Постанова

від 10.08.2022 по справі 904/315/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2022 року м. Дніпро Справа № 904/315/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

секретар судового засідання: Рівна В.В.

представники сторін:

від позивача: Душин

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу Державного підприємства "Спецагролізинг"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р.

за позовом:

Державного підприємства "Спецагролізинг",

м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд",

м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача:

Фонд державного майна України,

м. Київ

про стягнення 555 998,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд" - 945 998,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору відповідального зберігання № 1 від 30.12.2013 р. в частині належного зберігання переданого майна.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Спецагролізинг", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, у частині стягнення збитків, у розмірі 532 639,04 грн..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що про порушення своїх прав у зв`язку із зміною стану майна, переданого на зберігання ( комбайна зернозбирального ) Позивач дізнався 05.01.2015 р., а з позовом звернувся лише 24.01.2019 р., тобто з пропуском позовної давності. Отже, строк позовної давності сплинув 06.01.2018 р.. За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Скаржник наголошує на тому, що позовні вимоги було мотивовано тим, що 15.05.2018 р. в ході перевірки стану зберігання майна, яка відбулась за згодою ТОВ? «Агроленд» за місцем зберігання в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області по вулиці Пальохі, 111 ( згідно з п. 1.3., 2.1.6 договору), було виявлено некомплектність комбайну і нездатність його використання за призначенням. Однак, представники ТОВ «Агроленд» відмовились від складання та підписання акта за наслідками перевірки стану зберігання майна після виявлення ознак розукомплектування майна, відсутності жатки та візка. Таким чином, на думку Позивача, саме з цього моменту ДП «Спецагролізинг» дізналося про порушення свого права та у розумінні положень ст. 261 ЦК України отримало право на судовий захист.

Відтак, на думку Скаржника, задоволення судом першої інстанції заяви Відповідача про застосування строків позовної давності та відсутність будь яких доводів на спростування позиції Позивача щодо початку її перебігу, свідчить про неповноту судового розгляду та невмотивованість судового рішення, що є підставою для його скасування.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства «Спецагролізинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. у справі № 904/315/19 без задоволення, а також стягнути з Державного підприємства «Спецагролізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд» витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, Товариство посилається на те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту обізнаності ДП Спецагролізинг про стан переданого на зберігання комбайна зернозбирального КЗС-812 СХ, рік випуску 2010, заводський номер 307 до моменту перевірки стану зберігання майна - 15.05.2018 р.. Таким чином, доведеним є факт, що Позивач ( його уповноважена особа ) про технічний стан комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ № 307 був обізнаний 05.01.2015 р..

Товариство також вказує на те, що жодних причин пропущення позовної давності Позивач не зазначав та взагалі вважає що строк ним не пропущено. Отже, позивач дізнався про порушення своїх прав у зв`язку із зміною стану ціойна, переданого на зберігання ( комбайна зернозбирального ) 05.01.2015 р.. Перебіг позовної давності для вимог ДП "Спецагролізинг" про стягнення збитків розпочався 06.01.2015 р.. Трирічний строк позовної давності сплинув 06.01.2018 р.. Однак, у вказаний період Позивачем не проводились дії, спрямовані на захист порушеного права. Позов поданий 24.01.2019 р., тобто поза межами позовної давності. ТОВ Агроленд заявив про пропуск позовної давності, подав відповідну заяву.

Крім того, Товариство зазначає про те, що для отримання професійної правничої допомоги у даній справі ТОВ «Агроленд» уклало з Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери» Договір № 26-07/2022 про надання правової допомоги від 26.07.2022 р. За договором правова допомога включає: складення відзиву на апеляційну скаргу 3 000,00 грн..

Від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Третя особа вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та ухваленню нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається факт заподіяння Позивачу збитків у вигляді пошкодження переданого на зберігання майна, що сталося внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, та відсутність підстав для звільнення Відповідача від відповідальності.

Зокрема, Третя особа посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі письмові докази у даній справі та прийняв рішення за неповного з`ясування усіх обставин справи. Фонд державного майна України погоджується із доводами Позивача, що саме після огляду комбайна ( 15.05.2018 р. ) та виявлення некомплектності комбайна, ДП «Спецагролізинг» дізналося про порушення свого права та у розумінні положень ст. 261 ЦК України отримало право на судовий захист. А тому, висновок суду першої інстанції про пропуск Позивачем строку позовної давності є неправомірним.

Крім того, Фонд державного майна України просить розгляд справи проводити за відсутності його представника.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/315/19. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Спецагролізинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. по справі № 904/315/19 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

23.03.2022 р. матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2022 р. відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.06.2022 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2022 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.08.2022 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.08.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/315/19, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2022 р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г., апеляційну скаргу Державного підприємства "Спецагролізинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. у справі № 904/315/19 прийнято до свого провадження.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд" надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника та залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідач та Третя особа не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та Третьої особи.

В судовому засіданні 11.08.2022 р., оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

30.12.2013 р. між Державним підприємством "Спецагролізинг" ( Поклажодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд" ( Зберігач ) укладено Договір відповідального зберігання № 1, відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання техніку (надалі іменується "майно") у кількості та за ціною визначеною у додатках до договору "Перелік техніки, яка передається на відповідальне зберігання".

При передачі майна на зберігання складаються Акти технічного стану майна, які підписуються обома сторонами ( п. 1.2 договору ).

Згідно п. 1.3 договору майно буде знаходитися на зберіганні за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Пальохи, 111.

Умовами пункту 2.1 договору сторони встановили, що Зберігач зобов`язаний, зокрема: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання ( п. 2.1.1 ); зберігати майно з дотриманням всіх необхідних умов ( протипожежна безпека, забезпечення цілісності майна та інше ), які забезпечують збереження майна поклажодавця ( п. 2.1.2 ); нести відповідальність в обсязі вартості переданого зберігачеві на зберігання майна за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця у відповідності із цим договором та законодавством з моменту одержання майна та до моменту його повернення поклажодавцеві ( п. 2.1.3 ); повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксованого в акті технічного стану майна, передбаченого п. 1.2. договору ( п. 2.1.4 ); повернення майна поклажодавцю здійснити за актом приймання-передачі ( п. 2.1.5 ).

Якщо при прийманні Зберігачем майна, що передається Поклажодавцем на зберігання, в цьому майні виявляється пошкодження або недоліки, котрі можуть бути виявлені при поверхневому огляді, Зберігач зобов`язаний скласти акт огляду за участі Поклажодавця. Якщо Зберігач своєчасно не повідомить про цей факт Поклажодавця, він несе відповідальність за збитки, спричинені Поклажодавцеві ( п. 2.2 договору ).

Зберігачу категорично забороняється змінювати місце знаходження майна, прийнятого на зберігання, без письмової згоди поклажодавця ( п. 2.4 договору ).

Пунктом 3.1 договору визначено, що Поклажодавець зобов`язаний, зокрема передати Зберігачеві майно на зберігання у кількості та за ціною визначеною у додатках до договору, та скласти відповідні акти приймання-передачі; забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору.

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні ( п. 3.2 договору ).

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з договору ( надалі іменується "порушення договору" ), сторона несе відповідальність, визначену договором і чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом цього договору. Сторона не вважається винною і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору.

Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання за актом приймання-передачі і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку нестачі або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати збитки, які завдано Зберігачем у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, в повному обсязі ( п. 4.2 договору ).

Згідно п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання акту приймання-передачі майна, і діє до 31.12.2014 р.. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

23.12.2014 р. за Актом приймання-передачі майна № 1 Державне підприємство "Спецагролізинг" передало, а Товариство з додатковою відповідальністю "Агроленд" прийняло на зберігання один Комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський номер 307. Вартість майна, яка передана на зберігання ані в договорі, ані в акті приймання-передачі майна не зазначена. В акті зазначено, що Зберігач не має жодних претензій до Поклажодавця стосовно якісних та кількісних характеристик майна, що передається на відповідальне зберігання. Акт приймання-передачі майна № 1 від 23.12.2014 р. підписано та скріплено печатками сторін.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2014 р. до договору відповідального зберігання сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015 р. включно та виклали пункт 6.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати підписання акту приймання-передачі майна та діє до 31.12.2015 р.. Якщо за 30 днів до закінчення строку договору жодна сторона письмово не заявить про намір розірвати договір, він вважається продовженим ( пролонгованим ) ще на один календарний рік на тих самих умовах. Така пролонгація строку можлива без обмеження терміну".

В матеріалах справи відсутні письмові попередження сторін про намір припинити дію договору чи змінити його умови. Факт продовження правовідносин щодо зберігання майна за вищевказаним договором сторонами не заперечується.

За твердженням Позивача, протягом строку дії договору Відповідач жодного разу не звертався до Державного підприємства "Спецагролізинг" з приводу недоліків майна, що ним зберігалось на підставі укладеного договору, не повідомляв про надзвичайні події або протиправні дії третіх осіб щодо майна.

05.01.2015 р. складений Акт перевірки технічного стану комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ № 307, який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Оригінал акту перевірки технічного стану комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ № 307 від 05.01.2015 р. був оглянутий судом першої інстанції у судовому засіданні.

В позовній заяві зазначено, що 15.05.2018 в ході перевірки стану зберігання майна, за місцем зберігання в м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області виявлено некомплектність комбайну і непридатність його використання за призначенням, а також відсутність жатки та візка. Представники ТОВ "Агроленд" відмовились від складання та підписання акта за наслідками перевірки стану зберігання майна після виявлення ознак розукомплектування майна, відсутності жатки та візка.

За наслідками перевірки ДП "Спецагролізинг" направило на адресу ТОВ "Агроленд" лист від 06.06.2018 р. за вих. №415 та просило надати відомості щодо неналежності зберігання комбайну, причини його поточного незадовільного стану та некомплектності агрегатів, а також місцезнаходження жатки та візка.

У відповіді на звернення ТОВ "Агроленд" повідомило, що комбайн було прийнято без жатки і візка та в неробочому стані. Комбайн був доставлений на зберігання в напівпричепі і розвантажений двома кранами. 07.07.2015 р. було проведено демонтаж деяких вузлів даного комбайну, про що був складений та підписаний сторонами акт. Комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський № 307, знаходиться в належному зберіганні на території ТОВ "Агроленд" в тому стані, що і при передачі з урахуванням демонтажу 07.07.2015 р..

Як встановлено судом першої інстанції - Відповідач не заперечує проти складання акту приймання-передачі майна від 23.12.2014 р. в м. Києві, але зазначає, що фактичне передавання комбайну № 307 здійснено 05.01.2015 р. у м. Верхньодніпровськ.

Під час фактичного передавання, на виконання вимог пункту 1.2 договору, сторонами складений Акт перевірки технічного стану комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ № 307 від 05.01.2015 р.. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств. В Акті перевірки технічного стану значиться, що проведено зовнішній огляд комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ заводський № 307. Оглядом встановлено, що відсутні вузли і агрегати, а саме: ремені, циліндр похилої камери, гідро шланги, омивач лобового скла, відомий варіатор, шнек бункера з варіатором, кардан в зборі, зірочка на домолоте, акумулятори, клеми, маса, масляний розподільник з дротом, робочі фари і дріт, паливний насос, блоки радіаторів, патрубки до двигуна, компресор кондиціонера, шланги, ремені, масляний насос на двигуні, варіатор вентилятора, приводний вал вентилятора, дзеркала, проблискові вогні, стопи, повороти, куліси переключення передач, деякі клавіші переключення, реле управління, ланцюги, частково відсутня електропроводка (п. 1 акту). Наявність експлуатаційної документації: паспорт, серійна книжка, керівництво по експлуатації - відсутні (п. 2 акту).

07.07.2015 р. сторонами складено Акт демонтажу частини техніки, в зернозбиральному комбайні КЗС 812-СХ, заводський № 307, демонтовано панель оператора Вулкан та ручку ходу в заборі. Акт демонтажу підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Крім того, зернозбиральний комбайн передавався без жатки та візка. На підтвердження зазначених обставин надає акти приймання-передачі мійна, які складалися на виконання умов договору відповідального зберігання від 30.12.2013 р.: за Актом приймання-передачі майна №1 від 03.11.2014, один комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський номер 310, один комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський номер 326, дві жатки. Акт підписано та скріплено печатками сторін; за Актом приймання-передачі майна №1 від 22.12.2014 р., один комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський номер 271, одна жатка. Акт підписано та скріплено печатками сторін; за актом приймання-передачі майна № 1 від 23.12.2014 р. жатка та візок на зберігання не передавались.

11.03.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору відповідального зберігання від 30.12.2013 р. № 1.

Згідно п. 1 додаткової угоди Зберігач повертає частину майна Поклажедавцеві, перелік якого визначено в Акті приймання-передачі майна ( додаток №1 до даної угоди ).

Згідно Акту приймання-передачі майна від 11.03.2015 р. Товариство з додатковою відповідальністю "Агроленд" повернув ( передав ), а Державне підприємство "Спецагролізинг" ( Поклажодавець ) прийняв майно, а саме: один комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ з жаткою та транспортним візком, заводський номер 310; один комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ з жаткою та транспортним візком, заводський номер 326; один комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ з жаткою та транспортним візком, заводський номер 271. Акт підписано та скріплено печатками сторін.

З метою встановлення розміру завданої неналежним виконанням умов договору шкоди, Позивач звернувся до експерта для складання висновку експерта про розмір шкоди.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 8653 складеного 27.12.2018 р. судовим експертом Харківського НДІ судових експертиз ім. Бокаріуса вартість складників, необхідних для відновлювального ремонту зернозбирального комбайну КЗС-812СХ, на момент технічного огляду ( 15.05.2018 р. ) складає 945 998,00 грн.. Технічний огляд об`єкту дослідження проводився 15.05.2018 р. в світлий час доби за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Польохи, 111, в присутності директора ДП "Спецагролізинг" Баришева І.Г., представника ДП "Спецагролізинг" Мельникова Д.О., спеціалістів з ремонту та обслуговування комбайнів, приватних осіб.

Згідно з висновком за результатами автотоварознавчого дослідження № 3592 складеного 22.02.2019 р. судовим експертом Харківського НДІ судових експертиз ім. Бокаріуса вартість складників, необхідних для відновлювального ремонту зернозбирального комбайну КЗС-812СХ, на момент технічного огляду ( 15.05.2018 р. ) складає 945 998,00 грн..

Під час розгляду справи Позивач зменшив розмір позовних вимог, просить стягнути збитки у розмірі 555 998,00 грн. у зв`язку із неналежним зберіганням переданого майна, проти чого заперечує Відповідач, що і є причиною спору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору відповідального зберігання № 1 від 30.12.2013 р. в частині належного зберігання переданого майна. Позивач вказує, що за актом прийняття майна на зберігання від 23.12.2014 р. передав на зберігання Відповідачу комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський номер 307, який на момент передачі був комплектний та перебував у робочому стані. У зв`язку із неналежним зберіганням майна, Відповідачем завдано Позивачу збитків у розмірі 555 998,00 грн..

Відповідач заявив про пропуск позовної давності, подав відповідну заяву.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. у задоволенні позову відмовлено.

Підставою для відмови у задоволені позову стало пропущення Позивачем позовної давності. Так, про порушення своїх прав у зв`язку із зміною стану майна, переданого на зберігання (комбайна зернозбирального) Позивач дізнався 05.01.2015 р., а з позовом звернувся лише 24.01.2019 р., тобто з пропуском позовної давності. Отже, строк позовної давності сплинув 06.01.2018 р..

При цьому, суд першої інстанції встановив факт заподіяння Позивачу збитків у вигляді пошкодження переданого на зберігання майна, що сталося внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, та відсутність підстав для звільнення Відповідача від відповідальності. Суд дійшов висновку про правомірність вимоги Позивача про стягнення збитків у сумі 532 639,04 грн., зазначивши, що в частині стягнення суми 23 358,96 грн. ( 555 998,00 грн. 532 639,04 грн. ) вимога про стягнення збитків є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Державне підприємство "Спецагролізинг" просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, у частині стягнення збитків, у розмірі 532 639,04 грн..

Основний аргумент апеляційної скарги зводиться до того, що на думку Скаржника, задоволення судом першої інстанції заяви Відповідача про застосування строків позовної давності та відсутність будь яких доводів на спростування позиції Позивача щодо початку її перебігу, свідчить про неповноту судового розгляду та невмотивованість судового рішення, що є підставою для його скасування.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у справі є вимога про відшкодування збитків у зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов договору відповідального зберігання № 1 від 30.12.2013 р. в частині належного зберігання переданого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Статтею 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажедавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частиною 3 ст. 950 ЦК України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Зміст наведених приписів законодавства свідчить, що зберігач відповідає за схоронність речі, яка передана йому на зберігання, оскільки за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 936 ЦК України, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання.

Поряд з цим, відносини, що забезпечують схоронність майна за його місцезнаходженням, регулюються договором про надання послуг відповідального зберігання, зміст якого, зокрема, повинен встановлювати виконання фактичних, заздалегідь обговорених за своїм характером дій, необхідних для того, щоб зберегти майно від небезпеки, фізичного знищення, псування або втрати, що може загрожувати йому з боку навмисних неправомірних дій третіх осіб в місці знаходження такого майна.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування ( частина 1 ст. 22, ст. 611, частина 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення ст. 74 ГПК України, саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди ( наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 р. у справі № 902/320/17 ).

Згідно зі ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Водночас для виконавця за договором про надання послуг, який здійснює підприємницьку діяльність законодавцем встановлена відповідальність за порушення договору, передбачена ст. 906 ЦК України: збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом ( частина 1 ст. 906 ЦК України ).

Сторони умовами п.2.1. договору погодили, що Зберігач зобов`язаний, зокрема: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання (п. 2.1.1); зберігати майно з дотриманням всіх необхідних умов (протипожежна безпека, забезпечення цілісності майна та інше), які забезпечують збереження майна поклажодавця (п. 2.1.2); нести відповідальність в обсязі вартості переданого зберігачеві на зберігання майна за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця у відповідності із цим договором та законодавством з моменту одержання майна та до моменту його повернення поклажодавцеві (п. 2.1.3); повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксованого в акті технічного стану майна, передбаченого п.1.2. договору (п. 2.1.4); повернення майна поклажодавцю здійснити за актом приймання-передачі (п. 2.1.5).

Судом установлено, що на виконання умов договору відповідального зберігання від 30.12.2013 р. № 1, 23.12.2014 р. за Актом приймання-передачі № 1 Державне підприємство "Спецагролізинг" передало, а Товариство з додатковою відповідальністю "Агроленд" прийняло на зберігання один Комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський номер 307, стягнення збитків за некомплектність якого є предметом розгляду даної справи.

У вказаному акті зазначено, що Зберігач не має жодних претензій до Поклажодавця стосовно якісних та кількісних характеристик майна, що передається на відповідальне зберігання. При цьому, Акт підписано та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень та застережень.

Тобто, підписавши цей акт без заперечень та зауважень, без складання додаткових документів щодо кількісних та якісних ознак прийнятого на відповідальне зберігання майна, Товариство з додатковою відповідальністю "Агроленд" прийняло на себе зобов`язання з відповідального зберігання Комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, 2010 року випуску, заводський номер 307 та з цього моменту, у відповідності до приписів п. 2.1.3. договору, Зберігач зобов`язався нести відповідальність в обсязі вартості переданого зберігачеві на зберігання майна за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця у відповідності з цим договором та законодавством до моменту його повернення поклажодавцю.

З викладених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач техніку, яка була передана йому на відповідальне зберігання, прийняв у належному технічному стані.

При цьому, як слушно зауважив місцевий господарський суд - в порушення п. 1.2. договору від 30.12.2013 р., Акти технічного стану майна при передачі на зберігання комбайну зернозбирального сторонами не складалися.

05.01.2015 р., здійснивши перевірку технічного стану комбайна зернозбирального, сторони встановили відсутність вузлів та агрегатів, про що складено Акт перевірки технічного стану комбайна зернозбирального КЗС - 812 СХ № 307. В Акті перевірки технічного стану значиться, що проведено зовнішній огляд комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ заводський № 307. Оглядом встановлено, що відсутні вузли і агрегати, а саме: ремені, циліндр похилої камери, гідро шланги, омивач лобового скла, відомий варіатор, шнек бункера з варіатором, кардан в зборі, зірочка на домолоте, акумулятори, клеми, маса, масляний розподільник з дротом, робочі фари і дріт, паливний насо. насос на двигуні, варіатор вентилятора, приводний вал вентилятора, дзеркала, проблискові вогні, стопи, повороти, куліси переключення передач, деякі клавіші переключення, реле управління, ланцюги, частково відсутня електропроводка.

Для встановлення розміру завданої неналежним виконанням умов договору шкоди, Позивач звернувся до експерта для складання висновку експерта про розмір шкоди. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 8653 складеного 27.12.2018 р. судовим експертом Харківського НДІ судових експертиз ім. Бокаріуса вартість складників, необхідних для відновлювального ремонту зернозбирального комбайну КЗС-812СХ, на момент технічного огляду складає 945 998,00 грн..

З метою визначення величини матеріального збитку, завданого власнику комбайна, вартості складників, які необхідні для відновлювального ремонту комбайна та вартості вузлів і агрегатів, перелічених в акті перевірки технічного стану комбайну від 05.01.2015 р. у справі призначалась автотоварознавча експертиза.

Згідно Висновку експерта №3471 від 11.08.2021 р. за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, складеного судовим експертом, завідувачем сектору ТДДОІВ Фокіним Д.І.: величина матеріального збитку, завданого власнику комбайна зернозбирального КЗС-812 СХ заводський № 307, станом на момент проведення дослідження, визначалась у розмірі ринкової вартості комбайну та складає: 532 639,04 грн.; вартість складників необхідних для відновлювального ремонту комбайна зернозбирального КЗС-812 СХ заводський № 307 викладена у дослідницькій частині висновку; вартість вузлів і агрегатів викладених у акті перевірки технічного стану комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ№ 307 від 05.01.2015 р. станом на 05.01.2015 р. викладена у дослідницькій частині висновку. Оскільки вартість відновлювального ремонту комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ № 307 перевищує ринкову вартість комбайну, судовим експертом розмір матеріального збитку визначено ринковою вартістю комбайну на момент проведення дослідження в розмірі 532 639,04 грн..

Щодо вартості складових запасних частин комбайну зернозбирального, які підлягають заміні під час ремонту згідно наданих матеріалів справи господарського суду, з урахуванням коефіцієнта приведення, в дослідницькій частині висновку зазначено, що їх вартість складає 969 332,62 грн..

Щодо вартості вузлів і агрегатів викладених у акті перевірки технічного стану комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ№ 307 від 05.01.2015 р. станом на 05.01.2015 р., то їх вартість станом на 05.01.2015 р. не визначалась, оскільки ціни на січень 2015 року відсутні, а визначити ціни методами товарознавства не уявляється можливим. Тому вартість вузлів і агрегатів, наведених в акті перевірки технічного стану комбайну станом на 05.01.2015 р. визначена згідно наданих матеріалів справи господарського суду, з урахуванням коефіцієнта приведення та складає 151 494,46 грн..

Таким чином встановлено, що розмір матеріального збитку, який визначено ринковою вартістю комбайну на момент проведення дослідження, складає 532 639,04 грн..

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 2.1.3., 4.2. договору ТОВ "Агроленд" у випадку пошкодження або нестачі майна повинно відшкодувати завдані збитки у повному обсягу.

З огляду на те, що під час розгляду справи установлено факт заподіяння Позивачу збитків у вигляді пошкодження переданого на зберігання майна, що сталося внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, та відсутність підстав для звільнення Відповідача від відповідальності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення збитків у сумі 532 639,04 грн. є такою, що заявлена правомірно.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про сплив позовної давності щодо позовних вимог Позивача ( 06.01.2018 р. ), про застосування якої заявлено Відповідачем у спорі, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач заявив про пропуск позовної давності, подав відповідну заяву.

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначає, що важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у п. 8.4 постанови від 25.05.2021 р. у справі № 910/11027/18 ( Провадження № 12-185гс19 ) звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.

Отже, Позивач може вважатися таким, що довідався про порушення свого права не з того дня, коли йому стало відомо про вчинення дій, якими було завдано шкоди ( 05.01.2015 р. ), а з 27.12.2018 р. - дня, коли Позивач отримав змогу оцінити розмір такої шкоди.

Як зазначалося раніше, з метою встановлення розміру завданої неналежним виконанням умов договору шкоди, Позивач звернувся до експерта для складання висновку про розмір шкоди і саме 27.12.2018 р. датований висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8653 складеного судовим експертом Харківського НДІ судових експертиз ім. Бокаріуса, посилаючись на який Позивач звернувся з позовом по цій справі.

Таким чином, враховуючи дату звернення до суду з цим позовом - 24.01.2019 р., та початок перебігу позовної давності - 27.12.2018 р. ( моментом виникнення права на позов ), Позивач не пропустив строк позовної давності, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про відмову у задоволені позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Державного підприємства "Спецагролізинг" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Спецагролізинг", судові витрати, понесені Скаржником, підлягають відшкодуванню та покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроленд" ( Відповідач ).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Спецагролізинг" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 р. у справі № 904/315/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" збитки, у розмірі 532 639,04 грн., 7 989,59 грн. судового збору на подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг", 11 984,38 грн. судового збору на подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст рішення складено 15.08.2022 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О. Г. Іванов

Суддя С. Г. Антонік