Постанова

від 11.08.2022 по справі 520/18336/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 р. Справа № 520/18336/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/18336/21

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області третя особа Лозівська міська рада Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області, третя особа: Лозівська міська рада Харківської області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність директора КП "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області Селезньова Володимира Івановича, що полягає у діях з ненадання інформації на депутатське звернення від 04.08.2021 р. за №1;

- зобов`язати директора КП "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області Селезньова Володимира Івановича повторно розглянути та надати інформацію на депутатське звернення від 04.08.2021 р. за №1 депутата Лозівської міської ради Арнаут Наталії Миколаївни.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність директора КП "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області Селезньова Володимира Івановича, що полягає у діях з ненадання інформації на депутатське звернення від 04.08.2021 р. за №1.

Зобов`язано директора КП "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області Селезньова Володимира Івановича повторно розглянути та надати інформацію на депутатське звернення від 04.08.2021 р. за №1 депутата Лозівської міської ради Арнаут Наталії Миколаївни.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Правди, буд. 4, м. Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64603, код ЄДРПОУ 38429746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн.

Відповідач, Комунальне підприємство "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є депутатом Лозівської міської ради VIII скликання відповідно до посвідчення №1 від 10.12.2020 року.

04.08.2021 року позивачем було направлено до відповідача депутатське звернення, з наступних питань:

- надати звіт про фінансово-господарську діяльність КП «Еко-Сан» Лозівської міської ради за 2020 рік;

- надати звіт про фінансові результати КП «Еко-Сан» Лозівської міської ради за 2020 рік;

- надати інформацію про кількість та перелік працівників КП «Еко-Сан» Лозівської міської ради, із зазначенням займаної посади, включаючи назву стриктурного підрозділу, розмірів заробітної плати, премій, надбавок, матеріальної допомоги та інших виплат щодо кожного працівника (в розрізі кожного місяця) за період з 01.01.2020 р. по 30.07.2021 р.

13.08.2021 року позивач отримала відмову у наданні інформації на депутатське звернення, на думку відповідача депутатське звернення не є інструментом отримання інформації та документів у розумінні Закону України Про статус депутатів місцевих рад. Відповідач також зазначає, що метою поданною даного депутатського звернення є отримання публічної інформації, яка надається вилючно у порядку встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради є Закон України Про статус депутатів місцевих рад від 11 липня 2002 року № 93-IV (далі - Закон №93-IV).

Згідно з статтею 2 Закону №93-IV депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів (частина 2 статті 3 Закону України Про статус депутатів місцевих рад).

Відповідно до частин 1-3 статті 30 Закону №93-IV депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень.

Рада та її органи сприяють депутатам місцевих рад в їх діяльності шляхом створення відповідних умов, забезпечення депутатів документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, організовують вивчення депутатами місцевих рад законодавства, досвіду роботи рад.

Відповідно до статті 11 Закону № 93-IV у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право:

1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою;

5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:

1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;

2) на невідкладний прийом;

3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

За змістом ст. 13 Закону №93-IV депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Відтак, Законом України Про статус депутатів місцевих рад передбачено право депутата місцевої ради звертатись із відповідним зверненням, депутатським запитом, депутатським запитанням, при цьому таке звернення складається у довільній формі та відповідно до положень статті 13 є за своєю суттю вимогою депутата місцевої ради.

За приписами частин 2, 3 статті 13 Закону України Про статус депутатів місцевих рад місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк. Якщо депутатське звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, депутату місцевої ради зобов`язані письмово повідомити про це з обґрунтуванням мотивів необхідності продовження строку розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України Про статус депутатів місцевих рад депутат місцевої ради може взяти участь у розгляді свого звернення, про що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, повинні йому повідомити завчасно, але не пізніш як за п`ять календарних днів.

Зазначеними статтями 13, 14 Закону №93-IV передбачено право звернення депутата із депутатським зверненням про надання роз`яснень або документів із питань, пов`язаних із його депутатською діяльністю, в тому числі і до посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, на звернення депутата місцевої ради надають йому довідкові матеріали та іншу інформацію, необхідні для здійснення депутатських повноважень.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 15 Закону № 93-IV депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

Пунктом 10 частини 2 статті 19 Закону № 93-IV депутат місцевої ради має право вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території.

Відповідно пункту 11 частини 2 статті 19 Закону № 93-IV депутат місцевої ради має право порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій.

Отже, виходячи зі змісту вищезазначених правових норм, під депутатською діяльністю слід розуміти діяльність депутата, пов`язаної з реалізацією наданих йому Конституцією та Законами України прав та виконанням обов`язків, спрямованих на представництво інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, який зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Відтак, депутатське звернення, має стосуватись вищезазначених питань, пов`язаних з депутатською діяльністю та розглядається у строк та в порядку, встановленому Законом № 93-ІV.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 664/2629/16-а.

Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 11 від 30 вересня 2013 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України № 2939-VI від 13 січня 2011 «Про доступ до публічної інформації» у відносинах, пов`язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до п.7.5 Статуту КП "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області джерелом коштів на оплату праці працівників підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності.

Згідно з п.4.2. Статуту майно підприємства є комунальною власністю Лозівської міської об`єднаної територіальної громади в особі Лозівської міської ради і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №351/872/16-а констатував, що інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Колегією суддів встановлено, що звернення позивача стосувались фінансово-господарської діяльності КП «Еко-Сан» Лозівської міської ради за 2020 рік та оплати праці працівників відповідача.

Обмеження щодо наведеної інформації може бути застосоване у випадку, передбаченому частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і лише з мотивів попередження шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Провівши системний аналіз зазначених норм матеріального права, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не визначено вичерпного переліку відповідної інформації, необхідної для здійснення депутатом своїх повноважень, а також не встановлено будь-яких обмежень щодо інформації, яка не може надаватись депутату місцевої ради на його депутатське звернення.

При цьому, Законом № 93-IV не передбачено обов`язку депутата зазначати у своєму зверненні мету отримання відповідної інформації, як і не передбачено обов`язку щодо подання депутатського запиту після отримання відмови на подане депутатське звернення.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №504/1824/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання представника відповідача як на підставу для відмови позивачу у задоволенні депутатського звернення як некоректно обраний спосіб запиту інформації.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 року у справі № 264/5790/16-а.

В свою чергу, право депутата на депутатське звернення не є абсолютним. Принцип реалізації цього права полягає в тому, що викладені в депутатському зверненні пропозиції, вказівки та вимоги повинні відповідати Конституції та законам України, вони можуть стосуватися лише питань, пов`язаних саме з депутатською діяльністю. При цьому, слід зазначити, що коло питань, які стосуються депутатської діяльності, чинним законодавством не окреслено і випливає з кола тих повноважень, що надані депутатові законодавством.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що депутати місцевих рад при виконанні ними депутатських повноважень не можуть бути суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, з огляду на положення ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якими цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а тому до відносин зі збирання ними інформації, у тому числі надсилання та розгляду депутатських запитів, депутатських звернень, необхідно застосовувати саме відповідні положення Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV "Про статус депутатів місцевих рад". Таким чином, отримання депутатом місцевої ради необхідної для здійснення його повноважень інформації та документів здійснюється саме шляхом надсилання депутатських звернень та депутатських запитів до відповідних суб`єктів.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у задоволенні депутатського звернення та наданні інформації на нього.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справіv. Finlandвід 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справіRuiz Torija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Окрім того, в апеляційній скарзі заявник просить суд апеляційної інстанції розглянути справу за його участю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, дана справа відноситься до справ незначної складності.

З огляду на те, що справа відноситься до категорії незначних, не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та не вбачає необхідності надання пояснень сторонами у зазначеній справі, у зв`язку з чим підстави для апеляційного розгляду справи за участю сторін у справі відсутні, а тому клопотання Комунального підприємства "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області про розгляд справи за його участі підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315,316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЕКО-САН" Лозівської міської ради Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 520/18336/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова