ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2022 року Справа № 160/24529/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу №160/24529/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
06.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, якій, з урахуванням позовної заяви у новій редакції (вх. №117080/21 від 21.12.2021), відповідачем у справі визначено Богданівську сільську раду та викладено позовні вимоги у наступній редакції:
- визнати протиправним та скасувати рішення позачергової шістнадцятої сесії восьмого скликання Богданівської сільської ради №538-16/VІІІ від 27.09.2021 Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Богданівську сільську раду (код ЄДРПОУ 04338865) надати дозвіл ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради, кадастровий номер 1223581300:07:002:0334.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в якому було зазначене цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До вказаного клопотання було додано пакет документів, який передбачений ч.6 ст.118 ЗК України, в тому числі графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копія паспорту. За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято оскаржене рішення, яким останній відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, що за складом експлікації земельних угідь дана земельна ділянка значиться як «пасовище» та відповідним рішенням відповідача іншому громадянину надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з означеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 відкрито провадження у справі №160/24529/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.01.2021. Останнє судове засідання по справі відбулось 17.05.2022.
03.02.2022 до суду надійшов від Богданівської сільської ради відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, а також зазначає, що надання дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача.
Від позивача та відповідача надійшли до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзиві відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із заявою (вх.№ 591/2-14) про надання дозвілу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у комунальній власності на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
До заяви додано графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (кадастровий номер 1223581300:07:002:0334) та копію паспорта.
Як встановлено з матеріалів справи, згідно з рішенням №538-16/VІІІ від 27.09.2021 позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (01.03), із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у зв`язку і тим, що за складом експлікації земельних угідь дана земельна ділянка значиться як «пасовище» та рішенням сесії Богданівської сільської ради іншому громадянину надано дозвіл на розробку проекту відведення даної земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (01.08).
Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.18 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Категорії земель визначені у частині 1 ст. 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч.1 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Як визначено п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, згідно з частиною 1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як підтверджується матеріалами справи, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стало те, що за складом експлікації земельних угідь дана земельна ділянка значиться як «пасовище» та, крім того, іншому громадянину надано дозвіл на розробку проекту відведення даної земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (01.08).
З огляду на положення ст. 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом, а саме - через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, відсутня жодна з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 820/3087/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ріішення позачергової шістнадцятої сесії восьмого скликання Богданівської сільської ради №538-16/VІІІ від 27.09.2021 Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , прийнято з порушенням норм Земельного кодексу України та не може вважатися обґрунтованим і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні відповідачем не наведено.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість оскарженого рішення, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно іншої позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради, кадастровий номер 1223581300:07:002:0334, суд зазначає таке.
За Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Як встановлено судом, Рішенням позачергової 15 сесії восьмого скликання Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 15.09.2021 №493-15/VIII затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, сформованих шляхом поділу земельної ділянки площею 201,8887 га, кадастровий номер 1223581300:07:002:0290 на земельні ділянки, а саме:
- кадастровий номер - 1223581300:07:002:0333, площею 14,0000 га;
- кадастровий номер - 1223581300:07:002:0334, площею 187,8887 га.
Враховуючи зазначене, повноваження стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити).
В даному випадку такі повноваження Богданівської сільської ради є дискреційними, оскільки фактично рішення про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за кадастровими номерами 1223581300:07:002:0333 або 1223581300:07:002:0334 відповідачем не приймалося.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Відтак, на думку суду, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Богданівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 року вхід. №591/2-14 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223581300:07:002:0334 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 908, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією за №0.0.2357968889.1 від 29.11.2021.
Суд звертає увагу на те, що позов задоволено частково, відтак, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Окрім того, вимоги позивача про стягнення судових витрат з оплати судового збору з Виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області є безпідставними, оскільки останній не є відповідачем у цій справі.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255, 295 КАС України суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богданівської сільської ради (вул. Українська, буд. 35А, село Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51464; код ЄДРПОУ 04338865) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової шістнадцятої сесії восьмого скликання Богданівської сільської ради №538-16/VІІІ від 27.09.2021 Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .
Зобов`язати Богданівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 року за вх. №591/2-14 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223581300:07:002:0334 та прийняти обгрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Богданівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04338865) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Повний текст рішення суду складений 17.05.2022.
Суддя О.В. Царікова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2022 |
Оприлюднено | 15.08.2022 |
Номер документу | 105710848 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні