Рішення

від 31.07.2022 по справі 911/534/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Симона Петлюри, 16/108, м.Київ, 01032, тел.(044)235-95-51, е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/534/22

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Когтіна Є.Д. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Бориспільської окружної прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії», м. Київ

про стягнення грошових коштів

У засіданні суду брали часть:

прокурор: Наумова К.О. (посвідчення прокурора №064671 від 01.06.2021);

представник позивача: Желяк А.А. (посвідчення №28 дійсне до 31.12.2022, витяг з ЄДР);

представник відповідача: не з`явився

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 16.02.2022 до Господарського суду Київської області (далі суд) засобами поштового зв`язку звернулась Бориспільська окружна прокуратура Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі Фонд, позивач) із позовною заявою №51-750вих-22 від 15.02.2022 (вх. №523/22 від 21.02.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (далі ТОВ «УСА», відповідач) про стягнення з останнього на користь позивача неустойки у розмірі 65 231,10грн. Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 481,00грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 284, 291 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 764, 785 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та вказує, що після закінчення строку дії відповідного договору оренди нерухомого майна, останнє відповідачем не повернуто позивачу, а відтак, наявні підстави для стягнення з ТОВ «УСА» на користь Фонду відповідного розміру неустойки.

1.2. Фонд у відповідності до ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що відповідач використовував відповідне нерухоме майно поза межами договірних відносин та повернув останнє лише 14.06.2021 на підставі відповідного наказу господарського суду, у той час, як повинен був його повернути протягом 3-ох робочих днів після закінчення строку дії відповідного договору.

1.3. Відповідач, правом передбаченим ст. 178 ГПК України, не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.

01.08.2022 у судове засідання представник ТОВ «УСА» не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання інформувався належним чином та своєчасно. Водночас, явка вказаної особи обов`язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе продовжити судове засідання без участі представника відповідача.

1.4. Під час судового засідання прокурор та представник Фонду підтримали відповідну позовну заяву та просили суд її задовольнити з підстав викладених у їх заявах по суті справи.

2. Процесуальні дії суду та результати вирішення заяв/клопотань учасників справи з процесуальних питань

2.1. Ухвалою суду від 01.04.2022 (з урахуванням Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та веденням активних бойових дій на території м. Києва та Київської області), зокрема, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2022.

На підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладалось до 13.06.2022, про що судом постановлену відповідну ухвалу від 16.05.2022.

Ухвалою суду від 13.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.ст. 119, 183 ГПК України задоволено усне клопотання Фонду про поновлення процесуального строку для подачі письмових пояснень та відкладено підготовче засідання до 04.07.2022.

2.3. За результатами підготовчого засідання 04.07.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.08.2022, про що постановлено ухвалу від 04.07.2022.

2.4. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 01.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. 12.02.2010 між Фондом, (орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі ДП «МА «Бориспіль», балансоутримувач) та ТОВ «УСА» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №978 (далі Договір), відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування тверде покриття біля перону «S» площею 36,0кв.м., яке знаходиться на балансі балансоутримувача за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, вартістю 93 370,00грн без ПДВ (т. 1 а.с. 19-27 Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання майна. Акт підписують балансоутримувач та орендар (п. 2.1 Договору).

За змістом п.п. 3.2, 3.5 Договору орендна плата за базовий місяць розрахунку становить 1 167,13грн. без ПДВ і перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 12.02.2010 до 11.02.2011 включно (п. 14.1 Договору).

Відповідно до п. 14.9 Договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акту передачі-приймання майна. Обов`язок щодо складення акту про повернення майна покладається на орендаря (п. 14.10 Договору).

12.02.2010 між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «УСА» було підписано акт передачі-приймання орендованого майна, відповідно до якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв у користування відповідне нерухоме майно (т. 1 а.с. 28).

3.2. 06.04.2018 Міністерство інфраструктури України листом №3470/16/10-18 повідомило Фонд та ДП МА «Бориспіль» про відмову у продовженні Договору з ТОВ «УСА» (т. 1 а.с. 36).

3.3. Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Конюх О.В.) від 18.05.2020 №911/245/20, залишеним без змін у відповідні частині постановою Північного апеляційного господарського суду (далі ПАГС) від 20.08.2020, зокрема, зобов`язано ТОВ «УСА» повернути за актом передачі-приймання майна ДП «МА «Бориспіль» орендоване за Договором майно - тверде покриття біля перону «S» площею 36,0 кв.м., яке знаходиться за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт (т. 1 а.с. 53-56).

Водночас, у постанові ПАГС від 20.08.2020 встановлено, що Договір припинив свою дію 11.02.2018, з огляду на відмову орендодавця продовжувати орендні правовідносини. Водночас, незважаючи на те, у ТОВ «УСА» виник обов`язок повернути орендоване майно в силу вимог п. 14.9 Договору протягом трьох днів з дати припинення строку дії договору, тобто з 12.02.2018 і до 14.02.2018, відповідач свого обов`язку не виконав, орендоване майно балансоутримувачу не повернув.

15.10.2020 на виконання вищевказаного рішення у зазначеній частині судом видано наказ №911/245/21.

14.06.2021 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Бострою Ю.М. складено акт про передачу ДП «МА «Бориспіль» відповідного нерухомого майна (т. 1 а.с. 69).

3.4. 01.03.2021 та 21.09.2021 прокурор звернувся до Фонду із листами №40-446вих21 та №51-3612вих21 в яких повідомив позивача про вирішення питання про вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Фонду щодо стягнення неустойки з ТОВ «УСА». У зв`язку із зазначеним просив позивача надати прокурору інформацію про те, чи звертався Фонд із позовною заявою до суду про стягнення неустойки (т. 1 а.с. 57-58, 61-62).

У відповідь на вказані запити Фонд повідомив прокурора про те, що не має можливості звернутись до суду із відповідною позовною заявою, у зв`язку із відсутністю коштів для оплати судового збору. За таких обставин, просить прокурора звернутись до суду із позовом в інтересах держави в особі Фонду до ТОВ «УСА» щодо стягнення, зокрема, неустойки за Договором (листи №51-04.01-1093 від 09.03.2021; №51-04.01-4676 від 21.10.2021, т. 1 а.с. 59, 63-65).

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

4.1. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За змістом ч.ч. 3,4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №916/1870/20, від 09.11.2021 у справі №904/7181/20).

Із матеріалів справи вбачається, що Фонд самостійно не звернувся із відповідним позовом до суду, підстав для його представництва та обставин на які посилається прокурор у своїй позовній заяві, не оскаржував.

Отже, зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що прокурором дотриманий порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва позивача у даній справі.

4.2. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Так, судом встановлено, що між Фондом, ДП «МА «Бориспіль» та ТОВ «УСА» був укладений Договір, який за своєю правовою природою є договором оренди державного майна та, який недійсним у судовому порядку не визнавався. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 (чинного станом на момент укладення Договору між сторонами) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, ДП «МА «Бориспіль» передано в оренду ТОВ «УСА» відповідне нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 12.02.2010.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас, неустойка має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №904/4472/20).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Як зазначалось вище, постановою ПАГС від 20.08.2020 у справі №911/245/20 встановлено, що відповідачем не було повернуто відповідне нерухоме майно ДП «МА «Бориспіль» після закінчення строку дії договору (11.02.2018), тобто, до 14.02.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2021 у справі №910/23627/16).

Таким чином, обставини не вчинення відповідачем дій спрямованих на повернення відповідного нерухомого майна до 21.04.2018 є такими, що встановлені судом та не потребують повторного доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ТОВ «УСА» наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Як встановлено судом, відповідне нерухоме майно було повернуто відповідачем до ТОВ «МА «Бориспіль» лише 14.06.2021, що підтверджується відповідним актом державного виконавця.

Так, із змісту позовної заяви прокурора вбачається, що останнім нарахована боржнику неустойка у розмірі 65 321,10грн за порушення строків повернення орендованого майна за період з 15.02.2018 до 14.06.2021.

У свою чергу, суд із урахуванням положень п.п. 3.2, 3.5 Договору та п. 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, перевіривши розрахунок неустойки вважає його правильним та обґрунтованим ((93370,00 грн х 15% / 100), подвійна вартість одного дня оренди складає 76,74 грн (14 005,56 / 365 х 2), період прострочення становить з 15.02.2018 (договір діяв до 11.02.2018 + 3 дні на повернення відповідно до п. 14.9 Договору) і до 14.06.2021 (визначено прокурором у позові та розрахунку) = 1216 днів).

Таким чином, розмір неустойки, який є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача становить 65 321,10грн (1216*76,74*70% = 65 321,10грн).

5. Докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення.

Інші наявні у матеріалах справи документи (т. 1 а.с. 29-35, 37-52), судом до уваги не приймаються, оскільки останні не є доказами у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України та за своїм змістом суттєво не впливають на встановлення тих чи інших обставин у даній справі.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, то судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (04116, м.Київ, вул. Шулявська, буд. 7, ідентифікаційний код 30180773) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м.Київ, просп. Голосіївський, буд. 50, ідентифікаційний код 43173325) неустойку у розмірі 65 321,10грн (шістдесят п`ять тисяч триста двадцять одна грн 10 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» (04116, м.Київ, вул. Шулявська, буд. 7, ідентифікаційний код 30180773) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) судовий збір у розмірі 2 481,00грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.08.2022.

Станом на 12.08.2022 рішення законної сили не набрало.