Рішення

від 08.08.2022 по справі 320/4861/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року № 320/4861/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Агроеко" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Агроеко" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021 №0327090715 та №0327100715.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем було допущено ряд порушень, які зумовлюють протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, а саме: відповідач при проведенні перевірки керувався абзацом п`ятим постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», яка була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку; позивачем до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ», а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами; відомості з інформаційно-аналітичних баз ДПС України відносно ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ», які використовував відповідач при складанні акта перевірки, не є належним доказом, а відтак і не можуть бути підставою для висновків щодо взаємовідносин з ТОВ «Стандарт Агроеко»; наявність порушених кримінальних справ не може бути покладена в основу висновків контролюючого органу у зв`язку з відсутністю обвинувального вироку суду; сертифікати відповідності та паспорти якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку.

У зв`язку з цим позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що надані позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ».

Так, відповідач зазначив про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ», посилаючись на таке: відсутність необхідних умов для здійснення поставок товару (дизельного палива) у контрагентів позивача у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень; здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру; відсутність придбання (отримання) поставленого товару (дизельного палива) на адресу ТОВ «Стандарт Агроеко» у інших контрагентів відповідно до ЄРПН; неможливість встановлення походження продукції (дизельного палива), яке постачалось позивачу; наявність кримінальних справ та проваджень, у яких наявні згадування про ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ».

Також відповідач зазначає про правомірне призначення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89, оскільки пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінету Міністрів України надано право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У судове засідання, призначене на 09.08.2022 року, з`явилися представники сторін.

За згодою сторін усною ухвалою суду від 09.08.2022 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено розгляд справи по суті у той самий день.

У судовому засіданні 09.08.2022 року під час судових дебатів представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Агроеко» (Ідентифікаційний код: 38692649; Місцезнаходження: Україна, Київська обл., місто Васильків, Військове містечко 11, будинок 17-А; Поштовий індекс: 08606) 09.04.2013 р. було зареєстровано в якості юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 25.10.2021 по 29.10.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стандарт Агроеко», за результатами якої складено акт від 05.11.2021 р. №18496/10-36-07-15/38692649 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАНДАРТ АГРОЕКО» (код за ЄДРПОУ 38692649), щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БПП ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 42121229) за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕГА ОПТ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 40810024) за періоди з 01.02.2019 по 28.02.2019, з 01.03.2019 по 31.03.2019, з 01.05.2019 по 31.05.2019».

У вказаному акті посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення ТОВ «Стандарт Агроеко» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 387379 грн., в тому числі за березень 2019 - на суму 387389 грн., та занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 719236 грн., в тому числі за березень 2019 року на 369351 грн. і за травень 2019 на суму 349885 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ТОВ «Стандарт Агроеко» перевірки були подані заперечення від 09.12.2021 р. №09-12-21, які листом Головного управління ДПС у Київській області від 22.12.2021 р. №53369/6/10-36-07-15 були залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки 29.12.2021 Головним управлінням ДПС у Київській були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0327090715, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 791160,00 грн., у тому числі податкове зобов`язання у розмірі 719236,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71924,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0327100715, яким було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 387379,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Стандарт Агроеко» звернулось до ДПС України зі скаргою від 19.01.2022 р. №8 (вх. №2133/6 від 24.01.2022 р.), за результатом розгляду якої рішенням ДПС України від 23.02.2022 р. №3569/6/99-00-06-01-05-06 податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021 р. №0327090715 та від 29.12.2021 р. №0327100715 було залишено без змін, а скаргу ТОВ «Стандарт Агроеко» - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ТОВ «Стандарт Агроеко», за результатом якої були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 23.10.2021 р. №2426-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт Агроеко».

Зі змісту цього наказу вбачається, що він був прийнятий на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та абзацу п`ятого постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Так, згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття відповідачем вищевказаного наказу від 23.10.2021 р. №2426-п не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року, суд вважає, що за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність винесеного відповідачем наказу від 23.10.2021 р. №2426-п.

Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 06 липня 2022 року у справі №360/1182/21.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У ще одній палатній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, Верховний Суд резюмував наступне: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З урахуванням наведеного обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

При цьому, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Отже, призначення відповідачем податкової перевірки за відсутності відповідних правових підстав для цього свідчить про порушення встановленої процедури проведення перевірки, відтак не створює правомірних наслідків такої перевірки та є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправними оскаржуваних актів індивідуальної дії, прийнятих контролюючим органом за наслідком цієї перевірки.

Відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18), від 04 серпня 2021 року (справа №540/2553/19), від 29 квітня 2021 року (справа №320/6192/19).

При цьому, у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №320/6192/19 Верховний Суд зауважив, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Таким чином, з огляду на встановлене судом порушення відповідачем процедури проведення перевірки, яке нівелює наслідки її проведення, в тому числі прийняті за її результатами акти індивідуального характеру, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства принципом офіційного з`ясування обставин у справі, суд вважає також за доцільне надати правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо господарських операцій позивача з його контрагентами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СТАНДАРТ АГРОЕКО» (Покупець) та ТОВ «БПП ОЙЛ» (Постачальник) було укладено договір поставки №17/09/18 від 17.09.2018 р., за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця Товар (найменування, кількість та ціна Товару вказується у видаткових накладних), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар.

ТОВ "БПП ОЙЛ" складено і зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ТОВ «СТАНДАРТ АГРОЕКО» податкові накладні та виписано видаткові накладні у березні 2019 року на загальну суму 1678800 грн., в тому числі сума ПДВ 279800 грн., сума без ПДВ 1399000 грн., а саме видаткові накладні №100/03 від 11.03.2019 р., №101/03 від 12.03.2019 р., №102/03 від 13.03.2019 р., №103/03 від 14.03.2019 р., та податкові накладні №100 від 11.03.2019 р., №101 від 12.03.2019 р., №102 від 13.03.2019 р., №103 від 14.03.2019 р.

Доставка кожної партії товару відбувалась на умовах самовивозу зі складу Постачальника за власний рахунок та власними засобами Покупця.

Доставка підтверджується складеними товарно-транспортними накладними: №100 від 11.03.2019 р. (автомобіль МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ), №101 від 12.03.2019 р. (автомобіль МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ), №102 від 13.03.2019 р. (автомобіль МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ), №103 від 14.03.2019 р. (автомобіль МАЗ НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ).

Оплата за отриманий товар (паливо дизельне) здійснена позивачем у березні, квітні і травні 2019 року у безготівковій формі, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 3478931,59 грн., в т.ч. ПДВ 695786,31 грн., а саме №238 від 11.03.2019 р. на суму 125999,12 грн. (ПДВ 20999,85 грн.), №269 від 22.03.2019 р. на суму 117516,00 грн. (ПДВ 19586,00 грн.), №311 від 12.04.2019 р. на суму 800000,00 грн. (ПДВ 133333,33 грн.), №316 від 16.04.2019 р. на суму 874132,47 грн. (ПДВ 145688,74 грн.), № 319 від 17.04.2019 р. на суму 800000,00 грн. (ПДВ 133333,33 грн.), №357 від 03.05.2019 р. на суму 461284,00 грн. (ПДВ 76880,67 грн.), №364 від 08.05.2019 р. на суму 300000,00 грн. (ПДВ 50000,00 грн.).

Здійснення розрахунків між ТОВ «СТАНДАРТ АГРОЕКО» та ТОВ «БПП ОЙЛ» підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Крім того, між ТОВ «СТАНДАРТ АГРОЕКО» (Покупець) та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» (Постачальник) було укладено договір поставки №1/08/2018 від 01.08.2018 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця Товар (найменування, кількість та ціна Товару вказується у видаткових накладних), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар.

ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» складено і зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ТОВ «СТАНДАРТ АГРОЕКО» податкові накладні та виписано видаткові накладні у лютому 2019 року на суму ПДВ 333330 грн., у березні 2019 року на суму ПДВ 143600 грн., у травні 2019 року на суму ПДВ 349885 грн., а саме видаткові накладні №95/02 від 18.02.2019 р., №96/02 від 19.02.2019 р., №97/02 від 20.02.2019 р., №98/02 від 21.02.2019 р., №99/02 від 22.02.2019 р., №30/03 від 04.03.2019 р., №63/03 від 05.03.2019 р., №4/05 від 02.05.2019 р., №5/05 від 03.05.2019 р., №10/05 від 06.05.2019 р., №11/05 від 08.05.2019 р., №12/05 від 10.05.2019 р., та податкові накладні №95 від 18.02.2019 р., №962 від 19.02.2019 р., №97 від 20.02.2019 р., №98 від 21.02.2019 р., №99 від 22.02.2019 р., №30 від 04.03.2019 р., №63 від 05.03.2019 р., №4 від 02.05.2019 р., №5 від 03.05.2019 р., №10 від 06.05.2019 р., №11 від 08.05.2019 р., №12 від 10.05.2019 р.

Доставка кожної партії товару відбувалась на умовах самовивозу зі складу Постачальника за власний рахунок та власними засобами Покупця.

Доставка підтверджується складеними товарно-транспортними накладними: №95 від 18.02.2019 р. (автомобіль МАЗ АІ1369ІТ, причіп НОМЕР_3 ), №96/2 від 19.02.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_3 ), №97 від 20.02.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 ), №98 від 21.02.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ), №99 від 22.02.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_3 ), №30 від 04.03.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ), №63 від 05.03.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_3 ), №4 від 02.05.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_3 ), №5 від 03.05.2021 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ), №10 від 06.05.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_4 , причіп НОМЕР_3 ), №11 від 08.05.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ), №12 від 10.05.2019 р., (автомобіль МАЗ НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 ).

Оплата за отриманий товар (паливо дизельне) здійснена позивачем у березні, квітні, травні, листопаді 2019 року, а також у січні 2020 року у безготівковій формі, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 4960895,52 грн., в т.ч. ПДВ 826815,92 грн., а саме №235 від 01.03.2019 на суму 139998,60 грн. (ПДВ 23333,10 грн.); №250 від 13.03.2019 на суму 442800,00 грн. (ПДВ 73800,00 грн.); №252 від 15.03.2019 на суму 442800,00 грн. (ПДВ 73800,00 грн.); №259 від 18.03.2019 на суму 60312,00 грн. (ПДВ 10052,00 грн.); №264 від 20.03.2019 на суму 442800,00 грн. (ПДВ 73800,00 грн.); №268 від 22.03.2019 на суму 531581,40 грн. (ПДВ 88596,90 грн.); №294 від 05.04.2019 на суму 413000,00 грн. (ПДВ 68833,33 грн.); №305 від 11.04.2019 на суму 388288,00 грн. (ПДВ 64714,67 грн.); №370 від 14.05.2019 на суму 48999,13 грн. (ПДВ 8166,52 грн.); №383 від 20.05.2019 на суму 97952,40 грн. (ПДВ 16325,40 грн.); №176 від 14.11.2019 на суму 552363,99 грн. (ПДВ 92060,67 грн.); №196 від 26.11.2019 на суму 400000,00 грн. (ПДВ 66666,67 грн.); №460 від 26.11.2019 на суму 400000,00 грн. (ПДВ 66666,67 грн.); №461 від 29.11.2019 на суму 500000,00 грн. (ПДВ 83333,33 грн.); №214 від 15.01.2020 на суму 100000,00 грн. (ПДВ 16666,67 грн.).

Здійснення розрахунків між ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Суми ПДВ за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» були віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових (звітних) періодів, що не заперечується сторонами по суті.

Відповідно до пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 185.1 статі 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); й) індивідуальний податковий номер.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив на тому, що надані позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій, проведених ТОВ «Стандарт Агроеко» з ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» за охоплені перевіркою періоди.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при здійсненні господарських операцій з вказаними вище контрагентами встановлено таке.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами господарської діяльності позивача за КВЕД 2010 є: 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання.

ТОВ «Стандарт Агроеко» надає повний комплекс послуг з доставки, транспортування та внесення рідких мінеральних добрив у грунт. Мінеральні добрива закуповуються на заводах України та транспортуються на поля замовників, де його вносять в ґрунт спеціалізованою технікою.

Для здійснення такої господарської діяльності ТОВ «Стандарт Агроеко» закуповує мінеральні добрива, дизельне пальне, бензин, мастила, запчастини та інше у постачальників.

Дизельне пальне придбане в результаті господарсько-правових відносин з ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» було використане ТОВ «Стандарт Агроеко» для заправки сільгосптехніки та транспорту для отримання, транспортування та внесення мінеральних добрив у грунт на полях замовників.

Зокрема, мінеральні добрива придбавались у таких продавців

Між ТОВ «Стандарт Агроеко» (Покупець) та АТ «Дніпроазот» (Постачальник) були укладені договори від 25.02.2019 р. №152658 (поставка аміаку), від 11.03.2019 р. №152719 (поставка карбаміду) та від 29.01.2018 р. №151128 (поставка аміаку) про поставку мінеральних добрив.

Придбання мінеральних добрив на підставі зазначених договорів у АТ «Дніпроазот» підтверджується складеними видатковими накладними від 19.02.2019 №2306, від 18.03.2019 №АЗ-0000219, від 18.03.2019 №4402, від 19.03.2019 №4504, від 21.03.2019 №4716, від 21.03.2019 №4748, від 23.03.2019 №4831, від 23.03.2019 №4832, від 24.03.2019 №4884, від 24.03.2019 №4843, від 25.03.2019 №АЗ-0000296, від 25.03.2019 №5045, від 25.03.2019 №5083, від 26.03.2019 №5130, від 26.03.2019 №5171, від 26.03.2019 №5179, від 27.03.2019 №5240, від 27.03.2019 №5243, від 28.03.2019 №АЗ-0000343, від 28.03.2019 №5403, від 29.03.2019 №5514, від 29.03.2019 №5584, від 30.03.2019 №5556, від 30.03.2019 №5557, від 30.03.2019 №5598, від 30.03.2019 №5608, від 31.03.2019 №5682, від 01.04.2019 №5979, від 01.04.2019 №6235, від 01.04.2019 №6000, від 02.04.2019 №6230, від 02.04.2019 №6234, від 03.04.2019 №6222, від 03.04.2019 №6236, від 04.04.2019 №6237, від 05.04.2019 №6425, від 05.04.2019 №6426, від 05.04.2019 №6432, від 06.04.2019 №6572, від 07.04.2019 №6447, від 07.04.2019 №6456, від 07.04.2019 №6457, від 08.04.2019 №6900, від 09.04.2019 №6771, від 09.04.2019 №6899, від 10.04.2019 № 6757, від 10.04.2019 №6783, від 10.04.2019 №6784, від 11.04.2019 №6901, від 11.04.2019 №6990, від 12.04.2019 №7053, від 12.04.2019 №7077, від 13.04.2019 №7057, від 14.04.2019 №7043, від 14.04.2019 №7417, від 15.04.2019 №7036, від 15.04.2019 №7424, від 16.04.2019 №7403, від 16.04.2019 №7489, від 21.04.2019 №7848, від 21.04.2019 №7873, від 22.04.2019 №7960, від 22.04.2019 №7962, від 22.04.2019 №7981, від 24.04.2019 №8175, від 24.04.2019 № 8190, від 26.04.2019 №8248, від 27.04.2019 №8350 та іншими документами.

Оплата за отримані товари від АТ «Дніпроазот» підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Між ТОВ «Стандарт Агроеко» (Покупець) та ТОВ «ТД ДНІПРОХІМПРОМ» (Постачальник) був укладений договір від 11.03.2019 р. №11/2019 про поставку мінеральних добрив (КАС 28).

Придбання мінеральних добрив на підставі зазначеного договору у ТОВ «ТД ДНІПРОХІМПРОМ» підтверджується складеними видатковими накладними від 12.03.2019 р. №11, від 12.03.2019 р. №12, від 16.03.2019 р. №18, від 18.03.2019 р. №19, від 26.03.2019 р. №26 та іншими документами.

Оплата за отримані товари від ТОВ «ТД ДНІПРОХІМПРОМ» підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Між ТОВ «Стандарт Агроеко» (Покупець) та ТОВ «ФЕРТОНІКА» (Постачальник) був укладений договір від 25.01.2019 р. № 1/2501-19АМ (поставка аміаку) про поставку мінеральних добрив.

Придбання мінеральних добрив на підставі зазначеного договору у ТОВ "ФЕРТОНІКА" підтверджується складеними видатковими накладними від 14.03.2019 №1675, від 16.03.2019 №1743, від 17.03.2019 №1749, від 19.03.2019 №1775, від 19.03.2019 №1 (1066011), від 21.03.2019 №1811, від 21.03.2019 №4(1066026), від 22.03.2019 №1833, від 01.04.2019 №1991/1, від 10.04.2019 №2143/1, від 16.04.2019 №2183/2 та іншими документами.

Оплата за отримані товари від ТОВ «ФЕРТОНІКА» підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Між ТОВ «Стандарт Агроеко» (Покупець) та ТОВ «ХІМТРАНССЕРВІС» (Постачальник) був укладений договір від 18.04.2019 р. № 1804/к (поставка аміаку) про поставку мінеральних добрив.

Придбання мінеральних добрив на підставі зазначеного договору у ТОВ «ХІМТРАНССЕРВІС» підтверджується складеними видатковими накладними, у тому числі видатковою накладною від 16.04.2019 №1052, та іншими документами.

Оплата за отримані товари від ТОВ «ХІМТРАНССЕРВІС» підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Крім того, дизельне пальне придбане в результаті господарсько-правових відносин з ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» було використане для заправки сільгосптехніки та транспорту для транспортування та внесення мінеральних добрив у грунт на полях наступних замовників: ФОП ОСОБА_1 , на підставі договору від 18.02.2019 р. №18/02/2019; ТОВ «ДОБРОБУТ», на підставі договору від 11.03.2019 р. №11/03/2019; ТОВ «Кодимське Зерно», на підставі договорів від 02.11.2018 р. № 02/11/2018, від 04.03.2019 р. №04/03/2019 та від 01.03.2019 р. №01/03/2019; СФГ «АТЛАНТА», на підставі договору від 16.01.2019 р. № 16/01/2019; СТОВ «ТУПИЧІВСЬКЕ», на підставі договору від 07.08.2019 р. № 07/03/2019; ТОВ «СУБОТІВ», на підставі договору від 20.02.2019 р. №21.02.2019 р.; СТОВ «ІНТЕР», на підставі договору від 31.01.2019 р. №31/02/2019; ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР», на підставі договору від 31.01.2019 р. № 31/01/2019; СФГ «ДЄДОВ», на підставі договору від 20.02.2019 р. №20/02/2019; ТОВ «КОЛОС- ПОДІЛЛЯ» на підставі договору від 16.08.2018 р. № 16/08/2018.

За умовами вищезазначених договорів виконавець (ТОВ «Стандарт Агроеко») надавав комплекс послуг по внесенню мінеральних добрив технікою виконавця на земельних ділянках Замовників.

Реальність надання таких послуг, у тому числі використання техніки (заправка яких здійснювалась пальним придбаним у ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ»), підтверджується складеними документами, а саме товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, актами наданих послуг, актами звірки, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, а також іншими документами наявними в матеріалах справи.

В акті перевірки відповідач зазначив про неможливість встановити походження продукції (дизельного палива) на підставі наданих до перевірки сертифікату відповідності серії АА №000184 від 10.12.2018 та паспорту якості № 1114 від 10.12.2018.

Проте, суд ставиться критично до такої позиції контролюючого органу, оскільки сертифікати якості чи походження товарів не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Звідси, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 р. №200/13279/19-а.

Більш того, доводи відповідача щодо неможливості встановлення походження товару, не можуть бути покладені у провину ТОВ «Стандарт Агроеко» та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженність тієї чи іншої господарської операції, оскільки ТОВ «Стандарт Агроеко» не наділений правом вимагати від своїх контрагентів документи, що підтверджують факт придбання останніми товару, тим більше до 3-5 контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує в акті перевірки.

Крім того, формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного суду від 30 вересня 2021 року у справі N№826/14012/13-а.

Зі змісту акта перевірки від 05.11.2021 р. №18496/10-36-07-15/38692649 в частині обґрунтування висновків відносно ТОВ «Стандарт Агроеко» вбачається, що відповідачем при його складанні було використано наступні інформаційно-аналітичні системи: база даних ДПС України; Єдиний реєстр податкових накладних.

Суд зазначає, що використання відповідачем інформації яка міститься у таких системах (базах даних ДПС України) є неналежним доказом, оскільки будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного суду від 16 квітня 2020 року у справі №805/5017/15-а, від 27.02.2018 р. у справі №811/2154/13-а.

Таким чином, податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах ДПС України відносно ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» носить виключно інформативний характер та не є належним доказом, а відтак і не може бути підставою для висновків щодо взаємовідносин з ТОВ «Стандарт Агроеко».

Також суд наголошує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі N 804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі N 815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87758646).

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ» та інших суб`єктів господарювання, з якими ТОВ «Стандарт Агроеко» безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки позивачу його контрагентами відповідних товарів, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу N 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «БПП ОЙЛ» та ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ».

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на кримінальні провадження в яких міститься згадування про ТОВ «МЕГА ОПТ ТОРГ», зокрема №12017000000001373 від 05.10.2017 року, №42019100000000437 від 10.07.2019 року, №42019100000000629 від 03.10.2019 року, №42019060000000052 від 04.12.2019 року, №12017180080000107, як на доказ фіктивності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на таке.

Суд зазначає, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості.

Так, відповідно до частини першої, другої та третьої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Слід зазначити, що презумпція невинуватості відображає право особи, яка формально обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, на незалежний та безсторонній суд, оскільки принцип презумпції невинуватості є одним із елементів справедливого судового розгляду. Крім того, дія цього принципу розповсюджується на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду.

Визначення поняття презумпції невинуватості закріплено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Minelli v. Switzerland". У цій справі заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості за п. 2 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що національним судом заявнику було призначено сплатити судові витрати та компенсацію, не зважаючи на те, що кримінальне переслідування щодо нього було припинено зі сплином строку давності. Суд ухвалив, що "без доведення попередньої вини обвинуваченого в порядку, встановленому законом, і зокрема, без надання обвинуваченому можливості скористатися правом на захист, судове рішення відносно нього породжує відчуття того, що обвинувачений є справді винним".

У справі "Barbera, Messeguй et Jabardo v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що "п. 2 статті 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. З цього принципу слідує також, що обов`язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист".

Зміст презумпції невинуватості у національному законодавстві розкрито у статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду цієї справи відповідачем не було надано суду обвинувальних вироків по кримінальним провадженням №12017000000001373 від 05.10.2017 року, №42019100000000437 від 10.07.2019 року, №42019100000000629 від 03.10.2019 року, №42019060000000052 від 04.12.2019 року, №12017180080000107, у зв`язку з чим суд визнає хибними посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень як на підставу правомірності здійсненого донарахування грошового зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, враховуючи те, що матеріали справи спростовують висновки податкового органу щодо завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 387379 грн. та заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 719236 грн., суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021 р. №0327090715 та від 29.12.2021 р. №0327100715 прийняті необґрунтовано та безпідставно.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021 р. №0327090715 та від 29.12.2021 р. №0327100715.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 17678,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.05.2022 р. №1738 та від 14.06.2022 р. №1754.

Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 17678,09 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 29.12.2021 №0327090715 та від 29.12.2021 №0327100715.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Агроеко» (Ідентифікаційний код: 38692649; Місцезнаходження: Україна, Київська обл., місто Васильків, Військове містечко 11, будинок 17-А; Поштовий індекс: 08606) судовий збір у розмірі 17678,09 грн. (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 09 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У судовому засіданні 09.08.2022 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 12.08.2022.

Суддя Дудін С.О.