Ухвала

від 09.08.2022 по справі 991/2789/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2789/22

Провадження 1-кс/991/2807/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ТОВ «Гаджибей» - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджибей» про скасування арешту майна,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому представник ТОВ «Гаджибей» просить скасувати арешт із забороною розпоряджатись та відчужувати майно, належне товариству, накладений ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 757/50816/17-к та від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к на тридцять чотири земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег».

Подане клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюють досудове розслідування кримінального провадження № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України, щодо дій колишнього керівництва ПАТ КБ «Приватбанк», яким в період рефінансування надавались кредити юридичним особам, що призвело до заборгованості останніх перед банком.

Зазначає, що між Національним банком України та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір від 02.10.2014 № 54, зобов`язання за яким забезпечені шляхом укладення між Національним банком України та ТОВ «Гаджибей» іпотечних договорів від 06-07.10.2014.

Постановою прокурора в кримінальному провадженні від 31.10.2018 майно, що надавалось ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання своїх зобов`язань перед Національним банком України щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат, у тому числі й зазначені вище тридцять чотири земельні ділянки, які належать ТОВ «Гаджибей», визнано речовим доказом, оскільки були достатні підстави вважати, що відомості про час та спосіб придбання/відчуження відповідного майна можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При зверненні до слідчого судді з клопотанням від 28.01.2019 про арешт майна, прокурор обґрунтовував необхідність застосування такого заходу забезпечення, окрім визнання майна речовим доказом, актуальністю розслідуваного кримінального провадження, розміром збитків та з метою недопущення відчуження, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно майна, а також подальшого безперешкодного процесу його конфіскації на підставі вироку суду.

Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 757/50816/17-к та від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к на тридцять чотири земельні ділянки, що на праві приватної власності належать ТОВ «Гаджибей» та розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег», накладено арешт.

На думку представника товариства, потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала з огляду на таке.

Так, за вісім років досудового розслідування стороною обвинувачення не здобуто доказів на підтвердження отримання ТОВ «Гаджибей» від ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в якості кредиту, причетності службових осіб ТОВ «Гаджибей» до будь-яких злочинів, а також того, що арештоване майно товариства є предметом злочину або ж засобом чи знаряддям його вчинення, зберегло на собі його сліди, може бути використане як доказ факту і обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження або ж було об`єктом кримінально протиправних дій, набуте протиправним шляхом чи отримане юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, ТОВ «Гаджибей» не підконтрольне групі «Приват», не є афілійованим із цією групою, засновники товариства є резиденти України, а головним бенефіціаром громадянин України ОСОБА_4 . До того ж, слідством не встановлено потерпілого в кримінальному провадженні (в розумінні ст. 55 КПК України) та не знайдено відстав для пред`явлення цивільного позову до товариства.

Відсутні й докази на підтвердження необхідності арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації чи конфіскації як виду покарання. Такий вид заходів забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання може мати місце лише щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, проте товариство не має будь-якого статусу в кримінальному провадженні.

Водночас, представник власника майна стверджує, що наразі заборгованість АТ КБ «Приватбанк» перед Національним банком України за кредитним договором від 02.10.2014 № 54 погашена, відповідно зобов`язання є такими, що виконані в повному обсязі, а іпотека як вид забезпечення виконання зобов`язання припинена, що підтверджується заявою Національного банку України про закриття провадження у справі № 916/1062/18, оборотно-сальдовою відомістю, платіжними дорученнями та ухвалами про закриття проваджень у зв`язку з відсутністю предмету спору в судових справах про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вважає, що наявні матеріали кримінального провадження не містять даних, які б виправдовували подальше втручання держави в право на мирне володіння товариством належними йому земельними ділянками.

Застосування й надалі запобіжного заходу тягне за собою негативні наслідки для товариства, оскільки суттєво звужує зміст права власності в частині розпорядження майном, може призвести до зупинення або надмірного обмеження правомірної господарської діяльності товариства, несе в собі репутаційні ризики та істотно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та завданнями кримінального провадження.

У судовому засіданні представник ТОВ «Гаджибей» адвокат ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити із викладених у ньому підстав. Додатково пояснив, що наразі на рівні місцевої влади вирішується питання щодо підбору саме таких земельних ділянок, з метою будівництва житла для осіб, які були вимушені покинути свої домівки через збройну агресію Російської Федерації щодо України. Однак, надати підтверджуючі документи не має можливості, оскільки офіційне листування щодо цього між органом місцевого самоврядування та товариством не ведеться з тих причин, що територіальна громада не зацікавлена в будівництві нерухомого майна на землі, яка перебуває під обтяженнями.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, направив до суду письмові заперечення щодо задоволення клопотання та просив розгляд справи проводити без його участі. На обгрунтування заперечень зазначив, що досудове розслідування кримінального провадження триває, такий захід забезпечення як арешт майна, застосований з метою збереження речового доказу, не втратив своєї актуальності, ризик втрати чи відчуження земельних ділянок зберігається, а тому підстави для скасування арешту відсутні. Питання, які вирішуються в межах кримінального провадження, а також захід забезпечення такого провадження у виді арешту майна ніяким чином не співвідносяться та не є залежними від вирішення господарських спорів щодо арештованих земельних ділянок. Вважає, що клопотання про скасування арешту майна, окрім незгоди власника зі статусом такого майна як речового доказу та загальних норм щодо забезпечення права власності, не містить будь-яких фактичних даних на підтвердження необґрунтованості чи відсутності потреби в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. Звернув увагу, що аналогічне клопотання представника ТОВ «Гаджибей» залишено без задоволення ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.12.2021, а тому повторний розгляд такого ж клопотання без наведення принципово нових підстав чи доводів для скасування арешту майна порушує принцип правової визначеності. Щодо посилання представника власника майна на відсутність доказів на підтвердження будь-якої причетності ТОВ «Гаджибей» до можливого кримінального правопорушення зазначив, що арештоване нерухоме майно товариства відповідно до низки іпотечних договорів, підписаних протягом двох днів (06.10.2014, 07.10.2014), забезпечувало надання ПАТ КБ «Приватбанк» кредиту рефінансування Національним банком України на суму 1300000000 грн згідно договору від 02.10.2014 № 54, який надалі, за версією органу досудового розслідування, використовувався для видачі кредитів пов`язаним з банком особам, з метою заволодіння означеними коштами шляхом формування штучного боргового ланцюга. До того ж, вважає непереконливими доводи щодо значного обмеження права власності товариства протягом тривалого часу здійснення досудового розслідування. Так, на виконання вказаних вище іпотечних договорів встановлювалась нотаріальна заборона на відчуження відповідного нерухомого майна до моменту виконання кредитного договору. Тобто, представник товариства, укладаючи іпотечні договори, свідомо погоджувався на обмеження в праві розпорядження належним ТОВ «Гаджибей» майном й таке обтяження не спричиняло будь-яких негативних наслідків для власника протягом шести років. Ініціатором клопотання не доведено, що у зв`язку із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження товариство зазнає негативних наслідків. Так само як й не наведено будь-яких фактів неспіврозмірності арешту завданням кримінального провадження. На підтвердження своїх заперечень надав відповідні документи.

Заслухавши пояснення представника ТОВ «Гаджибей», дослідивши письмові заперечення прокурора та матеріали справи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Частиною 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, підставою для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, при цьому, з урахуванням вимог ст. 22 КПК України, доведення цих обставин покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.

Звертаю увагу, що при розгляді клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя не оцінює ухвалу про арешт майна на предмет її законності, вмотивованості чи обґрунтованості, оскільки це відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного оскарження такої ухвали. Обов`язок слідчого судді передбачає оцінку тих обставин, які не були враховані при постановленні рішення про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки були невідомі на той час або ж виникли після постановлення рішення.

У даному випадку представник власника, мотивуючи подане клопотання, посилається на те, що потреба в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала, не зазначаючи при цьому як підставу для його скасування необґрунтованість накладення арешту. А тому, слідчий суддя, з урахуванням положень ст. 26 КПК України, вирішує питання про можливість скасування арешту лише з тих підстав, на які посилається представник власника майна.

У судовому засіданні встановлено, що з 25.09.2019 детективи Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, зокрема, за фактом того, що колишні службові та посадові особи, а також власники (кінцеві бенефіціари) ПАТ КБ «Приватбанк» з метою розкрадання коштів Національного банку України, всупереч існуючих заборон щодо проведення активних операцій із пов`язаними із банком особами, заволоділи чужим майном коштами Національного банку України, виділеними як рефінансування та стабілізаційні кредити в період часу з 2008 року до 2016 року в особливо великих розмірах, а також за фактом того, що колишні посадові особи ПАТ КБ «Приватбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог чинного законодавства, надали кредитні кошти на заздалегідь невигідних для банку економічних умовах юридичним особам, які мають ознаки фіктивності, внаслідок чого держава, з метою уникнення дестабілізації фінансового ринку, була змушена за рахунок бюджетних коштів в сумі 116 млрд грн здійснити націоналізацію вказаного банку, що призвело до тяжких наслідків інтересам держави.

Також із наданих матеріалів встановлено, що 02.10.2014 між Національним банком України (Кредитор) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Позичальник) укладено кредитний договір № 54 для підтримки ліквідності, предметом якого є надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності банку в сумі 1300000000 грн строком з 02.10.2014 до 15.08.2016.

Пунктом 1.4 цього договору передбачено, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги, Кредитор укладає з майновими поручителями: іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності пов`язаним з власниками істотної участі в Позичальника особам (майнова порука), загальною ринковою вартістю не менше ніж на суму, встановлену в постанові.

Тобто, предметом іпотечних договорів, які мають забезпечити виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором за кредитним договором від 02.10.2014 № 54, не можуть бути будь-які об`єкти нерухомості, а лише такі, що належать на праві власності пов`язаним з власниками істотної участі в Позичальника особам.

На виконання вказаного пункту кредитного договору від 02.10.2014 № 54 Національним банком України укладено з ТОВ «Гаджибей» іпотечні договори № 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96 від 06.10.2014 та № 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107 від 07.10.2014, предметом іпотеки за якими є тридцять чотири земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив «Золотий берег».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правовстановлюючі документи на вказані вище земельні ділянки державні акти на право власності на земельні ділянки видані товариству в 2008-2010 роках, водночас, державна реєстрація права власності на ці об`єкти нерухомості проведена 02-03.10.2014, тобто за декілька днів до укладення іпотечних договорів на забезпечення виконання зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 02.10.2014 № 54.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 зазначив, що не володіє інформацією про те, чи між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Гаджибей» до 2014 року були будь-які правовідносини. Також не надав пояснень щодо підстав, з огляду на вимоги п. 1.4 кредитного договору від 02.10.2014 № 54, за яких ТОВ «Гаджибей» стало майновим поручителем за зобов`язаннями ПАТ КБ «Приватбанк».

Однак, досліджені у судовому засіданні матеріали, свідчать про пов`язаність ТОВ «Гаджибей» з власниками істотної участі ПАТ КБ «Приватбанк», адже в іншому випадку товариство не змогло б виступити майновим поручителем, враховуючи зміст п. 1.4 кредитного договору від 02.10.2014 № 54.

Встановлено, що постановами слідчого від 01.08.2017 та прокурора від 31.10.2018 тридцять чотири земельні ділянки, які належать ТОВ «Гаджибей», визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 42014000000001261, підставою для цьог стало те, що у слідства були достатні підстави вважати, що відомості про час та спосіб придбання/відчуження відповідного майна, яке надавалось ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання своїх зобов`язань перед Національним банком України щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 757/50816/17-к та від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к, постановлених у межах кримінального провадження № 42014000000001261, задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт із забороною розпорядження та відчуження, зокрема, на майно ТОВ «Гаджибей» (код ЄДРПОУ 35038661), а саме на: земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дільницька сільська рада, масив «Золотий берег» з такими кадастровими номерами: 5123781300:01:001:0725, 5123781300:01:001:0726, 5123781300:01:001:0727, 5123781300:01:001:0729, 5123781300:01:001:0730, 5123781300:01:001:0731, 5123781300:01:001:0732, 5123781300:01:001:0733, 5123781300:01:001:0734, 5123781300:01:001:0735, 5123781300:01:001:0736, 5123781300:01:001:0737, 5123781300:01:001:0738, 5123781300:01:001:0739, 5123781300:01:001:0740, 5123781300:01:002:064, 5123781300:01:002:0766, 5123781300:01:002:0769, 5123781300:01:002:0770, 5123781300:01:002:0771, 5123781300:01:002:0664, 5123781300:01:002:0665, 5123781300:01:002:0667, 5123781300:01:002:0848, 5123781300:01:002:0850, 5123781300:01:002:0852, 5123781300:01:002:0854, 5123781300:01:002:0858, 5123781300:01:002:0860, 5123781300:01:002:0861, 5123781300:01:002:0862, 5123781300:01:002:0863, 5123781300:01:002:0865, 5123781300:01:002:0866.

Правовою підставою для накладення арешту на земельні ділянки зазначено збереження речових доказів в кримінальному провадженні. Постановляючи ухвали, слідчі судді дійшли висновку, що прокурор довів, що майно, на яке він просив накласти арешт, могло бути набуто кримінальним протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

Обґрунтованість накладення арешту на вищезазначене майно, а отже і відповідність такого майна ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, було предметом апеляційного перегляду ухвали від 05.02.2019 у справі № 757/5319/19-к, яка залишена без змін Київським апеляційним судом.

Доводи клопотання представника ТОВ «Гаджибей» зводяться до того, що арештовані земельні ділянки не є речовими доказами в кримінальному провадженні, проте ні до самого клопотання, ні в судовому засіданні слідчому судді не надано доказів на спростування висновків, до яких дійшли органи досудового розслідування.

Посилання в клопотанні на відсутність у ТОВ «Гаджибей» певного процесуального статусу, який би виправдовував подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, є безпідставними, оскільки, арешт майна з метою збереження речових доказів може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Слідчий суддя критично оцінює доводи адвоката про наявність підстав для скасування арешту майна з огляду на погашення заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № 54 від 02.10.2014 та відсутність претензій Національного банку України до ТОВ «Гаджибей», адже виконання кредитного зобов`язання та припинення іпотеки ніяким чином не впливає на здатність майна, бути речовим доказом у кримінальному провадженні, враховуючи підстави для визнання його таким (постанови від 01.08.2017 та від 31.10.2018), та, відповідно, не свідчить про неактуальність заходу забезпечення.

Обґрунтовуючи відсутність подальшої потреби застосування заходу забезпечення, представник власника стверджує, що перебування майна під арештом, із встановленням заборони на користування та розпорядження об`єктами нерухомого майна, призвела або може призвести до негативних наслідків для товариства, однак, будь-яких доказів на підтвердження таких обставин слідчому судді не надано.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що представник ТОВ «Гаджибей» не довів, що потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення як арешт майна відпала.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1