК; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінальних правопорушень, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК у виді позбавлення волі зі звільненнявід відбування покаранняз випробуванням, у відповідності до вимогст. 75 того ж Кодексута покладенням обов`язків з числа визначених йогост. 76 КК, оскільки Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2ст. 65 КК України,дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов`язків визначених ст. 76 КК Суд ураховує ступінь тяжкостівчиненого злочину,особи винногота обставин,що пом`якшуютьабо обтяжуютьпокарання,тобто визначаєїх уобсязі необхідному і достатньому для виправлення терміном на 3 роки, в силу ч. 4 ст. 75 КК.

Дане покаранняна переконаннясуду,відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення при застосуванні в т.ч. норм ст.ст. 75, 76 КК.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як жорстоке поводження.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положеньст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

В силуст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідност. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_4 обов`язки:не виїжджатиза межіУкраїни без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Речові докази: диски із відеозаписами, залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я Оксана БІРСА