Ухвала

від 14.08.2022 по справі 904/2312/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

15.08.2022м. ДніпроСправа № 904/2312/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкі Бразерс" (69035, м.Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, офіс 7; ідентифікаційний код 43016490)

до Приватного підприємства "Авір" (53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 42-б, квартира 2; ідентифікаційний код 25012339)

про стягнення заборгованості з орендної плати на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 24/06-1 від 24.06.2020 у розмірі 19 806 грн. 76 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Манкі Бразерс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Авір" (далі - відповідач) заборгованість з орендної плати на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 24/06-1 від 24.06.2020 у розмірі 19 806 грн. 76 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 24/06-1 від 24.06.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з 24.06.2020 по 23.06.2021, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 19 806 грн. 76 коп.

Дослідивши матеріали позовної заяви господарський суд дійшов висновку, що позовна заява подана із порушенням правил підсудності, та підлягає передачі до Господарського суду Запорізької області з огляду на таке.

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З наведених положень вказаної статті вбачається, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Як наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, судом враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 911/2390/18, де зазначено, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, а саме, стягнення орендної плати за користування цим майном, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Так, відповідно до пункту 1.1. спірного договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування визначене майно: нежитлову кімнату № 25 у нежитловому приміщенні № 66, літ. А-5 загальною площею 10,4 кв. м, розміщене за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Північнокільцева, будинок 3.

У зв`язку з викладеним, з огляду на місцезнаходження майна, за користування яким заявлено відповідні позовні вимоги про стягнення орендної плати, матеріали позовної заяви підлягають передачі за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Направити матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Манкі Бразерс" до Приватного підприємства "Авір" про стягнення заборгованості з орендної плати на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 24/06-1 від 24.06.2020 у розмірі 19 806 грн. 76 коп. за підсудністю до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вулиця Гетьманська, 4) після закінчення строку на її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.08.2022 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Фещенко