Постанова

від 11.08.2022 по справі 440/13659/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 р. Справа № 440/13659/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/13659/21

за позовом ОСОБА_1

до Сенчанської сільської рада Миргородського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Сенчанської сільської ради від 29.09.2021 №204 в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;

зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення дванадцятої сесії восьмого скликання (третє пленарне засідання) Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29 вересня 2021 року №204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язано Сенчанську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути на сесії заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2021 року (вхідний №К-758) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог та клопотання про встановлення судового контролю - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) та 750,00 грн (сімсот п`ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду 29.12.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Сенчанської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради /а.с. 42/. До заяви позивач додав викопіювання з кадастрової карти із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки у межах кадастрового номера 5322682800:00:004:0363 /а.с. 46/.

29.09.2021 на дванадцятій сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради прийняте рішення №204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" пунктом 2 якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі статті 2, пункту "б" статті 6 Закону України "Про землеустрій" з метою забезпечення раціональної системи землекористування - земельна ділянка передбачена для створення громадського пасовища /а.с. 48/.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі-Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною п`ятою статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, за результатами розгляду питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, сесія ради приймає відповідне рішення.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною сьомою ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач виходив з того, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка передбачена для створення на ній громадського пасовища.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом "а" частини другої статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), а пунктом "а" частини третьої цієї статті - землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі визначено види цільового призначення земель, зокрема землі сільськогосподарського призначення, до яких належать землі для ведення особистого селянського господарства, землі для сінокосіння і випасання худоби, а також землі резервного фонду, загального користування та землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища..

Таким чином, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадських сіножатей і пасовищ, яке має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою. При цьому земельні ділянки, які призначені для сінокосіння та випасання худоби, можуть бути передані громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Відповідно до частини першої статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі статтею 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Статтею 196 ЗК України передбачено, що склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07 липня 2011 року встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та шостої статті 36 вказаного Закону на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відомості з Державного земельного кадастру, зазначені в пунктах "а" - "є", "ї" частини першої цієї статті, оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Отже, відомості з Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки до земель сіножатей та пасовищ відображаються на Публічній кадастровій карті.

Матеріалами справи встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.11.2020 №9-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Сенчанській сільській раді у комунальну власність передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1658,0377 га /а.с. 32/.

У додатку до акта приймання-передачі земельних ділянок від 27.11.2020 (пункт 77) зазначена земельна ділянка кадастровий номер 5322682800:00:004:0363, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) /а.с. 32-36/.

23.12.2020 рішенням другої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради земельні ділянки прийняті у комунальну власність Сенчанської територіальної громади /а.с. 37/.

03.02.2021 відповідачем зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322682800:00:004:0353 /а.с. 38/.

09.07.2021 до Сенчанського сільського голови звернулась уповноважена особа громадян - власників худоби села Ісківці ОСОБА_2 із заявою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 51,5540 га для створення громадського пасовища /а.с. 53-59/.

Рішенням десятої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради від 13.07.2021 №236 вирішено створити на території с. Ісківці Сенчанської сільської ради громадські пасовища орієнтовною площею 51,5540 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, у т.ч. земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:004:0363; затверджено Положення про громадські пасовища; надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ /а.с. 39-40, 41/.

Колегією суддів встановлено, що земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність, присвоєно кадастровий номер 5322682800:00:004:0363, форма власності - комунальна власність, площа 6, 654га, та вказана земельна ділянка має цільове призначення " 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)".

Доказів на спростування цього суду не надано, зокрема не надано відомостей з Державного земельного кадастру про зміну виду цільового призначення земель в межах категорії земель сільськогосподарського призначення.

Таким чином, відповідачем не доведено створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища.

Стосовно посилання відповідача на прийняття сільською радою рішення від 13.07.2021 №236 Про створення громадських пасовищ на території Сенчанської сільської ради судова колегія зазначає, що в силу вимог Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатну передачу земельної ділянки не більше 2,0 га земель для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є наданням земельної ділянки у власність, а є підставою для розробки відповідної документації.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність чи користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постановах від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, від 18.12.2019 у справі №160/4211/19.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про розробку уповноваженою особою ОСОБА_2 землевпорядної документації на підставі рішення Сенчанської сільської ради від 13.07.2021 №236 та зміни цільового призначення обраної позивачем земельної ділянки із земель запасу (16.00) на землі для сінокосіння і випасання худоби (01.08), з урахуванням чого суд визнає безпідставними посилання представника відповідача на положення Закону України "Про рослинний світ", висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2020 у справі №468/1498/17-ц, від 28.01.2019 у справі №473/4413/17.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим пункт 2 рішення дванадцятої сесії восьмого скликання (третє пленарне засідання) Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29 вересня 2021 року №204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, підлягає скасуванню як протиправне.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути на сесії заяву ОСОБА_1 від 12 серпня 2021 року (вхідний №К-758) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви вимогам статті 118 ЗК України, що мотивовані твердженням про необхідність подання зацікавленою особою клопотання, оскільки такі доводи є проявом надмірного формалізму органу місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (Межі перегляду судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводів щодо стягнення витрат зі сплати судового збору в розмірі 454 грн та на правничу допомогу в розмірі 750грн. апеляційна скарга не містить, також не містить доводів в частині відмови у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає правильнім висновок суду першої інстанції щодо частково задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 по справі № 440/13659/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова