Постанова

від 11.08.2022 по справі 440/13662/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 р. Справа № 440/13662/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 р. (ухвалене суддею Кукоба О.О.) по справі № 440/13662/21

за позовом ОСОБА_1

до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Сенчанської сільської ради № 204 від 29.09.2021 р. в частині відмови позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою; зобов`язати відповідача надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення дванадцятої сесії восьмого скликання (третє пленарне засідання) Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 29.09.2021 р. № 204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою; зобов`язано Сенчанську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути на сесії заяву позивачки від 12.08.2021 р. (вхідний № З-760) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняПолтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимогЗемельного кодексу України,Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, судапеляційноїінстанціїрозглядає справув порядку письмового провадження за наявнимиу справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 12.08.2021 р. позивачка звернулася до Сенчанської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, із земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради, разом з викопіювання з кадастрової карти із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки у межах кадастрового номера 5322682800:00:002:0050.

Рішенням дванадцятої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради № 204 "Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 29.09.2021 р. позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі ст.2 п. "б" ст.6 Закону України "Про землеустрій"з метою забезпечення раціональної системи землекористування - земельна ділянка передбачена для передачі в оренду громадянину для сінокосіння і випасання худоби.

Не погодившись із вищевказаним рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача протиправне, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормамиЗемельного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом а) частини 2 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України,громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України,громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин.

Рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету (ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Судовим розглядом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.11.2020 р. № 9-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Сенчанській сільській раді у комунальну власність передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 1658,0377 га.

Відповідно до п. 72 додатку до акту приймання-передачі земельних ділянок від 27.11.2020 р., цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0050 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Рішенням другої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради від 23.12.2020 р. земельні ділянки, згідно додатку до акту приймання-передачі земельних ділянок від 27.11.2020 р., прийняті у комунальну власність Сенчанської територіальної громадив межах Сенчанської сільської ради.

Згідно із витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 243364726, 03.02.2021 р. відповідачем зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322682800:00:002:0050.

27.04.2021 р. до відповідача звернувся громадянин ОСОБА_2 з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у т.ч. кадастровий номер 5322682800:00:002:0050, для сінокосіння та випасання худоби з подальшою передачею в оренду на 10 років.

Рішенням сьомої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради від 30.04.2021 р. № 136 ОСОБА_2 , надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою.

10.08.2021 р. державним кадастровим реєстратором відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0050 та у Державному земельному кадастрі зареєстровані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5322682800:00:002:0054 (площею 2,00 га) та 5322682800:00:002:0053 (площею 8,1033 га).

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, у межах земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0050.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у зв`язку з тим, що вказана ділянка передбачена для передачі в оренду для сінокосіння та випасу худоби.

Проте, згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, станом на 17.11.2021 р. земельна ділянка кадастровий номер 5322682800:00:002:0053 за цільовим призначенням відноситься до земель запасу (землі сільськогосподарського призначення), код 16.00.

Крім того, матеріали справи не містять доказів передачі у власність чи в оренду іншим особам вищевказаної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положеньст. 118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття сільською радою рішення про відмову в задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі.

Дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки надається усім, хто звернувся. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку проте, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 р. у справі № 826/5735/16, від 23.01.2019 р. у справі № 308/10112/16-а, від 18.12.2019 р. у справі №160/4211/19, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17, від 18.05.2022 р. у справі № 154/3345/16.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що поділ державним кадастровим реєстратором земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0050 не може бути підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки обрана нею земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:005,3 площею 8,1033 га, відомості, про зареєстровані права на яку, у ДЗК на час прийняття оскаржуваного рішення відсутні.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, прав ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства

Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержаннямнорм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст.243,308,311,316,322,325,326,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 р. по справі № 440/13662/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич