Вирок

від 12.08.2022 по справі 758/6530/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6530/22

Провадження № 1кп/758/1167/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2022 м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12022100070001052 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, громадянина України, який не працює, неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 06 липня 2021 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з випробувальним строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому 14.03.2022 Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану» № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено введення воєнного стану в Україні із 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб.

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану» № 259/2022 від 18 квітня 2022 року).

Па часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-1Х, та від 18 квітня 2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 17 травня 2022 року).

20.06.2022, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Сільпо», який належить ТОВ «Сільпо ФУД» (код ЄДРПОУ 40720198), що розташований за адресою: вул. Сагайдачного, 41, м. Київ, де побачив відділ з продажу алкогольних напоїв та в цей момент у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме настойки Абсент Ксента 70%, що належить ТОВ «Сільпо ФУД», вчинене в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 20.06.2022, приблизно о 20 годині 30 хвилин, перебуваючи в торгівельному залі у відділі продажу алкогольних напоїв магазину «Сільпо», підійшов до полиць та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає з сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, взяв настойку Абсент Ксента 70% в кількості 1 штука, вартістю 611 гривні 14 копійок (без урахування ПДВ) за одиницю, де в подальшому вище викрадене майно поклав до свого рюкзака чорного кольору.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , разом із викраденим майном, яке знаходилось у рюкзаку чорного кольору, пройшов повз касову зону, не розрахувавшись за майно, тим самим, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину «Сільпо».

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «Сільпо - ФУД» (код СДРІІОУ 40720198) на загальну суму 611 гри. 14 коп.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, повторно, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді 20 червня 2022 року о 20.30 годині в приміщенні супермаркету «Сільпо» з полиці взяв настойку «Абсента», поклав до портфелю, не сплативши за товар. Він виконав ці дії та у подальшому був затриманий охороною магазину. Щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Від представника потерпілого ТОВ «Сільпо-ФУД» ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що матеріальних претензій не має, цивільний позов не подаватиме.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 4ст. 185 КК Українияк закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, офіційно не працевлаштований, неодружений, за місцем проживання характеризується негативно.

Згідно з показами свідка ОСОБА_7 обвинувачений є її цивільним чоловіком, з яким вони мають двох спільних дітей ОСОБА_8 , 2019 року народження, та ОСОБА_9 , 2021 року народження. Діти записані на прізвище ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_4 не мав документів. Чоловіка характеризує як турботливого батька, з позитивного боку.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимогст. 50 КК Українипри призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 4ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі.

При цьому суд також бере до уваги, що кримінальний закон передбачає більш м`яке покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, а саме замах, обмежуючи можливість призначення покарання не більш ніж двома третинами від максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, що саме по собі ставить особу, яка вчинила замах на кримінальне правопорушення, у більш сприятливе становище, ніж при закінченому кримінальному правопорушенні. Крім цього, судом ураховується, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, вчинене під час дії запровадженого в країні режиму воєнного стану і указана обставина у даному випадку напряму вплинула на кваліфікацію діяння.

З огляду на те, що 06 липня 2021 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді 4 років позбавлення волі, новий злочин вчинено ним у період випробувального терміну, а тому підлягає застосуванню ч. 1 ст. 71 КК України.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Відповідно до вимогст. 100 КПК Українисуд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст.373,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати ОСОБА_4 не відбуту частину покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року і остаточно призначити останньому покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Строк покарання відраховувати з 12 серпня 2022 року, зарахувавши у строк покарання період попереднього ув`язнення з 20 червня 2022 року по 11 серпня 2022 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити ОСОБА_4 без змін.

Речові докази пляшку «Абсенту», що передана на відповідальне зберігання представнику потерпілого, - залишити за належністю, ДВД-диск зберігати при матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст. 349КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя ОСОБА_11