Постанова

від 14.08.2022 по справі 905/1734/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року м. Харків Справа № 905/1734/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пенясова Владислава Вікторовича (вх. № 3830 Д/2) на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 у справі №905/1734/21 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Харакозом К.С., повний текст додаткового рішення складено 29.11.2021)

за позовом Фізичної особи-підприємця Пенясова Владислава Вікторовича, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область,

до Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради, смт.Миронівський, Донецька область,

про стягнення 35401,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 заяву представника позивача адвоката Перевощикової Т.М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково - в сумі 3000,00 грн.

Стягнуто з Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради на користь фізичної особи-підприємця Пенясова Владислава Вікторовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що суду не було надано деталізованого опису щодо кількості часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), щодо обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд врахував, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору на виконання робіт. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту здійснення передбачених договором робіт, та її оплати, судова практика є сталою. Матеріали справи №905/1734/21 розглядалися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та не містять великої кількості документів на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Як зазначено в рішенні, виходячи з принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу частково - в сумі 3000,00 грн.

13.12.2021 фізична особа-підприємець Пенясов Владислав Вікторович безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду подав апеляційну скаргу на вказане додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 у справі №905/1734/21 та просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 у справі №905/1734/21 та прийняти нове судове рішення, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково зробив висновок, що суду не було надано деталізованого опису щодо кількості часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), щодо обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, так як в акті приймання-передачі наданих послуг містився деталізований опис послуг та витрачений на їх надання час. Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 3000,00 грн, замість 12000,00 грн, не обґрунтовуючи чому саме в такому розмірі слід стягнути витрати з відповідача на користь позивача.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Пенясова Владислава Вікторовича на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 у справі №905/1734/21 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 14.01.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 17.01.2022 для подання заяв, клопотань, тощо. Ухвалено, що всі заяви, клопотання і заперечення подаються тільки в письмовій формі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в листопаді 2021 року фізична особа-підприємець Пенясов Владислав Вікторович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради 35401,27 грн заборгованості за договором №18.20-П на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації від 08.12.2020, з яких: 29 999,00 грн заборгованість за договором, 1938,38 грн інфляційні втрати, 607,00 грн 3% річних, 2856,89 грн пеня.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.11.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради на користь фізичної особи-підприємця Пенясова Владислава Вікторовича заборгованість у розмірі 29 999,00 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 1923,59 грн.

09.11.2021 до суду від представника позивача адвоката Перевощикової Т.М. надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, яка була направлена суду 08.11.2021.

22.11.2021 Господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване додаткове рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно зі ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Тобто, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві зазначалось про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 10000,00 грн, таку ж суму позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, позивач до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надав копію: договору №27/08 про надання правової допомоги від 27.08.2021, акту від 10.09.2021 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №27/08 від 27.08.2021, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №2639 від 14.07.2014, ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ №1088690 від 28.08.2021.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 27.08.2021, укладеного між адвокатом Перевощиковою Тетяною Миколаївною, виконавцем, та фізичною особою-підприємцем Пенясовим Владиславом Вікторовичем, клієнтом, згідно з положеннями цього договору виконавець зобов`язується за плату надати клієнту юридичні послуги у вигляді правової допомоги.

Відповідно до п.3.1 договору вартість наданих послуг виконавця за період дії договору визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1500,00 грн за одну годину правової роботи.

Згідно з п.3.2 договору клієнт сплачує грошові кошти виконавцю за надані послуги у готівковій формі протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Умовами п.5.1 договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2022.

Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг від 10.09.2021 вбачається, що виконавець на виконання умов договору за період 27.08.2021 по 08.09.2021 (включно) надав правові послуги та витратив таку кількість годин, а клієнт прийняв їх у повному обсязі:

-формування правової позиції способів захисту прав та інтересів клієнта 1 год.;

-надання усної консультації клієнту з приводу роз`яснення положень чинного законодавства України, узгодження подальших дій для досягнення бажаного результату клієнта, формувань плану та стратегії захисту порушених прав клієнта 1 год.;

-підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з комунального унітарного підприємства «Мирком» Миронівської селищної ради 5 год.;

-роздруківка документів, ксерокопіювання додатків, завіряння копій 1 год.

Всього 8 годин.

Відповідно до п.2 акту від 10.09.2021 вартість наданих послуг виконавця за період з 27.08.2021 по 08.09.2021 (включно) визначається шляхом множення суми затраченого часу в цей період на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1500,00 грн за 1 годину.

Згідно з п.3 акту від 10.09.2021 вартість наданих послуг виконавця за період з 27.08.2021 по 08.09.2021 складає 12000,00 грн без ПДВ.

Загальна сума до сплати за період з 27.08.2021 по 08.09.2021 (включно) по договору про надання правової допомоги №27/08 від 27.08.2021 у зв`язку із підготовкою позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості з комунального унітарного підприємства «Микрон» складає 12000,00 грн (п.4 акту від 10.09.2021).

Умовами п.5 акту визначено, що претензій щодо наданих виконавцем юридичних послуг клієнт не має.

За змістом п.6 акту від 10.09.2021 відповідно до п.3.2 договору про надання правової допомоги №27/08 від 27.08.2021 сплата вартості наданих послуг виконавця за період з 27.08.2021 по 08.09.2021 (включно) клієнтом здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами цього акту приймання-передачі.

Відповідно до п.7 акту від 10.09.2021 акт приймання-передачі наданих послуг складено у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Клієнт прийняв надані правові послуги без заперечень, вважаючи, що вони надані належним чином у відповідності з умовами договору. Сторони один до одного претензій не мають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в акті приймання-передачі було наведено детальний опис виконаних адвокатом робіт та кількість витраченого адвокатом часу, в зв`язку з чим посилання суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, що суду не було надано деталізованого опису щодо кількості часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), щодо обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є необґрунтованим.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Такі докази, відповідно до частини першої ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вже зазначалось, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Колегія суддів зазначає, що позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 35401,27 грн, в позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок суми судових витрат, розмір яких становить 10000,00 грн, а в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути 12000,00 грн, при цьому не обґрунтовуючи підстави збільшення наведених витрат та неможливість їх врахування при подачі позову.

Суд апеляційної інстанції також констатує, що договір про надання правової допомоги №27/08 було підписано між адвокатом та позивачем 27.08.2021; позов подано до суду 09.09.2021; акт приймання-передачі наданих послуг складено 10.09.2021, тобто наступного дня після подачі позову до суду; договором чітко передбачена вартість за годину роботи, розмір якої складає 1500,00 грн за годину роботи (п.3.1 договору); в позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Таким чином, станом на час подання позовної заяви позивач міг достеменно знати вартість наданих адвокатом послуг і вказати дійсну суму, а не орієнтовну, і подати всі необхідні документи разом з позовною заявою. Однак, документи та заяву, в якій позивач збільшив розмір витрат на правничу допомогу, було надіслано до суду лише 08.11.2021 без обґрунтування збільшення цих вимог.

При цьому, вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи та ціною позову, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору на виконання робіт. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту здійснення передбачених договором робіт, та її оплати, судова практика є сталою. Матеріали справи №905/1734/21 розглядалися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та не містять великої кількості документів на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції врахував чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов правильного висновку про часткове їх задоволення у розмірі 3000,00 грн та відмову в іншій частині заяви.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 у справі №905/1734/21 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пенясова Владислава Вікторовича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2021 у справі №905/1734/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.08.2022

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова